Постанова 4805 № 280/932/17

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа 280/932/17 Головуючий у 1-й інст. Щербаченко І.В. Категорія 6 Суддя-доповідач Шевчук А. М. ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 травня 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючої судді Шевчук А.М., суддів: Талько О.Б., Коломієць О.С., за участі секретаря судового засідання Баліцької Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у цивільній справі №280/932/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ частки з майна, що є спільною частковою власністю за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_3 на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 02 жовтня 2019 року, яке ухвалене під головуванням судді Щербаченко І.В. у м. Коростишеві, в с т а н о в и в: ОСОБА_1 подала заяву про ухвалення в справі додаткового судового рішення. Просить стягнути з ОСОБА_2 на свою користь судові витрати в сумі 95 096 грн. 80 коп., що складаються з витрат, пов`язаних з проведенням судової експертизи, оцінки майна та витрат на професійну правничу допомогу. Заяву обґрунтовує тим, що постановою Житомирського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року задоволено апеляційну скаргу її представника. Рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 02 жовтня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позовних вимог. Зазначає, що судом апеляційної інстанції питання щодо розподілу судових витрат в повному обсязі не вирішено. Відповідно до п.3 частини першої ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи (частина четверта ст.270 ЦПК України). ОСОБА_1 подала до суду клопотання про розгляд справи за її відсутності та відсутності її представника. ОСОБА_2 про розгляд справи повідомлена шляхом розміщення 03 березня 2021 року оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Із матеріалів справи вбачається, що постановою Житомирського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_3 задоволено. Рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 02 жовтня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким поділено в натурі між сторонами житловий будинок під літерою «А», який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за єдиним варіантом судової будівельно-технічної експертизи від 27 серпня 2018 року №С-8159. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4 505 грн. судового збору (а.с.15-17 т.3). При цьому, скасувавши рішення суду першої інстанції та ухваливши нове судове рішення, суд апеляційної інстанції не в повному обсязі вирішив питання про розподіл судових витрат між сторонами. За нормами ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема: витрати на професійну правничу допомогу; витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог у разі часткового задоволення позову (зі змісту частини другої ст.141 ЦПК України). Згідно з частинами першою - шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та таке ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування. Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі № 826/1216/16. Разом із тим, відповідно до частини восьмої ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Із матеріалів справи вбачається, що представник ОСОБА_1 адвокат Юрченко Ю.Б. діяв на підставі ордеру про надання правової допомоги серії КВ №199770 від 11 жовтня 2017 року, договору про надання правової допомоги від 11 жовтня 2017 року №2-11/10/17, додаткової угоди №1 до договору про надання правової допомоги від 11 жовтня 2017 року №2-11/10/17 (а.с.40-42,178 т.1, а.с.59 т.2). Додатковою угодою № 1 до договору про надання правової допомоги від 11 жовтня 2017 року №2-11/10/17 передбачено порядок здійснення розрахунків між сторонами. Умовами додаткової угоди визначено, що за результатами надання правової допомоги складається акт, що підписується кожною стороною. В акті вказується кількість, обсяг наданої адвокатським об`єднанням правової допомоги та її вартість. Акт про надання правової допомоги вважається підписаним, якщо протягом 5 днів з моменту його отримання клієнтом, останній не надав адвокатському об`єднанню письмові аргументовані заперечення на акт. Грошова сума, яка сплачується адвокатському об`єднанню за надання правової допомоги є гонораром та поверненню не підлягає (а.с.178 т.1). Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України). В постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц зроблено висновки про те, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. […] Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду в позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. […] Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності. В судовому засіданні 17 грудня 2018 року в суді першої інстанції представником ОСОБА_1 адвокатом Юрченком Ю.Б. заявлено клопотання про вирішення під час ухвалення судового рішення питання про розподіл судових витрат, понесених ОСОБА_1 (а.с.175-176 т.1). На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представник ОСОБА_1 адвокат Юрченком Ю.Б. долучив акт про обсяг наданої правової допомоги за договором від 16 листопада 2018 року на суму 38 116 грн. 40 коп. та квитанцію про сплату вказаної суми ОСОБА_1 (а.с.177,179 т.1). Представником ОСОБА_2 ОСОБА_4 подано заперечення на клопотання представника позивача адвоката Юрченка Ю.Б. від 17 грудня 2018 року про розподіл судових витрат, яке обґрунтовано тим, що витрати не є співмірними складності справи, часу витраченого адвокатом, а також в певній частині такими, що не стосуються розгляду справи та є необґрунтовано завищеними (а.с.197-211 т.1). Відносно доводів заперечень представника відповідача, необхідно зазначити, що розмір гонорару визначається за погодженням сторін в договорі (погоджено у додатковій угоді № 1 до договору про надання правової допомоги від 11 жовтня 2017 року №2-11/10/17), а суд не вправі втручатись у визначений в правочині розмір, а лише наділений повноваженнями оцінки заявлених до стягнення сум витрат на професійну правничу допомогу на предмет відповідності їх критеріям, унормованим чинним процесуальним законом. Посилання представника відповідача на те, що адвокатські запити представника позивача не стосуються розгляду справи, оскільки не долучено доказів їх здійснення спростовуються матеріалами справи. Так, представник ОСОБА_1 адвокат Юрченко Ю.Б. 02 жовтня 2019 року подав до суду першої інстанції заяву, до якої долучено належним чином завірені копії адвокатських запитів та відповідей на них, а також докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, а саме: акт про обсяг наданої правової допомоги за договором від 06 вересня 2019 року на суму 5 007 грн.60 коп. та квитанцію про сплату вказаної суми ОСОБА_1 (а.с.57-58 т.2); акт про обсяг наданої правової допомоги за договором від 09 липня 2019 року на суму 6 676 грн. 80 коп. та квитанцію про сплату вказаної суми ОСОБА_1 (а.с.60-61 т.2); акт про обсяг наданої правової допомоги за договором від 15 травня 2019 року на суму 5 007 грн. 60 коп. та квитанцію про сплату вказаної суми ОСОБА_1 (а.с.62-63 т.2); акт про обсяг наданої правової допомоги за договором від 06 березня 2019 року на суму 4 467 грн. 60 коп. та квитанцію про сплату вказаної суми ОСОБА_1 (а.с.64-65 т.2). Заперечень щодо вказаних витрат на правничу допомогу від відповідача не надходило. Враховуючи предмет позову, тривалість розгляду справи, кількість судових засідань та процесуальних дій, вчинених стороною, свідчать про обґрунтованість наданого представником ОСОБА_1 розрахунку вартості послуг та співмірність понесених витрат на професійну правничу допомогу зі складністю справи. Отже, наданими позивачем доказами підтверджуються понесенні нею витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції на суму 59 276 грн. Дані витрати документально підтверджені, дійсні та співмірні зі складністю справи, а тому підлягають до стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 . Відповідно до вимог статті 139 ЦПК України розмір витрат на проведення експертизи, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Положеннями статті 140 ЦПК України передбачені витрати на вчинення інших дій необхідних для розгляду справи. Ухвалою Коростишівського районного суду Житомирської області від 23 травня 2018 року призначено в справі будівельно-технічну експертизу, оплату за проведення якої покладено на ОСОБА_1 (а.с.106 т.1). Під час підготовки позовної заяви ОСОБА_1 для визначення ціни позову замовлено в ТзОВ «Бі Джі Ті консалтинг» висновок про вартість майна, копію якого долучено до позовної заяви (а.с.26-27 т.1). Вказані витрати підтверджуються квитанціями про оплату судової експертизи в сумі 4 998 грн. та послуг з оцінки майна в сумі 3 800 грн. (а.с.180-181 т. 1), а тому підлягають до стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 . Разом з тим, до заяви про ухвалення додаткового рішення ОСОБА_1 на підтвердження понесених нею витрат на правничу допомогу долучила: акт про обсяг наданої правової допомоги за договором від 08 жовтня 2019 року на суму 6 676 грн. 80 коп. та квитанцію про сплату вказаної суми (а.с.41-42 т.3); акт про обсяг наданої правової допомоги від 05 грудня 2019 року на суму 8 346 грн. та квитанцію про сплату вказаної суми (а.с.43-44 т.3); акт про обсяг наданої правової допомоги від 01 грудня 2020 року на суму 6 000 грн. та квитанцію про сплату вказаної суми (а.с.45-46 т.3); акт про обсяг наданої правової допомоги від 16 грудня 2020 року на суму 6 000 грн. та квитанцію про сплату вказаної суми (а.с.47-48 т.3). Проте, заявником не дотримано строку та порядку подання вказаних вище актів та квитанцій на загальну суму 27 022,80 грн. 16 грудня 2020 року в судовому засіданні, яке проведено за участі позивача ОСОБА_1 та її представника адвоката Юрченка Ю.Б., Житомирським апеляційним судом винесено постанову (а.с.15-17 т.3). До закінчення судових дебатів у суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 та її представником ОСОБА_3 не подавалася заява та не надавалися докази про розмір понесених судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції та не було заявлено про подання таких доказів протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення. Після ухвалення постанови в справі та закінчення п`ятиденного строку, передбаченого частиною восьмою статті 141 ЦПК України для подання доказів про розмір витрат, ОСОБА_1 28 січня 2021 року подала заяву про ухвалення додаткового рішення, до якої долучила акти про обсяг наданої правової допомоги на загальну суму 27 022,80 грн., які не були подані продовж встановленого законом строку. Апеляційний суд вважає, що позивач пропустила строк для подання доказів понесених витрат на суму 27 022,80 грн. При цьому, в свої заяві від 28 січня 2021 року не просила поновити пропущений процесуальний строк та не вказала про поважність причин його пропуску. За наведених обставин, заяву про ухвалення додаткового рішення в частині вирішення питання про стягнення витрат у розмірі 27 022,80 грн. необхідно залишити без розгляду, оскільки дані докази подані ОСОБА_1 поза межами строку, встановленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України. Керуючись ст.ст.126,133,137,141,259,268,270,389-391 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу та витрат, пов`язаних із проведенням експертизи, задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 8 798 грн. витрат, пов`язаних із проведенням експертизи, та 59 276 грн. витрат на професійну правничу допомогу. У частині вирішення питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 28 692 грн. заяву ОСОБА_1 залишити без розгляду. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуюча Судді: