Ухвала КАС ВС № 420/2422/20

УХВАЛА 28 травня 2021 року м. Київ справа № 420/2422/20 адміністративне провадження № К/9901/17921/21 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В. перевірив касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 січня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, В С Т А Н О В И В: У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області, уточнивши позовні вимоги, просив: визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області від 11 жовтня 2019 року №2487 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», яким на начальника ІТТ №8 ГУНП капітана поліції ОСОБА_1 Головним управлінням Національної поліції в Одеській області накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції; визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області № 1439 о/с від 29 жовтня 2019 року в частині звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) Закону України «Про Національну поліцію» капітана поліції ОСОБА_1 (0070544) начальника ізолятору тимчасового тримання №8 Головного управління Національної поліції в Одеській області; поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді начальника ізолятору тимчасового тримання №8 Головного управління Національної поліції в Одеській області; стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) середньомісячну заробітну плату за час затримки виконання рішення суду за період 18 січня 2018 року по 10 червня 2019 року включно; стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу із відрахуванням загальнообов`язкових до сплати платежів з 11 червня 2019 року по день винесення рішення суду у цій справі; допустити до негайного виконання постанову в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді начальника сектору викриття правопорушень у сфері легального обігу наркотиків управління протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції в Одеській області та стягнення із Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за один місяць із відповідним відрахуванням загальнообов`язкових платежів. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 січня 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області від 11 жовтня 2019 року №2487 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», яким на начальника ІТТ №8 ГУНП капітана поліції ОСОБА_2 Головним управлінням Національної поліції в Одеській області накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області № 1439 о/с від 29 жовтня 2019 року в частині звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) Закону України «Про Національну поліцію» капітана поліції ОСОБА_3 (0070544) начальника ізолятору тимчасового гримання №8 Головного управління Національної поліції в Одеській області. Поновлено ОСОБА_2 на службі в поліції на посаді начальника ізолятору тимчасового тримання №8 Головного управління Національної поліції в Одеській області. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_2 середньомісячну заробітну плату за час затримки виконання рішення суду за період з 18 січня 2018 року по 09 червня 2019 року включно. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_2 грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу із відрахуванням загальнообов`язкових до сплати платежів з 11 червня 2019 року по 20 січня 2020 року. Рішення допущено до негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_2 на службі в поліції на посаді начальника сектору викриття правопорушень у сфері легального обігу наркотиків управління протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції в Одеській області та стягнення із Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_2 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за один місяць із відповідним відрахуванням загальнообов`язкових платежів. В решті позову - відмовлено. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано у частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_2 грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу із відрахуванням загальнообов`язкових до сплати платежів з 11 червня 2019 року по 20 січня 2020 року та стягнення середньомісячної заробітної плати за час затримки виконання рішення суду за період 18 січня 2018 року по 09 червня 2019 року включно. Ухвалено у цій частині нове рішення, яким позов ОСОБА_1 в цій частині задоволено частково. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 31 жовтня 2019 року по 20 січня 2021 року із відрахуванням загальнообов`язкових до сплати платежів. В частині позовних вимог про стягнення грошового забезпечення за період з 11 червня 2019 року по 31 жовтня 2019 року відмовлено. Провадження в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_2 середньомісячної заробітної плати за час затримки виконання рішення суду за період з 18 січня 2018 року по 09 червня 2019 року включно - закрито. Абзац 7 резолютивної частини рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 січня 2021 року змінено, зазначено про необхідність допустити до негайного виконання постанови в частині поновлення ОСОБА_2 на службі в поліції на посаді начальника ізолятору тимчасового тримання №8 Головного управління Національної поліції в Одеській області. В решті рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 січня 2021 року залишено без змін. 13 травня 2021 року відповідач засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 січня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року. Скаржник, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення у відповідній частині, яким у задоволенні позовної заяви відмовити повністю. З 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду. Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України. Перевіряючи доводи касаційної скарги, Верховним Судом встановлено, що підставою касаційного оскарження зазначено пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. Обов`язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справі, у якій викладено висновок Верховного Суду та у справі, по якій подається касаційна скарга. Натомість, обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник зазначає, що у цій справі та у справах № 686/23317/13-а, № 355/1648/15-а, № 522/10140/17 правовідносини не є подібними і суд апеляційної інстанції під час розгляду безпідставно застосував висновки Верховного Суду, викладені у цих справах. Отже посилання скаржника в цій частині не узгоджуються з наведеною ним підставою касаційного оскарження судових рішень - пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України. Таким чином, викладені у касаційній скарзі доводи не відповідають вимогам пункту 4 частини другої статті 330 КАС України, оскільки не містять передбачені статтею 328 цього Кодексу підстави касаційного оскарження. Крім того, скаржник вказує, що касаційна скарга має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для скаржника. За приписами пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України питання фундаментального значення для формування єдиної правозастосовчої практики та виняткового значення справи для учасника застосовується до справ незначної складності та інших справ, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження). Як вбачається з рішення суду першої інстанції зазначена справа розглянута за правилами загального позовного провадження. Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з установленими судами обставинами цієї адміністративної справи не дають підстав для висновку про наявність обставин, наведених у підпунктах "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, для відкриття касаційного провадження. Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Отже, враховуючи те, що скаржником не викладено передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судового рішення у касаційному порядку, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, У Х В А Л И В: Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 січня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу - повернути особі, яка її подала. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Суддя О.В. Кашпур