Постанова 4824 № 753/22812/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 753/22812/19 № апеляційного провадження: 22-ц/824/7118/2021 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 08 червня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді - доповідача Слюсар Т.А., суддів: Білич І.М., Коцюрби О.П., за участю секретаря судового засідання Верес Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 24 лютого 2021 року у складі судді Каліушка Ф.А., у справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Святошинський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на дії державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Башинського Руслана Валерійовича про зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И В : У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся у суд із скаргою на дії державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Башинського Р.В. та зобов`язання вчинити дії. Скарга обґрунтована тим, що 08.12.2011 року державним виконавцем ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві винесена постанова про відкриття виконавчого провадження за ВП № 23125035 та стягнення з боржника - ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 коштів в розмірі 50 192 грн 15 коп. на підставі виконавчого листа № 2-2550 виданого 25.11.2010 року на виконання рішення Дарницького районного суду в м. Києві від 17.09.2010 року у цивільній справі № 2-2550/10 про відшкодування матеріальних та моральних збитків. Виконавче провадження на даний час знаходиться у провадженні державного виконавця Башинського Р.В. Всупереч нормам Закону України «Про виконавче провадження», в період з 21.12.2011 року по 14.11.2019 року, тобто протягом восьми років, вагомих виконавчих дій не здійснювалося, чим умисно перешкоджалося виконанню рішення суду. Вказано, що за скаргами стягувача, Дарницький районний суд м. Києва неодноразово, ухвалами від 06.10.2011 року № 4с-86/11 та від 06.08.2014 року у справі 753/12658/14-ц, визнавав неправомірними дії державного виконавця ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві та зобов`язував виконавця виконати рішення суду в установлений строк. Проте рішення суду не були виконані державним виконавцем і до цього часу. Після чого прокуратурою Святошинського району м. Києва були порушені декілька досудових проваджень відносно державного виконавця. Так, скаржник зазначає, що державним виконавцем за клопотаннями стягувача не було виконано вимог, викладених у його клопотаннях, у зв`язку з чим просить суд визнати дії чи бездіяльність державного виконавця неправомірними, зобов`язати державного виконавця усунути допущенні порушення вимог Закону під час виконання судового рішення та задовольнити вимоги стягувача, що викладені в клопотанні від 18.11.2019 року. Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 24 лютого 2021 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу районного суду та ухвалити нове рішення про задоволення скарги. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що районним судом без дослідження доказів наданих до суду, що мали значення для справи, ухвалено незаконне та необґрунтоване рішення. Вказано, що під час дослідження виконавчого провадження, районний суд не звернув увагу на те, що державний виконавець не надав стягувачу за весь час здійснення виконавчого провадження жодної відповіді на клопотання про здійснення розшуку майна божника в порядку та строки, передбачені законодавством. Зазначено, що суд першої інстанції не взяв до уваги постанову Верховного Суду від 20.01.2021 року у справі № 619/562/18 з якої за змістом убачається, що не конання рішення суду, що набрало законної сили, свідчить про неповноту виконавчих дій, що є недопустимим з огляду на ст. 129-1 Конституції України. Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, вислухавши ОСОБА_1 який проси апеляційну скаргу задовольнити, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню із наступних підстав. Відмовляючи в задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з підстав її недоведеності. Проте з таким висновком суду повністю погодитися неможливо. З матеріалів справи вбачається, на підставі рішення Дарницького районного суду м. Києва 25 листопада 2010 року було видано виконавчий лист, який в подальшому надано до ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві та 08.12.2010 року винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 23125035 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 50 192 грн 15 коп. 24.06.2019 року державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Башинським Р.В., за виконавчим листом № 753/15562/18, який виданий Дарницьким районним судом м. Києва 19.06.2019 року, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 59399039 та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 94 513 грн 05 коп. Після чого 26.06.2019 року державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Башинським Р.В. прийнято постанову про об`єднання виконавчих проваджень № 23125035, № 59399039 у зведене виконавче провадження № 59420927. Відповідно до оригіналу зведеного виконавчого провадження № 59420927, вбачається, що державним виконавцем, протягом усього строку ведення виконавчого провадження, здійснено ряд виконавчих дій. Так, звертаючись з позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що у зв`язку з неналежним виконанням дій, щодо стягнення заборгованості державним виконавцем, протягом восьми років рішення суду не виконується, у зв`язку з чим просив суд визнати дії чи бездіяльність державного виконавця неправомірними, зобов`язати державного виконавця усунути допущенні порушення вимог Закону під час виконання судового рішення та задовольнити вимоги стягувача, що викладені в клопотанні від 18.11.2019 року. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Крім того, відповідно до статті 14 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон), учасниками виконавчого провадження є державний виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерти, спеціалісти, перекладачі, суб`єкти оціночної діяльності суб`єкти господарювання. За положеннями статті 15 вказаного Закону сторонами у виконавчому проваджені є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична особа або юридична особа, визначена виконавчим документом. Заявник є стороною виконавчого провадження, а саме стягувачем у справі і в силу наведених вище правових норм наділений відповідними правами та обов`язками у виконавчому провадженні. Права сторін виконавчого провадження передбачені статтею 19 Закону, зокрема оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом. Згідно п. 17 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ N 6 від 07.02.2014 року "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах", сторона виконавчого провадження, яка звернулася до суду зі скаргою, бере участь в її розгляді як заявник, а інші учасники цього провадження, прав і обов`язків яких безпосередньо стосується розгляд і вирішення цієї скарги, - як заінтересовані особи. Справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом за загальними правилами ЦПК з особливостями, встановленими статтею 386 ЦПК, за участю державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дії або бездіяльність якої оскаржуються. До участі у справі як заінтересованої особи залучається інша сторона виконавчого провадження, оскільки судовим рішенням може бути вирішено питання про її права чи інтереси. При зверненні до суду зі скаргою, заявником було визначено коло осіб, які беруть участь у справі, однак не зазначено сторони виконавчого провадження, а саме боржниці ОСОБА_2 . Між тим, суд першої інстанції, розглядаючи скаргу, не взяв до уваги наведених положень закону та керівних роз`яснень, які містяться у п. 17 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ N 6 від 07.02.2014 року "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах" не вирішив питання щодо залучення до участі у справі боржника за зобов`язанням. Пунктом 6 ч.1 ст. 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Статтею 379 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;3) невідповідність висновків суду обставинам справи;4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Ураховуючи вказані обставини, ухвала Дарницького районного суду м. Києва від 24 лютого 2021 року підлягає скасуванню, а справа - направленню для продовження розгляду до того ж суду. Керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 382 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 24 лютого 2021 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до того ж суду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повне судове рішення складено 14 червня 2021 року. Суддя-доповідач: Судді: