Постанова 4803 № 203/2655/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/9108/24 Справа № 203/2655/20 Суддя у 1-й інстанції - Католікян М. О. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 жовтня 2024 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі: судді-доповідача Никифоряка Л.П., суддів Гапонова А.В., Новікової Г.В., за участі секретаря судового засідання Драгомерецької А.О., розглянувши відкрито в залі судових засідань Дніпровського апеляційного суду в місті Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Комунальне підприємство «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради, про усунення перешкод в користуванні кімнатою, виселення, зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди, в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 серпня 2024року про залишення позову без розгляду, В С Т А Н О В И В: У липні 2020року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Комунальне підприємство «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради, про усунення перешкод в користуванні кімнатою, виселення, зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди. Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 серпня 2024року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 виклала вимогу про скасування ухвали та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Апеляційна скарга обґрунтовувалась тим, що були відсутні правові підстави для залишення позову без розгляду. У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач ОСОБА_2 заперечила проти задоволення апеляційної скарги позивачки, просила її залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, довідками про доставку електронного листа і смс-повідомлення та отримання документів в електронному суді. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту ухвали, яка оскаржена, доводів апеляційної скарги та меж, в яких повинна здійснюватися перевірка ухвали, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з положенням частини другої статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Залишаючи без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що в судові засідання, призначені на 03 липня 2024року та 05 серпня 2024року позивачка та її представник не з`явилися, про день та час слухання справи були повідомлені належним чином. Однак, з висновком місцевого суду про залишення позову без розгляду суд апеляційної інстанції не може погодитись через порушення норм процесуального права. Згідно з положеннями частин першої та другої статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи. Повідомлення учасників справи про час і місце розгляду справи проводиться відповідно до вимог статей 128-130 ЦПК України. Частиною п`ятою статті 128 ЦПК України передбачено, що судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення завчасно. Згідно з частиною шостою вказаної статті судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку. Таким чином, про належне повідомлення особи про час і місце розгляду справи у даному випадку може свідчити лише розписка. Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у разі неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання. Відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи. Частиною п`ятою статті 223 ЦПК України встановлено, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Аналіз наведених положень закону приводить до висновку, що право суду на залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України, можливе лише за відсутності заяви позивача про розгляд справи без його участі, і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи. Умовою для застосування пункту 3 частини першої статті 257 та частини п`ятої статті 223 ЦПК України є повторність (двічі поспіль) неявки в судове засідання позивача, повідомленого належним чином про час і місце судового розгляду. Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 15 вересня 2020року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 20 жовтня 2020року. Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 квітня 2024року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 03 червня 2024року (т.2 а.с.50). Згідно протоколу судового засідання від 03 червня 2024року у справі оголошена перерва до 03 липня 2024року (т.2 а.с.56). 02 липня 2024року позивачка ОСОБА_1 подала до суду клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на хворобу свого представника (т.2 а.с.68). Згідно витягу з електронного реєстру листків непрацездатності № 7149 1918 0915 0170 від 24 липня 2024року представник ОСОБА_1 ОСОБА_4 перебувала на лікарняному в період з 02 липня 2024року по 12 липня 2024року (т.2 а.с.96). Згідно довідки секретаря судового засідання від 03 липня 2024року у зв`язку з неявкою учасників справи в судове засідання справа слуханням відкладена на 05 серпня 2024року (т.2 а.с.69). 04 серпня 2024року представник ОСОБА_1 ОСОБА_4 подала до суду за допомогою підсистеми «Електронний суд» клопотання про відкладення розгляду справи, слухання якої призначено на 05 серпня 2024року у зв`язку з тим, що свідки, які повинні з`явитися на допит перебувають у щорічній відпустці, на підтвердження чого було надано відповідні докази (т.2 а.с.97-98, 99, 100, 101). Тобто, позивачка та її представник повідомляли суд про причини своєї неявки в судові засідання, призначені на 03 липня 2024року та 05 серпня 2024року. Отже, у суду першої інстанції були відсутні підстави для застосування положень пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України та залишення позову без розгляду. Неявка позивачки та її представника в судові засідання не перешкоджала розгляду справи. Суд мав розглянути справу з урахуванням позиції сторін та на підставі наданих ними доказів, або відкласти розгляд справи, враховуючи те, що суд задовольнив клопотання представника позивачки про допит свідків. Крім того, безпідставним є не врахування судом першої інстанції поданого в електронний спосіб клопотання позивачки про відкладення розгляду справи через не підписання його електронним цифровим підписом. Суд апеляційної інстанції наголошує, що надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елементу права на справедливий суд згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист. Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Залишення позовної заяви без розгляду в даному випадку суперечить завданню цивільного судочинства та не відповідає конституційним принципам щодо гарантованого судового захисту прав, а також доступу до правосуддя, закладеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Згідно частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997року № 9-зп, абзац 7 пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012року № 11-рп/2012). Крім цього, у низці рішень Європейського Суду з прав людини, юрисдикцію якого в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті справи. У справі «Bellet v. France» Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Таким чином, вказані обставини свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Положеннями статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Ураховуючи наведені обставини та положення законодавства, суд апеляційної інстанції вважає, що залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 є помилковим та передчасним. Згідно з частиною шостою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що ухвала Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 серпня 2024року постановлена з порушенням норм процесуального права, тому підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, відповідно до вимог ЦПК України. Керуючись ст. 259,268,374,379,381-384 ЦПК України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 серпня 2024року про залишення позову без розгляду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 15 жовтня 2024року. Судді: