Постанова 4808 № 341/1899/20

Справа № 341/1899/20 Провадження № 22-ц/4808/781/21 Головуючий у 1 інстанції Гаполяк Т. В. Суддя-доповідач Горейко ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 червня 2021 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд у складі: головуючої Горейко М.Д. суддів: Василишин Л.В., Максюти І.О. секретаря Єлісевич О.М. з участю представника апелянта ОСОБА_1 , представника заявника ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Альфа-Банк» - Матвійчука Михайла Зеноновича на ухвалу Галицького районного суду Івано-Франківської області від 23 лютого 2021 року, постановлену у складі судді Гаполяка Т.В. у м. Галич, за заявою ОСОБА_3 про забезпечення позову у справі за його позовом до Державного реєстратора Лисецької селищної ради Дем`янек Іванни Антонівни, Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання протиправними та скасування рішень, в с т а н о в и в: ОСОБА_3 звернувся в Галицький районний суд ІваноФранківської області з позовом до Державного реєстратора Лисецької селищної ради Дем`янек І. А., АТ «Альфа-Банк», в якому просив суд визнати протиправним і скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 55063190 від 10 листопада 2020 року державного реєстратора Лисецької селищної ради Тисменицького району Івано-Франківської обл. Дем`янек І.А. та скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності № 39111431 про реєстрацію права власності за АТ «Альфа-Банк» на нерухоме майно домоволодіння, загальною площею 174,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2217657726212); визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 55105927 від 12 листопада 2020 року державного реєстратора Лисецької селищної ради Тисменицького району Івано-Франківської області Дем`янек І.А.; скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності № 39151174 про реєстрацію права власності за АТ «Альфа-Банк» на нерухоме майно земельну ділянку, площею 0,25 га, кадастровий номер 2621281301:01:001:0127, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2219800526212). З позовом позивач подав заяву про забезпечення позову у даній справі шляхом: - накладення арешту на нерухоме майно домоволодіння, загальною площею 174,1 кв.м, що за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2217657726212); - накладення арешту на нерухоме майно земельну ділянку, площею 0,25 га, кадастровий номер 2621281301:01:001:0127, що за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2219800526212); - до вирішення спору по суті заборонити відповідачу АТ «Альфа-Банк» та будь-яким іншим особам, установам, організаціям, підприємствам, організаціям незалежно від форм власності та підпорядкування вчиняти будь-які дії щодо відчуження і зміни нерухомого майна вищевказаного домоволодіння та земельної ділянки. Заяву мотивував тим, що Державний реєстратор Лисецької селищної ради Дем`янек І.А. в порушення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», не перевірила на предмет відповідності законодавству вимог АТ «Альфа-Банк», як іпотекодержателя, про реєстрацію за ним права власності на предмет іпотеки, який належить на праві власності позивачу, і здійснила таку реєстрацію без згоди іпотекодавця. До заяви ОСОБА_3 додано його лист від 24.07.2020 року, адресований АТ «Альфа-Банк» (а.с.27, 28), в якому він повідомив, що згоди на відчуження домоволодіння не дає. Також долучено довідку Височанської сільської ради від 14.07.2020 року №128 (а.с.29) про те, що він разом з сім`єю, яка складається з 4-х чоловік: дружини, двох синів і онука, зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 . За таких обставин, у нього є обґрунтовані підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у випадку задоволення позову з огляду на можливість АТ «Альфа-Банк» відчужити чи в інший спосіб розпорядитись майном. Ухвалою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 23 лютого 2021 року заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову у справі за його позовом до державного реєстратора Лисецької селищної ради Дем`янек Іванни Антонівни, Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання протиправними та скасування рішень задоволено частково. Накладено арешт на нерухоме майно: домоволодіння, загальною площею 174,1 кв.м, що знаходиться по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2217657726212) та земельну ділянку, площею 0,25 га, кадастровий номер 2621281301:01:001:0127, що розташована по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2219800526212). Ухвала суду мотивована тим, що між сторонами існує спір, предметом якого є домоволодіння та земельна ділянка по АДРЕСА_1 . Позивачем оспорюється правомірність перереєстрації вказаного нерухомого майна на Акціонерне товариство «Альфа-Банк», а тому вимога про забезпечення позову у вигляді накладення арешту на спірне нерухоме майно є співмірною з позовними вимогами. Невжиття заходів забезпечення позову в даному випадку може утруднити виконання рішення суду. На зазначену ухвалу представник Акціонерного товариства «Альфа-Банк» Матвійчук Михайло Зенонович подав апеляційну скаргу, у якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, представник апелянта зазначає, що задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд не з`ясував обставини, які мають значення для справи, застосував заходи забезпечення позову, які не можна визнати співмірними заявленим позовним вимогам, не зазначив жодних мотивів на обґрунтування зробленого судом припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, не врахував інтересів АТ «Альфа-Банк» як кредитора, а також не перевірив, чи вживаються кредитором дії, спрямовані на відчуження предмету іпотеки. Вказує, що жодних причин, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов та будь-яких об`єктивних сумнівів, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду заявником наведено не було та не було мотивовано в ухвалі суду. Представник апелянта також вказує, що забезпечення позову у вигляді накладення арешту на домоволодіння та земельну ділянку, обмежує власника у праві користування та розпорядження своїм майном і права власності в цілому, зокрема, таке забезпечення позбавляє власника можливості передавати майно в оренду, укладати угоди щодо постачання (надання) комунальних послуг тощо. Також апелянт стверджує, що з матеріалів справи вбачається, що суд не просто мав право, а зобов`язаний був застосувати зустрічне забезпечення, оскільки в позивача на даний час немає майна, достатнього для відшкодування можливих збитків відповідача від забезпечення позову. Із зазначених підстав представник апелянта просить скасувати ухвалу суду першої інстанції. Позивач ОСОБА_3 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому доводи скарги заперечив, вважає ухвалу суду законною та обґрунтованою, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення. Зокрема, зазначає, що заборона відчуження майна є тимчасовим заходом і направлена на збереження майна, заходи забезпечення позову застосовані для гарантування виконання можливого рішення суду. Оскаржувана ухвала не містить заборони укладати угоди, як це зазначає апелянт. Звертає увагу, що спір йде про незаконність реєстрації відповідачем права власності на домоволодіння, в якому проживають і зареєстровані власник та члени його сім`ї, а питання їх зняття з реєстрації ще тільки буде розглядатися судом. Питання зустрічного забезпечення вирішувалось Галицьким районним судом ухвалою 19 квітня 2021 року і питання законності відмови судом в такому зустрічному забезпеченні може вирішуватись тільки шляхом оскарження такої ухвали. В засідання апеляційного суду відповідач державний реєстратор Лисецької селищної ради Дем`янек І.А. не з`явилася, про час та день розгляду справи повідомлена у встановленому законом порядку. Причину неявки суду не повідомила. З урахуванням положення частини 2 статті 372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив про розгляд справи за її відсутності. В судовому засіданні представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав з мотивів, викладених в апеляційній скарзі. Представник позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги заперечив з мотивів, наведених у відзиві на апеляційну скаргу. Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав. Суди встановлено, що предметом позову у даній справі є правомірність реєстрації державним реєстратором Лисецької селищної ради Дем`янек І.А. права власності на нерухоме майно домоволодіння та земельну ділянку по АДРЕСА_1 за АТ «Альфа-Банк». Маючи припущення, що під час розгляду справи відповідач може відчужити вказане нерухоме майно, що значно ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду у випадку задоволення позову, позивач подав заяву про вжиття заходів забезпечення позову. Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від несумлінних дій відповідача, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення. Згідно з частинами 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відповідно до частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову, перелік яких визначений статтею 150 цього Кодексу, а також інші заходи, необхідні для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 частини 1 статті 150 ЦПК України. За змістом частини 3 статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії. Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову. Заходи забезпечення позову вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Судом встановлено, що між сторонами дійсно існує спір, предметом якого є законність реєстрації права власності на іпотечне майно за АТ «Альфа-Банк». Оскільки сама по собі умова договору іпотеки про можливість набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки не свідчить про волевиявлення іпотекодавця на вибуття цього майна із його володіння, то, прийняття перереєстрації власності на домоволодіння без згоди власника цього домоволодіння, в якому зареєстровані та проживають неповнолітні діти, свідчить про недобросовісність дій АТ «Альфа-Банк», а тому ймовірним є те, що відповідач АТ «Альфа-Банк» може відчужити спірне нерухоме майно, що утруднить виконання судового рішення на випадок позитивного вирішення спору позивача. Доводи апеляційної скарги про те, що суд застосував заходи забезпечення позову, які не можна визнати співмірними заявленим позовним вимогам, колегія суддів відхиляє як безпідставні, оскільки спір хоч і є немайновим, однак пов`язаний з майновим, бо позивач фактично оспорює законність набуття апелянтом права власності на спірне майно. Що стосується доводів апелянта про те, що забезпечення позову у вигляді накладення арешту на домоволодіння та земельну ділянку, обмежує власника у праві користування своїм майном, зокрема, таке забезпечення позбавляє власника можливості передавати майно в оренду, то такий довід швидше підтверджує висновок суду про необхідність забезпечення позову, а не спростовує його правильність. Адже, право передавати майно в оренду є правом володіння, розпорядження майном, а не користування, що і є підтвердженням намірів апелянта на розпорядження спірним майном. Щодо доводів апелянта, що забезпечення позову перешкоджає в укладенні угод на постачання (надання) комунальних послуг тощо, то такі нічим не підтверджені. Також апелянт стверджує, що з матеріалів справи вбачається, що суд не просто мав право, а зобов`язаний був застосувати зустрічне забезпечення, тому суд порушив норми процесуального права. Такі доводи апелянта є безпідставні, оскільки суд першої інстанції ухвалою від 19 квітня 2021 року відмовив представнику відповідача - АТ «Альфа-Банк» Матвійчуку М.З. у задоволенні клопотання про зустрічне забезпечення у цій справі. Питання законності відмови у зустрічному забезпеченні не вирішувалось шляхом оскарження вказаної ухвали. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову. Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції у оскаржуваній ухвалі суду не спростовують, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається. З огляду на викладене та з урахуванням положень статті 375 ЦПК України, суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381- 384, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Альфа-Банк» - Матвійчука Михайла Зеноновича залишити без задоволення, а ухвалу Галицького районного суду Івано-Франківської області від 23 лютого 2021 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Головуюча М.Д. Горейко Судді: Л. В. Василишин І.О. Максюта Повний текст постанови складено 11 червня 2021 року