Постанова Запорізький апеляційний суд № 335/13965/19

Дата документу 14.06.2021 Справа № 335/13965/19 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Є.У.№ 335/13965/19 Головуючий у 1 інстанції: Соболєва І.П. № 22-ц/807/2068/21 Суддя-доповідач: Крилова О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 червня 2021 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Крилової О.В. суддів: Кухаря С.В. Полякова О.З. розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу заапеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізьких електричних мереж на рішення Орджонікідзевського районного суду Запорізької області від 23 березня 2021 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізьких електричних мереж до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ В грудні 2019 року ПАТ «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізьких електричних мереж звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог зазначало, що ОСОБА_1 мешкає(в) за адресою: АДРЕСА_1 та користується(вався) електроенергією на підставі особистого рахунку № НОМЕР_1 про користування електричною енергією, але обов`язків по сплаті за використану електроенергію не виконує, у зв`язку з чим виник борг у сумі 13 928,60 грн. за період з 24.03.2012 по 01.01.2019 Посилаючись на вищезазначене просило суд, просили стягнути з відповідача на їх користь суму боргу в сумі 13928,60 грн. та судові витрати. Рішенням Орджонікідзевського районного суду Запорізької області від 23 березня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ПАТ «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізьких електричних мереж подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з його необґрунтованості. Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України). Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно до змісту ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України). Судом першої інстанції встановлено, що 17.12.2019 ПАТ «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізьких міських електричних мереж звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиту електричну енергію за адресою: АДРЕСА_1 по особовому рахунку № НОМЕР_1 за період з 24.03.2012 по 01.01.2019 в розмірі 13 928,60 грн. Встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджено наявними в справі доказами: договором купівлі-продажу квартири від 06.02.2008, зареєстрованому в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно. Відносини з приводу постачання фізичним особам електричної енергії регулюються ст. 714 ЦК України, ст. ст. 24-27 Закону України «Про електроенергетику» від 6 жовтня 1997 року № 575/97-ВР, який втратив чинність, на підставі Закону № 2019-VIII від 13.04.2017 р., Законом України «Про ринок електричної енергії», Правилами користування електричною енергією для населення, які були затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 р. № 1357 та які втратили чинність, на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 502 від 20.06.2018, Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312, Кодексом комерційного обліку, затвердженим Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №

311. Правилами користування електричною енергією для населення, які були затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 р. № 1357 та які втратили чинність, на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 502 від 20.06.2018 передбачалось, зокрема, що: - електроустановки побутового споживача повинні бути забезпечені засобом обліку електричної енергії для розрахунків за спожиту електричну енергію (пункт 8); - засоби обліку встановлюються відповідно до вимог правил улаштування електроустановок. Засіб обліку повинен мати пломбу з відбитком повірочного клейма територіального органу Держспоживстандарту та пломбу з відбитком клейма або логотипу енергопостачальника (пункт 10); - розрахунки населення за спожиту електричну енергію здійснюються за діючими тарифами (цінами) для населення на підставі показів засобів обліку (пункт 19); - знімання показів засобів обліку провадиться електропостачальником (електророзподільним підприємством) та/або побутовим споживачем щомісяця відповідно до умов договору. Побутовий споживач, як правило, знімає покази засобу обліку на перше число місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем). Якщо знімання показів проводиться побутовим споживачем, електропостачальник (електророзподільне підприємство) має право контролювати правильність знімання показів засобів обліку побутовим споживачем. Передані побутовим споживачем та отримані у порядку, визначеному у договорі, та/або зняті електропостачальником (електророзподільним підприємством) дані про покази засобу обліку протягом періоду, що починається за два робочі дні до кінця розрахункового місяця та закінчується на третій робочий день наступного розрахункового періоду (календарного місяця), вважаються даними на перше число календарного місяця. Зняті споживачем чи отримані та/або зняті енергопостачальником (електророзподільним підприємством) дані про покази засобу обліку в інший день вважаються вихідними даними для визначення показів засобу обліку на перше число календарного місяця шляхом додавання (віднімання) середньодобового споживання, помноженого на кількість днів (діб) між датою зняття показів та першим числом календарного місяця. Середньодобове споживання визначається виходячи з даних про покази засобу обліку, зафіксовані між двома послідовними зняттями, та кількості днів між цими зняттями показів. Платіжний документ, який виписується енергопостачальником, формується ним за обсяг електричної енергії, спожитий протягом календарного місяця (з першого числа розрахункового місяця, по перше число місяця, наступного за розрахунковим). Результати знятих уповноваженою особою електропостачальника (електророзподільного підприємства) показів засобу обліку обов`язково вносяться в абонентську книжку (розрахункову книжку) або зазначаються на корінці останнього розрахункового документа, наданого побутовим споживачем на перевірку, із зазначенням дати проведення зняття. У разі проведення побутовим споживачем розрахунків за спожиту електричну енергію згідно з показами встановленого на його об`єкті багатозонного засобу обліку обсяг спожитої електричної енергії визначається відповідно до питомої ваги обсягу електричної енергії, що спожита у відповідній зоні доби протягом розрахункового періоду, до загального обсягу спожитої електричної енергії в цьому періоді. У разі зміни тарифу надлишок (переплата) оплаченої, але не спожитої електричної енергії зараховується побутовому споживачу на його особовий рахунок як авансовий платіж за новими тарифами в наступному розрахунковому періоді. Під час зняття показів засобу обліку представниками електропостачальника (електророзподільного підприємства) проводиться контрольний огляд цього засобу обліку. У разі відмови побутового споживача в доступі до об`єкта споживача або незабезпечення побутовим споживачем безперешкодного доступу представників електропостачальника до засобу обліку для проведення ними зняття показів (контрольного огляду) такий факт фіксується в акті про недопуск. Складений акт про недопуск підписується представниками електропостачальника (електророзподільного підприємства), присутніми під час проведення зняття показів засобу обліку (контрольного огляду), та побутовим споживачем. У разі відмови споживача від підпису представниками електропостачальника (електророзподільного підприємства) про це зазначається в акті про недопуск. Акт про недопуск без підпису споживача вважається дійсним, якщо його підписали три представники електропостачальника (електророзподільного підприємства). Один примірник акта про недопуск надається побутовому споживачу особисто, а у разі його відсутності або відмови в отриманні надсилається засобами поштового зв`язку. У разі отримання побутовим споживачем акта про недопуск поштою дата доступу узгоджується ним з електропостачальником (електророзподільним підприємством) за телефонами, зазначеними у цьому акті, або кол-центру. Складений акт про недопуск є підставою для проведення відключення від електропостачання, якщо протягом п`яти робочих днів від дня отримання акта про недопуск побутовий споживач не забезпечить представникам електропостачальника (електророзподільного підприємства) доступ до свого об`єкта для обстеження засобу обліку та/або не узгодить з ними дату проведення зазначеного обстеження (пункт 21); Одним із обов`язків енергопостачальника, встановлених п. 38 ПКЕЕН, є проведення не менш як один раз на 6 місяців контрольного огляд засобів обліку у побутових споживачів відповідно до затверджених графіків. Виходячи з правового аналізу п. 21 ПКЕЕН, можна стверджувати, що знімання показів засобів обліку провадиться електропостачальником (електророзподільним підприємством) та/або побутовим споживачем щомісяця відповідно до умов договору, тобто одночасно, або одним з них. Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 передбачено договірні умови постачання електричної енергії на роздрібному ринку, постачальник послуг комерційного обліку забезпечує зняття показів засобів вимірювальної техніки відповідно до Кодексу комерційного обліку, постачання електричної енергії на роздрібному ринку, порядок розрахунків на роздрібному ринку електричної енергії, права, обов`язки та відповідальність електропостачальника, права та обов`язки споживача, зокрема, споживач електричної енергії зобов`язаний: користуватися електричною енергією виключно на підставі договору (договорів); сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів; надавати розрахункові документи на вимогу представників електропостачальника та/або оператора системи (після пред`явлення ними службових посвідчень або після отримання споживачем офіційного запиту відповідного учасника роздрібного ринку) для перевірки правильності оплати та відповідності записів у них показам засобу комерційного обліку; забезпечити безперешкодний доступ представникам постачальника послуг комерційного обліку, електропостачальника та/або оператора системи (після пред`явлення ними службових посвідчень) до розрахункових засобів комерційного обліку електричної енергії, що встановлені на об`єктах споживача, для візуального або автоматизованого зняття показів розрахункових засобів комерційного обліку. Судом встановлено, що не менше як один раз на 6 місяців контрольне знімання показань приладів обліку у Споживача відповідно до затверджених графіків за вказаний період не проводився. Позивач не надав, передбачених законодавством Актів про не допуск, які фіксують відмову побутового споживача в безперешкодному доступі представників Енергопостачальника до засобу обліку для проведення ними зняття показів. Отже позивачем не обґрунтовано правильності та відповідності показів засобів обліку електричної енергії. Разом із тим, з розрахунку заборгованості за електричну енергію (а.с. 4) вбачається, що: 24.03.2012 показники електролічильника 4 343 кВт/ч.; 01.01.2019 під час контрольного огляду зафіксовані показники 22 646 кВт/ч.; різниця між показами становить 18 303 кВт/ч. загальною вартістю 13 928,60 грн. На підтвердження, того, що відповідачем обов`язок по сплаті за використану електроенергію не виконується, позивачем надано копію роздруківки особового рахунку № НОМЕР_2 з програми «M&I EnergySuite» вкладки «Загальні відомості», «Лічильник», «Нарахування», «Платежі». Згідно вкладки «Лічильник» покази лічильника станом на 01.01.2019 - відсутні. Графа «працівник», яким внесено інформацію у програму станом на 14.06.2019 - невідомо. Отже інформація зазначена у розрахунку заборгованості та програмі «M&I EnergySuite» є суперечливою. Відповідно до частин 1-4 статті 12 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Статтею 76 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків. Відповідно до статей 77, 78, 79 Цивільного процесуального кодексу України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Згідно зі статтею 80 Цивільного процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно з частиною 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Позивачем не було надано під час розгляду справи в суді першої інстанції належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог. Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізьких електричних мереж залишити без задоволення. Рішення Орджонікідзевського районного суду Запорізької області від 23 березня 2021 року по цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повний текст постанови складено 14 червня 2021 р. Головуючий О.В. Крилова Судді: С.В. Кухар О.З. Поляков