Постанова 4824 № 760/18128/20

справа № 760/18128/20 головуючий у суді І інстанції Кушнір С.І. провадження № 22-ц/824/8912/2021 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 червня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді -Березовенко Р.В., суддів:Лапчевської О.Ф., Нежури В.А., з участю секретаря Мариненко Я.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником - ОСОБА_2 , на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 11 березня 2021 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії Головного державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві ЦУМУ МЮ (м. Київ) Ковтуна Володимира Володимировича, заінтересована особа: Кредитна спілка «Співдружність»,- В С Т А Н О В И В: У серпні 2020 року заявник ОСОБА_1 звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва із зазначеною скаргою на дії головного державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві ЦУМУ МЮ (м. Київ) Ковтуна Володимира Володимировича, в якій просив: визнати дії головного державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві ЦУМУ МЮ (м.Київ) Ковтуна Володимира Володимировича неправомірними; постанову головного державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві ЦУМУ МЮ (м.Київ) Ковтуна Володимира Володимировича про арешт коштів боржника від 12.02.2020року скасувати в частині накладення арешту на грошові кошти, що надходять на пенсійний рахунок. Скарга обґрунтована тим, що в провадженні Святошинського РВ ДВС у м. Києві ЦУМУ МЮ (м.Київ) Ковтуна В.В. знаходиться виконавче провадження №26365064 щодо стягнення з заявника заборгованості на користь КС «Співдружність» в розмірі 934970,00 грн.. 12.01.2020 р. державним виконавцем накладено арешт на два банківські рахунки у АТ «Ощадбанк»: № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 . 16.03.2020 р заявник, звернувся до відділу із заявою про зняття арешту з пенсійного рахунку №НОМЕР_1 надавши довідку з АТ «Ощадбанк» про те, що цей рахунок є рахунком на отримання пенсії. 26.03.2020 р. державним виконавцем винесено постанову про зняття арешту з рахунку № НОМЕР_1 у АТ «Ощадбанк», примірник якої направлено до банку для виконання. В той же час, рахунок № НОМЕР_2 у АТ «Ощадбанк» є також пенсійним рахунком. Враховуючи, що 14.08.2020 року рахунок № НОМЕР_1 у АТ «Ощадбанк» буде закритий та з 30.06.2020 р. знаходиться у статусі «підготовлений до закриття», нарахування пенсії відбувається на пенсійний рахунок № НОМЕР_2 , який наразі арештований в межах даного виконавчого провадження. Відповідно до довідки АТ «Ощадбанк» від 09.06.2020 року № 0125/17 рахунок № НОМЕР_2 є пенсійним, та був відкритий 15.07.2017 р., на 10 днів раніше ані ж рахунок № НОМЕР_1 . 14.07.2020 р. на адресу Святошинського районного відділу ДВС ЦМУМЮ (м. Київ) заявником через представника направлена заява про зняття арешту з коштів, а саме з пенсійного рахунку № НОМЕР_2 . 28.07.2020 р. державним виконавцем було надіслано лист від 20.07.2020 р.про те, що не виявляється можливим зняти арешт з рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_2 до повного погашення боргу згідно виконавчого документа. Заявник зазначає, що накладення арешту на грошові кошти, за рахунок яких здійснюється виплата пенсії, є неправомірним. Накладення арешту на спеціальні банківські рахунки є незаконним та перевищенням повноважень державного виконавця, не відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження», що призводить до порушення конституційних прав громадян. Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 11 березня 2021 року взадоволенні скарги ОСОБА_1 на дії Головного державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві ЦУМУ МЮ (м.Київ) Ковтуна Володимира Володимировича, заінтересована особа: Кредитна спілка «Співдружність» - відмовлено. Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 , через представника - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, неправильне встановлення обставин справи, які мають значення, просивскасувати ухвалу та постановити нову, якою задовольнити скаргу. При цьому, апелянт зазначає, що рахунок № НОМЕР_2 є рахунком із спеціальним режимом використання та призначений для зарахування пенсійних виплат, діючим законодавством України заборонено накладати арешт на такий рахунок, оскільки накладення арешту позбавляє боржника джерел до існування та порушує його право на соціальний захист. Крім того, вказує, що рахунок № НОМЕР_1 є не активним, не використовується скаржником, перебуває у процесі закриття. В ухвалі про відкриття апеляційного провадження учасникам справи було надано строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, однак відзиву до суду не надходило. Представник апелянта в судовому засіданні просив апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати і постановити нове судове рішення, яким задовольнити скаргу. Інші учасники справи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, до суду не з`явилися, однак їх неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 263 ЦПК Українирішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що постанова державного виконавця Святошинського РВ ДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Ковтуна В.В., винесена у виконавчому провадженні № 26365064 про арешт коштів боржника ОСОБА_1 , є такою, що відповідає нормам чинного законодавства. Колегія суддів оцінюючи висновки суду першої інстанції, виходить з наступного. Згідно з ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Відповідно до змісту статей 1, 5 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Згідно з пунктом 7 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей. Судом першої інстанції встановлено, що на виконанні у Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві ЦУМУ МЮ (м.Київ) перебуває виконавче провадження ВП № 26365064, відкрите згідно виконавчого листа № 2-3462-1, виданого 17.01.2008 р. Солом`янським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь КС «Співдружність» заборгованості в розмірі 934 970,00 грн.. 04.05.2011 р. державним виконавцем ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 26365064. 22.10.2018 р. старшим державним виконавцем Святошинського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві винесено постанову про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження ВП № 27338677. 12.02.2020 р. головним державним виконавцем Святошинського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Ковтуном В.В. винесено постанову ВП № 26365064 про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику ОСОБА_1 .. Копію постанови направлено на виконання до банківських, інших фінансових установ та сторонам виконавчого провадження. Згідно довідки від 13.03.2020 р., виданій ОСОБА_1 АТ «Державний ощадний банк України», вбачається, що в останнього в ТВБВ №10026/0125 філії ГУ по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» 25.07.2017 р. відкрито пенсійний рахунок № НОМЕР_1 . Згідно довідки від 09.06.2020 р., виданій ОСОБА_1 АТ «Державний ощадний банк України», вбачається, що в останнього в ТВБВ №10026/0125 філії ГУ по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» 15.07.2015 р. відкрито пенсійний рахунок № НОМЕР_2 . 16.03.2020 р. ОСОБА_1 звернувся до Святошинського РВ ДВС м. Києва ЦМУ МЮ (м. Київ) з клопотанням про зняття арешту з пенсійного рахунку, № НОМЕР_1 в АТ «Державний ощадний банк України», оскільки він є рахунком для отримання пенсії. 26.03.2020 р. постановою головного державного виконавця Святошинського РВ ДВС м. Києва ЦМУМЮ (м. Київ) Ковтуна В.В. знято арешт з рахунку № НОМЕР_1 в АТ «Державний ощадний банк України». 09.06.2020 р. ОСОБА_1 звернувся до Святошинського РВ ДВС м. Києва ЦМУ МЮ (м. Київ) з клопотанням про зняття арешту з пенсійного рахунку № НОМЕР_2 в АТ «Державний ощадний банк України». Листом Святошинського РВ ДВС м. Києва ЦМУ МЮ (м. Київ) від 12.06.2020 р. повідомлено, що 26.03.2020 р. винесено постанову про зняття арешту з пенсійного рахунку № НОМЕР_1 ,тому зняти арешт з рахунку № НОМЕР_2 не виявляється можливим до повного погашення заборгованості згідно виконавчого документа. Відповідно до повідомлення АТ «Державний ощадний банк України» від 24.02.2021 р., на ім`я ОСОБА_1 відкрито картковий рахунок у гривні № НОМЕР_2 у філії Головного управління по м. Києву та Київській області ТВБВ 10026/0125, для соціальних/пенсійних виплат. Додатково інформовано про наявність карткового рахунку № НОМЕР_1 , відкритого 25.07.2017 р., по якому підтверджено відсутність цільових зарахувань коштів, за весь період дії рахунку з 25.07.2017 р. по 23.02.2021р. Залишок станом на 23.02.2021 р. становить 0 (нуль гривень) 00 копійок. Технічна стадія рахунка «у процесі закриття», фактична дата закриття рахунку відбудеться 19.05.2021 року. Згідно ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження», заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом. Згідно із ч. 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Частиною 2 цієї ж статті визначено, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. Відповідно до частини третьої статті 52 Закону № 1404-VIII не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках. Відповідно до ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. Згідно ст. 70 Закону з пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру на утримання членів сім`ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств, установ і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у зв`язку із смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках. Статтею 73 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що стягнення не може бути звернено на такі виплати: 1) вихідну допомогу, що виплачується з разі звільнення працівника; 2) компенсацію працівнику витрат у зв`язку з переведенням, направленням на роботу до іншої місцевості чи службовим відрядженням; 3) польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти, що виплачуються замість добових і квартирних; 4) матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по безробіттю; 5) допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами; 6) одноразову допомогу у зв`язку з народженням дитини; 7) допомогу при усиновленні дитини; 8) допомогу на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування; 9) допомогу на дітей одиноким матерям; 10) допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною з інвалідністю, по тимчасовій непрацездатності у зв`язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом; 11) допомогу на лікування; 12) допомогу на поховання; 13) щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на території, що зазнала радіоактивного забруднення; 14) дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання. Судом встановлено, що 12.02.2020 р., головним державним виконавцем Святошинського РВ ДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Ковтуном В.В. винесено постанову ВП № 26365064 про арешт коштів боржника, якою було накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що постанову про арешт коштів боржника винесено у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження» задля забезпечення реального виконання боржником рішення, якою накладено арешт на кошти, що містяться на рахунках у банках та всіх інших рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника. У постанові про накладення арешту на кошти боржника зазначено: «крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику». Таким чином, державний виконавець вказаною постановою визначив банківським установам, які виконують рішення виконавця, порядок виконання з урахуванням обмежень, визначених законодавством, перелік яких не містить обмежень щодо накладення арешту на рахунок, на який серед інших зарахувань здійснюється нарахування заробітної плати чи пенсії. Виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону № 1404-VIII повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону № 1404-VIII. Виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону № 1404-VIII). Кошти, переказані платником отримувачу, з моменту їх зарахування на банківський рахунок переходять у власність останнього, який має виключне право розпорядження ними, а банк у свою чергу в межах договору та відповідно до вимог законодавства виконує функції з обслуговування банківського рахунка клієнта (здійснює зберігання коштів, за розпорядженням клієнта проводить розрахунково-касові операції за допомогою платіжних інструментів тощо) і не є набувачем цих коштів. Кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю, втратили свій цільовий статус (пенсії, соціальних виплат), та набули статус вкладу. Такого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постанові від 03.02.2021 року у справі 756/1927/16-ц, провадження 61-10611св20. Отже, судом першої інстанції вірно встановлено, що у зв`язку з прийняттям АТ «Державний ощадний банк України» постанови про накладення арешту на рахунки боржника ВП № 26365064 від 12.02.2020 р., рахунки, на які накладено арешт, не відносяться до рахунків із спеціальним режимом використання або інших рахунків, звернення стягнення на які заборонено законом. Відповідно до ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення. У порядку, встановленому цією статтею, виконавець, в провадженні якого знаходиться виконавче провадження, за заявою стягувача чи з власної ініціативи може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили. Статтею 73 Закону України «Про виконавче провадження» визначено виплати, на які не може бути звернуто стягнення. Пенсійні виплати не включені в зазначений перелік. А відтак, пенсійні виплати не входять до переліку виплат, визначених ст. 73 Закону України «Про виконавче провадження», за рахунок яких не може бути звернено стягнення. Крім того, станом на день розгляду справи судом першої інстанції, ОСОБА_1 мав два відкритих пенсійних рахунки, що підтверджується листом АТ «Державний ощадний банк України» від 24.02.2021. Постановою головного державного виконавця Святошинського РВ ДВС м. Києва ЦМУМЮ (м. Київ) Ковтуна В.В. 26.03.2020 р. за заявою скаржника, саме для можливості використання для зарахування пенсії, було знято арешт з рахунку № НОМЕР_1 в АТ «Державний ощадний банк України», який на час розгляду справи судом першої інстанції не закритий. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що постанова державного виконавця Святошинського РВ ДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Ковтуна В.В., винесена у виконавчому провадженні № 26365064 про арешт коштів боржника ОСОБА_1 в частині рахунку № НОМЕР_2 , є такою, що відповідає нормам чинного законодавства. Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. При цьому, посилання апелянта на судову практику, колегія суддів оцінює критично, і вважає неможливим її застосування у даній справі, оскільки вона стосується інших обставин, встановлених у інших справах та зводиться до переоцінки доказів івласного тлумачення норм права апелянтом. Обґрунтовуючи судове рішення, крім іншого, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Отже, переглядаючи справу, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясував усі обставини справи, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог і заперечень, і з урахуванням того, що відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення про відмову у задоволенні скарги, з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому, судове рішення відповідно до ст. 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - ОСОБА_2 залишити без задоволення. Ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 11 березня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Головуючий: Р.В. Березовенко Судді: О.Ф. Лапчевська В.А. Нежура