Постанова 4873 № 911/3496/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "03" червня 2021 р. м.Київ Справа№ 911/3496/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Станіка С.Р. суддів: Тищенко О.В. Шаптали Є.Ю. за участю секретаря судового засідання Салій І.О. за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 03.06.2021 розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 17.02.2021 (повне рішення складено 01.03.2021) у справі № 911/3496/20 (суддя Колесник Р.М.) за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Тетіївтепломережа" Тетіївської міської ради про стягнення 332940,46 гривень В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі -позивач, НАК "Нафтогаз") звернулось до Господарського суду Київської області з позовом про стягнення з комунального підприємства "Тетіївтепломережа" Тетіївської міської ради (далі по тексту - Підприємство/відповідач) заборгованості за договором постачання природного газу від 03.10.2018 № 2510/18-КП-17 в розмірі 332940,46 гривень, з яких: 261479,87 гривень основний борг, 45847,14 гривень пеня, 13194,61 гривень 3% річних, 11609,28 гривень інфляційні втрати, 809,56 гривень збитки. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, на виконання умов укладеного між сторонами договору постачання природного газу від 03.10.2018 № 2510/18-КП-17, позивач передав відповідачу природний газ на загальну суму 262049,19 гривень, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу. Однак, відповідач в порушення своїх договірних зобов`язань за отриманий природний газ в повному обсязі не розрахувався внаслідок чого утворилася стягувана сума заборгованості у розмірі 261479,87 гривень, що стало підставою для додаткового нарахування та вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат у заявленому до стягненні розмірі. Крім того, враховуючи, що відповідач у березні 2019 року фактично спожив природного газу у обсязі меншому, а в квітні 2019 року спожив природного газу у більшому обсязі, ніж узгоджено сторонами умовами договору стягненню з відповідача також підлягають завдані позивачу збитки у розмірі 809,56 гривень. Короткий зміст заперечень проти позову Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість. Крім того, відповідач вказував на наявність підстав для зменшення пені на 70% з урахуванням скрутного фінансового становища відповідача, наявність судового спору щодо економічно обґрунтованих тарифів, позивачем не понесено збитків у розмірі заявленої неустойки, про що подав до суду першої інстанції відповідне клопотання з посиланням на ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення Рішенням Господарського суду Київської області від 17.02.2021 у справі №911/3496/20 позов Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Тетіївтепломережа" Тетіївської міської ради про стягнення 332940,46 гривень - задоволено частково, а саме: - стягнуто з Комунального підприємства "Тетіївтепломережа" Тетіївської міської ради на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 261479,87 гривень основного боргу, 18338,86 гривень пені, 13194,61 гривень 3% річних, 11609,28 гривень інфляційних втрат, 809,56 гривень збитків та 4994,11 гривень судового збору. Рішення суду першої інстанції мотивовано доведеністю позивачем обставин порушення відповідачем зобов`язань за договором, що є підставою для застосування штрафних санкцій у вигляді стягнення пені, а також застосування відповідальності за порушення грошового зобов`язання згідно з ст. 625 Цивільного кодексу України. Проте, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зменшення штрафних санкцій на підставі ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України , присудивши до стягнення 18338,86 гривень пені, з урахуванням скрутного фінансового становища підприємства, відмовивши у стягненні 27 508,28 грн. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погодившись з вказаним рішенням, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 11.03.2021 (згідно відомостей поштового трекера на конверті у якому надійшла апеляційна скарга), тобто у строк, встановлений ст. 116, ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, визначеному п. 17.5 Перехідних положень розділу ХІ Господарського процесуального кодексу України, звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 17.02.2021 у справі №911/3496/20 в частині відмови у стягненні пені на суму 27 508, 28 грн. та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги в частині стягнення пені задовольнити. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні рішення в оскаржуваній частині порушено норми процесуального права (ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України) та неправильно застосовано норми матеріального права (ст. ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України), рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки в частині зменшення штрафних санкцій не відповідають обставинам справи. Зокрема, скаржник наголошував, що обумовлені ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України підстави для зменшення розміру пені - відсутні, з огляду на те, що наведений випадок - не є винятковим, перед позивачем у суб`єктів господарювання наявний значний обсяг заборгованості, збитковість підприємства відповідача не є винятковою обставиною для зменшення розміру неустойки, а відповідач не обмежений у способах та шляхах виконання своїх зобов`язань визначеними законом шляхами (залучення кредитних коштів, взаємозалік, зменшення власних витрат, тощо). Крім того, скаржник посилався на те, що під час зменшення розміру пені не було враховано інтереси позивача., а відповідачем не надано суду належних доказів в обґрунтування підстав зменшення пені. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.03.2021 для розгляду апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді Дикунська С.Я., Тищенко О.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.03.2021 по справі № 911/3496/20 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 17.02.2021 відкрито апеляційне провадження та призначено до розгляду 20.05.2021. В судове засідання 20.05.2021 з`явились представники позивача та відповідача. Позивач (скаржник) в судовому засіданні 20.05.2021 підтримав вимоги викладені у апеляційній скарзі, просив скасувати рішення Господарського суду Київської області від 17.02.2021 у справі №911/3496/20 в частині відмови у стягненні пені на суму 27 508, 28 грн. та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги в частині стягнення пені задовольнити. В судовому засіданні 20.05.2021 представник відповідача заперечував проти вимог, викладених у апеляційній скарзі, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. З огляду на практику Європейського суду з прав людини, розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Фрідлендер проти Франції", "Смірнова проти України"). Суд при здійсненні правосуддя має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в статтях 2, 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2021 в судовому засіданні оголошено перерву до 03.06.2021, з урахуванням розумного строку розгляду справи. У зв`язку з перебуванням 03.06.2021 у відпустці судді Дикунської С.Я., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, здійснити розгляд справи у визначеному складі - неможливо. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 03.06.2021, справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2021 прийнято справу № 911/3496/20 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 17.02.2021 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю., ухвалено здійснити її розгляд в раніше призначеному судовому засіданні 03.06.2021. Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання Позивач (скаржник) в судовому засіданні 03.06.2021 підтримав вимоги викладені у апеляційній скарзі, просив скасувати рішення Господарського суду Київської області від 17.02.2021 у справі №911/3496/20 в частині відмови у стягненні пені на суму 27 508, 28 грн. та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги в частині стягнення пені задовольнити. В судовому засіданні 03.06.2021 представник відповідача заперечував проти вимог, викладених у апеляційній скарзі, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на правомірність висновків суду першої інстанції щодо зменшення пені. При цьому, відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив, просте, згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції Як підтверджується матеріалами справи, 03.10.2018 НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та Підприємством (споживач) укладено договір постачання природного газу № 2510/18-КП-17, із подальшими змінами та доповненнями внесеними додатковими угодами від 22.10.2018 № 1, від 27.10.2018 № 2, від 02.11.2018 № 3, від 26.11.2018 № 4, від 18.03.2019 № 5, від 20.03.2019 № 6, від 29.03.2019 № 7, від 15.04.2019 № 8 (далі по тексту - договір), згідно умов якого: - постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2018 році природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями (пункти 1.1., 1.2.); - постачальник передає споживачу з 01.10.2018 по 31.10.2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 2,500 тис. куб. метрів, а з 01.11.2018 по 30.11.2018 (включно) орієнтовним обсягом до 2,500 тис. куб. метрів (пункт 2.1., в редакції додаткових угод від 27.10.2018 № 2 та від 02.11.2018 № 3, які набули чинності з дати їх підписання та поширюють свою дію на відносини сторін, що фактично склалися з 01.10.2018 та 01.11.2018 відповідно); - ціна за 1000 куб. м. газу за цим договором на дату його укладання становить 7907,20 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 9488,64 гривень (пункт 5.2.); - договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2018 до 30.11.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (пункт 12.1., в редакції додаткової угоди від 02.11.2018 № 3, яка набула чинності з дати її підписання та поширює свою дію на відносини сторін, що фактично склалися з 01.11.2018). Додатковою угодою від 02.11.2018 № 3 сторони погодили внести зміни, зокрема, у пункт 5.2. договору, який сторонами викладено в наступній редакції: "Ціна за 1000 куб. м. газу з 01.11.2018 становить 6235,51 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 7482,61 грн". Додатковою угодою від 26.11.2018 № 4 сторони погодили внести зміни у розділи 1-12 договору, які викладено у такій редакції: - постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями (пункти 1.1., 1.2.); - постачальник передає споживачу у період з 01.10.2018 по 30.04.2019 (включно) замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу в кількості 39,15 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях (тис. куб. м): у жовтні 2018 року - 0,060; у листопаді 2018 року - 9,965; у грудні 2018 року - 7,672; у січні 2019 року - 7,732; у лютому 2019 року 5,721; у березні 2019 року - 6; у квітні 2019 року - 0,335 (пункт 2.1., в редакції додаткових угод від 20.03.2019 № 6, від 15.04.2019 № 8); - приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді оформлюється актом приймання-передачі. Споживач в акті приймання-передачі природного газу, зазначає той обсяг, який був фактично використаний споживачем у відповідному розрахунковому періоді для потреб, зазначених у пункті 1.2. цього договору (пункти 3.8., 3.8.1.); - якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного споживачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в пункті 2.1. договору), споживач зобов`язаний відшкодувати постачальнику збитки в порядку, визначеному пунктом 5.7. договору. При цьому, розмір збитків визначається таким чином: пп. 3.13.1.) якщо фактичний об`єм (обсяг) використання природного газу буде менший від замовленого обсягу природного газу, споживач зобов`язаний відшкодувати постачальнику збитки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний (розрахунковий) період; пп. 3.13.2.) якщо фактичний об`єм (обсяг) використання природного газу буде перевищувати замовлений обсяг природного газу на цей період, споживач зобов`язаний відшкодувати збитки за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою: В = (Vф-Vп) х Ц х К, де: Vф - об`єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за цим договором відповідно до акту приймання-передачі природного газу; Vп - замовлений обсяг природного газу на розрахунковий період, зазначений в п. 2.1. договору; Ц - ціна природного газу за цим договором; К - коефіцієнт, який дорівнює 0,5 (пункт 3.13.); - ціна за 1000 куб. м. газу за цим договором становить 6235,51 гривень, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього разом з податком на додану вартість - 7482,61 гривень. Загальна вартість цього договору дорівнює вартості фактично використаного за цим договором природного газу (пункти 4.2., 4.3.); - оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця наступного за місяцем постачання газу (пункт 5.1.); - відшкодування постачальнику вартості збитків, розрахованих відповідно до умов пункту 3.13. цього договору, здійснюється наступним чином: постачальник на підставі даних, зазначених в акті приймання-передачі (якщо споживач порушив п. 3.9. договору та не надав акт приймання передачі, використання газу за відповідний період приймається 0 куб.м.) та замовлених обсягів, визначених п. 2.1. договору, розраховує збитки відповідно до підпунктів 3.13.1. або 3.13.2. пункту 3.13. цього договору; постачальник після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, надає споживачу акт-претензію щодо відшкодування збитків та розрахунок збитків; споживач протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту отримання акту-претензії, зобов`язаний відшкодувати постачальнику вартість збитків на рахунок, визначений в акті-претензії. У разі, якщо протягом зазначеного періоду споживач не відшкодував (не повністю відшкодував) постачальнику збитки, споживач несе відповідальність перед постачальником на загальних умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України (пункт 5.7.). - споживач зобов`язаний відшкодувати постачальнику збитки, розраховані відповідно до пункту 3.13. цього договору (пункт 6.2.); - постачальник має право вимагати від споживача відшкодування постачальнику збитків, що виникли через порушення споживачем умов п. 2.1. цього договору, у разі якщо відхилення фактично використаних споживачем в розрахунковому періоді обсягів газу більш ніж на 5% (як в бік збільшення, так і зменшення фактично використаних обсягів) відрізняється від замовлених (пункт 6.3.); - у разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1., 5.6. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (пункт 7.2.). - пункти 2.3., 3.2.2., 3.4.2., 3.8.2., абз. 2) підп. 3.9.2. п. 3.9., 3.13., 5.7., абзац 5 підп. 5) п. 6.2., підп. 8) п. 6.2., підп. 4) п. 6.3., абзац 3 підп. 2) п. 6.4. цього договору застосовуються з дня, зазначеного в повідомленні постачальника, яке направляється на електронну адресу споживача, зазначену в п. 12 договору та розміщується на офіційному сайті постачальника (пункт 11.2.). Згідно п. 3 додаткової угоди від 26.11.2018 № 4 визначено, що остання набуває чинності з дати її підписання і діє з 01.12.2018. Додатковою угодою від 18.03.2019 № 5 сторони дійшли згоди про те, що пункти 2.3., 3.2.2., 3.4.2., 3.8.2., абз. 2) підп. 3.9.2. п. 3.9., 3.13., 5.7. абзац 5 підп. 5) п. 6.2., підп. 8) п. 6.2., підп. 4) п. 6.3, абз. 3 підп. 2 п. 6.4. цього договору застосовуються сторонами з 01.03.2019. Пункти 3.2.1., 3.4.1., 3.8.1., абз. 1) підп. 3.9.2. п. 3.9., абзац 4 підп. 5) 6.2., абз. 2 підп. 2, п. 6.4. цього договору з 01.03.2019 втрачають чинність (пункт 2 додаткової угоди № 5). Додатковими угодами від 20.03.2019 № 6 та від 15.04.2019 № 8 сторонами погоджено внести зміни у п. 2.1., який викладено у новій редакції. Пунктами 3 додаткових угод від 20.03.2019 № 6 та від 15.04.2019 № 8 визначено, що такі набувають чинності з дати їх підписання і поширюють свою дію на відносини сторін, що фактично склалися з 01.10.2018 та з 01.04.2019 відповідно. На виконання умов договору позивач у період з жовтня 2018 року по квітень 2019 року передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 262049,19 гривень, що підтверджується копіями підписаних та скріплених печатками обох сторін актів приймання-передачі природного газу, а саме: - від 31.10.2018 за жовтень на суму 569,32 гривень; від 30.11.2018 за листопад на суму 74564,23 гривень; - від 31.12.2018 за грудень на суму 57406,60 гривень; - від 31.01.2019 за січень на суму 57855,55 гривень; - від 28.02.2019 за лютий на суму 42808,02 гривень; - від 31.03.2019 за березень на суму 25882,36 гривень; - від 30.04.2019 за квітень на суму 2963,11 гривень. Згідно з копією банківської виписки по рахунку позивача за 28.11.2018 та довідкою по операціях по підприємству "Тетіївтепломережа КП КОР", за період з жовтня 2018 року по серпень 2020 року, відповідач, в порушення своїх договірних зобов`язань, за отриманий природний газ розрахувався частково, сплативши 569,32 гривень та з порушенням строків, встановлених умовами договору. Таким чином, матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений та неоплачений природний газ становить 261479,87 гривень. Невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань в частині оплати отриманого газу, є підставою для застосування до відповідача відповідальності, встановленої чинним законодавством та умовами договору, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем обгрунтовано заявлено до стягнення 45847,14 гривень пені, 13194,61 гривень 3% річних, 11609,28 гривень інфляційних втрат нарахованих за загальний період з 27.11.2018 по 19.10.2020, а також заявлено до стягнення 809,56 гривень збитків внаслідок порушення умов договору щодо фактичних обсягів споживання природного газу. При цьому, суд першої інстанції обгрунтовано відхилив доводи відповідача про те, що у позові позивачу слід відмовити, оскільки позивач не довів вину відповідача у порушенні зобов`язання. Адже відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Відповідно до частини 2 ст. 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відтак, принципи господарсько-правової відповідальності виходять з презумпції вини особи, яка порушила своє господарське зобов`язання, та покладають на таку особу обов`язок доведення відсутності вини, а не навпаки. З вказаними висновками погоджується і суд апеляційної інстанції як підстава для нарахування і стягнення пені 45 847,14 грн., як штрафної санкції, за порушення грошового зобов`язання. При цьому, перевіривши наведений позивачем у позові розрахунок пені щодо сум, строків та ставок нарахувань, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині заявленого до стягнення розміру пені в сумі 45 847,14 грн. за порушення грошових зобов`язань за укладеним договором. В свою чергу, відповідач вказував на наявність підстав для зменшення пені на 70% з урахуванням скрутного фінансового становища підприємства та незначного строку порушеного зобов`язання, яке не призвело до понесення позивачем збитків у розмірі заявленої неустойки, про що подав до суду першої інстанції відповідне клопотання з посиланням на ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України. Суд першої інстанції, на підставі ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, присудивши до стягнення 18338,86 гривень пені, з урахуванням скрутного фінансового становища підприємства, відмовивши у стягненні 27 508,28 грн. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків, в межах вимог апеляційної скарги. Зокрема, суд апеляційної інстанції зазначає, що не погодившись з ухваленим рішенням, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 11.03.2021 звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 17.02.2021 у справі №911/3496/20 в частині відмови у стягненні пені на суму 27 508, 28 грн. та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги в частині стягнення пені задовольнити. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні рішення в оскаржуваній частині порушено норми процесуального права (ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України) та неправильно застосовано норми матеріального права (ст. ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України), рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки в частині зменшення пені до 18 338,86 гривень пені, з відмовою у стягненні 27 508,28 грн. пені, не відповідають обставинам справи. Таким чином, суд апеляційної інстанції, керуючись ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, здійснює апеляційний розгляд справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Укладений договір за своїм змістом є договором поставки та є належною правовою підставою для виникнення у сторін взаємних прав та обов`язків, обумовлених цим договором. Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно положень ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки. Приписами ст. 714 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки енергоносіїв приєднаними мережами застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). З наявних у матеріалах справи доказів, судом першої інстанції встановлено, і що учасникамис пору не заперечувалось, що відповідач за отриманий природний газ розрахувався частково, перерахувавши на рахунок позивача 28.11.2019 - 569,32 гривень, що підтверджується, зокрема, довідкою по операціях по підприємству "Тетіївтепломережа КП КОР" за період з жовтня 2018 року по серпень 2020 року та банківською випискою по рахунку позивача за 28.11.2018. При цьому, відповідач доказів належного виконання своїх зобов`язань за договором та сплати коштів за спожитий природний газ у період з жовтня 2018 року по квітень 2019 року у повному обсязі - не надав. Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Отже, судом першої інстанції обгрунтовано та вірно встановлено факт порушення відповідачем зобов`язань за договором, який є документально підтвердженим та не спростованим відповідачем належними засобами доказування, у зв`язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача облікованої заборгованості у сумі 261479,87 гривень є обґрунтованою, у зв`язку з чим суд першої інстанції присудив до стягнення з відповідача суму основного боргу в розмірі 261479,87 гривень, а також за прострочення виконання зобов`язання по його оплаті, присудив до стягнення з відповідача 13194,61 гривень 3% річних, 11609,28 гривень інфляційних втрат, 809,56 гривень збитків. У наведеній частині рішення суду першої інстанції учасниками спору не оскаржується і у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для виходу за межі апеляційної скарги. В свою чергу, позивачем також було заявлено до стягнення з відвідача 45 847,14 гривень пені, з яких внаслідок застосування ст. 233 Господарського кодексу України, судом першої інстанції було присуджено до стягнення 18 338,86 грн. внаслідок зменшення відповідного розміру пені за заявою відповідача, на 27 508,28 грн. Відповідач в обгрунтування заяви про зменшення пені посилався на те, що позивач у позові наводить лише формальні обставини із посиланням на норми матеріального права, проте останнім не враховано соціально-економічний стан держави та відповідача, який фактично змушений надавати послуги за нижчими за собівартість тарифами. При цьому, як вказує відповідач, відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України саме на кредитора покладено обов`язок доведення вини боржника щодо несплати боргу. Відповідач стверджує, що прострочення виконання грошових зобов`язань виникло не з його вини, оскільки мав місце несвоєчасний розрахунок споживачів підприємства, які фінансуються за рахунок державного та міського бюджету, що, на переконання відповідача, звільняє його від сплати санкцій за несвоєчасне виконання зобов`язань покладених на нього умовами договору. Також, за доводами відповідача, у несвоєчасному виконанні зобов`язань його вина відсутня, оскільки йому не відшкодовано різницю у тарифах, а також несвоєчасним розрахунком споживачів за отримані послуги. Не погодившись з ухваленим рішенням у наведеній частині щодо зменшення пені ан 27 508,28 гривень, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 11.03.2021 звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 17.02.2021 у справі №911/3496/20 в частині відмови у стягненні пені на суму 27 508, 28 грн. та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги в частині стягнення пені задовольнити. Суд апеляційної інстанції дослідивши наявні матеріали справи та доводи учасників справи в цій частині, не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для застосування ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України в контексті спірних правовідносин, вважає висновки суду першої інстанції у наведеній частині щодо зменшення розміру пені - помилковими, з огляду на наступне. Частинами 1 та 2 статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступінь виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання; строк прострочення виконання; наслідки порушення зобов`язання, відповідність / невідповідність розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінку винної особи (в тому числі, вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій - є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні матеріали справи дійшов висновку, що наведені відповідачем доводи в обгрунтування підстав зменшення пені та штрафу - не є підставами для застосування ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України в контексті спірних правовідносин, оскільки відсутність у позивача збитків та незначний період прострочення - жодним чином не обґрунтовують прострочення відповідачем виконання своїх зобов`язань за договором. При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання умов зобов`язань за будь-яких обставин, а виконання умов договору не ставиться у залежність від виконання будь-яких зобов`язань з боку третіх осіб, або відсутністю у боржника прибутку або коштів на рахунках, а також від рішень виконавчих органів місцевого самоврядування. При цьому, наявність судових спорів, зокрема і у справі № 911/112/20, жодним чином не звільняє відповідача від виконання обумовлених договором зобов`язань, а також не є достатньою підставою для зменшення розміру пені в контексті правовідносин сторін в межах даного спору. При цьому, визначення певних тарифів, як і вирішення певного господарського спору щодо їх встановлення, не є підставою для звільнення відповідача від виконання своїх зобов`язань за укладеним договором з позивачем. При цьому, зі змісту рішення Господарського суду Київської області від 25.09.2020 у справі № 911/112/20 вбачається , що спір у ньому ініційовано комунальним підприємством "Тетіївтепломережа" Тетіївської міської ради про стягнення з виконкому Тетіївської міської ради 10 776 835,00 грн. збитків, і позов у вказаній справі задоволено повністю. В свою чергу, рішення у вказаній справі жодним чином не впливає на правовідносини між сторонами в межах спору у справі № 911/3496/20, і посилання відповідача на вказане судове рішення та прийняття доводів відповідача у цій частині судом першої інстанції саме в контексті зменшення розміру пені - визнаються судом апеляційної інстанції помилковими та такими, що зроблені з неправильним застосуванням ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України, а також з порушенням ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України. Водночас, суд апеляційної інстанції вважає слушними посилання скаржника про те, що несвоєчасність оплати контрагентами перешкоджає виконанню покладених державою на НАК "Нафтогаз" обов`язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу та закачування природного газу у підземні сховища для забезпечення опалювального сезону 2020-2021 років. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні матеріали справи дійшов висновку, що наведені відповідачем доводи в обгрунтування зменшення розміру пені - не є підставами для застосування ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України в контексті спірних правовідносин, оскільки наявність судового спору щодо стягнення збитків, і що позивачем не понесено збитків у розмірі заявленої неустойки - жодним чином не обґрунтовують прострочення відповідачем виконання своїх зобов`язань за договором. Стосовно доводів відповідача про фінансову збитковість його діяльності, як комунального підприємства, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідачем до матеріалів справи не подано належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України щодо відображення його збитковості, а організаційна форма відповідача, як комунального підприємства, не свідчить про беззаперечну презумпцію збитковості відповідача. При цьому, відповідачем до матеріалів справи жодних доказів відповідної збитковості - не надано. При цьому, доводи відповідача у відзиві на позов певних фінансових показників, як і зроблені відповідачем посилання, не приймаються судом апеляційної інстанції в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, як належні та допустимі докази складного фінансового стану відповідача, і відповідно, не свідчать про наявність підстав для зменшення пені. . Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку стосовно наявності обумовлених законом підстав для зменшення пені, у зв`язку з чим рішення суду у наведеній частині підлягає скасуванню, з урахуванням мотивів даної постанови, а вимоги позивача про стягнення з відповідача 45 847,14 гривень пені підлягають задоволенню у повному обсязі як обґрунтовані, законні та документально доведені належними та допустимими доказам в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності обумовлених законом підстав для зменшення пені. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України. Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, найшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку в межах доводів апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині (щодо зменшення пені) ухвалено при нез`ясуванні обставин, що мають значення для справи (стосовно відсутності виняткових обставин для зменшення пені), за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими (зокрема, щодо обставин збитковості відповідача, без підтвердження вказаної обставини належними доказами), висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи, а також при ухваленні рішення в оскаржуваній частині судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права (ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 549 Цивільного кодексу України) та порушення норм процесуального права (ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України), у зв`язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України рішення в оскаржуваній частині підлягає скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог про стягнення з комунального підприємства "Тетіївтепломережа" Тетіївської міської ради на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пені у повному обсязі - в сумі 45 847,14 грн. Розподіл судових витрат Пунктом 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. На підставі п. 2 ч. 1, ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат пропорційно розміру задоволених вимог за позовом та апеляційною скаргою, у зв`язку з чим судовий збір за подачу апеляційної скарги підлягає стягненню з відповідача на користь скаржника. Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,- ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 17.02.2021 у справі № 910/3496/20 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 27 508,28 грн. - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 17.02.2021 у справі № 910/3496/20 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 27 508,28 грн. - скасувати та прийняти у скасованій частині нове рішення про задоволення вимоги про стягнення 27 508,28 грн. пені, присудивши до стягнення з комунального підприємства "Тетіївтепломережа" Тетіївської міської ради на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" загалом 45 847,14 грн. пені

3. Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду Київської області від 17.02.2021 у справі № 910/3496/20 в наступній редакції: Позовні вимоги задовольнити. Стягнути з комунального підприємства "Тетіївтепломережа" Тетіївської міської ради (09800, Київська обл., Тетіївський р-н, м. Тетіїв, вул. Соборна, будинок 19 А, код 24879282) на користь акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, код 20077720) 261 479 (двісті шістдесят одну тисячу чотириста сімдесят дев`ять) грн. 87 коп. основного боргу, 45 847 (сорок п`ять тисяч вісімсот сорок сім) грн. 14 коп. пені, 13 194 (тринадцять тисяч сто дев`яносто чотири) грн. 61 коп. 3% річних, 11609 (одинадцять тисяч шістсот дев`ять) грн. 28 коп. інфляційних втрат, 809 (вісімсот дев`ять) грн. 56 коп. збитків та 4994 (чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто чотири) грн. 11 коп. судового збору.

4. Стягнути з комунального підприємства "Тетіївтепломережа" Тетіївської міської ради (09800, Київська обл., Тетіївський р-н, м. Тетіїв, вул. Соборна, будинок 19 А, код 24879282) на користь акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, код 20077720) 3 153 (три тисячі сто п`ятдесят три) грн. 00 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.

5. Матеріали справи №911/3496/20 повернути до Господарського суду Київської області, доручивши останньому видати накази на виконання даної постанови Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Дата підписання повного тексту постанови: 15.06.2021. Головуючий суддя С.Р. Станік Судді О.В. Тищенко Є.Ю. Шаптала