Ухвала КЦС ВС № 523/11524/16-ц

Ухвала 20 cічня 2021 року м. Київ справа № 523/11524/16-ц провадження № 61-18768ск20 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Грицак Катерина Василівна, на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 28 січня 2020 року та постановуОдеського апеляційного суду від 26 жовтня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Галицька», про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, ВСТАНОВИВ: У серпні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди в розмірі 32 677,24 грн та моральної шкоди в розмірі 5 000 грн, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 28 січня 2020 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано факт вини ОСОБА_1 у дорожньо-транспортній пригоді від 25 березня 2016 року, стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 32 677,24 грн, витрати пов`язані із правовою допомогою, в сумі 5 316 грн та судовий збір в сумі 689,23 грн. Постановою Одеського апеляційного суду від 26 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 28 січня 2020 року змінено в частині мотивування (доповнено мотивувальну частину). В іншій частині залишено без змін. 14 грудня 2020 року засобами поштового зв`язку представник ОСОБА_1 - адвокат Грицак К. В. подала касаційну скаргу на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 28 січня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 26 жовтня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 13 січня 2021 року, у зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_3 , справу передано колегії суддів у складі Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф. Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, які не підлягають касаційному оскарженню. Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Європейський суд з прав людини у Рішенні від 05 квітня 2018 року (справа «Зубац проти Хорватії» (Zubac v.Croatia), № 40160/12) вказав на обмеженість доступу до судів вищої інстанції. Так, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб. Спосіб застосування пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод до апеляційних та касаційних судів залежить від особливостей судового провадження, про яке йдеться, і необхідно враховувати всю сукупність процесуальних дій, проведених в рамках національного правопорядку, а також роль судів касаційної інстанції в них; умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Леваж Престасьон Сервіс» проти Франції», рішення Європейського суду з прав людини у справі «Шамоян проти Вірменії». Крім того Європейський суд з прав людини в Ухвалі щодо неприйнятності заяви № 26293/18 від 09 жовтня 2018 року у справі «Азюковська проти України» (Azyukovska v. Ukraine) зазначив, що застосування критерію малозначності справи у справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами визнаються справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За змістом пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України передбачено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). Ціна позову у розглядуваній справі становить 37 677,24 грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановлено станом на 01 січня 2020 року (2 102 грн х 100 = 210 200 грн). Отже, справа, на судові рішення у якій подана касаційна скарга, є малозначною в силу закону. Належність справи до категорії малозначних в силу закону було передбачуваним для її учасників. Заявник вважала, що наявні випадки, передбачені підпунктами а), б), в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, а саме, що касаційна скарга стосується питання, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа має виняткове значення для ОСОБА_1 . Разом із тим незгода відповідача із оскаржуваними судовими рішеннями не є сама по собі обставиною, що свідчить про наявність випадків для відкриття касаційного провадження у малозначній справі. При цьому доводи касаційної скарги переважно спрямовані на переоцінку доказів у справі. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц). Посилання заявника на те, що суд першої інстанції, розглядаючи цивільну справу, визнав ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення є надуманими, оскільки оскаржені судові рішення не містять висновків про наявність чи відсутність складу будь-якого адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 , натомість суди, відповідно до положень частини першої статті 1188 Цивільного кодексу України, визначили особу, з вини якої завдано шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки. Такі висновки не суперечать постанові Суворовського районного суду міста Одеси від 15 липня 2016 року в справі № 523/9698/16-п, якою провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 124 Кодексу України про адміністративне правопорушення закрито у зв`язку із закінченням строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу. З урахуванням викладеного, а також ціни і предмета позову, значення справи для сторін та суспільства, Верховним Судом не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі; відповідачем реалізовано право на апеляційний перегляд справи; справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію щодо вирішення спору, а наявність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, судом не встановлена, відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження. Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою, дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Грицак Катерина Василівна, на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 28 січня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 26 жовтня 2020 року в цивільній справі № 523/11524/16-ц. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді: В. В. Шипович Є. В. Синельников С. Ф. Хопта