Постанова 4812 № 473/1465/21

16.06.21 22-ц/812/1163/21 Справа №473/1465/21 Головуючий суду першої інстанції - Лузан Л. В. Провадження №22-ц/812/1163/21 Доповідач суду апеляційної інстанції - Локтіонова О. В. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 червня 2021 року м.Миколаїв Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого - Локтіонової О. В., суддів: Колосовського С. Ю., Ямкової О. О., із секретарем судового засідання - Лівшенком О. С., за участі: заявника - ОСОБА_1 , заінтересованої особи - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою особи, яка стверджує, що є ОСОБА_1 , на ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 05 травня 2021 року, постановлену за заявою особи, яка стверджує, що є ОСОБА_1 , про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи - ОСОБА_2 , Миколаївський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), У С Т А Н О В И В: У квітні 2021 року особа, яка стверджує, що є ОСОБА_1 , подала до суду заяву, в якій просила встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є живим. В обґрунтування заяви вказано, що у 2020 році заявник звернувся до органу міграційної служби у зв`язку з втратою паспорту та необхідністю отримання нового, де йому було повідомлено про наявність актового запису про його смерть. За словами заявника він пройшов ідентифікацію в органах поліції за допомогою системи «Армор», однак письмові підтвердження цього відсутні. Заявник зазначав, що актовий запис про його смерть №2531 від 22 липня 2017 року складено Миколаївським міським ВРАЦС на підставі інформації Миколаївського обласного бюро судово-медичної експертизи Миколаївської області від 05 січня 2017 року. ОСОБА_1 вказував, що його мати ОСОБА_2 зверталася до Миколаївського міського ВРАЦС із заявою про анулювання вищезазначеного актового запису про смерть. Однак, у задоволенні її заяви було відмовлено, оскільки анулювання такого запису має відбуватися на підставі рішення суду. У зв`язку з цим ОСОБА_2 зверталася до Миколаївського окружного адміністративного суду із відповідним позовом. Однак, ухвалою суду від 21 грудня 2020 року, залишеної без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2021 р., у відкритті провадження у справі відмовлено із посиланням на те, що скасування актового запису можливо лише після встановлення в порядку передбаченому ЦПК України факту того, що ОСОБА_1 є живим. Посилаючись на вказані обставини, заявник просив встановити факт того, що він є живим. Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 05 травня 2021 року у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 відмовлено. Постановляючи таку ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що зазначені заявником обставини не можуть бути встановлені обраним ним шляхом. Не погодившись з ухвалою суду, заявник подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права просив ухвалу суду скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом встановлено, що згідно з копією свідоцтва про народження ІНФОРМАЦІЯ_2 у батьків: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 народився син ОСОБА_1 . Копія довідки Миколаївського обласного центру соціально-психологічної реабілітації від 24.02.2021 р. містить дані, що ОСОБА_1 з 01 серпня 2019 року перебуває у центрі на реабілітації стаціонарного типу. З копії відповіді Вознесенського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану від 20.02.2020 випливає, що відповідно до даних Державного реєстру актів цивільного стану громадян 22 липня 2017 року Миколаївським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану щодо ОСОБА_1 складено актовий запис про смерть №2531 на підставі остаточного лікарського свідоцтва про смерть, виданого Миколаївським обласним бюро судово-медичної експертизи Миколаївської області від 05 січня 2017 року. Паспорт померлого при реєстрації смерті не здано. Миколаївський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану листом від 29.09.2020 повідомив мати ОСОБА_1 ОСОБА_2 про те, що скасування вищезазначеного актового запису можливо виключно на підставі рішення суду. Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року, залишеної без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2021 року, у відкритті провадження за позовом ОСОБА_2 про скасування актового запису про смерть ОСОБА_1 відмовлено. Судові рішення мотивовані тим, що скасування актового запису про смерть можливо лише після встановлення в порядку, передбаченому ЦПК України, факту того, що ОСОБА_1 є живим. Згідно з частиною 1 статті 4, частиною 1 статті 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи чи інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законом або договором. Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право за захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини 1 статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Пунктом 5 частини 2 статті 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Частиною 1 статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. Перелік юридичних фактів, що підлягають установленню в судовому порядку, визначений у частині 1 статті 315 цього Кодексу, не є вичерпним. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (ч.4 ст.315 ЦПК України). Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, при цьому має бути з`ясована мета його встановлення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлено спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови. Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника. В порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо встановлення фактів не пов`язується з наступним вирішенням спору про право, і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення. Відповідно до положень ст.49 ЦК України актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків. Актом цивільного стану, серед іншого, є смерть фізичної особи, яка підлягає державній реєстрації відповідно до закону. Норми статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» передбачають, що актовий запис цивільного стану анулюється на підставі: рішення суду; висновку відповідного органу державної реєстрації актів цивільного стану у випадках, передбачених законом. Положення пунктів 1.1, 1.2, 2.3, 2.5 Інструкції щодо заповнення та видачі лікарського свідоцтва про смерть, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я від 08.08.2006 №545, регламентують, що для забезпечення реєстрації смерті в органах реєстрації актів цивільного стану закладом охорони здоров`я видається лікарське свідоцтво про смерть (форма N 106/о). Лікарське свідоцтво про смерть видається такими закладами охорони здоров`я: лікарнями, амбулаторно-поліклінічними закладами, диспансерами, пологовими будинками, санаторіями, патолого-анатомічними бюро, бюро судово-медичної експертизи. У разі, якщо смерть настала внаслідок дії зовнішніх факторів (травми, асфіксії, дії крайніх температур, електричного струму, отруєнь тощо), після штучного аборту, проведеного поза межами медичного закладу, смерті на виробництві, при раптовій смерті дітей першого року життя та інших осіб, які не перебували під медичним наглядом, померлих, особа яких не встановлена, а також у тих випадках, коли є підозра на насильницьку смерть, лікарське свідоцтво про смерть видається судово-медичним експертом після розтину. Головний лікар (керівник) закладу охорони здоров`я забезпечує контроль за достовірністю заповнення лікарських свідоцтв про смерть, своєчасну їх видачу родичам померлого та особам, які мають право на його отримання, передачу його в органи реєстрації актів цивільного стану у випадках поховання померлого закладом охорони здоров`я. Проаналізувавши викладене, колегія суддів вважає, що висновок районного суду про наявність підстав для відмови у відкритті провадження за заявою про визнанням заявника живим, є правильним. Захист прав заявника за вказаних ним обставин не може бути здійснений у порядку окремого провадження, оскільки вбачається спір про право. Заявнику необхідно захищати свої права у позовному провадженні, де доводити належними доказами, що остаточне лікарське свідоцтво про смерть, що стало підставою реєстрації актового запису, є незаконним, бо його висновки є помилковими, а після цього скасовувати актовий запис про смерть. Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду. Посилання заявника на те, що він у інший спосіб не може захистити свої права, в тому числі у судах адміністративної юрисдикції, є помилковим з огляду на вищевикладене, а також з огляду на те, що до адміністративного суду з позовом зверталася мати заявника, а не він. Керуючись статтями 374, 375, 382 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу особи, яка стверджує, що є ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а ухвалу Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 05 травня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту. Головуючий О. В. Локтіонова Судді С. Ю. Колосовський О. О. Ямкова Повний текст постанови складено 16 червня 2021 року.