Постанова 4850 № 360/3999/20

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 червня 2021 року справа №360/3999/20 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року (повне судове рішення складено 13 квітня 2021 року у м. Слов`янську) у справі № 360/3999/20 (суддя в І інстанції Борзаниця С.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях про визнання протиправним та скасування дозволу, визнання дій протиправними, стягнення заборгованості з виплати грошового забезпечення, У С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях (далі Управління), в якому після уточнення позовних вимог, просив: - визнати протиправними дії Управління щодо фактичного утримання з ОСОБА_1 при остаточному розрахунку при звільненні раніше виплаченого грошового забезпечення у загальному розмірі 187 373,19 грн. за рахунок належних виплат при звільненні; - стягнути з Управління на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення в загальному розмірі 187 373,19 грн., яке безпідставно було утримано з при остаточному розрахунку при звільненні; - зобов`язати Управління: нарахувати ОСОБА_1 щомісячне грошове забезпечення за період з 01.11.2015 по 19.03.2020 в загальному розмірі 1 004 711,58 грн. з розрахунку розміру грошового забезпечення за один місяць 18 605,77 грн. та виплатити невиплачене щомісячне грошове забезпечення за період з 01.11.2015 по 19.03.2020 в загальному розмірі 626 156,44 грн.; нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу на оздоровлення за 2016-2019 роки в загальному розмірі 53 961,35 грн.; нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні в загальному розмірі 66 095,09 грн. Просив також встановити судовий контроль за виконанням судового рішення по даній справі. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 17.12.2014 з ним, з однієї сторони, та Службою безпеки України, з другої сторони, строком на п`ять років був укладений контракт № 45 про проходження військової служби у Службі безпеки України. Станом на день укладання контракту позивач проходив військову службу на посаді старшого оперуповноваженого Чопського міського відділу Управління Служби безпеки України в Закарпатській області. В січні 2015 року для подальшого проходження служби позивача переведено до Управління Служби безпеки України в Луганській області, в квітні 2015 року призначено на посаду начальника першого сектору Новоайдарського міжрайонного відділу Служби безпеки України в Луганській області. Наказом начальника Управління Служби безпеки України в Луганській області від 23.11.2015 № 491-ОС на підставі п.п. «в» п. 48 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженого Указом Президента України від 27.12.2007 №1262/2007, позивача зараховано у розпорядження начальника УСБУ в Луганській області зі збереженням раніше встановленого розміру надбавки; звільнено з посади начальника першого сектору Новоайдарського міжрайонного відділу Служби безпеки України в Луганській області. До зарахування в розпорядження начальника Управління Служби безпеки України в Луганській області зі звільненням з посади начальника першого сектору Новоайдарського міжрайонного відділу Служби безпеки України в Луганській області розмір щомісячного грошового забезпечення позивача за вказаною посадою у вигляді посадового окладу, окладу за військовим званням, інших щомісячних додаткових виплат у вигляді надбавок, доплат, винагород, які мають постійний характер, складав 18 605,77 грн. Наказом Голови СБУ від 20.10.2017 № 1227-ос, також на підставі п.п. «в» п.48 Положення про проходження військової служби, позивача було зараховано у розпорядження начальника Управління Служби безпеки України в Луганській області. У статусі «зарахованого у розпорядження» позивач перебував з дня видання зазначеного вище наказу від 23.11.2015 № 491- ОС та до звільнення з військової служби у березні 2020 року у зв`язку із закінченням строку дії контракту. У жовтні 2017 року у зв`язку з визначенням інших функціональних обов`язків позивача для подальшого проходження служби було переведено на нове місце військової служби в інший населений пункт, а саме: з смт Новоайдар до м. Старобільськ. У липні 2019 року у зв`язку з визначенням інших функціональних обов`язків позивача для подальшого проходження служби в черговий раз було переведено на нове місце військової служби в інший населений пункт, а саме: з м. Старобільськ до смт Троїцьке. Під час повного розрахунку при звільненні (червень 2020 року) відповідач, вважаючи, що за період з 01.03.2018 по 31.05.2019 позивачу понадміру безпідставно було виплачене щомісячне грошове забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням та інші щомісячні платежі, які мають постійний характер) у загальному розмірі 187 373,19 грн., утримав з позивача зазначену суму. Допомога на оздоровлення за 2020 рік та допомога на вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік при здійсненні остаточного розрахунку були утримані повністю в рахунок погашення тієї заборгованості. Як вбачається з листа-відповіді Управління від 10.09.2020 № 78/3/20/Б-156/21/154, при остаточному розрахунку при звільненні (червень 2020 року) на підставі дозволу голови Служби безпеки України від 29.05.2020 №11/2-3885кдск, з позивача було утримано грошове забезпечення у загальному розмірі 187 373,19 грн за період з 01.03.2018 по 31.05.2019. Також позивач вважав, що відповідач безпідставно не виплатив щомісячне грошове забезпечення за період з 01.11.2015 по 19.03.2020 в загальному розмірі 626 156,44 грн, грошову допомогу на оздоровлення за 2016-2019 роки в загальному розмірі 53 961,35 грн, одноразову грошову допомогу при звільненні в загальному розмірі 66 095,09 грн, яку просив нарахувати та виплатити. Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду з позовною заявою до Управління в частині визнання протиправним та скасування наказу т.в.о. начальника Управління Служби безпеки України в Луганській області полковника Вербицького І.М. від 23.11.2015 № 490-ос «по особовому складу» щодо скасування надбавок та премій до грошового забезпечення з 12.11.2015, та поновлення строку звернення до суду відмовлено. Клопотання представника Управління про залишення адміністративного позову без розгляду в частині - задоволено. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління в частині визнання протиправним та скасування наказу т.в.о. начальника Управління Служби безпеки України в Луганській області полковника Вербицького І.М. від 23.11.2015 № 490-ос «по особовому складу» щодо скасування надбавок та премій до грошового забезпечення з 12.11.2015 - залишено без розгляду. Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права. Апелянт наголошує, що про інсування наказу т.в.о. начальника Управління Служби безпеки України в Луганській області полковника Вербицького І.М. від 23.11.2015 № 490-ос «по особовому складу» щодо скасування надбавок та премій до грошового забезпечення з 12.11.2015 позивачу стало відомо лише 19.01.2021 під час ознайомлення з матеріалами справи, що стало підставою для уточнення позовних вимог, тому саме з цієї дати слід відраховувати строк на оскарження відповідного наказу. У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з такого. Як вбачається з матеріалів справи, 22.02.2021 до місцевого суду від позивача надійшла уточнена позовна заява та заява про поновлення строку звернення до суду, які направлено поштою 18.02.2021, в обґрунтування якої зазначено таке. Зі змісту уточненої позовної заяви вбачається, що під час вивчення 19.01.2021 матеріалів справи № 360/3999/20, позивач ознайомився з наданими відповідачем письмовими доказами, серед іншого, з копією наказу т.в.о. начальника Управління Служби безпеки України в Луганській області полковника Вербицького І.М. від 23.11.2015 № 490-ос «по особовому складу» щодо скасування надбавок з 12.11.2015, вказаний наказ до справи було надано відповідачем. З оскаржуваним наказом позивач раніше ознайомлений не був і його копія не вручалася, про нього позивач дізнався тільки 19.01.2021. Позивач просив визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду з позовом до Управління щодо скасування протиправного рішення, визнання дій неправомірними та стягнення заборгованості з виплати грошового забезпечення за захистом прав та законних інтересів, а саме: щодо позовної вимоги по визнанню протиправним та скасуванні наказу т.в.о. начальника Управління Служби безпеки України в Луганській області полковника Вербицького І.М. від 23.11.2015 № 490-ос «по особовому складу» (по скасуванню надбавок та премій до грошового забезпечення з 12.11.2015) та поновити строк звернення до суду. Позивач у період з 06.01.2015 по 22.08.2017 проходив військову службу в Управлінні Служби безпеки України в Луганській області та у період з 23.08.2017 по 19.03.2020 - в Управлінні. Наказом Служби безпеки України від 13.03.2020 № 349-ос/дск позивача звільнено з військової служби за підпунктом «а» пункту 61 (у запас Служби безпеки України) Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, пп «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» (т.1 а.с.98). Наказом Управління №101-ос/дск від 19.03.2020 позивача виключено зі списків особового складу з 19.03.2020 (т.1 а.с.91). Наказом УСБУ в Луганській області від 23.11.2015 № 490-ос позивачу з 12.11.2015 скасована виплата надбавки згідно з пунктом 2.3.2, скасована виплата надбавки згідно з пунктом 2.3.5, скасована виплата доплати згідно з пунктом 2.3.6, скасована виплата надбавки згідно з пунктом 2.3.8, скасовано преміювання згідно з пунктом 2.3.24 (т.1 а.с.82-83). Як вже було зазначено вище, з уточненою позовною заявою позивач звернувся до суду 22.02.2021, яку направлено поштою 18.02.2021 (т.2 а.с.2-9). Відповідно до статті 1 Закону України від 25.03.1992 № 2229-XII «Про Службу безпеки України» (далі - Закон № 2229-XII), Служба безпеки України - це державний орган спеціального призначення з правоохоронними функціями, який забезпечує державну безпеку України. Служба безпеки України підпорядкована Президенту України. Відповідно до статті 4 Закону № 2229-XII правову основу діяльності Служби безпеки України становлять Конституція України, цей Закон та інші акти законодавства України, відповідні міжнародні правові акти, визнані Україною. Згідно статті 20 Закону № 2229-XII умови і порядок виконання своїх обов`язків співробітниками - військовослужбовцями Служби безпеки України визначаються укладеним договором (контрактом). На них, а також на військовослужбовців строкової служби поширюється порядок проходження військової служби у Збройних Силах України, визначений законодавством. Військовослужбовці Служби безпеки України приймають Військову присягу на вірність народу України. Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування; Як вбачається з матеріалів справи, позивач проходив військову службу у Службі безпеки України, його звільнено за підпунктом «а» пункту 61 (у запас Служби безпеки України) Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, пп «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу». Наказом Управління № 101-ос/дск від 19.03.2020 позивача виключено зі списків особового складу з 19.03.2020. Спірні правовідносини виникли під час проходження військової служби у Службі безпеки України та безпосередньо пов`язані саме з проходженням публічної служби. Згідно частиною статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною п`ятою статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із її заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Встановлення таких строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, а після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Питання скасування виплати надбавок пов`язане з проходженням та звільненням позивача з публічної служби, а саме: з військової служби у Службі безпеки України. Отже, цей позов відноситься до категорії справ, пов`язаних з проходженням публічної служби, а тому строк звернення до адміністративного суду з такою позовною заявою встановлюється в один місяць згідно частини п`ятої статті 122 КАС України. Слід зазначити, що дотримання строків звернення до суду з позовом є однією з обов`язкових передумов ефективності адміністративних проваджень щодо строку розгляду адміністративних справ, оскільки захист прав, свобод та інтересів осіб безпосередньо залежить від меж їх реалізації у часі. Провадження в адміністративних судах, як спосіб захисту цих прав, базується на процесуальних принципах та забезпечується чітко регламентованими строками. Дотримання цих строків впливає на права та обов`язки учасників адміністративних правовідносин, спонукаючи їх до своєчасного здійснення наданих їм прав чи виконання покладених на них обов`язків. Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс та інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії», справа «Голдер проти Сполученого Королівства»). Показовою в питанні застосування строку позовної давності в контексті ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є справа «Gradescolo S.R.L. проти Молдови». У цій справі Суд послався на прецедентне право щодо дотримання вимог стосовно допустимості застосування процесуального закону, як важливого аспекту права на справедливий судовий розгляд. Роль позовної давності має велике значення під час інтерпретації преамбули конвенції, відповідна частини якої проголошує верховенство закону, що є обов`язком для країн, які підписали Конвенцію. Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов`язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах. Як підтверджується наданими матеріалами довідкою про розмір грошового забезпечення позивача, ОСОБА_1 до 30.09.2015 протягом трьох місяців отримував грошове забезпечення у розмірі 8922,67 грн., а з 01.12.2015 почав щомісяця отримувати грошове забезпечення у розмірі 2134,50 грн., що є значно меншою сумою (т.2 а.с.36). Як наслідок, колегія суддів цілком погоджується з такими мотивами місцевого суду, що позивач не міг не помітити значне зменшення розміру грошового забезпечення, тобто, повинен був дізнатися про порушення своїх прав в частині нарахування грошового забезпечення. Враховуючи те, що позивач про порушення своїх прав повинен був дізнатися з 01.12.2015, вирішення спірних питань не передбачає досудового врегулювання спору, а з вимогами про визнання протиправним та скасування наказу т.в.о. начальника Управління Служби безпеки України в Луганській області полковника Вербицького І.М. від 23.11.2015 № 490-ос «по особовому складу» щодо скасування надбавок та премій до грошового забезпечення з 12.11.2015 до суду ОСОБА_1 звернувся лише 18.02.2021, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що позивачем порушено строки звернення до суду, а зазначені в позові підстави не спростовують цього факту. Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 № 340/1019/19). Також судами враховано висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 31 березня 2021 року (справа № 240/12017/19). Зокрема, судами враховано, що грошове утримання позивача є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі його розмір відомий особі, яка його отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення конкретного розміру грошового утримання чи був здійснений його перерахунок, з яких складових він складається, як обрахований та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий його розрахунок чи розрахунок його складових. Отже, з дня отримання грошового забезпечення особою, якій виплачений конкретний розмір грошового забезпечення, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання грошового забезпечення, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових нарахованого грошового забезпечення, звернулась до органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від органу відповіді на подану нею заяву. У наведених постановах Верховний Суд зазначав, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою. Інших належних доказів на підтвердження існування обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду, позивач суду не надав та не зазначив. Згідно частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Згідно із пунктом 1 частини другої статті 183 КАС України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а ухвала місцевого суду відповідає нормам процесуального права. Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року у справі № 360/3999/20 залишити без змін. Повне судове рішення 15 червня 2021 року. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Колегія суддів І. В. Сіваченко І. Д. Компанієць Е. Г. Казначеєв