Ухвала КЦС ВС № 520/9084/18

Ухвала 15 червня 2021 року м. Київ справа № 520/9084/18 провадження № 61-9433ск21 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Коток Андрій Миколайович, на рішення Київського районного суду м. Одеси від 26 червня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 15 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення сервітуту, ВСТАНОВИВ: У липні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про встановлення сервітуту. У обґрунтування позову ОСОБА_2 вказала, щовона не може забезпечити обслуговування та підтримання у належному стані тильної стіни свого житлового будинку, без виділення земельної ділянки для обслуговування або встановлення земельного сервітуту із сусідкою ОСОБА_1 , оскільки остання здійснює будівельні роботи впритул до стіни її житлового будинку, чим позбавила її доступу для обслуговування стіни власного будинку. Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 26 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 15 квітня 2021 року, позов ОСОБА_2 задоволено. Встановлено постійний та безоплатний сервітут на земельній ділянці, що належить на праві власності ОСОБА_1 , на ширину проходу, необхідного для обслуговування частини житлового будинку літ. «А», для установки будівельних обладнань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту та обслуговування стіни житлового будинку АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати вартості судової будівельно-технічної експертизи у розмірі 6 000,00 грн та судовий збір у розмірі 704,00 грн. У червні 2021 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Коток А. М., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Київського районного суду м. Одеси від 26 червня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 15 квітня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено. За правилом пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Предметом касаційного оскарження є судові рішення, ухвалені у справі про встановлення сервітуту, тобто наявна вимога немайнового характеру щодо усунення перешкод у користуванні суміжними земельними ділянками, вирішення якої не представляє складності у зв`язку зі сталістю законодавства України та судової практики. Ця справа не є справою з ціною позову, яка перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та не належить до категорії справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження. Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей. Тому незалежно від того, визнав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, враховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення. Верховний Суд врахував, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, заявник не обґрунтував виключних обставин, які за положеннями ЦПК України могли б вимагати касаційного розгляду справи. Наведене узгоджується з правовою позицією, сформованою Європейським судом з прав людини у справі «Azyukovska v. Ukraine» (рішення від 09 жовтня 2018 року «Азюковська проти України»). Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Ураховуючи, що касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, і судом не встановлено передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити. Разом з тим, не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України. На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 260, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Коток Андрій Миколайович, на рішення Київського районного суду м. Одеси від 26 червня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 15 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення сервітуту. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Судді: Ю. В. Черняк І. А. Воробйова Р. А. Лідовець