Постанова 4824 № 752/4388/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа №752/4388/20 Апеляційне провадження №22-ц/824/7653/2021 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 червня 2021 року місто Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах - головуючого Сержанюка А.С., суддів - Мостової Г.І., Суханової Є.М., розглянувши матеріали цивільної справи у місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 25 березня 2021 року у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-будівельна компанія «Управдом» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за житлово-комунальні послуги, В С Т А Н О В И В : 27 лютого 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлово-будівельна компанія «Управдом» звернулося до Голосіївського районного суду м. Києва з заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, де просило видати судовий наказ про стягнення на користь заявника із ОСОБА_1 суму боргу в розмірі 12 170,75 грн. та нарахованих на суму боргу індексу інфляції - 385,06 грн, трьох відсотків річних - 192,31 грн., а також відшкодувати заявнику за рахунок ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору - 210,20 грн. Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , який обслуговувався заявником. 08 серпня 2017 року між заявником та ОСОБА_1 укладено договір №Х-161 про надання послуг з утримання будинків споруд та прибудинкових територій. ОСОБА_1 користувався житлово-комунальними послугами, але не виконав зобов`язання по оплаті за ці послуги, у зв`язку з чим, станом на 01 серпня 2019 року у нього виникла заборгованість на суму 12 170,75 грн. Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. 27 лютого 2020 року Голосіївським районним судом міста Києва у справі № 752/4388/20 видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-будівельна компанія «Управдом» заборгованості за житлово-комунальні послуги в розмірі 12 170,75 грн; інфляційні втрати, нараховані на суму боргу - 385,06 грн; 3% річних в розмірі 192,31 грн та судовий збір - 210,20 грн. 22 березня 2021 року до Голосіївського районного суду міста Києва від ОСОБА_1 надійшла заява про скасування судового наказу, виданого Голосіївським районним судом міста Києва 27 лютого 2020 року у справі №752/4388/20, разом із клопотанням про поновлення строку для подання заяви про скасування судового наказу. Заява мотивована тим, що заявником не отримано судовий наказ, виданий Голосіївським районним судом міста Києва 27 лютого 2020 року у справі №752/4388/20 про стягнення з нього заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг. Про видачу такого наказу ОСОБА_1 стало відомо 17 березня 2021 року при встановленні електронного додатку «Дія», де він дізнався про наявність виконавчого провадження про стягнення з нього 14 623,15 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-будівельна компанія «Управдом». Підставою відкриття виконавчого провадження було зазначено судовий наказ № 752/4388/20 від 05.06.2020. Також, заявник зазначає, що вказаний судовий наказ підлягає скасуванню, оскільки вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-будівельна компанія «Управдом» є необґрунтованими. Ними не надавалися послуги в тому обсязі та якості, за яку в односторонньому порядку стягувачем нараховано заборгованість, яка є предметом стягнення. Фактично між заявником та Товариством з обмеженою відповідальністю «Житлово-будівельна компанія «Управдом», тобто стягувачем, наявний спір щодо якості та обсягу наданих послуг, а отже, і суми заборгованості. Неякісні та не надані в повному обсязі послуги стали підставою зміни будинком заявника форми управління та перехід до обслуговування ОСББ. ОСОБА_1 вважає вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-будівельна компанія «Управдом» про стягнення з нього грошових коштів безпідставними та необґрунтованими, а тому просить скасувати вказаний судовий наказ. Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 25 березня 2021 року заява ОСОБА_1 про скасування судового наказу, виданого за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-будівельна компанія «Управдом» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за житлово-комунальні послуги повернута заявнику без розгляду. На обґрунтування ухваленого судового рішення місцевим судом зазначено про те, що частиною першою статті 170 ЦПК України передбачено, право боржника протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Відповідно до пункту 3 частини п`ятої статті 170 ЦПК України до заяви про скасування судового наказу додається клопотання про поновлення пропущеного строку, якщо заява подається після спливу строку, передбаченого частиною першою цієї статті. Відповідно до положень частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Суд першої інстанції, даючи юридичну оцінку зібраним по справі доказам, дійшов висновку, що у матеріалах поданої ОСОБА_1 заяви відсутні поважні обставини причин пропуску строку звернення до суду. Також, суд першої інстанції зазначив, що згідно поштового повідомлення про вручення рекомендованого відправлення, яке знаходиться в матеріалах справи ( а. с. 13 ), ОСОБА_1 копію судового наказу від 27 лютого 2020 року у справі № 752/4388/20 отримав 04 травня 2020 року. Згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень судовий наказ, виданий Голосіївським районним судом міста Києва 27 лютого 2020 року у справі № 752/4388/20, був оприлюднений 30 квітня 2020 року. Однак, ОСОБА_1 подав заяву про скасування судового наказу лише у березні 2021 року і, при цьому, не надав належних та допустимих доказів щодо причини пропуску процесуального строку з 06 серпня 2020 року по березень 2021 року. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку про повернення заяви боржнику про скасування судового наказу на підставі частини другої статті 171 ЦПК України. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. На думку апелянта, суд першої інстанції не врахував того, що копію судового наказу було направлено не на його адресу, де він мав можливість її отримати, а на іншу адресу ( АДРЕСА_2 ), де апелянт ніколи не проживав, а тому не отримував зазначений документ. Судом, який видав судовий наказ, не вчинено дії щодо належного повідомлення його як учасника справи. Через зазначене, апелянт не міг знати про розгляд цієї справи та результати її розгляду, що вказує на поважну причину пропуску строку на звернення із заявою про скасування зазначеного судового наказу. При цьому, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 25 березня 2021 року про повернення його заяви про скасування судового наказу у справі за заявою ОСОБА_1 про скасування судового наказу, виданого за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-будівельна компанія «Управдом» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за житлово-комунальні послуги. Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив. Суд апеляційної інстанції, з`ясувавши обставини справи і перевіривши їх доказами у межах доводів апеляційної скарги, вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, керуючись наступним. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та ( або ) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Як встановлено судом, що підтверджується і матеріалами справи, на підставі заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-будівельна компанія «Управдом» про видачу судового наказу ( а.с. 4 ), Голосіївський районний суд м. Києва 27 лютого 2020 року видав судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-будівельна компанія «Управдом» заборгованість за житлово-комунальні послуги в розмірі 12 170,75 грн, індекс інфляції - 385,06 грн, 3% річних - 192,31 грн, судовий збір - 210,20 грн ( а.с. 11 ). Зазначений судовий наказ ОСОБА_1 судом було направлено на адресу: АДРЕСА_2 ( а.с. 12 ). Відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення, копія судового наказу була вручена 04.05.2020, при цьому не зазначено прізвища та ім`я особи, яка отримала судовий наказ, та на якій підставі ( а.с. 13.). При цьому, апеляційний суд встановив, що ОСОБА_1 в договорі про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій №Х-161 від 08.08.2017, укладеному між Товариством з обмеженою відповідальністю «Житлово-будівельна компанія «Управдом» та ОСОБА_1 зазначав таку зареєстровану адресу проживання: АДРЕСА_3 ( а.с. 5 ). Також, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 проживає саме за адресою: АДРЕСА_2 , куди йому було судом направлено копію судового наказу та заяву про видачу судового наказу з додатками. 22 березня 2021 року ОСОБА_1 подав до Голосіївського районного суду міста Києва заяву про скасування судового наказу, виданого Голосіївським районним судом міста Києва 27 лютого 2020 року у справі №752/4388/20, разом із клопотанням про поновлення строку для подання заяви про скасування судового наказу, посилаючись на те, що ним не отримувався вказаний судовий наказ, а також не отримувалися в повному обсязі та належної якості житлово-комунальні послуги від Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-будівельна компанія «Управдом» ( а.с. 16-17 ). Ухвалюючи рішення про повернення без розгляду заяви ОСОБА_1 про скасування судового наказу, суд першої інстанції, з точки зору суду другої інстанції, зазначених обставин не врахував та в своїй ухвалі від 25 березня 2021 року не надав їм належної правової оцінки. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що в матеріалах справи відсутні докази належного направлення боржнику - ОСОБА_1 копій судового наказу та заяви стягувача про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами, в порушення положень ст. 169 ЦПК України. Окрім цього, місцевим судом при ухваленні судового рішення за заявою товариства не дотримано положень ч.ч. 5, 8-9 ст. 165 ЦПК України, згідно яких суддя не пізніше двох днів з дня надходження такої заяви, крім випадків подання заяви про видачу судового наказу в електронній формі до боржника, який має офіційну електронну адресу, звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи - боржника. Якщо за результатами розгляду отриманих судом відомостей про місцезнаходження боржника - юридичної особи або фізичної особи - підприємця буде встановлено, що заява про видачу судового наказу не підсудна цьому суду, суд не пізніше десяти днів з дня надходження заяви постановляє ухвалу про передачу заяви про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами за підсудністю. У разі якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника, суд відмовляє у видачі судового наказу. Згідно наявних у справі відомостей боржник зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 . Враховуючи наведене, місцевий суд, без виконання зазначених вимог процесуального закону, передчасно ухвалив зазначене судове рішення про стягнення з боржника заборгованості за житлово-комунальні, яка, з його точки зору, не є безспірною. При вирішенні зазначених апеляційних вимог суд другої інстанції вважає за необхідне зазначити наступне правове обґрунтування свого рішення по справі. За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Так, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. Тобто Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства. Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України та ст. 4 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. За частиною першою статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості. За змістом частини першої статті 170 ЦПК України, боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Таким чином, доводи апелянта про незаконність та необґрунтованість судового рішення, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи а також неправильне застосування зазначених норм матеріального права та порушення норм процесуального права, при його ухваленні, з точки зору суду другої інстанції, повністю підтвердились зазначеними судом апеляційної інстанції доказами, які віднесені ним до числа належних, допустимих, достовірних та достатніх згідно положень ст.ст. 77-80 ЦПК України. Відтак, суд другої інстанції дійшов висновку про необхідність скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України. Апеляційний суд також вважає за необхідне відмітити, що Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року ). Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 5, 10-13, 263, 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 25 березня 2021 року про повернення ОСОБА_1 заяви про скасування судового наказу, виданого за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-будівельна компанія «Управдом» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за житлово-комунальні послуги, скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення, за виключенням випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий А.С. Сержанюк Судді: Г.І. Мостова Є.М. Суханова