Постанова Житомирський апеляційний суд № 280/932/17

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №280/932/17 Головуючий у 1-й інст. Щербаченко І. В. Категорія 6 Доповідач Шевчук А. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 грудня 2020 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючої судді Шевчук А.М., суддів: Талько О.Б., Коломієць О.С., з участю секретаря судового засідання Баліцької Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу №280/932/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ частки з майна, що є спільною частковою власністю за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - Юрченка Юрія Борисовича на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 02 жовтня 2019 року, яке ухвалене під головуванням судді Щербаченко І.В. у м. Коростишеві, в с т а н о в и в: У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 . Просила виділити їй у натурі частку із майна, що є спільною частковою власністю сторін, - житлового будинку АДРЕСА_1 , а саме: веранду площею 6,2 кв.м, веранду площею 8,9 кв.м, коридор площею 7 кв.м, житлову кімнату площею 14,1 кв.м та кімнату площею 17,4 кв.м. Свій позов обґрунтовувала тим, що є власником 60/100 житлового будинку АДРЕСА_1 , які успадкувала після смерті батька. Власником іншої частини будинку є ОСОБА_2 . Наразі у будинку проживають невідомі їй люди, які за інформацією є родичами відповідача. Ці особи періодично змінюють замки у будинку, тобто перешкоджають у доступі до власного майна. Раніше будинок був обладнаний двома виходами, що підтверджується технічною документацією. Наразі особи, які там проживають, один із виходів заклали дерев`яним матеріалом. Оскільки технічно будинок обладнаний двома виходами, то виділ частки із майна є цілком можливим. Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 02 жовтня 2019 року в задоволенні позову відмовлено. Із рішенням суду першої інстанції позивач не погодилася. Адвокат Юрченко Ю.Б. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі. Вважає, що суду надані достатні докази, які підтверджують право власності позивача на частину спірного будинку, а тому суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про відсутність підтвердження належності позивачу на праві власності частини відповідного майна. Свідоцтво про право на спадщину за законом беззаперечно підтверджує право власності ОСОБА_1 на 60/100 частин спірного будинку. Суд не виконав завдання цивільного судочинства, формально розглянув справу, не надав належної оцінки наданим доказам та не вирішив спір по суті. Відповідно до частини першої ст.131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксування повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться. Відповідач не повідомляла суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження). Судові повістки надсилалися відповідачу на останню відому судові адресу. Вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі. У матеріалах справи наявна посвідчена у нотаріальному порядку довіреність ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 ) на ім`я ОСОБА_4 . Проте, дія довіреності закінчилася 28 квітня 2020 року (а.с.66-67 т.1). Також у матеріалах справи міститься посвідчена у нотаріальному порядку довіреність ОСОБА_2 на ім`я ОСОБА_5 (а.с.71 т.1). Проте, листом, який надійшов до апеляційного суду 24 вересня 2020 року, ОСОБА_5 повідомила, що нею була подана заява про припинення її повноважень як представника відповідача. Зазначено, що вимоги частини другої ст.250 ЦК України виконані у повному обсязі та наразі ОСОБА_5 не представляє інтереси відповідача, оскільки не має на це відповідних повноважень, довіреність повернута довірителю. Окрім того, з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02 вересня 2016 року №1401-VIII (набрав чинності 30 вересня 2016 року) представництво виключно адвокатами у судах апеляційної інстанції - з 01 січня 2018 року. Також ОСОБА_5 повідомила, що не має права представляти інтереси відповідача й у зв`язку з тим, що не є адвокатом. За змістом положень частини одинадцятої ст.128 ЦПК України відповідач, зареєстроване місце проживання (перебування) чи місце роботи якого невідоме, викликається до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. Із опублікуванням 05 жовтня 2020 року на офіційному веб-сайті судової влади України оголошення про виклик ОСОБА_2 вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи. Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що у матеріалах справи відсутнє підтвердження того, що ОСОБА_1 належить на праві приватної власності відповідне нерухоме майно, частину якого вона просить виділити в натурі. Колегія суддів апеляційного суду не може повністю погодитися із висновком суду першої інстанції, приймаючи до уваги наступне. Із матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6 . Спадкоємцями зазначеного в заповіті майна стали її діти: ОСОБА_7 та ОСОБА_2 . До складу спадщини увійшов цілий житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 , який належав померлій на підставі свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок із надвірними будівлями та спорудами від 19 жовтня 1976 року №759, зареєстрований в Житомирському інвентарбюро в реєстрово-кадастровій книзі за №13, стор.10, реєстр №2800, інвентарна справа №3408. Жилий будинок дерев`яний. До будинку належить дерев`яний хлів, вбиральня, загорожа. На підставі заповіту, посвідченого Коростишівською нотаріальною конторою 26 серпня 1986 року, державним нотаріусом Коростишівської державної нотаріальної контори Денисюк Н.А. 11 серпня 1994 року видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, за яким спадкове майно - житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 , належить: ОСОБА_7 - веранда 1-1, веранда 1-2, коридор 1-3, кімнати 1-4 та 1-5, хлів, вбиральня, загорожа, погріб, ганок; а ОСОБА_2 - кімната 1-6 та кухня 1-7 (а.с.9 т.1). Після смерті ОСОБА_7 спадщину прийняв ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 16 травня 2000 року, виданого Коростишівською державною нотаріальною конторою, та за ОСОБА_8 Комунальним підприємством «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» зареєстровано право власності на 68/100 ід. частки у житловому будинку АДРЕСА_1 (а.с.10 т.1). На підставі дубліката свідоцтва про право на спадщину від 20 жовтня 2011 року, виданого Житомирським обласним державним нотаріальним архівом, за ОСОБА_2 . Комунальним підприємством «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» зареєстровано право власності на 32/100 ід. частки у житловому будинку АДРЕСА_1 (а.с.10 т.1). При цьому гараж із цегли під літерою «В» та баня із цегли під літерою «Г» не належать до успадкованого майна. Договором, посвідченим 19 вересня 2012 року приватним нотаріусом Коростишівського районного нотаріального округу Владикою І.В., ОСОБА_2 подаровано 8/100 ід. частки у житловому будинку АДРЕСА_1 (а.с.11 т.1). Частка у праві спільної часткової власності за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, переходить до набувача відповідно до ст.334 ЦК України. ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.12). Із ксерокопії дубліката свідоцтва про право на спадщину за законом, що має силу оригіналу, який виданий 23 травня 2017 року замість втраченого, вбачається, що 26 грудня 2014 року приватний нотаріус Коростишівського районного нотаріального округу Житомирської області Мошковська З.І. посвідчила, що спадкоємцем ОСОБА_8 є його дочка ОСОБА_1 , тобто позивач (а.с.14 т.1). Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з 60/100 ід. часток житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 . Дане майно належало померлому на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Коростишівською державною нотаріальною конторою Житомирської області 16 травня 2000 року, реєстр №1-1088, зареєстрованого в КП «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» в кадастровій книзі №13, стор.10, реєстр №2800. У підтвердження доводів апеляційної скарги до неї додана ксерокопія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.75 т.2). За клопотанням позивача та її представника під час судового засідання у суді апеляційної інстанції до матеріалів справи приєднана копія з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, яка посвідчена у нотаріальному порядку 16 березня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Цукуровою С.С., яка засвідчила вірність цієї копії з оригіналом документа, а тому сумніву в колегії суддів не викликає. Так, витягом №87841718 сформованим 23 травня 2017 року підтверджується, що право на спадщину пройшло державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26 грудня 2014 року. Актуальна інформація про об`єкт нерухомого майна: АДРЕСА_1 . Актуальна інформація про право власності: номер запису про право власності - 8268047; дата, час державної реєстрації - 26 грудня 2014 року,14:30:45; державний реєстратор - приватний нотаріус Мошковська З.І.; підстава виникнення права власності - дублікат свідоцтва про право на спадщину за законом, серія та номер:703, виданий 23 травня 2017 року, видавник: Мошковська З.І., приватний нотаріус Коростишівського районного нотаріального округу Житомирської області; підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 18386709 від 26 грудня 2014 року 14:37:40, приватний нотаріус Мошковська З.І., Коростишівський районний нотаріальний округ, Житомирська область; форма власності - приватна; вид спільної власності - спільна часткова; розмір частки - 60/100; власник - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , країна громадянства: Україна. Отже, матеріалами справи не спростовано, а відтак підтверджується, що у житловому будинку АДРЕСА_1 , на праві спільної часткової власності позивачу ОСОБА_1 належить 60/100 ід. часток, а відповідачу ОСОБА_2 належить 40/100 ід. часток. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних прав з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваний прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. За положеннями частини п`ятої ст.12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, має керувати холодом судового процесу; роз`яснювати у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігати зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживати заходів для виконання ними їхніх обов`язків. Суд першої інстанції не виконав завдання цивільного судочинства та не розглянув спір по суті. Разом із тим, ухвалюючи судове рішення, суд має визначити, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. При цьому суд має навести у рішення мотиви, з яких не застосував норми права, що на них посилалися особи, які беруть участь у справі. У зв`язку з цим посилання позивача у позовній заяві на норми права, які не підлягають застосуванню у даній справі, не є підставою для відмови в задоволенні пред`явленого позову, оскільки при вирішенні справи суд має враховувати підставу (обґрунтування) та зміст позовних вимог. Із огляду на викладене вище вбачається, що спірний житловий будинок належить сторонам на праві спільної часткової власності. Майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. За положеннями частини першої ст.356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. Звертаючись до суду із даним позовом, ОСОБА_1 посилалася, зокрема, на норми ст.364 ЦК України, яка регулює питання виділу частки із майна, що є у спільній частковій власності. При цьому залишилася поза увагою та обставина, що інших співвласників, окрім сторін, у праві спільної часткової власності щодо житлового будинку не існує, а тому на спірні правовідносини поширюються норми ст.367 ЦК України, яка регулює питання поділу в натурі майна, що є у спільній частковій власності, тобто як раз те, що покладено позивачем в основу обґрунтування (підстави) її позову. Відповідно до частини першої та другої ст.367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. У справі за клопотанням позивача та її представника суд першої інстанції призначив будівельно-технічну експертизу. За висновком експерта від 27 серпня 2018 року С-8159 судової будівельно-технічної експертизи на земельній ділянці в наявності є житловий будинок під літерою «А-1», гараж під літерою «В» та баня під літерою «Г». Гараж і баня не зареєстровані у встановленому законом порядку, не входять до спадщини, а тому оцінці та поділу не підлягають. Поділу підлягає лише житловий будинок під літерою «А-1». Експертом запропоновано лише один варіант поділу житлового будинку, який приймається колегією суддів апеляційного суду (а.с.133-137 т.1). Виходу за межі позовних вимог не вбачається. Невідповідність обставинам справи висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції та порушення норм процесуального права призвели до неправильного вирішення справи та безпідставної відмови у задоволенні вимог ОСОБА_1 , як власника майна у спільній частковій власності, щодо поділу житлового будинку в натурі. За нормами ст.376 ЦПК України апеляційний суд скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове судове рішення, яким позов задовольняє. Спірний житловий будинок ділиться в натурі між сторонами із урахуванням розмірів їх часток у праві спільної часткової власності на нерухоме майно із присудженням грошової компенсації за відхилення, що припиняє спільну часткову власність сторін на спірний об`єкт. На сторони покладається обов`язок щодо обладнання кожним належної йому частини житлового будинку. Також кожній стороні слід влаштувати окремий облік споживання електроенергії, а за необхідності переобладнати систему опалення, влаштувати систему газопостачання та водовідведення своєї частини будинку. При цьому до проведення робіт з переобладнання будинку погодити відповідні з місцевими органами влади та спеціалізованими організаціями. Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір, понесений позивачем за звернення до суду, покладається на відповідача. Спір доведений до суду з вини останньої. Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374,376,381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Юрченка Юрія Борисовича задовольнити. Рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 02 жовтня 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. Поділити в натурі житловий будинок під літерою «А», який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за єдиним варіантом судової будівельно-технічної експертизи від 27 серпня 2018 року №С-8159, виділивши у приватну власність ОСОБА_1 : - веранду 1-1 площею 6,2 кв.м вартістю 15 127 грн.; веранду 1-2 площею 8,9 кв.м вартістю 21 714 грн.; коридор 1-3 площею 7,0 кв.м вартістю 17 079 грн.; житлову кімнату 1-4 площею 14,1 кв.м вартістю 34 402 грн.; житлову кімнату 1-5 площею 17,4 кв.м вартістю 42 453 грн., всього на загальну суму 130 775 грн., що складає 60/100 ід. частин. Виділити у приватну власність ОСОБА_2 : - житлову кімнату 1-6 площею 18,0 кв.м вартістю 43 917 грн.; кухню 1-7 площею 12,6 кв.м вартістю 30 742 грн.; веранду 1-8 площею 9,1 кв.м вартістю 22 202 грн., всього на загальну суму 96 861 грн., що складає 40/100 ід. частин. Зобов`язати ОСОБА_1 замурувати дверний проріз між приміщеннями 1-3 і 1-7, а ОСОБА_2 - замурувати дверний проріз між приміщеннями 1-3 і 1-6. Кожній стороні влаштувати окремий облік споживання електроенергії, а за необхідності переобладнати систему опалення, влаштувати систему газопостачання та водовідведення своєї частини будинку. Роботи з переобладнання будинку погодити з місцевими органами влади та спеціалізованими організаціями. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за відхилення від частин в розмірі 5 807 грн. Припинити спільну часткову власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на житловий будинок під літерою «А», який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4 505 грн. судового збору. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуюча Судді: Повний текст постанови складений 31 грудня 2020 року.