Постанова Київський апеляційний суд № 357/4127/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 33/824/2808/2021 Справа 357/4127/21 Головуючий в суді І інстанції Шовкопляс О.П. Доповідач в суді ІІ інстанції Кашперська Т.Ц. П О С Т А Н О В А Іменем України 14 червня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі судді Кашперської Т.Ц., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 травня 2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - в с т а н о в и в : Постановою судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 травня 2021 року на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за порушення п. 2.9 ПДР та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік. ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за те, що 12 квітня 2021 року о 02 год. 35 хв. у м. Біла Церква по вул. І.Кожедуба 10 ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ21063 д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, огляд на стан сп`яніння зі згоди водія проводився на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Alcotest Drager, результат огляду позитивний - становить 0,87 проміле, тест № 136, чим порушив вимоги п. 2.9 ПДР. У апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказував на незаконність і необґрунтованість постанови, прийнятої з порушенням норм матеріального та процесуального права, та необхідність її скасування, посилаючись на те, що викладені в постанові обставини не відповідають фактичним обставинам справи. Посилався на зміст. ст. 1, 7, 280, 245 КУпАП, ст. 19, 62 Конституції України, зазначив, що підстави, умови та порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння визначені ст. 266 КУпАП, п. 2.5 ПДР України та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року № 1452/735. Вважав, що поліцейські при складанні у відношенні нього протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, вказаних вимог закону не дотримались, а суд цього не врахував, та обґрунтовуючи рішення про доведеність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, як на доказ послався на тест № 116, зроблений за допомогою приладу Alcotest Drager без зазначення його моделі. При цьому вимоги, які поширюються на медичні вироби та допоміжні засоби до них, а також встановлюють умови введення їх в обіг та/або експлуатацію і проведення процедури оцінки відповідності, встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 02 жовтня 2013 року № 753 «Про затвердження Технічного регламенту щодо медичних виробів». Відповідно до наказу МОЗ України від 10 лютого 2017 року № 122, Держлікслужба здійснює ведення Реєстру осіб, відповідальних за введення медичних виробів, активних медичних виробів, які імплантують та медичних виробів для діагностики in vitro в обіг. Орган з оцінки відповідності інформує зокрема Держлікслужбу про ці видані, змінені, доповнені, тимчасово припинені, відкладені або відхилені сертифікати відповідності. Відповідно до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення газоаналізатор Alcotest Drager без зазначення його моделі не містить оцінки відповідності та державної реєстрації. Таким чином, вважав, що огляд його на стан алкогольного сп`яніння проводився за допомогою технічного приладу, який не відноситься до числа дозволених газоаналізаторів на території України, тобто його огляд співробітниками поліції проведений з порушенням Інструкції та ст. 266 КУпАП, в зв`язку з чим результати проведеного огляду не могли бути використані судом як беззаперечний доказ його вини в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Зазначив, що обґрунтовуючи своє рішення про доведеність його вини, суддя як на докази посилався також на протокол про адміністративне правопорушення, який за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого нормами КУпАП, який є підставою для подальшого провадження у справі. Зважаючи на викладене та враховуючи позицію Європейського суду з прав людини щодо протоколу про адміністративне правопорушення, висловлену в рішенні по справі «Карелін проти Російської Федерації», вказував, що протокол не може бути доказом у справі про адміністративне правопорушення. Посилався на правову позицію Верховного Суду від 20 травня 2020 року в справі № 524/5741/16-а, згідно якої не може також являтись одночасним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення й рапорт працівника поліції, на який посилається при обґрунтуванні свого рішення суддя. Вважав, що акт огляду на стан сп`яніння, направлення на огляд водія, розписка та відеозапис жодним чином також не підтверджують висновок суду щодо його перебування в стані алкогольного сп`яніння, так як вони не є належними та допустимими доказами в розумінні ч. 1 ст. 122 КУпАП, які б свідчили про вчинення ним адміністративного правопорушення. Виходячи з вищевикладеного, його вина у вчиненні адміністративного правопорушення не доведена, а всі сумніви, які виникли у ході розгляду цієї справи, повинні бути прийняті на його користь. На підставі вищевикладеного просив скасувати постанову судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 травня 2021 року та закрити провадження по справі за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно п. 2.9 ПДР водієві забороняється: а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , який подану апеляційну скаргу підтримав, підтвердив її доводи та просив її задовольнити, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке. Висновки судді місцевого суду про доведеність керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння стверджуються зібраними у справі доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 321139 від 12 квітня 2021 року в частині події адміністративного правопорушення, даних про особу, яка його вчинила, ідентифікаційних ознак транспортного засобу, яким особа керувала; чеком Alcotest Drager 7510, прилад № ALRM-0298, згідно якого результати тесту є позитивними, 0,87 проміле; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 12 квітня 2021 року, згідно якого огляд проведений у зв`язку з виявленими ознаками: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук, за допомогою Alcotest Drager 7510, № НОМЕР_2 , в графі «з результатами згоден» ОСОБА_1 підтвердив свою згоду особистим підписом; рапортом поліцейського взводу № 1 роти № 1 Батальйону патрульної поліції у м. Біла Церква від 12 квітня 2021 року; розпискою ОСОБА_2 , що він забирає автомобіль ВАЗ21067 д.н.з. НОМЕР_1 та зобов`язується доставити автомобіль за вказаною адресою, а водія не допускати (не передавати) керування ним; відеозаписом події, зробленим за допомогою нагрудної камери поліцейського. Підстави, умови та порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння визначені ст. 266 КУпАП, п. 2.5 ПДР України та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року № 1452/735. Згідно розділу ІІ зазначеної Інструкції, за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. Поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Огляд на стан сп`яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції. Перед проведенням огляду на стан сп`яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Дотримання поліцейським зазначеної процесуальної процедури судом першої інстанції перевірено. Доводи ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, що суддя в постанові послався на тест № 116, зроблений за допомогою приладу Alcotest Drager без зазначення його моделі, а отже не відноситься до числа дозволених газоаналізаторів на території України, спростовуються матеріалами справи, оскільки із доказів, зібраних поліцейськими на підтвердження вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, достеменно вбачається як модель використаного газоаналізатору «Drager Alcotest 7510», так і його серійний номер ARLM-0298 та інші необхідні характеристики. Відповідно до наказу МОЗ України від 10.02.2017 № 122 «Про затвердження Порядку ведення Реєстру осіб, відповідальних за введення медичних виробів, активних медичних виробів, які імплантують, та медичних виробів для діагностики in vitro в обіг, форми повідомлень, переліку відомостей, які зберігаються в ньому, та режиму доступу до них», Держлікслужба здійснює ведення Реєстру осіб, відповідальних за введення медичних виробів, активних медичних виробів, які імплантують, та медичних виробів для діагностики in vitro в обіг (далі - Реєстр осіб). У Реєстрі осіб наявна інформація щодо особи, відповідальної за введення медичних виробів в обіг ТОВ «АТЗТ Компанія «Сатурн Дейта Інтернешенл» на медичні вироби «Газоаналізатори Drager Alсotest», зокрема газоаналізатор Drager Alcotest 7510 (відповідає EN 15964), код за каталогом: 83 19 700, реєстрація та строк дії свідоцтва яких необмежений. Отже, газоаналізатори «Drager Alcotest», внесені до Держреєстру засобів вимірювальної техніки України з необмеженим строком дії свідоцтва. Огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою технічного засобу Drager Alcotest 7510» проводився за згодою ОСОБА_1 , який мав можливість пройти огляд у медичному закладі МОЗ України, однак своїм правом не скористався. Газоаналізатор «Drager Alcotest 7510», який був застосований працівниками поліції під час огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння, дозволений МОЗ України, має свідоцтво про державну реєстрацію, а відтак, є спеціальним технічним засобом, який був правомірно застосований працівниками поліції, чим спростовуються доводи апелянта про незаконність та безпідставність використання газоаналізатору під час проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» періодична повірка засобів вимірювальної техніки - повірка, що проводиться протягом періоду експлуатації засобів вимірювальної техніки через встановлений проміжок часу (міжповірочний інтервал). Міжповірочний інтервал для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки «Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихується» встановлено наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13 жовтня 2016 року №1747 і становить 1 рік. Максимальний інтервал між «Сервісним технічним обслуговуванням», «Градуюванням» та міжповірочний інтервал вказаних приладів, у тому числі Drager Alcotest, становить 1 рік. У пам`яті приладу зберігається інформація про дату останнього градуювання (калібрування). Огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння проводився працівниками поліції 12 квітня 2021 року, тобто в межах дванадцятимісячного строку калібрування, яке згідно роздруківки використаного поліцейськими засобу вимірювальної техніки проводилося 29 березня 2021 року. Дослідивши вказані докази та надавши їм належну правову оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, наявності підстав для притягнення його до відповідальності та на законних підставах наклав на нього стягнення, належним чином мотивувавши своє рішення. Апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить доводів, які би вказували на незаконність ухваленого судом рішення. Апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги, що протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП і який є підставою для подальшого провадження у справі. Разом із тим, дані обставини не дають підстав для наступного висновку ОСОБА_1 , що протокол про адміністративне правопорушення не може бути доказом у справі про адміністративне правопорушення, з огляду на те, що належність його до доказів безпосередньо встановлена ст. 251 КУпАП. У рішенні ЄСПЛ в справі «Карелін проти Російської Федерації», на яке також посилався ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, відсутні висновки, що протокол не є доказом у справі про адміністративне правопорушення, відтак апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги в наведеній частині як необґрунтовані. Також є нерелевантними та відхиляються апеляційним судом посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на правові висновки, викладені Верховним Судом в постанові від 20 травня 2020 року в справі № 524/5741/16-а про те, що рапорт працівника поліції не може являтись однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення. Як вбачається з вказаної постанови, Верховний Суд дійшов таких висновків, встановивши, що будь-яких інших належних і допустимих доказів, які б свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП, відповідачем не надано, а відтак рапорт поліцейського в цій справі був єдиним доказом, отже правовідносини в наведеній справі, на яку посилається ОСОБА_1 , є відмінними і не можуть бути враховані апеляційним судом. Не можна погодитися з доводами апеляційної скарги, що акт огляду на стан сп`яніння, направлення на огляд водія, розписка та відеозапис не є належними та допустимими доказами і жодним чином не підтверджують висновок суду щодо перебування особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, в стані алкогольного сп`яніння. Вказані докази є належними, допустимими та достовірними, оскільки вони здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи і об`єктивно узгоджуються між собою. Таким чином, доводами апеляційної скарги обставини, встановлені судом при розгляді справи, не спростовані, допущення порушень норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції за результатами апеляційного перегляду не встановлено. У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06 грудня 1998 року, Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоб виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, щоб особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи. Наявні у справі докази жодних підстав для сумнівів у винуватості ОСОБА_1 не викликають. Апеляційний суд враховує рішення по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, в якому Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. При цьому суд, дотримавшись вимог ст. ст. 33, 34 КУпАП, наклав на ОСОБА_1 стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що за своїм видом та розміром є законною і обґрунтованою мірою відповідальності за вчинене правопорушення, і відповідає меті виховання особи, що його вчинила, та запобіганню вчиненню нових правопорушень, як це передбачено ст. 23 КУпАП. Апеляційний суд приймає до уваги, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить доводів щодо міри відповідальності, призначеної судом першої інстанції, та щодо обставин, які могли бути не враховані судом при накладенні стягнення. Враховуючи вищевикладене, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду та відхиляються апеляційним судом доводи апеляційної скарги, що висновки суду не відповідають обставинам справи, а судове рішення винесене з порушенням норми матеріального та процесуального права. Постанова судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 травня 2021 року щодо ОСОБА_1 відповідає вимогам закону, підстав для її зміни чи скасування суд не вбачає, у зв`язку із чим залишає цю постанову без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 травня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Кашперська Т.Ц.