Постанова 4811 № 442/7080/20

Справа № 442/7080/20 Головуючий у 1 інстанції: Грицай М.М. Провадження № 22-ц/811/3790/20 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М. Категорія:31 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 червня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючої - судді Копняк С.М., суддів - Бойко С.М., Ніткевич А.В. секретар Жукровська Х.І., з участю приватного виконавця Пиць А.В. та його представника адвоката Репака В.В., скаржниці ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Львівського апеляційного суду цивільну справу за апеляційними скаргами приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць Андрія Андрійовича та Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг" на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27 листопада 2020 року, постановлену в складі головуючого судді Грицай М.М., у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць Андрія Андрійовича, стягувач Товариство з обмеженою відповідальності «ОТП Факторинг», - В С Т А Н О В И Л А: у листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася в суд зі скаргою на дії приватного виконавця, в якій з урахуванням заяви про збільшених вимог по скарзі, просить визнати оцінку нерухомого майна нежитлового приміщення загальною площею 113,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить на праві власності ОСОБА_1 , проведену суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_2 станом на 19.10.2020 року у межах процедури виконавчого провадження №62860033, недійсною; зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць А.А. у виконавчому провадженні №62860033 з урахуванням положень п.172.3 статті 172 Податкового кодексу України повторно визначити вартість вказаного майна іншим суб`єктом оціночної діяльності, ніж той, який вже брав участь у проведенні оцінки об`єкту нерухомості у даному виконавчому провадженні; зупинити передачу майна на реалізацію, а саме: нежиле приміщення загальною площею 113,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , до надання висновку експерта іншим суб`єктом оціночної діяльності, ніж той, який вже брав участь в проведенні оцінки об`єкту нерухомості у даному виконавчому провадженні. Оскаржуваною ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27 листопада 2020 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць Андрія Андрійовича щодо визначення результатів вартості майна боржника ОСОБА_1 неправомірними. Зобов`язано приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць Андрія Андрійовича усунути порушення шляхом зняття з реалізації на прилюдних торгах нежитлового приміщення (приміщення магазину) загальною площею 113,2 кв.м., розташованого на АДРЕСА_1 , та в подальшому визначити результати вартості зазначеного майна у чіткій відповідності до вимог ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження». У решті скарги відмовлено. Не погоджуючись з даною ухвалу, таку в апеляційному порядку оскаржив приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Пиць Андрій Андрійович та Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг». В апеляційній скарзі приватний виконавець Пиць А.А. зазначає, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, такою, що прийнята з грубим порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Зокрема, вказує на те, що суд не ознайомив останнього із заявою скаржника про збільшення вимог скарги, та розглянув скаргу без його участі, незважаючи на подання заяви приватного виконавця про відкладення розгляду справи, що призвело до грубого порушення процесуальних прав приватного виконавця. Судом першої інстанції було порушено норми процесуального права щодо направлення заяви про збільшення вимог скарги. Зазначає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та не узгоджуються із приписами законодавства про виконавче провадження. При вирішенні спору судом взято до уваги неналежні та недопустимі докази, а саме звіт оцінювача ФОП ОСОБА_3 та висновок про вартість майна, складений 13.02.2019 року оцінювачем ОСОБА_4 . Так, у звіті оцінювача ФОП ОСОБА_3 мета оцінки - укладення цивільно-правової угоди; призначення оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов`язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства. Натомість в оскаржуваному звіті ФОП ОСОБА_2 мета оцінки визначення ринкової вартості об`єкта оцінки для примусової реалізації в процесі виконавчого провадження. Відтак мета оцінки у звітах різна. Судом помилково взято до уваги висновок про вартість майна, складений 13.02.2019 року оцінювачем ОСОБА_4 , оскільки такий в силу приписів ч.6 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» втратив чинність. Із звіту про оцінку майна не вбачається, що оцінювач ФОП ОСОБА_3 обізнана про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок і, що такий висновок підготовлено для подання до суду. Звертає увагу на те, що постанова від 22.09.2020 року про призначення суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні з метою визначення вартості описаного та арештованого майна, що належить боржнику, яка скерована учасникам виконавчого провадження, підписана ФОП ОСОБА_2 , а тому висновки суду про її не підписання зводяться до припущення. Скаржник до скарги долучила свій примірний постанови, який і не міг бути підписаний суб`єктом оціночної діяльності. Згідно ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» оцінка майна боржника провадиться за ринковими цінами, які діють на день проведення оцінки. При цьому, початкова вартість не впливає на ціну реалізації майна, оскільки в межах процедури реалізації майна його вартість може бути як знижена, так і збільшена в залежності від стану, попиту та пропозиції. Зазначає, що боржник не зверталась із письмовою заявою до приватного виконавця чи до оцінювача про необхідність проведення (доопрацювання (актуалізації) оцінки майна, що вказує на її згоду з проведеною оцінкою. Скаржник не вчиняла визначених законодавством дій на спростування оцінки майна в оспорюваному звіті, а саме не подавала його на рецензування, оскільки у разі незгоди із результатами оцінки майна, скаржник мала право звернутись за призначенням рецензування звіту про оцінку майна. Саме рецензія на звіт про визначення вартості майна є належним та допустимим доказом неповноти, неправильності виконання та невідповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна. В свою чергу, приватний виконавець Пиць А.А. самостійно звернувся до рецензента провідного експерта-оцінювача ОСОБА_5 про необхідність проведення рецензії, на звіт, що був виконаний суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_2 станом на 19 жовтня 2019 року. За наслідками рецензування, звіт відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не могли вплинути на достовірність оцінки. Зазначає, що Порядок ведення єдиної бази звітів про оцінку, на який здійснює посилання скаржник, не поширює свою дію на звіти про оцінку майна, які виготовлені з метою визначення вартості майна у відповідності до ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження». Таким чином вважає, що з урахуванням ст. 57, 58 Закону України «Про виконавче провадження», правові підстави для задоволення скарги боржника відсутні, оскільки ним не доведено, що приватним виконавцем чи оцінювачем порушено вимоги Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Національного стандарту №1 та Національного стандарту №2 під час проведення оцінки майна. Просить ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27 листопада 2020 року скасувати та в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовити повністю. Вирішити питання судових витрат. В апеляційній скарзі ТзОВ «ОТП Факторинг» зазначив, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою, такою, що прийнята з грубим порушенням норм процесуального права. При постановленні судового рішення суд не керувався верховенством права, не мав на меті неупереджений та справедливий розгляд і вирішення справи. Доводи апеляційної скарги ТзОВ «ОТП Факторинг» є аналогічним доводам апеляційної скарги приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць Андря Андрійовича. Просить апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27 листопада 2020 року скасувати та в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовити повністю. У відзиві на апеляційні скарги ОСОБА_1 зазначила, що мотиви апеляційних скарг про те, що виконавець та стягувач не отримували заяви про збільшення вимог скарги є безпідставними, оскільки за даними відстежень поштових відправлень на сайті Укрпошти, вказана кореспонденція була ними отримана 24.11.2020 року. Зауважує, що виконавець та стягувач не були позбавлені права та можливості взяти участь у судовому засіданні, призначеному на 27.11.2020 року в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, проте своїм правом не скористались. Звертає увагу на те, що приватний виконавець долучив до матеріалів апеляційного провадження нові письмові докази, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, хоча такі були наявні на час розгляду скарги, а тому в силу приписів ст. 83, 367 ЦПК України у апеляційного суду відсутні підстави для прийняття до розгляду на стадії апеляційного провадження вказаних письмових доказів. Зазначає, що висновок оцінювача ФОП ОСОБА_3 є належним доказом у розумінні вимог ч.ч.1, 2 ст. 77 ЦПК України, оскільки його слід розцінювати не як висновок, складений за результатами проведення судової експертизи, а як висновок спеціаліста, що підтверджує значно вищу ринкову вартість нерухомості ніж вартість, що була визначена оцінювачем ФОП ОСОБА_2 . Тому відсутність зазначення у даному висновку про обізнаність експерта ФОП ОСОБА_3 про кримінальну відповідальність не є достатньою підставою для відхилення зазначеного висновку як доказу на підтвердження заниження початкової вартості спірного майна, у сукупності з іншими доказами. Вважає, що оцінювачем при проведенні оцінки нерухомості боржника фактично застосовано не «порівняльний», а «ліквідний» метод оцінки, що є порушенням вимог пункту 3, 15,16 Національного стандарту №1. Щодо доопрацювання (актуалізації) оцінки майна, то у процедурі виконавчого провадження таке не передбачено. Просить залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Перевіривши матеріали справи, межі і доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги. До такого висновку колегія суддів дійшла виходячи з наступного. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване судове рішення зазначеним вимогам закону не відповідає. Згідно ч. 1 ст. 367 Цивільно-процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Судом встановлено, що постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць А.А. 19.08.2020 року відкрито виконавче провадження №62860023 з примусового виконання виконавчого листа №2-573/10, виданого 04.04.2012 року Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості в сумі 1 859 367,48 грн. 26.08.2020 року приватним виконавцем винесено постанову про опис та арешт майна боржника, якою накладено арешт на належне ОСОБА_1 майно, а саме: нежитлове приміщення (приміщення магазину) загальною площею 113,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 114,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . Постановою від 22.09.2020 року виконавцем призначено суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання ОСОБА_2 для участі у виконавчому провадженні для визначення в процесі примусового виконання рішення суду вартості майна боржника - нежитлового приміщення загальною площею 113,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . 21.10.2020 року ФОП ОСОБА_2 надано висновок про вартість майна - нежитлового приміщення, загальною площею 113,2 кв.м, що на АДРЕСА_1 . Згідно з даним висновком, ринкова вартість об`єкта оцінки, в умовах вимушеного продажу, станом на дату оцінки, становить 755 500 грн. Об`єкт оцінки являє собою вісім нежитлових приміщень, розташованих на першому поверсі п`ятиповерхового житлового будинку; інженерні комунікації: електропостачання, водопостачання, каналізація, газопостачання, опалення автономне; технічний стан об`єкта задовільний; внутрішнє оздоблення приміщень у доброму технічному стані. Листом за № 9342 від 02.11.2020 року приватним виконавцем Пиць А.А. було повідомлено ОСОБА_1 про вартість арештованого майна згідно надісланого висновку. Згідно з висновком суб`єкта оціночної діяльності ОСОБА_3 , зробленим за заявою боржника, станом на 09.11.2020 року ринкова вартість нежитлового приміщення, загальною площею 113,2 кв.м., на АДРЕСА_1 , становить 1 627 330 грн. Боржником також надано висновок про вартість майна (нежитлового приміщення на АДРЕСА_1 ), складений 13.02.2019 року на замовлення Дрогобицького МРВ ДВС ГТУЮ у Львівській області оцінювачем ОСОБА_6 . Згідно з вказаним висновком, оцінювач стверджує, що станом на 11.02.2019 року ринкова вартість об`єкта оцінки складає 1 626 072, 00 грн. Задовольняючи скаргу суд першої інстанції виходив з наступного. Зважаючи на те, що оцінювачем ОСОБА_2 не було проведено належного огляду предмету оцінки в порушення згаданих вимог закону, а також взяті до уваги об`єкти порівняння, які суттєво відрізняються конфігурацією, оздобленням, сучасністю ремонту та місцем знаходження, площею, пішохідною доступністю, місцезнаходженням, що, на переконання суду, не могло не вплинути на визначення ринкової вартості об`єкту оцінки та підтверджується, зокрема, проведеним за заявою боржника оцінювачем ОСОБА_3 , висновком про оцінку ринкової вартості об`єкту нерухомого майна, за яким вартість об`єкту нерухомості становить значно більшу від визначеної в рамках виконавчого провадження, суд першої інстанції прийшов до висновку, що визначену вартість слід вважати такою, що не може бути врахована при проведенні виконавчих дій, а дії приватного виконавця, відповідно по проведенню оцінки вказаного об`єкту, є протиправними. З огляду на вказане, суд першої інстанції задовольнив, як похідну і вимогу скарги про зняття з реалізації на прилюдних торгах нежитлового приміщення (приміщення магазину) загальною площею 113,2 кв.м., та визначення в подальшому вартості зазначеного майна у чіткій відповідності до вимогст. 57 Закону України «Про виконавче провадження». Проте, з такими висновками суду погодитись не можна, з огляду на таке. Як закріплено в частині першій статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016року (який набрав чинності з 05 жовтня 2016 року) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Тобто, виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов`язки суб`єктів матеріальних правовідносин цивільної справи. Статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. Реалізація за фіксованою ціною застосовується щодо майна, оціночна вартість якого не перевищує 50 мінімальних розмірів заробітної плати. Реалізація за фіксованою ціною не застосовується до нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден незалежно від вартості такого майна. Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України (частина перша та друга статті 61 Закону України «Про виконавче провадження»). Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У пунктах 45-47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 367/6231/16-ц (провадження № 14-529цс19) зазначено, що «відчуження майна з електронних торгів належить до угод купівлі-продажу і така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, установлених частинами 1-3 та частинами 5, 6 статті 203 ЦК, зокрема, у зв`язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства (частина 1 статті 215 цього Кодексу). Для застосування наслідків недотримання вказаних вимог, при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити чи мало місце порушення вимог Тимчасового порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів. Апеляційний суд вірно вказував, що до предмета доказування в даній справі належало дотримання порядку проведення прилюдних торгів, а саме встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених Тимчасовим порядком, а саме: правил які визначають процедуру підготовки, проведення електронних торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; направлення письмового повідомлення державному виконавцю, стягувану та боржнику про дату, час та місце проведення електронних торгів, а також стартову ціну реалізації майна тощо) (розділ 3); правил, які регулюють сам порядок проведення електронних торгів (розділ 5); правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів (розділ 7)». Разом із тим порушення, допущені державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом про ВП 1999, до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо (ст. ст. 18, 24-27, 32, 33, 55, 57 цього Закону), підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом (зокрема, частиною сьомою статті 24, частиною четвертою статті 26, частиною третьою статті 32, частиною третьою статті 36, частиною другою статті 57, статей 55, 85 цього Закону)». У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року в справі № 308/12150/16-ц (провадження № 14-187цс19) зроблено висновок, що «право на звернення зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця пов`язане з наявністю судового рішення, ухваленого за правилами ЦПК України. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, вчинених на виконання судових рішень, ухвалених у порядку цивільного судочинства, передбачено у ЦПК України, у таких випадках виключається адміністративна юрисдикція. На думку Великої Палати Верховного Суду, визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду. Тому оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців. Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 березня 2019 року у справі №821/197/18/4440/16 (провадження № 11-1200апп18)». Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. За змістом частин першої та сьомої статті 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. За заявою учасника справи про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, такий висновок судом до розгляду не приймається, якщо суд визнає наявність таких підстав. Відповідно до частини 7 статті 102 ЦПК України у висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків. Згідно з пунктом 1 розділу ІI Порядку реалізації арештованого майна, реалізація майна здійснюється після визначення його вартості (оцінки) відповідно до статті 57 Закону України «Про виконавче провадження». Частиною шостою статті 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачено, що положення (національні стандарти) оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення. Відповідно до вимог статті 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначено, що замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб`єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації на зазначене майно для проведення оцінки. Отже підготовці та проведенню незалежної оцінки майна передує ознайомлення з об`єктом оцінки шляхом доступу до нього. Частиною третьою статті 12 Закону України від 12 липня 2001 року № 2658-III «Про оцінку майна, майновий прав та професійну оціночну діяльність в Україні» встановлено, що акт оцінки майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна, здійсненої суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання, звіт про оцінку такого майна додається до акта оцінки майна. Відповідно до статті 3 цього Закону оцінка майна - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами з оцінки майна, і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності. Пунктами 15, 16 постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440 «Про затвердження Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» (далі - Національний стандарт № 1) регламентовано, що методи проведення оцінки, що застосовуються під час визначення ринкової вартості об`єкта оцінки у разі використання порівняльного підходу, та повинні ґрунтуватись на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібне майно. Визначення ринкової вартості об`єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу ґрунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів в оцінювача. У разі відсутності або недостатності зазначеної інформації у звіті про оцінку майна зазначається, якою мірою це вплинуло на достовірність висновку про ринкову вартість об`єкта оцінки. За відсутності достовірної інформації про ціни продажу подібного майна ринкова вартість об`єкта оцінки може визначатися на основі інформації про ціни пропонування подібного майна з урахуванням відповідних поправок, які враховують тенденції зміни ціни продажу подібного майна порівняно з ціною їх пропонування. За наявності істотного впливу зовнішніх факторів (соціально-економічних, політичних, екологічних тощо) на ринок подібного майна, що призводить до фактичної неможливості надання аргументованого та достовірного висновку про ринкову вартість, у звіті про оцінку майна даються додаткові роз`яснення та застереження. При цьому оцінювач має право надавати висновок про ринкову вартість об`єкта оцінки, що ґрунтується, зокрема, на інформації про попередній рівень цін на ринку подібного майна або на припущенні про відновлення стабільної ситуації на ринку. Відповідно до статті 36 Національного стандарту № 1 оцінювач застосовує, як правило, кілька методичних підходів, що найбільше повно відповідають визначеним меті оцінки, виду вартості за наявності достовірних інформаційних джерел для її проведення. При цьому, проведення оцінки без безпосереднього огляду будинку та земельної ділянки не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має недоліки, які суттєво впливають на достовірність оцінки, що в свою чергу може привести до реалізації майна за ціною нижчою ніж реальна ринкова вартість (правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 26 березня 2020 року у справі № 520/1745/18-ц (провадження № 61-41585св18). З матеріалів справи вбачається, що боржник чинила перешкоди приватному виконавцю та оцінювачу в проведенні огляду описаного майна, що підтверджується актами приватного виконавця від 25.09.2020 року та 02.10.2020 року (т. 1 а.с. 242, 243), постанова про призначення СОД СГ для участі у виконавчому провадженні від 22.09.2020 року, яка надана приватним виконавцем, містить попередження суб`єкта оціночної діяльності про кримінальну відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків під час здійснення виконавчого провадження, надання завідомо неправдивого звіту з питань, що містяться в постанові, на що вказує власноручний підпис оцінювача (т. 1 а.с. 202, 203), а висновок від 13.02.2019 втратив свою чинність за спливом часу з моменту проведення оцінки. Щодо висновку від 09.11.2020 року, такий не є у розумінні вимог ЦПК України висновком експерта, оскільки не містить попередження спеціаліста про кримінальну відповідальність, у ньому не зазначено, що такий складено для подання до суду, а також спеціалістом під час проведення оцінки майна, використано іншу, відмінну від примусової реалізації, мету оцінки. За умови встановлення таких обставин, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення скарги, адже приватний виконавець, проводячи оцінку майна боржника діяв в межах та у спосіб, а також у чіткій відповідності, визначених Законом України «Про виконавче провадження», що виключає протиправність оскаржуваних дій. У цьому зв`язку, не підлягають задоволенню також інші вимоги скарги, як похідні від вимог щодо оцінки майна. Обґрунтовуючи своє рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини. В рішеннях у справах «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначила, що «якість судового рішення залежить головним чином від якості його вмотивування. Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, але, насамперед, є гарантією проти свавілля. По-перше, це зобов`язує суддю дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правосудність; по-друге, це дає можливість суспільству зрозуміти, яким чином функціонує судова система» (пункти 34-35).В контексті вказаної практики колегія суддів вважає обґрунтування цієї постанови достатнім. Відповідно до частини 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповіднодо ст. 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Згідно ч.1, п.п.1,2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача. Оскільки вимоги скарги задоволенню не підлягають, то понесені витрати на судовий збір, пов`язані з розглядом апеляційної скарги слід покласти на ОСОБА_1 . Керуючись ст. ст. 258, 259, 268, 367-369, 374 ч.1 п.2, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційні скарги приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць Андрія Андрійовича та Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг" - задовольнити. Ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27 листопада 2020 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць Андрія Андрійовича, стягувач Товариство з обмеженою відповідальності «ОТП Факторинг» -скасувати та постановити нову, якою у задоволенні скарги відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги на користь ОСОБА_7 в розмірі 2 102 грн. 00 коп. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови виготовлений 09 червня 2021 року. Головуюча Копняк С.М. Судді: Бойко С.М. Ніткевич А.В.