Постанова 4807 № 332/2120/20

Дата документу 14.06.2021 Справа № 332/2120/20 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 332/2120/20 Головуючий у 1-й інстанції: Сінєльнік Р.В. Провадження № 22-ц/807/1294/21 Суддя-доповідач: Маловічко С.В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 червня 2021 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого: Маловічко С.В., суддів Подліянової Г.С., Кримської О.М. розглянувши у порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» та ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 01 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Запоріжсталь» про стягнення моральної шкоди, спричиненої внаслідок професійного захворювання, В С Т А Н О В И В: У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, який уточнив 31.08.20р. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він з 07.02.1985р. по 31.01.2019р. працював у ПАТ "ЗАПОРІЗЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ "ЗАПОРІЖСТАЛЬ" на посаді "машиніст крану металургійного виробництва" та "машиніст завалювальної машини" на гарячих дільницях в мартенівському цеху, стаж роботи загальний 35 років 05 місяців, з них 33 роки 06 місяців у мартенівському цеху в умовах впливу шкідливих факторів. Відповідно до Медичного висновку Центральної лікарсько-експертної комісії (ЦЛЕК) про наявність хронічного професійного захворювання (отруєння) від 24.03.2020 року, № 11/290, виданого ДУ "ІНСТИТУТ МЕДИЦИНИ ПРАЦІ ІМЕНІ Ю.І. КУНДІЄВА НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ"( Клініка професійних захворювань (м. Київ) за вих. № 876 у нього встановлені професійні захворювання: вібраційна хвороба другої стадії (Хронічна полірадикулоневропатія) з помірними статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічним та больовим синдромами; хронічний бронхіт 2 ст., фаза затихаючого загострення, прикореневий та базальний пневмосклероз, ЛН другого ступеня; хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість, помірного ступеню (3 cm. за класифікацією ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ). Відповідно до пунктів 8-18 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 13.09.2019 року (Форма П-4): хронічне професійне захворювання виникло внаслідок тривалого стажу роботи в умовах впливу шкідливих виробничих факторів на ПАТ "Запоріжсталь". Причиною виникнення отриманих професійних захворювань є наявність на робочому місці шкідливих виробничих факторів, перелік яких визначено в пункті 18 цього Акту (з посиланням на шкідливі фактори). Згідно Виписки з акту огляду МСЕК та Довідки до акту огляду МСЕК серія 12 ААБ № 653486 від 04.05.2020 року йому встановлено третю групу інвалідності безстроково, при- чина інвалідності: професійне захворювання. Згідно Довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги, серія АБ № 0041566 від 04.05.2020р. - ступінь втрати професійної працездатності складає 65% (безстроково). Таким чином, наявний причинний зв`язок між виникненням у нього професійних захворювань і роботою на протязі 33 років 06 місяців в умовах впливу шкідливих факторів в мартенівському цеху на підприємстві відповідача. У зв`язку із чим позивач вказував про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, а саме, отриманням професійного захворювання, в сумі 65 000 грн. Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 01 лютого 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди грошові кошти у розмірі 40 000 гривень, з урахуванням податку на доходи фізичних осіб та військового збору. Стягнуто з ПАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" на користь ОСОБА_1 на відшкодування витрат на професійну правову допомогу в розмірі 10 500 гривень. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» та ОСОБА_1 у особі представника адвоката Біліченко О.О. подали апеляційні скарги. ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» в апеляційній скарзі, посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, порушенням судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказано, що позивача було проінформовано про умови праці та про наявність на робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров`я та про права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах. Отже, позивач був ознайомлений з умовами праці на своїх робочих місцях та погоджувався працювати в таких умовах. Вибір місця роботи для позивача був добровільним та свідомим. Підставою для допущення працівника до роботи є довідка про проходження працівником періодичного медичного огляду, у якій зазначено про придатність або непридатність працівника до виконання певної роботи, та згідно з довідками про медичний огляд позивача протипоказань для роботи на займаних ним робочих місцях не було виявлено. Відповідач вказував, що протягом роботи позивача на підприємстві у відповідача була відсутня інформація щодо наявності у позивача професійного захворювання, оскільки відповідач отримував відповідні медичні висновки про придатність позивача для виконання дорученої йому роботи і, відповідно, не мав жодних правових підстав для відсторонення позивача від роботи в зав`язку з невідповідністю його виконуваній роботі за станом здоров`я. Саме на підставі позитивних результатів медичних періодичних обстежень позивач був допущений до подальшої роботи. Захворювання, виявлені у позивача після звільнення, мають тривалий перебіг і виникли задовго до їх встановлення. Таким чином, позивач, знаючи про дійсний стан свого здоров`я, свідомо приховав дану інформацію від відповідача та добровільно погодився працювати в шкідливих для здоров`я умовах, чим свідомо погіршував стан свого здоров`я. Від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляцій скаргу ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», у якому позивач заперечує проти доводів, викладених в апеляційні скарзі. Наполягає на залишення апеляційної скарги без задоволення. В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення у зв`язку з неповним врахуванням судом обставин, що мають значення для справи, порушенням судом норм матеріального і процесуального права, просить змінити рішення в частині стягнутого розміру моральної шкоди та стягнути 65 000 грн. на відшкодування завданої йому моральної шкоди, а також виключити з резолютивної частині рішення словосполучення «… з урахуванням податку на доходи фізичних осіб та військового збору». Основними доводами апеляційної скарги є те, що саме роботодавцем було порушено право позивача на належні, безпечні і здорові умови праці, у зв`язку із чим настали негативні для позивача наслідки у вигляді погіршення здоров`я, які, в свою чергу, потягнули за собою стійку втрату професійної працездатності, виникнення професійного захворювання. Не погоджуючись із визначеним судом першої інстанції розміром стягнутої моральної шкоди у сумі 40 000,00 грн., ОСОБА_1 вказано, що визначена сума не є достатньої для компенсування шкоди за всі моральні та фізичні страждання, нанесені позивачу у зв`язку із порушенням його права на безпечні умови праці, адже втрата професійної працездатності складає 65%. Відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 з боку відповідача в порядку статті 360 ЦПК України до суду не надходив. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням ст. 369 цього Кодексу. Згідно із ст. 7 п. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно із ст. 274 ч. 1, п.2 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, що виникають з трудових відносин. Тому апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, судове засідання не проводиться. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ПАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню. В силу вимог ст. 374 ч. 1 п. 2 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, змінити рішення суду першої інстанції. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ст. 376 ч. 4 ЦПК України). Апеляційний суд ухвалює рішення про зміну рішення суду першої інстанції у випадку, якщо помилки у неправильно прийнятому рішенні можливо усунути без його скасування, не змінюючи суть рішення, і вони стосуються окремих його частин, зокрема, у разі виправлення помилок суду першої інстанції щодо розміру суми, що підлягає стягненню. Оцінивши обставини справи та надані сторонами докази в їх сукупності, суд першої інстанції вважав встановленим та доведеним, що професійні захворювання позивача, які завдають йому фізичного болю та душевних страждань, виникли з вини ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» внаслідок допущеного перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу. Право позивача на відшкодування моральної шкоди виникло з дня встановлення висновком МСЕК втрати працездатності, тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав у відповідності до положень статті 237-1 КЗпП України для відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу внаслідок професійного захворювання, і стягнення моральної шкоди з роботодавця в особі ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» у розмірі 40 000,00 грн. Позивач вважає цю суму необґрунтовано зменшеною судом та просить збільшити її до 65 000 грн. заявленого ним розміру, а відповідач, навпаки, просить відмовити у стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди. Проте колегія погоджується з вище вказаними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 07.02.1985р. по 31.01.2019р. працював у ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на посаді "машиніст крану металургійного виробництва" та "машиніст завалювальної машини" на гарячих дільницях в мартенівському цеху, стаж роботи загальний 35 років 05 місяців, з них 33 роки 06 місяців у мартенівському цеху, що підтверджено копією трудової книжки позивача (а.с.9-10), та кадровими наказами відповідача (а.с.48-49). Відповідно до Медичного висновку Центральної лікарсько-експертної комісії (ЦЛЕК) про наявність хронічного професійного захворювання (отруєння) від 24.03.2020 року, № 11/290, виданого ДУ "ІНСТИТУТ МЕДИЦИНИ ПРАЦІ ІМЕНІ Ю.І. КУНДІЄВА НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ" (Клініка професійних захворювань (м. Київ) за вих. № 876 у позивача встановлені професійні захворювання: вібраційна хвороба другої стадії (Хронічна полірадикулоневропатія) з помірними статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічним та больовим синдромами; хронічний бронхіт 2 ст., фаза затихаючого загострення, прикореневий та базальний пневмосклероз, ЛН другого ступеня; хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість, помірного ступеню (3 cm. за класифікацією ОСОБА_2 та ОСОБА_3 )" (а.с.11). Відповідно до пунктів 8-18 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 13.09.2019 року (Форма П-4): хронічне професійне захворювання у позивача виникло внаслідок тривалого стажу роботи в умовах впливу шкідливих виробничих факторів на ПАТ "Запоріжсталь". Причиною виникнення отриманих ним професійних захворювань є наявність на його робочому місці шкідливих виробничих факторів, перелік яких визначено в пункті 18 цього Акту (з посиланням на шкідливі фактори, показники яких вище ГДЮ (а.с.12-16). Згідно Виписки з акту огляду МСЕК та Довідки до акту огляду МСЕК серія 12 ААБ № 653486 від 04.05.2020 року позивачу встановлено третю групу інвалідності безстроково, причина інвалідності: професійне захворювання (а.с. 17). Відповідно до довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги, серія АБ № 0041566 від 04.05.2020р. - ступінь втрати професійної працездатності складає 65 %, встановлена безстроково (а.с.18). Позивач періодично лікується від наслідків професійного захворювання та проходить реабілітацію інваліда, що підтверджується виписками та медичними документами останнього (а.с.19-21). Статтею 43 Конституції України кожному гарантовано право на належні, безпечні і здорові умови праці. Відповідно до ч. 8 ст. 36 Закону України від 23.09.1999 року "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" у редакції, що набрала чинності з 01 січня 2015 року, відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень Цивільного кодексу України та Кодексу законів про працю України. Згідно зі ст. 13 Закону України "Про охорону праці" роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Статтею 153 Кодексу Законів про працю України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноваженого ним органу. Відповідно до ст. 14 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" до професійного захворювання належить захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов`язаних з роботою. Перелік професійних захворювань за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, затверджується КМУ. Статтею 173 КЗпП України передбачено, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. Статтею 237-1 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Відповідно до норм ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Установивши, що професійне захворювання у ОСОБА_1 пов`язано із роботою в небезпечних і шкідливих умовах на заводі відповідача, і що таке захворювання завдало потерпілому моральної шкоди, фізичних і моральних страждань, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність передбачених законом підстав для її відшкодування за рахунок роботодавця. У зв`язку з цим на підставі проаналізованих матеріалів справи судом визначено розмір відшкодування до стягнення в сумі 40 000 грн. Оцінюючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо невідповідності стягнутої суми моральної шкоди завданим душевним стражданням, колегія суддів виходить з насту- пних критеріїв. Відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральних втрат потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральними втратами потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральні страждання, як правило, виявляються у відчуттях страху, сорому, приниження, переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, а також в інших, несприятливих для людини випадках психологічного дискомфорту. Отже, під поняттям "моральна шкода" охоплюються негативні наслідки немайнового характеру, які заподіяні фізичній особі внаслідок завданих їй фізичних, психічних та моральних страждань, що пов`язані із порушенням її прав чи охоронюваних законом інтересів. Фізичні страждання - це фізичний біль, функціональний розлад організму, зміни в емоційно-вольовій сфері, інші відхилення від звичайного стану здоров`я, які є наслідком дій (бездіяльності), що посягають на немайнові блага або майнові права громадянина. Моральна і фізична шкода після нанесення, по суті є непоправними і не завжди можуть бути відшкодовані. Неможливо відшкодувати (визначити еквівалент) втрати здоров`я, неможливо відшкодувати почуття страху, відчуття болю. При встановленні можливої суми відшкодування в грошовому еквіваленті суд зіставляє глибину моральних страждань і суму заявлених компенсацій. При цьому враховуються: загальні страждання, психологічний і фізичний стан потерпілого, погіршення функціонування його певних органів. Глибина переживань, викликаних ушкодженням здоров`я, ставиться в залежність від самої особи, тому призначення компенсації моральної шкоди полягає і в тому, аби певною мірою відновити втрату щастя особи і можливості насолоджуватися життям тепер і в майбутньому. Відповідно ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Відповідно до роз`яснень п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди" від 31 березня 1995 року № 4, розмір моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних та фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності. В ході розгляду справи встановлено, що у зв`язку з професійним захворюванням позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що ОСОБА_1 втратив професійну працездатність у загальному розмірі 65%, його визнано особою з інвалідністю третьої групи. Після втрати працездатності, у позивача змінилися умови життя, він періодично проходить лікування, повинен докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що позивачу заподіяно моральну шкоду, і він має право на її відшкодування. Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості. Суд на підставі медичних документів про лікування позивача у зв`язку з отриманим професійним захворюванням, правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як порушено та порушуються його нормальні життєві зв`язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, що підтверджено висновками компетентних медичних установ. Тому, з врахуванням конституційної значимості здоров`я як невідчужуваного і нерушимого блага, що належить людині від її народження й охороняється державою, беручи до уваги конкретні обставини справи, тяжкість ушкодження здоров`я, ступінь втрати професійної працездатності, пов`язані з цим фізичні і моральні страждання позивача, їх глибину, істотність вимушених змін у життєвих стосунках і наслідків, що настали, суд дійшов правильного висновку, що є достатнім, розумним та справедливим розміром відшкодування моральної шкоди позивачу у сумі 40 000,00 грн. При цьому, колегія враховує також і той факт, що позивач звільнився з підприємства не за станом свого здоров`я, а за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію, та тільки після звільнення почав проходити медичні обстеження з приводу професійних захворювань, а не навпаки під час роботи у зв`язку з погіршення стану здоров`я. Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на рішення судів в інших справах, за результатом розгляду позовів працівників у яких було стягнуто на їх користь суми відшкодування моральної шкоди у більшому розмірі, не є коректним, оскільки в тих справах маються інші обставини, які враховувались при визначенні розміру відшкодування. А також тому, що законом не передбачено обов`язкової прив`язки розрахунку суми відшкодування моральної шкоди до ступеню втрати працездатності, який має відповідати співвідношенню 40 % втрати 40 000 грн., 50 % втрати 50 000, 65 % - 65 000 грн., як помилково вважає позивач. Оскільки закон націлює на врахування при визначенні розміру відшкодування всіх обставин, зокрема, і поведінки працівника, який про свій стан здоров`я не довів роботодавцю за часів роботи на підприємстві. Враховуючи вищевикладене, визначаючи розмір відшкодування, з огляду на тривалу працю позивача за власним бажанням в силу його професії у шкідливих умовах праці у відповідача, колегія суддів погоджується, що достатньою сатисфакцією моральних страждань позивача є сума у 40 000 грн. Тому в задоволенні вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо збільшення розміру стягнутого відшкодування необхідно відмовити. Між тим, доводи скарги позивача в частині визначення суми стягнення у розмірі 40 000 грн. із зазначенням про необхідність її виплати працівнику з урахуванням податку на доходи фізичних осіб та військового збору, є обґрунтованими. Судом першої інстанції не враховано в цій частині наступне. Верховний Суд у постанові від 25.07.2018р. у справі № 180/683/13-ц визнав незаконним оподаткування суми відшкодування моральної шкоди, стягнутої за рішенням суду, зазначивши, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, підлягають оподаткуванню, крім сум, які за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податків унаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю. Колегія також наголошує на тому, що судам потрібно враховувати, що після змін до пп. 164.2.14 ПКУзгідно Закону № 466-IX, які діють із 23.05.2020 року, до оподаткованого доходу включають дохід у виглядівідшкодування матеріальної або немайнової (мораль- ної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовують на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю. Вказане свідчить на користь працівника, якому за рішенням суду відшкодовується майнова та немайнова шкода, спричинена його здоров`ю, з якої не відраховується податок на доходи фізичних осіб та військовий збір. А тому вказівка суду про стягнення на відшкодування моральної шкоди 40 000 грн. з урахуванням такого податку та збору порушує права працівника та суперечить зазначеним вище приписам податкового кодексу, а також наведеній правовій позиції ВС. Відтак, з резолютивної частини рішення слід виключити вказівку про стягнення суми відшкодування з урахуванням податку на доходи фізичних осіб та військового збору. Доводи апеляційної скарги ПАТ "Запорізький металургійний комбінат «Запоріж- сталь" про недоведеність вини відповідача, відсутність причинного зв`язку між ушкодженням здоров`я і умовами праці, є безпідставними. ОСОБА_1 працював на ПАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" в умовах впливу шкідливих факторів майже 34 роки. Та відповідач визнавав цей факт, вказуючи, що повне усунення таких умов праці на підприємстві неможливо. Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного зах- ворювання від 13.09.2019, причиною такого захворювання визнано наявність шкідливих виробничих факторів: наявність кремнію диоксиду кристалічного з вмістом у пилу 2-10% - 21,2-44,4 мг/м3 при ГДК 4,0 мг/м3., шуму з еквівалентним рівнем 86,7-88,4 дБ(А) при ГДР 80 дБ(А); загальна вібрація з еквівалентним рівнем 102,6 дБ 105,4 дБ при ГДР 101 дБ. Професійне захворювання виникло внаслідок тривалого стажу роботу ОСОБА_1 в умовах впливу шкідливих виробничих факторів на ПАТ «Запоріжсталь» та відсутності правових підстав для переведення на іншу роботу у зв`язку з відсутністю скарг на стан здоров`я під час проходження позивачем періодичних медичних оглядів. Зазначеним актом встановлено зв`язок захворювання позивача із роботою у шкідливих та небезпечних умовах праці на підприємстві (а.с.14). Посилання в апеляційній скарзі ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на недоведеність наявності моральної шкоди, необґрунтованість рішення суду не заслуговують на увагу. Так, факт ушкодження здоров`я працівника, стійкої втрати працездатності, встанов- лення інвалідності, тривалого лікування підтверджується належними і допустимими доказами. Небезпечні і шкідливі умови праці, недосконалий виробничий процес викликали стійку втрату працездатності, що є безумовною підставою для висновку про наявність душевних, фізичних і моральних страждань, а відтак, і для застосування наслідків, передбачених ст. 237-1 КЗпП України. Суд вважає, що саме діями відповідача спричинені моральні страждання, пов`язані із професійним захворюванням, що є прямим наслідком шкідливих та небезпечних умов праці на підприємстві відповідача. Посилання відповідача на те, що позивач був обізнаний про можливість впливу шкідливих факторів, самостійно та за власним бажанням прийняв рішення про необхідність працювати саме на такій посаді, на думку суду, не знімають відповідальності з відповідача за незабезпечення максимально безпечних умов праці та не позбавляють позивача права на отримання відшкодування спричиненої моральної шкоди. При цьому, суд не може взяти до уваги посилання відповідача на ту обставину, що позивач самостійно з власної ініціативи продовжував довгий час працювати у важких умовах праці, тим самим з власної ініціативи допускав погіршення свого здоров`я, оскільки такі обставини не звільняють роботодавця від виконання ним обов`язку щодо створення безпечних та нешкідливих умов праці, забезпечення яких покладається на власника або уповноважений ним орган. Отже, у даному випадку шкоди здоров`ю позивача завдано з вини роботодавця, який не створив належні, безпечні і здорові умови праці, не впроваджував сучасні засоби техніки безпеки, не забезпечив санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійного захворювання. Посилання відповідача на свідоме замовчування про стан свого здоров`я з боку позивача не знайшли свого документального підтвердження. До того ж, такі обставини не є підставою для повного звільнення роботодавця від відшкодування моральної шкоди працівнику, а лише впливають на визначення її розміру. Та у цій справі вони були враховані, оскільки заявлений на суму 65 000 грн. позов задоволено частково на суму 40 000 грн. Колегія зазначає, що продовження позивачем роботи у шкідливих умовах викликано не бажанням сприяти погіршенню самопочуття і збільшенню ступеню втрати працездатності, а необхідністю нормального матеріального забезпечення себе і своєї сім`ї. Відповідно до положень статті 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці. Причиною професійного захворювання відповідно до вищезазначеного акта є дія на працівника шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що є свідченням незабезпечення роботодавцем виконання вимог статей 6, 7, 13 Закону України "Про охорону праці" (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин) щодо здорових та безпечних умов праці та підтверджує вину відповідача у настанні шкідливих наслідків для здоров`я позивача. Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги ПАТ "ЗМК "Запоріжсталь" щодо необхідності відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди колегія визнає безпідставними, а тому скарга в цій частині задоволенню не підлягає. Разом з тим, є обґрунтованими вимоги скарги відповідача щодо неправильного визначення розміру стягнутих судових витрат. Встановлено, що суд першої інстанції при вирішенні питання про стягнення судових витрат на сплату судового збору у розмірі 840,80 грн. та на професійну правову допомогу в розмірі 10 500 грн. не звернув належної уваги на вимоги ст. 141 ч. 1 ЦПК України, а саме, на те, що позов у справі задоволений лише частково. Так, в силу вимог ст. 141 ч. 1 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За подання позову про відшкодування моральної шкоди на суму 65 000 грн. у зв`язку з втратою здоров`я на підприємстві позивачу фізичній особі слід було сплатити 840,80 грн., але останній звільнений від сплати судового збору в силу положень п. 2 ч. 1 статті 5 ЗУ «Про судовий збір». Тому, розмір судових витрат по сплаті судового збору, який відповідачу необхідно сплатити на користь держави, слід було визначити наступним чином: 40 000 х 840,80 : 65 000 = 517,41 грн. Що стосується витрат позивача на правничу допомогу, які стягнуті в сумі 10 500 грн., але які відповідач вважає завищеними, то колегія зазначає наступне. Стягуючи ці витрати у визначеному позивачем розмірі, суд першої інстанції вважав їх підтвердженими наданими стороною позивача документами, та недоведеним відповідачем факт їх неспівмірності з наданими послугами. З матеріалів справи вбачається, що позивачу ОСОБА_1 надавав правову допомогу адвокат Біліченко О.О. на підставі договору про надання правової допомоги від 15.08.2020р. ( а.с. 90-91). Згідно з цим договором, сторони узгодили, що клієнт зобов`язується сплатити адвокату гонорар за отриману правову допомогу за окремо визначеними послугами за такими попередньо визначеними тарифами: ознайомлення з матеріалами справи, юридичні консультації 500 грн., вивчення будь-яких процесуальних документів, що надійшли від протилежної сторони судового спору, заяв по суті не менше 1000 грн., складання позовної заяви, відзиву на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення, заяви про зміни підстав та предмету позову не менше 1000 грн., складання інших процесуальних документів не менше 500 грн., представництво інтересів клієнта безпосередньо в суді у судових засіданнях не менше 1000 грн., представництво інтересів клієнта у інших інстанціях не менше 500 грн. за виїзд, складання адвокатських запитів не менше 500 грн. В договорі зазначено, що вказані тарифи можуть бути змінені ( в залежності від складності, обставин справи тощо) за погодженням сторін, що не потребує укладання письмової угоди до цього договору. Сторони дійшли згоди, що такі зміни щодо вартості послуг(и) можуть бути відображені у відповідному акті приймання виконаних робіт/ послуг та квитанції до прибуткового касового ордеру, розмір оплати послуг адвоката, вказаний у цих документах, буде мати переважну силу. У договорі прописано, що факт отримання клієнтом послуги (надання правової допомоги) оформлюється підписанням сторонами відповідного акту приймання виконаних робіт/послуг. Факт отримання адвокатом гонорару від клієнта за надану правову допомогу оформлюється квитанцією до прибуткового касового ордеру, який підписується адвокатом та видається клієнту після отримання гонорару. Порядок та форма оплати гонорару за надані послуги: в готівковій формі, після підписання акту приймання виконаних робіт/послуг, який підписується сторонами. Згідно з актом приймання виконаних робіт/послуг № 1 від 14 грудня 2020р., підписаного ОСОБА_1 і адвокатом Біліченком О.О. як сторонами договору про надання правової допомогу від 15.08.2020р., адвокат надав клієнту таку правову допомогу: юридичні консультації з приводу предмету спору по справі протягом 2 годин 1000 грн., складання позову протягом 3 годин 2000 грн., вивчення відзиву на позов протягом 3 годин 1500 грн., складання відповіді на відзив протягом 2 годин 1500 грн., вивчення заперечень на відповідь на відзив протягом 3 годин 1500 грн., представництво інтересів клієнта в Заводському районному суді в засідання 14.12.2020р. 1500 грн., а всього виконано робіт/послуг на суму 9000 грн. ( а.с. 92). Оплата позивачем ОСОБА_1 вказаної суми у розмірі 9000 грн. адвокату підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 1 від 14.12.2020р. ( а.с. 93). Згідно з актом приймання виконаних робіт/послуг № 2 від 01 лютого 2021р., підписаного ОСОБА_1 і адвокатом Біліченком О.О. як сторонами договору про надання правової допомогу від 15.08.2020р., адвокат надав клієнту таку правову допомогу: складання письмових пояснень з приводу заперечень відповідача та письмових заперечень щодо витрат позивача на правову допомогу протягом 2 годин 1000 грн., представництво інтересів клієнта у Заводському районному суді у судовому засіданні 01.02.2021р. 1500 грн., а всього виконано робіт/надано послуг на суму 2500 грн. ( а.с. 102). Оплата позивачем ОСОБА_1 вказаної суми у розмірі 2 500 грн. адвокату підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 2 від 01.02.2021р. ( а.с. 103). Отже, позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Біліченком О.О. документи з приводу надання правової допомоги оформлені відповідно до вимог договору про надання правової допомоги, а виконані роботи підтверджуються також матеріалами справи, у яких маються всі процесуальні документи, які складені адвокатом та про які прописано у актах приймання послуг. Зазначаючи про неспівмірність цих витрат в апеляційній скарзі, відповідач має на увазі рівень складності справи, яка, на його думку, не є складною, та фактично витрачений час, зокрема, що судове засідання 14.12.2020рю тривало лише 10 хвилин та закінчилось відкладенням. Тому сплачений за цю роботу гонорар у розмірі 1500 грн. є явно завищеним. Колегія частково погоджується з цими доводами, а саме, в частині сплати за 5 хвилин судового засідання гонорару у розмірі 1500 грн. З протоколу судового засідання від 14.12.2020р слідує, що воно тривало з 11.59 год. по 12.04 год., тобто всього 5 хвилин, та представниками сторін лише були долучені у справу письмові документи та розгляд справи відкладено, тому розмір гонорару дійсно є неспівмірним із витраченим часом та зусиллями адвоката. Тому вважає за можливе зменшити відшкодовувану за рахунок відповідача частину цього гонорару на 1000 грн. Отже, згідно з квитанціями до прибуткових ордерів ОСОБА_1 сплатив адвокату Біліченко О.О. загалом 11 500 грн., але суд стягнув 10 500 грн., тобто вже зменшив розмір витрат до компенсації на 1000 грн., тому судом вже визначено обґрунтовану суму до відшкодування позивачу за рахунок відповідача. Не враховано судом лише приписів ст. 141 ч. 1 ЦПК України щодо пропорційності розміру судових витрат задоволеним позовним вимогам, як і у випадку із судовим збором. Тому, з урахуванням визначення обґрунтованих витрат на правничу допомогу у розмірі 10 500 грн. та принципу пропорційності їх компенсації до задоволених вимог, колегія визнає до компенсації позивачу таку суму витрат на професійну правову допомогу: 40 000 х 10500 : 65 000 =6 461,54 грн. При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги відповідача ПАТ "ЗМК "Запоріжсталь" лише частково знайшли своє відображення. За таких обставин, апеляційну скаргу ПАТ "ЗМК "Запоріжсталь" слід задовольнити частково, рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 01 лютого 2021 року у цій справі слід змінити, зменшивши розмір стягнутого з ПАТ "ЗМК "Запоріжсталь" на користь держави судового збору з 840,80 грн. до 517,41 грн., та зменшивши розмір витрат на пра-вову допомогу з 10500 грн. до 6461,54 грн. В іншій частині скаргу відповідача слід зали-шити без задоволення. Крім того, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 резолютивну частину рішення слід змінити, виключивши з неї вказівку «з урахуванням податку на доходи фізичних осіб та військового збору». Керуючись ст.ст. 141, 367-369, 374-376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» задовольнити частково. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 01 лютого 2021 року змінити, виключивши з його резолютивної частини словосполучення «з урахуванням податку на доходи фізичних осіб та військового збору», а також змінити в частині стягнутих судових витрат, зменшивши розмір стягнутого з Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" на користь держави судового збору з 840,80 грн. до 517,41 грн., та зменшивши розмір стягнутих на користь позивача витрат на правову допомогу з 10 500 грн. до 6 461,54 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення лише у випадку, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково Постанова прийнята, складена та підписана 14 червня 2021 року. Головуючий: С.В.Маловічко Судді: О.М.Кримська Г.С.Подліянова