Ухвала КЦС ВС № 520/16254/15-ц

Ухвала 14 червня 2021 року м. Київ справа № 520/16254/15-ц провадження № 61-6803ск21 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С. О., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування Київської районної адміністрації, розглянув касаційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Васильєв Павло Олегович, на рішення Київського районного суду м. Одеси від 23 травня 2016 року у складі судді Чаплицького В. В. та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 26 жовтня 2016 року у складі колегії суддів: Черевка П. М., Сватаненка В. І., Артеменка І. А., ВСТАНОВИВ: У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила суд позбавити відповідача батьківських прав щодо малолітнього сина ОСОБА_3 , стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі 1/3 частини від усіх видів доходів, але не менше 30 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позовної заяви до суду та до досягнення дитиною повноліття та змінити прізвище сина з ІНФОРМАЦІЯ_3 на ІНФОРМАЦІЯ_3 . Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 23 травня 2016 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 13 грудня 2016 року про виправлення описки, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Позбавлено ОСОБА_2 батьківських прав щодо дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини від усіх видів доходів, але не менше 30 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 01 грудня 2015 року та до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Змінено прізвище ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на прізвище матері - ІНФОРМАЦІЯ_3 . Допущено негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць. Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 26 жовтня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 23 травня 2016 року залишено без змін. 22 квітня 2021 року ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Васильєв П. О., із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою з пропуском строку на касаційне оскарження рішення Київського районного суду м. Одеси від 23 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 26 жовтня 2016 року. Ухвалою Верховного Суду від 30 квітня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху з підстав необхідності надання заявнику доказів поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження. Зокрема, надати докази неповідомлення його про розгляд справи в суді апеляційної інстанції, а також навести обґрунтовані підстави та подати докази щодо виникнення обставин непереборної сили. На виконання зазначеної ухвали суду заявник посилається на те, що указаний строк ним пропущений з поважних причин, оскільки про дату час та місце судового засідання в суді апеляційної інстанції повідомлений не був, а копію ухвали Апеляційного суду Одеської області від 26 жовтня 2016 року не отримував. У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав. Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до пункту 14 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України судові рішення, ухвалені судами апеляційної інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в касаційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Відповідно до статті 319, частини першої статті 325 ЦПК України (чинних на час ухвалення рішення судом апеляційної інстанції) рішення або ухвала апеляційного суду набирають законної сили з моменту їх проголошення, а касаційна скарга на ний може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання ними законної сили. Відповідно до частини третьої статті 394 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у разі, якщо касаційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання касаційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на касаційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили. Встановлено, що повний текст ухвали Апеляційного суду Одеської області від 26 жовтня 2016 року складено 26 жовтня 2016 року, відповідно останнім днем двадцятиденного строку для подання касаційної скарги було 15 листопада 2016 року. Заявник звернувся із касаційною скаргою 22 квітня 2021 року, тобто після спливу більше чотирьох років. Водночас заявник подав заяву (клопотання) про поновлення строку на касаційне оскарження зазначених судових рішень, в якій посилається на те, що указаний строк ним пропущений з поважних причин, оскільки про дату час та місце судового засідання в суді апеляційної інстанції повідомлений не був, а копію ухвали Апеляційного суду Одеської області від 26 жовтня 2016 року не отримував. Ухвалою Верховного Суду від 30 квітня 2021 року підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнанні неповажними, касаційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Васильєв П. О., залишено без руху, запропоновано заявнику надати докази неповідомлення його про розгляд справи в суді апеляційної інстанції, а також навести обґрунтовані підстави та подати докази щодо виникнення обставин непереборної сили. На виконання зазначеної ухвали суду заявник посилається на те, що указаний строк ним пропущений з поважних причин, оскільки про дату час та місце судового засідання в суді апеляційної інстанції він повідомлений не був, відомості про це матеріали справи не містять, ці обставини можуть бути підтверджені після відкриття касаційного провадження та витребування матеріалів справи із суду першої інстанції. Копію ухвали Апеляційного суду Одеської області від 26 жовтня 2016 року він не отримував. Проте Верховний Суд критично оцінює зазначені доводи з огляду на таке. З матеріалів касаційного провадження відомо, що в матеріалах справи міститься копія судової повістки про виклик у судове засідання ОСОБА_2 у справі № 520/16254/15-ц на 25 жовтня 2016 року на 12:00 год. Судова повістка надіслана заявнику на адресу: АДРЕСА_1 . Судову повістку вручено ОСОБА_2 особисто 14 липня 2016 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи. Отже, ураховуючи наведене, ОСОБА_2 був належним чином повідомлений про розгляд справи у суді апеляційної інстанції. Заявник не довів порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права щодо необхідності повідомлення про розгляд справи у суді апеляційної інстанції. Поважними причинами пропуску строку є ті обставини, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії. За змістом статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен при вирішенні питання щодо прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом. Відповідно до частини першої статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність. Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. «вирішена справа»), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень. У рішенні від 19 лютого 2009 року у справі «Христов проти України», заява № 24465/04, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, необхідно тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (Рішення ЄСПЛвід 28 листопада 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania), п. 61). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду, згідно з яким жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі; повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи (Рішення ЄСПЛ від 03 грудня 2003 року у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), пункт 52). Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення ЄСПЛ від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України» та від 14 жовтня 2003 року «Трух проти України»). Статтею 44 ЦПК України закріплено обов`язок особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. ЄСПЛ вказав, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення ЄСПЛ від 16 лютого 2017 року у справі «Каракуця проти України»). Поновлення строку пропущеного у зв`язку зі спливом тривалого періоду (понад 4 роки), та за підстав, які не можуть бути визнані переконливими, свідчитиме про порушення судом принципу юридичної визначеності, ураховуючи, шо саме ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу. У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» ЄСПЛ роз`яснив, що реалізуючи пункт 1статті 6 Конвенції доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції. Ураховуючи, що касаційну скаргу подано після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення та відсутні підстави вважати, що заявник був позбавлений можливості скористатися своїм процесуальним правом на подачу касаційної скарги у передбачений законодавством строк, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити. Керуючись частиною третьої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат Васильєв Павло Олегович, на рішення Київського районного суду м. Одеси від 23 травня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 26 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування Київської районної адміністрації м. Одеси, про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів та зміну прізвища дитини відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявниці. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: В. В. Яремко А. С. Олійник С. О. Погрібний