Постанова 4801 № 131/683/20

Справа № 131/683/20 Провадження № 22-ц/801/1191/2021 Категорія: 62 Головуючий у суді 1-ї інстанції Балтак Д. О. Доповідач:Оніщук В. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2021 рокуСправа № 131/683/20м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Оніщука В.В. (суддя-доповідач), суддів: Медвецького С.К., Голоти Л.О., з участю секретаря судового засідання: Очеретної М.Ю., учасники справи: особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , позивачі: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , відповідач: Дашівська селищна рада Іллінецького району Вінницької області, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань №2 цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , поданою її представником - адвокатом Слізяком Назарієм Романовичем на рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 30 вересня 2020 року, ухвалене у складі судді Балтака Д.О., в залі суду, ВСТАНОВИВ: У червні 2020 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися в суд з позовом до Дашівської селищної ради Іллінецького району Вінницької області про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини. Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Дашів Іллінецького району Вінницької області помер батько позивачів - ОСОБА_6 , який за життя заповіту не залишив. Після смерті останнього відкрилась спадщина на належне йому майно, зокрема на земельну ділянку (пай), що розташована на території Дашівської селищної ради Іллінецького району Вінницької області. Позивачі зазначили, що вони являються єдиними спадкоємцями після смерті батька, так як між їх матір`ю - ОСОБА_7 та покійним батьком - ОСОБА_6 шлюб було розірвано, інших спадкоємців ні за законом, ні за заповітом немає. У встановлений законом строк ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не звернулися до нотаріальної контори для прийняття спадщини після смерті батька, оскільки про існування спадкового майна їм було повідомлено лише у 2019 році. На підставі викладеного, позивачі звернувшись в суд з позовом просили визнати поважними причини пропуску строку для прийняття спадщини та визначити їм додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 в три місяці, починаючи з дня набрання рішенням законної сили. Рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області від 30 вересня 2020 року позов задоволено. Визнано поважною причину пропуску ОСОБА_4 та ОСОБА_5 строку для прийняття спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визначено ОСОБА_4 додатковий строк тривалістю три місяці починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визначено ОСОБА_5 додатковий строк тривалістю три місяці починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачі пропустили строк для прийняття спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_6 з поважної причини, оскільки їм стало відомо про існування спадщини лише у 2019 році. Не погодившись із вказаним рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області від 30 вересня 2020 року, ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Зокрема, скаржник у апеляційній скарзі зазначає, що вказане рішення суду першої інстанції впливає на права неповнолітньої ОСОБА_2 та малолітньої ОСОБА_3 , які є дочками померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 , і які на час його смерті були зареєстровані та постійно проживали з ним, у зв`язку з чим фактично прийняли спадщину. Також подана апеляційна скарга обґрунтована тим, що при зверненні в суд з даним позовом до Дашівської сільської ради Іллінецького району Вінницької області, позивачі не врахували фактичне прийняття спадщини неповнолітньою ОСОБА_2 та малолітньою ОСОБА_3 , в зв`язку з чим в даних правовідносинах останні і мали б бути відповідачами у справі, а не селищна рада. В апеляційній скарзі вказано і про відсутність поважних причин для визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки як зазначено в позовній заяві, про існування спадкового майна позивачі дізналися у 2019 році, а з даним позовом в суд звернулись лише у червні 2020 року. Відзив на апеляційну скаргу від інших учасників справи впродовж встановленого апеляційним судом строку не надходив. У судовому засіданні представник ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 адвокат Слізяк Назарій Романович вимоги апеляційної скарги підтримав з посиланням на викладені у ній підстави. Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, причин неявки не повідомили, а тому згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи. Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, що з`явилися, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшов наступних висновків. Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції вищевказаним вимогам закону не відповідає. Так, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 , після смерті якого відкрилася спадщина, яка складається зокрема із земельної ділянки (пай), що розташована на території Дашівської селищної ради. Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 5) позивач ОСОБА_4 являється донькою померлого ОСОБА_6 . Копією рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 04.02.2014 про розірвання шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_8 (а.с. 6) підтверджується зміна її прізвища із « ОСОБА_9 » на « ОСОБА_10 ». Родинний зв`язок між позивачем ОСОБА_5 та спадкодавцем, підтверджується копією свідоцтва про її народження серії НОМЕР_2 (а.с. 9). Зміна прізвища із « ОСОБА_9 » на « ОСОБА_11 » підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 (а.с. 11). Відповідно до копій свідоцтв про народження серії НОМЕР_4 та серії НОМЕР_5 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є доньками ОСОБА_6 (а.с. 70, 70 на звороті). Постановою державного нотаріуса Іллінецької державної нотаріальної контори №226/02-31 від 14.04.2021, ОСОБА_1 , діючій від імені неповнолітніх дочок: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовлено у видачі на їх ім`я свідоцтв про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 4,6749 га, розташовану на території Дашівської селищної ради Іллінецького району Вінницької області, належну померлому їх батькові - ОСОБА_6 (а.с. 71). Згідно із довідками Виконкому Дашівської селищної ради Іллінецького району Вінницької області №89 від 16.01.2020 та №410 від 31.03.2021, на час відкриття спадщини ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживали разом із спадкодавцем ОСОБА_6 (а.с. 73, 73 на звороті). Згідно зі статтею 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Предметом позову у справі, яка переглядається, є визначення позивачам додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини. Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). За загальним правилом положення про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України). Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини особисто. Частиною першою статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Наслідки пропуску строку для прийняття спадщини визначені статтею 1272 ЦК України. Відповідно до частини першої статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України). Таким чином, позов спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини, про визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини порушує права іншого спадкоємця, який спадщину прийняв, а тому належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину. За відсутності таких спадкоємців відповідачем виступає територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Вказаний висновок викладений зокрема у постановах Верховного Суду від 25 березня 2020 року по справі №140/871/16-ц (провадження №61-38046св18), від 15 січня 2020 року по справі №200/9984/16-ц (провадження №61-11977св19) та від 03 жовтня 2018 року у справі №2516/1356/12-ц (провадження №61-28938св18). Частина перша статті 48 ЦПК Українивизначає, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Відповідачем є особа, на яку вказує позивач як на порушника своїх прав. На відміну від позивача відповідач - це особа, яка, на думку позивача або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами. Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача. Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві. Відповідно до частини першої статті 1277 ЦК Україниу разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. У справах про спадкування у разі наявності спору, належними відповідачами є спадкоємці, які прийняли спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування. Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 21.02.2019 у справі №420/2383/16-ц. Виходячи з аналізу вищевказаних норм, орган місцевого самоврядування може бути відповідачем у справах цієї категорії лише у разі відсутності інших спадкоємців, окрім позивача. При розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. За наявності у спадковій справі заяви спадкоємця про відмову від права на спадщину його вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини задоволенню не підлягають. Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 являються спадкоємцями першої черги в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_6 . Наявність інших спадкоємців при розгляді даного позову, пред`явленого до Дашівської селищної ради, суд не перевірив. Однак, як встановлено судом апеляційної інстанції, фактичне прийняття спадщини відбулось неповнолітньою ОСОБА_2 та малолітньою ОСОБА_3 , які є дочками померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 і які на час його смерті були зареєстровані та постійно проживали з ним, що підтверджується: копіями свідоцтв про народження ОСОБА_3 серії НОМЕР_5 (а.с. 70 на звороті) та ОСОБА_2 серії НОМЕР_4 (а.с. 70), довідками Виконавчого комітету Дашівської селищної ради Іллінецького району Вінницької області №89 від 16.01.2020 та №410 від 31.03.2021 (а.с. 73, 73 на звороті); копією домової книги для прописки громадян, проживаючих у будинку АДРЕСА_1 (а.с. 74-76). Таким чином, саме спадкоємці, які фактично прийняли спадщину мали б бути відповідачами у даній справі. Разом з тим, жодних клопотань про заміну відповідача на належного чи залучення вказаних осіб до розгляду даної справи у якості відповідачів, позивачі протягом розгляду справи у суді першої інстанції не пред`являли. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц (провадження №14-61цс18) зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції на зазначені обставини уваги не звернув, наявність спадкоємців, які прийняли спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 не перевірив, у зв`язку з чим розглянув позов до неналежного відповідача, і відповідно дійшов помилкового висновку про його задоволення. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, як ухвалене за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, які зроблені з порушенням та неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог статті 376 ЦПК України є підставами для його скасування з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні позову. Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Частиною шостою статті 141 ЦПК України визначено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Таким чином, оскільки рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позову, а ОСОБА_1 як представник неповнолітньої та малолітньої осіб звільнена від сплати судових витрат, тому судові витрати (судовий збір) у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 2 522,4 гривень слід стягнути в рівних частинах з позивачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь держави. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382, 384, 389 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , подану її представником - адвокатом Слізяком Назарієм Романовичем задовольнити. Рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 30 вересня 2020 року скасувати та постановити нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до Дашівської селищної ради Іллінецького району Вінницької області про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини, відмовити. Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь держави судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2 522,4 гривень. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий: В. В. Оніщук Судді: С. К. Медвецький Л. О. Голота