Постанова 4818 № 639/7513/15-ц

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2021 року м. Харків справа № 639/7513/15-ц провадження № 22-ц/818/1567/21 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Тичкової О.Ю., суддів Маміної О.В., Пилипчук Н.П. за участю секретаря судового засідання Сидорчук М.О., учасники справи: позивач ОСОБА_1 відповідач Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі», розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 17 листопада 2020 року в складі судді Баркової Н.В.,- УСТАНОВИВ: У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом після уточнення якого просила визнати незаконною бездіяльність відповідача щодо не укладення з нею індивідуального договору з чітко прописаними правами та обов`язками сторін, відповідно до п. п. 2.2.1; 2.2 вимог провадження господарської діяльності, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послугвід 10.08.2012 року № 278 (зі змінами та доповненнями), з чітко визначеними у договорі правами та обов`язками сторін. Також просила визнати незаконними дій відповідача, що складаються з вимог оплати за комунальні послуги, при відсутності договору з чітко прописаними правами та обов`язками сторін та стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 5 000 гривень. Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 17 листопада 2020 року Позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» про захист прав споживачів залишено без розгляду. Суд першої інстанції мотивував ухвалу тим, що в судові засідання, призначені в справі на 18.06.2020 , 27.08.2020 , 01.10.2020 та на 17.11.2020, позивачка ОСОБА_1 не з`явилася, про час, день та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки не повідомила, про зміну місця свого проживання ( перебування, знаходження) суд не повідомляла, заяву про розгляд справи за її відсутності не подавала. Не погодившись з ухвалою суду від 17.11.2020, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду від 17.11.2020 направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що вона не була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, оскільки відмітка на поштовому відправленні « адресат відсутній» не є причиною вважати, що вона повідомлена про час та місце розгляду справи належним чином. В час коли приходив листоноша для вручення їй судової повістки, вона могла вийти на вулицю, в лікарню або в магазин. Крім того суд не перевіряв проживає чи зареєстрована вона на вказаною у повістці адресою. На пошту ОСОБА_1 не з`являлась, коли її самопочуття погіршувалось та оскільки знаходиться у групі ризику щодо можливості захворіти на коронавірус. Вважає, що суддя неправомірно не відклав судове засідання до закінчення дії карантину та дійшов помилкового висновку про відсутність її за адресою місця проживання, що свідчить про її неналежне повідомлення про час та місце судового розгляду та є підставою для скасування ухвали суду. Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло. Судова колегія заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 , пояснення свідка ОСОБА_2 , перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги,вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення за таких підстав. Відповідно до частини першої статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 211 ЦПК Українирозгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи. Повідомлення сторін про час і місце розгляду справи проводиться відповідно до вимог статей 128 - 130 ЦПК України. Згідно ч. 5 ст. 128 ЦПК Українисудова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка повідомлення - завчасно. Частиною 6 ст. 128 ЦПК Українипередбачено, що судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку. Таким чином, про належне повідомлення особи про час і місце розгляду справи у цьому випадку може свідчити лише розписка. Статтею 120 ЦПК України визначено, що суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії. Відповідно до частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Як убачається, судовою колегією в матеріалах справи містяться належні докази повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи судом першої інстанції на 18.06.2020 (т. 1 а.с. 264 265), на 27.08.2020, 01.10.2020 та на 17.11.2020 (т. 2 а.с.1-2, 9-10, 17-18). Зазначені рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення адресовані ОСОБА_1 були повернуті із відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою», що свідчить про її належне повідомлення про час, дату та місце. Зазначена у судових повістках адреса ОСОБА_1 відповідає адресі зазначеній нею у позовній заяві від 25.08.2015, уточненій позовній заяві від 20.04.2016, інших заявах адресованих суду ( т.1 а.с. 8, 48, 49 50, 83, 123, 131 135, Посилання апелянта на те, що зазначення на конверті із судовою повісткою «адресат відсутній» не може свідчити про належне повідомлення про час та місце розгляду справи є необґрунтованими. Колегія наголошує на тому, що судові повістки, які повернуті до суду з відміткою поштового відділення "адресат відсутній" не свідчать про порушення судом вимог ст. 128 - 130 ЦПК України, оскільки у відповідності до вимог п. 4 ч.8 ст.128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України"). Згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Рішенням Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. З аналізу норм Конвенції та практики ЄСПЛ вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом та потребою з боку держави регулювання доступу до суду. Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Отже, судовою колегією встановлено, що ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про розгляд справи судом, а саме судові засідання, призначені на 18.06.2020 , 27.08.2020 , 01.10.2020 та на 17.11.2020. Заяв про розгляд справи за її відсутності або з зазначенням причин своєї не явки позивачка суду першої інстанції не надала. Також не надала заяву про зміну свого місця проживання. Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Згідно з ч. 5 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи. З аналізу наведених положень ЦПК України слідує, що підставою для залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача в судове засідання є наявність у сукупності таких обставин: належне повідомлення позивача про час та місце розгляду справи та його повторна, тобто двічі поспіль, неявка у судове засідання у призначений для розгляду справи час без поважних на те причин або неповідомлення ним причин неявки. Крім цього, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно (ч. 2 ст. 257 ЦПК України). Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача в судове засідання без поважних причин. Не може бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали також доводи апелянта про те, що на усій території України встановлено карантин, виходячи з наступного. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" у чинній редакції, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 з 12.03.2020 по 31.07.2020 (в редакції останніх змін) на всій території України встановлено карантин. Постановою Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 №343 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та відповідно до підпункту 8 пункту 2 постанови дозволена діяльність адвокатів, нотаріусів, аудиторів та психологів. Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 №392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" запроваджено послаблення протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 3 цієї постанови, на території регіонів із сприятливою епідемічною ситуацією. Зокрема, дозволено: з 22 травня 2020 регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні; з 25 травня 2020 перевезення пасажирів метрополітенами. Наведене свідчить про усунення перешкод у реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав. Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеного у постанові від 16 липня 2020 року у справі № 924/369/19. Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 не зверталася до суду із клопотанням про відкладення розгляду справи у зв`язку із запровадженням на території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19. За вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України для залишення позову ОСОБА_1 без розгляду. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення немає. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає. Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 17 листопада 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складений 14 червня 2021 року. Головуючий О.Ю. Тичкова Судді О.В. Маміна Н.П. Пилипчук