LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Ухвала КАС ВС420/2422/20

від 16.06.2021 · Адміністративна

УХВАЛА 16 червня 2021 року м. Київ справа № 420/2422/20 адміністративне провадження № К/9901/19522/21 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В. перевірив касаційну скаргу Саєвської Олени Пилипівни , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Одеській областії про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, В С Т А Н О В И В: ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області, уточнивши позовні вимоги, просив: визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області від 11 жовтня 2019 року №2487 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», яким на начальника ІТТ №8 ГУНП капітана поліції ОСОБА_2 Головним управлінням Національної поліції в Одеській області накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції; визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області № 1439 о/с від 29 жовтня 2019 року в частині звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) Закону України «Про Національну поліцію» капітана поліції ОСОБА_2 (0070544) начальника ізолятору тимчасового тримання №8 Головного управління Національної поліції в Одеській області; поновити ОСОБА_2 на службі в поліції на посаді начальника ізолятору тимчасового тримання №8 Головного управління Національної поліції в Одеській області; стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) середньомісячну заробітну плату за час затримки виконання рішення суду за період 18 січня 2018 року по 10 червня 2019 року включно; стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу із відрахуванням загальнообов`язкових до сплати платежів з 11 червня 2019 року по день винесення рішення суду у цій справі; допустити до негайного виконання постанову в частині поновлення ОСОБА_2 на службі в поліції на посаді начальника сектору викриття правопорушень у сфері легального обігу наркотиків управління протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції в Одеській області та стягнення із Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за один місяць із відповідним відрахуванням загальнообов`язкових платежів. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 січня 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області від 11 жовтня 2019 року №2487 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», яким на начальника ІТТ №8 ГУНП капітана поліції ОСОБА_3 Головним управлінням Національної поліції в Одеській області накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області № 1439 о/с від 29 жовтня 2019 року в частині звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) Закону України «Про Національну поліцію» капітана поліції ОСОБА_4 (0070544) начальника ізолятору тимчасового гримання №8 Головного управління Національної поліції в Одеській області. Поновлено ОСОБА_3 на службі в поліції на посаді начальника ізолятору тимчасового тримання №8 Головного управління Національної поліції в Одеській області. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_3 середньомісячну заробітну плату за час затримки виконання рішення суду за період з 18 січня 2018 року по 09 червня 2019 року включно. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_3 грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу із відрахуванням загальнообов`язкових до сплати платежів з 11 червня 2019 року по 20 січня 2020 року. Рішення допущено до негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_3 на службі в поліції на посаді начальника сектору викриття правопорушень у сфері легального обігу наркотиків управління протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції в Одеській області та стягнення із Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_3 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за один місяць із відповідним відрахуванням загальнообов`язкових платежів. В решті позову - відмовлено. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано у частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_3 грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу із відрахуванням загальнообов`язкових до сплати платежів з 11 червня 2019 року по 20 січня 2020 року та стягнення середньомісячної заробітної плати за час затримки виконання рішення суду за період 18 січня 2018 року по 09 червня 2019 року включно. Ухвалено у цій частині нове рішення, яким позов ОСОБА_2 в цій частині задоволено частково. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_3 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 31 жовтня 2019 року по 20 січня 2021 року із відрахуванням загальнообов`язкових до сплати платежів. В частині позовних вимог про стягнення грошового забезпечення за період з 11 червня 2019 року по 31 жовтня 2019 року відмовлено. Провадження в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_3 середньомісячної заробітної плати за час затримки виконання рішення суду за період з 18 січня 2018 року по 09 червня 2019 року включно - закрито. Абзац 7 резолютивної частини рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 січня 2021 року змінено, зазначено про необхідність допустити до негайного виконання постанови в частині поновлення ОСОБА_3 на службі в поліції на посаді начальника ізолятору тимчасового тримання №8 Головного управління Національної поліції в Одеській області. В решті рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 січня 2021 року залишено без змін. 17 травня 2021 року представник позивача засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року. Скаржник, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_2 середньомісячної заробітної плати за час затримки виконання рішення суду за період 18 січня 2018 року по 09 червня 2019 року включно, залишити в цій частині в силі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 січня 2021 року, а в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_2 грошового забезпечення за період 11 червня 2019 року по 31 жовтня 2019 року скасувати, направивши справу у цій частині для продовження розгляду. З 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду. Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України. Перевіряючи доводи касаційної скарги, Верховним Судом встановлено, що підставою касаційного оскарження зазначено порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази; суд встановив обставини, що мають значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 1,3 частини другої статті 353 КАС України) Так, відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або; 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів. Разом з тим у касаційній скарзі представник позивача не зазначив підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1,3 частини другої статті 328 КАС України, а отже не виклав підстави оскарження судових рішень, що унеможливлює перегляд оскаржуваного судового рішення на підставі частини 2 статті 353 КАС України. Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Зміст касаційної скарги свідчить про те, що її аргументи зводяться до тлумачення норм матеріального та процесуального права, що виключає можливість перегляду судового рішення з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України. Отже, пославшись у касаційній скарзі на положення пунктів 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник не виклав передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржувані судові рішення можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України, а тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, У Х В А Л И В: Касаційну скаргу Саєвської Олени Пилипівни , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Одеській областії про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу - повернути особі, яка її подала. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Суддя О.В. Кашпур

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»