Постанова Вінницький апеляційний суд № 930/1220/24

Справа № 930/1220/24 Провадження № 22-ц/801/2171/2024 Категорія: 61 Головуючий у суді 1-ї інстанції Науменко С. М. Доповідач:Копаничук С. Г. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 листопада 2024 рокуСправа № 930/1220/24м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого: Копаничук С.Г. (суддя - доповідач), суддів: Матківської М. В., Оніщука В. В., з участю секретаря судового засідання: Кашпрук М. Г. позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Вороновицька селищна рада, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 12 серпня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Науменка С. М., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,- в с т а н о в и в: У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати - ОСОБА_2 , яка на день своєї смерті була зареєстрована в квартирі АДРЕСА_1 . Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої входять, зокрема, житловий будинок, що знаходиться по АДРЕСА_2 , земельна ділянка, площею 0,2598 га для обслуговування цього житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства, належна спадкодавиці ОСОБА_2 на підставі державного акту на право приватної власності на землю, серії III-ВН N?043349 ,виданого 23.06.2001 Обідненською сільською радою Немирівського району Вінницької області за Р№ 80, та земельної ділянки ,площею 1,24 га, для ведення особистого селянського господарства на території Обідненської сільської ради Немирівського району Вінницької області, кадастровий номер 055523086000:04:001:0009 та належить спадкодавці ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, ЯГ № 491389. Лише у грудні 2023 року позивачу стало відомо, що за життя його мати ОСОБА_2 склала заповіт, заповівши своє майно йому, ОСОБА_3 та сестрі ОСОБА_4 3 метою перевірити зазначений факт, він звернувся до старости Степанівського старостинського округу Вороновицької селищної ради, та отримав дублікат заповіту спадкодавиці ОСОБА_2 , який був посвідчений 15.12.1995 року секретарем виконавчого комітету Обідненської сільської ради народних депутатів Немирівського району Вінницької області. Його брат ОСОБА_3 та сестра ОСОБА_4 , спадщини після смерті матері ОСОБА_2 у встановлений законом строк не прийняли. У лютому 2024 року позивач звернувся до нотаріуса щодо відкриття спадкової справи після смерті матері та оформлення спадкових прав на майно, однак у березні 2024 року отримав письмове роз?яснення приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Конюк В.О. від 11.03.2024 за N? 42/01-16 про те, що оскільки він своєчасно не подав заяву до нотаріуса про прийняття спадщини та на день смерті він не проживав разом із спадкодавицею, він вважається таким, що пропустив строк на прийняття спадщини. Просив суд визначити йому додатковий строк у три місяці для прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 12 вересня 2024 року в задоволенні позову відмовлено. У апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати ,а у справі ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Зазначає, що суд безпідставно не врахував те, що він є спадкоємцем майна померлої матері по заповіту, про існування якого від дізнався лише у 2023 році а тому не мав можливості своєчасно до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 12 серпня 2024 року вищевказаним вимогам закону не відповідає. Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Вінниці Вінницької області, що підтверджується свідоцтвом про смерть , НОМЕР_1 від 06.02.2009 . ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_2 від 16.07.1993. ОСОБА_2 на день своєї смерті була зареєстрована в АДРЕСА_3 разом зі своєю донькою ОСОБА_4 (а.с.12,13) На випадок своєї смерті ОСОБА_2 15.12.1995 року залишила заповіт, відповідно до якого, все свої майно, де б воно не було і з чого б не складалося, і взагалі, все те, що буде належати їй на день смерті і на що вона за законом матиме право , заповіла своїм дітям: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 . Заповіт зареєстровано в реєстрі за № 3-144. Листом приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Конюк В.О. від 11.03.2024 за N? 42/01-16 ОСОБА_1 було роз`яснено про пропуск ним строку на прийняття спадщини , оскільки він своєчасно не подав заяву про прийняття спадщини до нотаріуса та на день смерті не проживав разом із спадкодавицею. Відмовляючи в задоволенні позову , суд першої інстанції виходив з того, що активні дії щодо прийняття спадщини позивач почав вчиняти через 14 років після відкриття спадщини, тобто, після спливу встановленого законом шестимісячного строку, при цьому не надав належних та допустимих доказів існування об`єктивних та непереборних причин, які перешкодили йому подати заяву про прийняття спадщини після смерті матері у визначений законом строк, а тому приходить до висновку про відмову у задоволенні позову. Колегія суддів з таким висновком суду погодитись не може, виходячи з наступного. Доводи апеляційної скарги про безпідставне неврахування судом обставини необізнаності позивача про існування заповіту покійної матері, не заслуговують на увагу, з огляду на таке. Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Згідно із частиною першою статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Частиною першою статті 1270 ЦК України визначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. За загальними положеннями про спадкування, право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України). Отже, право на спадщину виникає з моменту її відкриття і для її прийняття закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц вказала, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Частиною першою статті 48 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами. За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову вирішуючи питання про права та обов`язки сторін (позивача та відповідача). Відповідно до частин першої - четвертої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку. Визначення у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад (правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19, від 20 січня 2021 року у справі 203/2/19). Якщо заявлені позивачем вимоги безпосередньо стосуються прав та обов`язків іншої особи, яка не залучена до участі у справі в якості відповідача, не можуть бути розглянуті судом, оскільки лише за наявності належного складу відповідачів у справі суд вправі вирішувати питання про обґрунтованість позовних вимог та підстави їх задоволення, без залучення таких належних відповідачів позовні вимоги вирішені бути не можуть. Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє в позові до такого відповідача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 40), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.10), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 39), від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункт 75)). Відповідачами у справах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини (постанова Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 697/2052/17-ц). У справі, яка переглядається, апеляційний суд установив, що позивач є спадкоємцем за заповітом після смерті його матері - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також він до часу ,поки він не знав про заповіт, він являвся спадкоємцем за законом. Крім цього, такими ж спадкоємцями майна померлої за заповітом і за законом являлись ще двоє дітей - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Остання ,як вбачається з довідок за місцем проживання (а.с.12,13) на час відкриття спадщини проживала з матір`ю і не відмовилась від неї у 6-місячний строк після відкриття ,а тому згідно закону вважається такою, що спадщину прийняла. Відповідно до ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною. Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у встановленому ст. 1273 ЦК України порядку від прийняття спадщини не відмовлялись. Наявні у матеріалах справи нотаріально посвідчені заяви про те, що ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 не претендують на отримання свідоцтв про право на спадщину і не будуть звертатись до суду із позовом з цього приводу, правового значення не мають і є нікчемними , оскільки в силу ст. 4 ЦПК України відмова від права на звернення до суду за захистом , є недійсною. Установивши, що ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 також є спадкоємцями майна померлої матері за заповітом, а остання ще й є такою ,яка спадщину прийняла , колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини безпосередньо стосуються прав та обов`язків ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 , які не були залучені позивачем до участі у цій справі в якості відповідачів. Відповідно до змісту ст.ст. 51, 175 ЦПК України на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому. Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача, суд повинен відмовляти у задоволенні позову. За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Вороновицької селищної ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини необхідно відмовити через неналежний суб`єктний склад учасників справи , як заявлений до неналежного відповідача. В свою чергу, ОСОБА_1 не позбавлений можливості повторно звернутися до суду першої інстанції з відповідним позовом до належних відповідачів. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду у справі підлягає скасуванню, як ухвалене за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням та неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, що згідно ст. 376 ЦПК України є підставами для його скасування з прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволенні позову з інших підстав. Керуючись ст.ст. 375, 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 12 серпня 2024 року скасувати. В задоволенні позову ОСОБА_1 до Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, - відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення Головуючий С. Г. Копаничук судді: М. В. Матківська В. В. Оніщук