Постанова 4821 № 707/101/16-ц

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/1122/21Головуючий по 1 інстанції Справа №707/101/16-ц Категорія: на ухвалу Суходольський О. М. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 червня 2021 рокум. Черкаси Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів: Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л. секретар Попова М.В. учасники справи: стягувач: ОСОБА_1 ; боржник: ОСОБА_2 ; виконавець: Черкаський районний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ); особа, яка подає апеляційну скаргу: ОСОБА_2 ; розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 08 квітня 2021 року у справі за заявою ОСОБА_2 про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, в с т а н о в и в: у березні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про визнання виконавчого листа №2/707/285/16, виданого за рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 24 березня 2016 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди у розмірі 396378,30 грн. та судового збору у розмірі 3963,78 грн. таким що не підлягає виконанню. У заяві зазначав, що вказаний виконавчий лист знаходиться на виконанні у Черкаському районному відділі ДВС Центрального міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції (м. Київ) та 28 квітня 2016 року постановою державного виконавця відкрито виконавче провадження № 50994888. Виконавче провадження на даний час не завершене. 07 травня 2019 року між боржником ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено угоду про врегулювання взаємовідносин сторін по рішенню Черкаського районного суду Черкаської області від 24 березня 2016 року. ОСОБА_2 вказує що станом на 17 лютого 2020 року, згідно умов Угоди, зобов`язання по рішенню виконав у повному обсязі, заборгованість перед ОСОБА_1 відсутня, а тому просив визнати вказаний виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню. Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 08 квітня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 відмовлено. Ухвала обґрунтована тим, що виконавче провадження № 50994888 за виконавчим листом № 2/707/285/16 у порядку виконання рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 24 березня 2016 року, відкрито 28 квітня 2016 року у постанові божнику було надано строк для добровільного виконання рішення суду до семи днів з моменту винесення постанови. Проте згідно даних розписок ОСОБА_1 та угоди від 07 травня 2019 року, рішення суду виконано 17 лютого 2020 року, що перевищує встановлений строк на добровільне виконання рішення суду. У зв`язку з цим суд прийшов до висновку, що в даному випадку виконавче провадження повинне бути закінчено відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, а не визнання виконавчого листа таким що не підлягає виконанню. Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу та просить скасувати ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 08 квітня 2021 року та ухвалити нове рішення про задоволення його заяви. У апеляційній скарзі вказує, що зобов`язання за рішенням суду від 23 березня 2016 року припинилось та виникло нове зобов`язання (новація) щодо сплати ним на користь ОСОБА_1 8000 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить на момент підписання Угоди від 07 травня 2019 року 219920 грн. при цьому заборгованість, яка була стягнута рішенням від 24 березня 2016 року є заборгованість по первісному зобов`язанню, та є припиненою. Зазначає, що не отримував від відділу ДВС жодних письмових заперечень щодо його заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Вважає, що суд першої інстанції не врахував заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація), вдався до порушень норм процесуального права, взявши до уваги заперечення сторони, які подані неналежним чином, що на думку скаржника, є окремою і обов`язковою підставою для скасування оскаржуваної ухвали. Черкаський районний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) подав відзив на апеляційну скаргу та просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги. У відзиві вказує, що у зв`язку з примусовим виконанням виконавчого листа № 2/707/285/16 від 18 квітня 2016 року, боржник ОСОБА_2 зобов`язаний сплатити виконавчий збір в сумі 40034,21 грн. станом на 05 квітня 2021 року державним виконавцем стягнуто з боржника виконавчого збору в сумі 2830,02 грн, тобто, залишок становить 37204,19 грн. Вважає, що виконавче провадження повинне бути закінчене відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку із фактичним виконанням у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, а не визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Стягувач ОСОБА_1 не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу. Заслухавши державного виконавця, який з`явився в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення із наступних підстав. Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказане судове рішення відповідає вказаним вимогам. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 24 березня 2016 року у справі №707/101/16-ц стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 396378,30 грн та судовий збір у розмірі 3963,78 грн. Вказане рішення перебуває на виконанні у Черкаському районному відділі державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), виконавче провадження №50994888 відкрите 24 березня 2016 року. На даний час виконавче провадження не закінчене. Під час здійснення примусового виконання рішення суду державним виконавцем вчинялись передбачені законом виконавчі дії, зокрема, звернення стягнення на пенсію боржника, арешт майна тощо. Згідно із наданою боржником ОСОБА_2 . Угодою від 07 травня 2019 року про врегулювання взаємовідносин сторін по рішенню Черкаського районного суду Черкаської області №707/101/16-ц від 24 березня 2016 року, сторони угоди встановили строки та порядок погашення заборгованості встановленої рішенням суду та згідно розписок ОСОБА_1 . ОСОБА_2 вимоги угоди виконав у повному обсязі, суму шкоди встановленої рішенням сплатив у повному обсязі станом на 17 лютого 2020 року. Водночас судом першої інстанції вірно вказано, що сторони виконавчого провадження не повідомили державного виконавця про існування вказаної Угоди та виконання боржником рішення суду. Проте навіть наявність Угоди від 07 травня 2019 року та повний розрахунок боржника зі стягувачем, не є підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, як правильно встановлено судом першої інстанції. Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 432 ЦПК України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Статтею 129-1 Конституції України, ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та ст. 18 ЦПК України передбачено обов`язковість судових рішень. Зокрема, за змістом вказаних вимог Закону передбачено, що всі судові рішення, які набрали законної сили обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Виконання судового рішення, ухваленого будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частина судового розгляду у сенсі ст. 6 вказаної Конвенції. Провадження в суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадіями одного провадження (рішення Європейського Суду з прав людини у складі Великої палати «Scordino v.Italy». Таким чином, виконавче провадження не може бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження потрібно розглядати як цілісний процес (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Крутько проти України № 2» від 27 листопада 2008 року). За таких умов слід дійти висновку, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для виконання та в розумінні зазначених вище норм Закону повинно бути виконане з метою забезпечення ефективного та реального захисту прав та інтересів людини. Згідно п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Враховуючи наведене колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, та необхідністю закінчення виконавчого провадження відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». У зв`язку з тим, що виконавчий документ було пред`явлено до виконання та державним виконавцем відкрито виконавче провадження і проводяться дії з примусового виконання рішення суду, на момент відкриття виконавчого провадження та протягом встановленого виконавцем строку для добровільного виконання рішення суду боржником ОСОБА_2 воно не було в добровільному порядку виконане, питання щодо фактичного виконання в повному обсязі рішення суду на підставі Угоди між сторонами від 07 травня 2019 року, та у зв`язку з цим закінчення виконавчого провадження повинно вирішуватись державним виконавцем, а не судом в порядку статті 432 ЦПК України. Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції державним виконавцем звернуто увагу, що під час виконання рішення суду виконавцем нараховано виконавчий збір, який підлягає до стягнення із боржника в розмірі 40034,21 грн., з яких не сплачено 37204,19 грн. Отже визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, буде суперечити Закону України «Про виконавче провадження» та меті правового інституту виконавчого збору. Слід врахувати, що у боржника залишається обов`язок зі сплати виконавчого збору, тому звернення ОСОБА_2 із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є ухиленням від сплати виконавчого збору, що є недопустимим. За таких обставин, ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, тому зміні чи скасуванню не підлягає. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_2 не було отримано письмові заперечення відділу ДВС, тому суд першої інстанції безпідставно їх прийняв до уваги, не є процесуальними порушеннями місцевого суду відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства. Твердження скаржника, що судом не враховано заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація), є безпідставними, оскільки судом враховано дану обставину, однак, вона не є підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Відповідно до статті 375 ЦПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід залишити без задоволення, а ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 08 квітня 2021 року без змін. Керуючись статтями 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 08 квітня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, визначених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Судді Повний текст постанови складений 16 червня 2021 року