Ухвала КАС ВС № 200/9046/20-а

УХВАЛА 16 червня 2021 року Київ справа №200/9046/20-а адміністративне провадження №К/9901/21558/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Мороз Л.Л., суддів: Рибачука А.І., Стеценка С.Г., перевіривши касаційну скаргу Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02.02.2021 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 11.05.2021 у справі №200/9046/20-а за позовом ОСОБА_1 до Донецької обласної державної адміністрації Донецької обласної військово-цивільної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Департамент соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації, про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта в частині, УСТАНОВИВ: 10.06.2021 Департаментом соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації направлено до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02.02.2021 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 11.05.2021 у справі №200/9046/20-а. Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, Верховний Суд вважає за необхідне залишити її без руху з огляду на таке. Відповідно до частини четвертої статті 330 КАС України до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору. Скаржником до касаційної скарги не додано документ про сплату судового збору та заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги у даній справі до 20 липня 2021 року. За приписами частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Відповідно до частин першої та другої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Згідно з частиною першою статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Частиною другою цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати. Клопотання про відстрочення сплати судового збору задоволенню не підлягає, оскільки скаржник доказів незадовільного майнового стану не надав. За змістом підпункту 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на момент подання адміністративного позову) ставка судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру розмір судового збору складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у вище вказаній редакції) встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01 січня 2020 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2102 гривні. Як вбачається з оскаржуваних судових рішень, у даній справі позов містить одну основну вимогу немайнового характеру. Відповідно до підпункту 3 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на момент подачу касаційної скарги) за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду сума судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви. Таким чином, ставка судового збору, що підлягає сплаті за звернення з цією касаційною скаргою, складає 1681, 60 грн. Крім того, за змістом статті 332 КАС України відкриття касаційного провадження обумовлено, зокрема, відповідністю касаційної скарги вимогам цього Кодексу щодо форми і змісту касаційної скарги. Касаційна скарга Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації не відповідає вимозі пункту 4 частини другої статті 330 КАС України, згідно з яким у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). В залежності від підстави касаційного оскарження судового рішення додаткові вимоги до касаційної скарги встановлені нормами абзаців другого - четвертого пункту 4 частини другої статті 330 КАС України. Відповідно до положень частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті (частина перша цієї статті стосується оскарження рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції) є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Системний аналіз вищенаведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанції було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. У касаційній скарзі, як на підставу для відкриття касаційного провадження скаржник вказує пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає що судом апеляційної інстанції застосовано статті 245, 265 КАС України без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 30 листопада 2020 року у справі № 826/4922/16, від 02 квітня 2018 року у справі № 814/396/17, від 18 квітня 2018 року у справі №810/3687/16, від 20 вересня 2019 року у справі № 817/368/16, від 10 вересня 2019 року у справі №826/3785/16 та від 20 травня 2020 року у справі № 817/57/17. Разом з тим при поданні касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Подібність правовідносин означає, зокрема, подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, обставин, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. У цій справі оскаржується окреме положення нормативно-правового акту, а у справах від 02 квітня 2018 року у справі № 814/396/17, від 18 квітня 2018 року у справі №810/3687/16, від 20 вересня 2019 року у справі № 817/368/16, від 10 вересня 2019 року у справі № 826/3785/16, від 20 травня 2020 року у справі № 817/57/17 предметом оскарження були індивідуальні акти. При цьому скаржником не обґрунтовано подібності правовідносин у цій справі та у вищевказаних справах. Також, справа № 826/4922/16 є відмінною від цієї справи, оскільки на момент винесення судом першої інстанції рішення у справі, на яку скаржник посилається в касаційній скарзі, нормативно-правовий акт був чинним, а в цій справі нормативно-правовий акт вже втратив чинність. Таким чином, наведені скаржником обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень не свідчать про виконання вимог частини четвертої статті 328 КАС України. З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити в подальшому її розгляд. У зв`язку з наведеним, варто запропонувати скаржнику подати уточнену касаційну скаргу, зміст якої, зокрема, щодо підстав касаційного оскарження, має бути викладено з урахуванням мотивів, наведених у цій ухвалі. Виходячи з наведеного касаційну скаргу слід залишити без руху, а скаржнику надати строк для усунення вказаних недоліків шляхом надання документа про сплату судового збору в сумі 1681, 60 грн та надання уточненої касаційної скарги, зміст якої, зокрема, щодо підстав касаційного оскарження, має бути викладено з урахуванням мотивів, наведених у цій ухвалі. Згідно з частиною 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102; рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007; код ЄДРПОУ: 37993783; код банку отримувача: 899998; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)"; призначення платежу: *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від___(Дата оскаржуваного рішення) по справі _________ (Номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (Касаційний адміністративний суд) (назва суду, де розглядається справа). На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 329, 332, 359 КАС України, УХВАЛИВ: Відмовити у задоволенні клопотання Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації про відстрочення сплати судового збору. Касаційну скаргу Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02.02.2021 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 11.05.2021 у справі №200/9046/20-а - залишити без руху. Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги. Встановлений судом строк може бути продовжений за заявою особи, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Роз`яснити, що у разі невиконання у встановлений строк вимог статті 330 КАС України касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. ........................... ........................... ........................... Л.Л. Мороз А.І. Рибачук С.Г. Стеценко , Судді Верховного Суду