Ухвала КЦС ВС № 202/1722/19

Ухвала 14 червня 2021 року м. Київ справа № 202/1722/19 провадження № 61-8370ск21 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області на постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 квітня 2021 року у справі за позовами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, треті особи: Головне управління Національної поліції в Дніпропетровської області, Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровської області, про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду, ВСТАНОВИВ: 07 червня 2021 року Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 квітня 2021 року у вказаній справі. До касаційної скарги заявником додано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження. Вказане клопотання заявника про поновлення строку на касаційне оскарження обґрунтоване тим, що копію повного тексту постанови апеляційного суду отримано заявником лише 07 травня 2021 року. На підтвердження зазначеного надано відповідні докази, а саме: супровідний лист Дніпровського апеляційного суду із відміткою про отримання судового рішення. Відповідно до частин першої та другої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Перевіривши доводи клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення та додані до касаційної скарги матеріали, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню, оскільки наведені заявником обставини, зокрема отримання копії оскаржуваної постанови апеляційного суду 07 травня 2021 року, свідчать про наявність поважних причин пропуску строку на оскарження, що є підставою для його поновлення. Касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на таке. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. Отже, положеннями вказаної норми передбачено, що підставою для відкриття касаційного провадження є не врахування в оскаржуваному судовому рішенні висновку Верховного Суду про застосування норми права саме у подібних правовідносинах. При визначенні справ із подібними правовідносинами враховується предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені судами фактичні обставини справи, однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. У касаційній скарзі заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанцій в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку) як на підставу оскарження судового рішення. Зокрема, заявник у касаційній скарзі зазначає, що суди в оскаржуваних судових рішення не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та постанові Верховного Суду від 16 травня 2019 року у справі № 823/2638/18. Зі змісту вказаних судових рішень суду касаційної інстанції вбачається, що у цих справах та у справі, про перегляд якої подано касаційну скаргу, правовідносини не є подібними, що унеможливлює вирішення питання про не застосування судами висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах. Не може відноситись до подібних правовідносин лише посилання у касаційній скарзі на постанови Верховного Суду із загальних питань правозастосування, таке посилання може бути лише додатковим. Посилання заявника у касаційній скарзі на постанову Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» не є підставою для відкриття касаційного провадження згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки вказана постанова Пленуму Верховного Суду України містить роз`яснення з питань застосування законодавства і не є постановою Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах. Наведене свідчить про не виконання заявником вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження. Крім того, касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду судом, оскільки заявником не надано доказів сплати судового збору. За змістом пунтку 3 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» правом на звільнення від сплати судового збору наділяються виключно позивачі за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду. Наведене узгоджується із правовим висновком, зробленим у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05 листопада 2019 року у справі № 906/770/17. Таким чином, заявнику необхідно сплатити судовий збір за подання касаційної скарги до Верховного Суду. Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» встановлено, що з 01 січня 2019 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб складає 1 921,00 грн. Згідно з підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання фізичною особою або фізичною особою-підприємцем позовної заяви майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до підпункту сьомого пункту 1 частини другої статті 4 Закону України Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду справляється у розмірі, що становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми. Зі змісту касаційної скарги вбачається, що заявником оскаржується судове рішення про часткове задоволення двох вимог майнового характеру (відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 100 000,00 грн та 1 085 000,00 грн). Враховуючи те, що 1 відсоток ціни позову складає більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судовий збір за подання касаційної скарги становить 19 210,00 грн (1 921,00 грн ? 5 ? 200 %) Судовий збір має бути перераховано або внесено за такими реквізитами: отримувач коштів - ГУК у Печер. р-ні/Печерс. р-н/22030102; код отримувача (за ЄДРПОУ) - 38004897; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету - 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)». На підтвердження сплати судового збору до Верховного Суду необхідно надати оригінал квитанції про сплату судового збору. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Ураховуючи наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявникові строку для усунення недоліків. Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Поновити Головному управлінню Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області строк на подання касаційної скарги на постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 квітня 2021 року. Касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 15 липня 2021 року, але не більше десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя О. В. Ступак