Постанова 4815 № 369/6766/20

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 червня 2021 року м. Рівне Справа № 369/6766/20 Провадження № 22-ц/4815/766/21 Головуючий у Гощанському районному суді Рівненської області: суддя Оленич Ю.В. Рішення суду першої інстанції ухвалено 11 березня 2021 року (фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось) Повний текст складено: 15 березня 2021 року Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючий: суддя Хилевич С.В. судді: Боймиструк С.В., Шимків С.С. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Гощанського районного суду Рівненської області від 11 березня 2021 року в цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з регламентною виплатою, в с т а н о в и в: У червні 2020 року в суд звернулося Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС" (далі АТ "СК "АРКС") з позовом ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з регламентною виплатою. Мотивуючи свої вимоги, покликалось на укладений 05 квітня 2017 року з ОСОБА_2 договір добровільного страхування наземного транспорту, відповідно до умов якого було застраховано транспортний засіб останнього автомобіль Citroen C4, номерний знак НОМЕР_1 . 24 лютого 2018 року о 10 год. 10 хв. по вул. Велика Кільцева, 110 а, в м. Київ сталася дорожньо-транспортна пригода (далі ДТП) за участі автомобіля страхувальника та автомобіля Volkswagen Tiguan, який керував ОСОБА_1 , внаслідок чого автомобіль Citroen C4 зазнав механічних пошкоджень. Учасниками події було складено повідомлення про ДТП, згідно з яким вона сталася внаслідок порушень правил дорожнього руху відповідачем. Його цивільно-правова відповідальність була застрахована в Публічному акціонерному товаристві "Страхова компанія "Українська страхова група" (далі - ПАТ "СК "УСГ"). Згодом ОСОБА_2 звернувся до позивача з повідомленням про настання страхового випадку та з заявою про виплату страхового відшкодування, розмір якого згідно з страховим актом та умовами договору страхування склав 4 983,35 гривень. Цю суму було виплачено 06 квітня 2018 року. Після чого позивач звернувся до страхової компанії відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку регресу. Проте ПАТ "СК "УСГ" виплатило лише 1 756,59 гривень, оскільки нею було застосовано до обчислення відшкодування коефіцієнт фізичного зносу ушкодженого автомобіля в розмірі 61,5%, без урахування вартості податку на додану вартість (далі ПДВ) замінних матеріалів та франшизу за умовами договору відповідача розміром 1 000 гривень. Позивач вважав, що різниця між збитком та вартістю відновлювального ремонту підлягає до відшкодування винуватцем ДТП. З наведених мотивів АТ "СК "АРКС" просило стягнути на свою користь з ОСОБА_1 3 226,76 гривень. Рішенням Гощанського районного суду Рівненської області від 11 березня 2021 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "СК "АРКС" шкоду, заподіяну внаслідок ДТП в сумі 3 226,76 гривень, та 2 102 гривень судового збору. На рішення суду відповідачем подано апеляційну скаргу, де покликався на його незаконність та необґрунтованість, які полягали в неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, порушенні норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. В обґрунтування апеляційної скарги зазначав, що страховиком було обрано неправильний спосіб захисту, що спонукає відмові в задоволенні його вимог. Крім того, право позивача на звернення до суду з даним позовом не підтверджено належним чином, адже автомобіль, яким керував ОСОБА_2 , був застрахований в АТ "СК АХА Страхування", а не АТ "СК "АРКС", тобто позов подано неналежним позивачем. При цьому сам позов було підписано від мені директора страхової компанії фізичною особою, яка не мала на це повноважень. Зважав на те, що в справі не було належних, допустимих та достовірних доказів, які підтверджували б його вину в скоєнні ДТП, розмір заподіяних механічних ушкоджень та вартості відновлюваного ремонту. На думку відповідача, покладення на нього обов`язку з відшкодування бажаної позивачем суми суперечить меті інституту страхування. Покликався на необхідність врахування при вирішення спірних правовідносин висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в постанові від 04 липня 2018 року в цивільній справі №755/18006/15-ц. З викладених підстав просив оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи відповідача, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення. Як з`ясовано судом, 24 лютого 2018 року о 10 год. 00 хв. по вул. Велика Кільцева, 110а, в м. Київ сталася ДТП за участю автомобіля Citroen С4, номерний знак НОМЕР_2 , яким керував водій ОСОБА_2 та автомобіля Volkswagen Tiguan, номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 , в результаті чого транспортні засоби зазнали механічних ушкоджень. Згідно з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду вона сталася внаслідок того, що транспортний засіб відповідача, рухаючись заднім ходом допустив зіткнення з автомобілем Citroen С4. Вказаний автомобіль на час ДТП був застрахований в АТ "СК "АХА Страхування" згідно з Договором добровільного страхування наземного транспорту "Все включено" №117131а7кпа від 05 квітня 2017 року. 26 лютого 2018 року власник ОСОБА_2 звернувся до АТ "СК "АХА Страхування" з повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку, та заявою на виплату страхового відшкодування (арк. 17-18). Розмір страхового відшкодування склав 4 983,35 гривень. Сума страхового відшкодування визначена згідно з розрахунком страхового відшкодування у страховому акті №АХА2370669 за формулою Свр х КП Ф + Вд Ввир (6229,19 х 0,8 = 4983,35), де 6229,19 гривень вартість відновлювального ремонту автомобіля Citroen C4, згідно з рахунком № НОМЕР_4 (арк. 23) та калькуляції до рахунку (арк. 24-25), 0,8 авансовий платіж в розмірі 80 % від вартості відновлювального ремонту відповідно до п. 28.27 Договору страхування. Позивач здійснив виплату страхового відшкодування відповідно до страхового акту №АХА2370669 на користь ОСОБА_2 в розмірі 4 983,35 гривні, що стверджується платіжним дорученням №440 214 від 06 квітня 2018 року (а.с. 15). Відповідно до страхового полісу серії №АК/6957124, який діяв на дату настання зазначеної дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Volkswagen Tiguan, номерний знак НОМЕР_3 , була застрахована в ПАТ "СК "УСГ" (а.с. 32). 22 серпня 2018 року позивач звернувся до ПАТ "СК "УСГ" з претензією про виплату страхового відшкодування за вих. №СУ/004995/3 (а.с. 34). 29 жовтня 2018 року ПАТ "СК "УСГ" було виплачено страхове відшкодування на користь позивача в розмірі 1 756,59 гривень (а.с. 35-36). При цьому, як видно з листа ПАТ "СК "УСГ" від 24 жовтня 2018 року за №03/6279, вказана сума відшкодування була визначена з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу до складових, що підлягають заміні 61,50%, без урахування ПДВ до вартості замінюваних матеріалів і за вирахуванням франшизи, яка становить 1000 гривень. Спірні відносини виникли у зв`язку з реалізацією позивачем свого права на відшкодування від відповідача різниці між сумою регламентної виплати, яку здійснило АТ "СК "АХА Страхування" для ОСОБА_2 в розмірі 4 983,35 гривень, та сумою страхового відшкодування в порядку регресу ПАТ "СК "УСГ" для АТ "СК "АХА Страхування" в розмірі 1 756,59 гривень. Тобто через пред`явлення позивачем вимоги до відповідача про стягнення суми страхового відшкодування, яку ПАТ "СК "УСГ", незважаючи на страховий ліміт, не здійснило через законодавчі обмеження щодо відшкодування такої шкоди страховиком, а саме через врахування коефіцієнту фізичного зносу складових автомобіля, що підлягають заміні та вирахування податку на додану вартість. Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Пунктом 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України визначено, що реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Підстави та порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, та шкоди, завданої внаслідок взаємодії цих джерел, визначені ст.ст. 1187, 1188 ЦК України. За загальним правилом майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України). Тобто відповідальність за шкоду несе безпосередньо винна особа - особа, яка завдала шкоди. Така особа відповідно до ст. 1192 ЦК України має відшкодувати завдані збитки у повному обсязі, розмір яких визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. За змістом ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виник обов`язок з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність. При відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Згідно зі ст. 28 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди. Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки. Таким чином якщо для відновлення попереднього стану речі, яка мала певну зношеність, зокрема автомобіля, було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих із виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого вартості такого майна (у разі відшкодування збитків). У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати). Згідно із ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Так, під час застосування наведених норм права підлягає врахуванню правовий висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, провадження № 14-176цс18 (пункти 68-70): стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України "Про страхування", з іншого боку, що регулюють різні за змістом правовідносини. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у ст. 38 зазначеного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Відповідно до ст. 993 ЦК України та 27 Закону України "Про страхування", до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією. Отже, відносини між сторонами у справі регулюються правилами ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування". Позивач, який є страховиком потерпілої особи, виконав свої зобов`язання за договором добровільного страхування відповідно до умов, визначених у ньому, здійснивши відшкодування завданих збитків. У зв`язку з виплатою позивачем страхового відшкодування до цієї особи (як до страховика потерпілої особи) перейшло право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування, тобто відбулася заміна кредитора у деліктних відносинах, що виникли у зв`язку із завданням шкоди відповідачем, у порядку суброгації. Відносини між відповідачем та ПАТ "СК "УСГ", регулюються правилами, визначеними у договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та правилами ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Згідно з ч. 1 зазначеної статті у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Через заміну сторони кредитора в межах фактичних витрат до позивача перейшло право вимоги у відповідній частині до відповідача, оскільки страхова виплата страховика відповідача є недостатньою для повного відшкодування завданої ним шкоди. Тому за змістом ст. 993 ЦК України в системному зв`язку зі ст. 990 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" можна дійти висновку про те, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди в межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Повно і правильно встановивши обставини справи та застосувавши при вирішенні спірних правовідносин норми матеріального права, які підлягали застосуванню, суд першої інстанції обґрунтовано та відповідно до наявних в матеріалах справи документів стягнув з ОСОБА_1 на користь АТ "СК "АРКС" 3 226,76 гривень шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, відповідно до вимог статті 1194 ЦК України. Позивач змінив своє найменування(організаційно-правову форму і назву), хоча фактично це та сама ж юридична особа, державну реєстрацію якої проведено 22 серпня 2003 року, а тому доводи апеляційної скарги стосовно неналежного позивача неправильні. Твердження апеляційної скарги з приводу того, що страхова компанія відповідача зобов`язана відшкодувати усю завдану шкоду ДТП у межах страхового ліміту, який складає 100 000 гривень, що відповідає правовій позиції, викладеній Верховним Судом у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006-15-ц, не заслуговують на увагу, оскільки вказане може бути оспорено особою, яка завдала шкоди, якщо ця особа виконала свій обов`язок перед потерпілим, у т.ч. й частково відшкодувала шкоду згідно з вимогами ст. 1194 ЦК України, але вважає, що страховик порушив умови договору, здійснив потерпілому страхову виплату (страхове відшкодування) не в повному обсязі, що призвело до безпідставного збільшення обсягу її (особи, яка завдала шкоди), відповідальності. Покликання на те, що АТ "СК "АРКС" обрало хибний спосіб захисту свого права відхиляються через необґрунтованість. Очевидно, що має місце порушене право позивача, яке стало підставою для звернення з відповідним позовом до суду, та воно повинно бути захищене судом. Правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Однак помилковість наведеного у позовній заяві правового обґрунтування щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові, оскільки суди самостійно здійснюють правильну правову кваліфікацію останніх та застосовують для прийняття рішення саме ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту. Щодо покликань відповідача про відсутність його вини у скоєнні ДТП, то колегія суддів їх відхиляє, адже протокол про адміністративне правопорушення та постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не можуть бути єдиними доказами вини особи, зокрема, у завданні шкоди майну потерпілого. У примітці до ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення зазначено, що особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, звільняється від адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, за умови, що учасники ДТП скористалися правом спільно скласти повідомлення про цю пригоду відповідно до Закону. Відповідно до повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротоколу) із схемою, ДТП відбулася внаслідок порушення саме відповідачем Правил дорожнього руху. Часткове визнання вини при складенні цього повідомлення є неприйнятним, оскільки саме визнання одним із учасників провини є ключовою умовою оформлення протоколу, а в іншому випадку відповідач був зобов`язаний повідомити уповноважений підрозділ Національної поліції. Отже, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування рішення суду, позаяк зводяться до викладення обставин справи із наданням коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, переоцінки доказів в справі, що не спростовує обов`язку відповідача відшкодувати страховій компанії потерпілої в результаті ДТП особи визначені грошові кошти. Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", п. 32). Пункт 1ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення у справах Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41). Підставою для залишення оскаржуваного рішення без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при його ухваленні. Справедливість, добросовісність та розумність згідно із пунктом 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства. Судовий збір, що понесений відповідачем при поданні апеляційної скарги, відповідно до ст. 141 ЦПК України необхідно віднести на його ж рахунок. Керуючись ст.ст. 374-375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Гощанського районного суду Рівненської області від 11 березня 2021 року без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Головуючий: С.В. Хилевич Судді: С.В. Боймиструк С.С. Шимків