Постанова Київський апеляційний суд № 759/7920/18

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 05 травня 2022року м. Київ Справа № 759/7920/18 Провадження № 22-ц/824/4639/2022 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Стрижеуса А.М., суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І., учасники справи: позивач - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Добробут», відповідач - ОСОБА_1 , розглянувши в порядку письмового провадженнями за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 11 листопада 2021 року у складі судді Шум Л. М. у справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Добробут» до ОСОБА_1 про стягнення витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, ВСТАНОВИВ: Історія справи Короткий зміст позовних вимог 21травня 2018 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Добробут» (далі - ОСББ «Добробут») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території. Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 загальною площею 105 кв.м. Разом із правами на квартиру відповідач набув обов`язки щодо оплати витрат на управління багатоквартирним будинком, але він ухиляється від виконання вищевказаних обов`язків, споживає але не оплачує комунальні послуги. Відповідач невчасно та не в повному обсязі сплачує належні з нього внески та платежі, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 14 467,87 грн. За період з 01 січня 2015 року по 31 березня 2018 року відповідачу було нараховано внесків на загальну суму 28 819,60 грн та на виконання свого зобов`язання відповідачем сплачено лише 15 325,73 грн. Позивач зазначав, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов`язку по сплаті внесків та платежів, заборгованість відповідача з урахуванням інфляційних втрат та річних становлять суму в розмірі 17 694,63 грн, річних - 937,96 грн, а загалом 18632,58 грн. Враховуючи вищевикладене, ОСББ «Добробут», з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просило стягнути з відповідача витрати на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території та оплату комунальних послуг з урахуванням інфляційних втрат та річних у розмірі 18 591,44 грн. та 1 762,00 грн. судового збору. Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 05 липня 2018 року відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 18 липня 2018 року справу за позовом ОСББ «Добробут» до ОСОБА_1 про стягнення витрат на утримання багатоквартирного будинку, прибудинкової території та оплату комунальних послуг вирішено розглядати у загальному позовному провадженні. Призначено підготовче судове засідання з повідомленням (викликом) сторін. Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 11 листопада 2021 року позовні вимоги ОСББ «Добробут» до ОСОБА_1 про стягнення витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Добробут» грошові кошти у розмірі 17 245,75грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Добробут» судовий збір у розмірі 1 762,00 грн. Рішення суду мотивовано тим, що відповідач взагалі не сплачував за спожиті житлово-комунальні послуги, з огляду на це, утворилась заборгованість у відповідача перед позивачем за фактично спожиті житлово-комунальні послуги за період з 01 січня 2015 року по 31 березня 2018 року у розмірі 17 245,75 грн., з яких: основний борг - 12 519,86 грн., 3 % річних від простроченої суми 677,41 грн. та інфляційна складова - 4 048,48 грн., які підлягають стягненню в судовому порядку. Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги 30 грудня 2021 року ОСОБА_1 подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить скасувати рішення Святошинського районного суду міста Києва від 11 листопада 2021 року та ухвалити нове судове рішення, яким у позові відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, щосудом не було встановлено всіх обставин справи, не здійснено перевірку обґрунтованості заявленої позивачем ціни позову, правильності розрахунку заборгованості. Заявник вказує, що у нього відсутній борг за: - послугу холодного водопостачання та водовідведення у розмірі 236,88 грн, що підтверджується копіями квитанції про сплату за дану послугу (т. 1, а. с. 151); - послугу централізованого опалення у розмірі 14 541,35 грн., що підтверджується копіями квитанцій про сплату задану послугу (т. 1, а. с. 84-88 та 150). ОСОБА_1 вказує, що вимога про стягнення коштів за утримання будинку та прибудинкової території є незаконною, оскільки відсутнє рішення загальних зборів, оформлене протоколом, про затвердження розміру внеску загальними зборами членів (співвласників) ОСББ «Добробут». Заявник також вказує, що судом першої інстанції було залишено без уваги заяву про застосування строків позовної давності (т. 1, а. с. 133) Рух апеляційної скарги та матеріалів справи Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 грудня 2021 року апеляційну скаргу передано судді-доповідачу. Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 січня 2022 року витребувано із Святошинського районного суду міста Києва матеріали цивільної справи № 759/7920/18 за позовом ОСББ «Добробут» до ОСОБА_1 про стягнення витрат та утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території. 27січня 2022 року матеріали цивільної справи № 759/7920/18 надійшли до Київського апеляційного суду. Ухвалою Київського апеляційного суду від 15лютого 2022 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Святошинського районного суду міста Києва від 11 листопада 2021 року задоволено та поновлено його. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 11 листопада 2021 року у справі за позовом ОСББ «Добробут» до ОСОБА_1 про стягнення витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території. Копію ухвали про відкриття провадження разом з копією апеляційної скарги та доданими до неї матеріалами надіслано учасникам справи і встановлено їм строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу тривалістю десять днів з моменту отримання копії цієї ухвали. Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 квітня 2022 року справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки ціна позову у даній справі становить 18 591,44 грн, яка станом на 01 січня 2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270,00 грн х 100 = 227 000,00 грн). Доводи інших учасників справи У відзиві представник ОСББ «Добробу» адвокат Пищенко В.І. проти доводів апеляційної скарги заперечував, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без мін. Позиція Київського апеляційного суду Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Порядок розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено статтею 368 ЦПК України, частина перша якої встановлює, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Ураховуючи те, що справа в силу своїх властивостей є малозначною, розгляд справи Київським апеляційним судом здійснюється в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Відповідно до частини четвертої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку. Фактичні обставини справи Встановлено, що згідно договору дарування квартири від 27 серпня 2009 року ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 . Згідно протоколу позачергових Загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку за місцем знаходження АДРЕСА_2 вирішено затвердити на період грудень 2017 року - грудень 2018 року проект кошторису на обслуговування будинку та прибудинкової території у розмірі 3,97 грн з 1 кв.м. із житлових приміщень, відрахувань до ремонтного фонду у розмірі 0,75 грн за 1 кв.м. із житлових та нежитлових приміщень, а також на період грудень 2017 року - грудень 2018 року проект внеску до резервного фонду у розмірі 2,13 грн з 1 кв.м. із житлових і нежитлових приміщень для погашення заборгованості перед ПАТ «Київенерго» за угодою про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію (т. 1, а. с. 39-40). Згідно розрахунку нарахування та оплату по особовому рахунку № НОМЕР_1 за період з 01 січня 2015 року по 01квітня 2018 року ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 23 682,23 грн, з яких: 7 694,40 грн - заборгованість по утриманню будинку та прибудинкової території, 315,00 грн - заборгованість по ремонтному фонду, 894,60 грн - заборгованість по резервному фонду, 236,88 грн - заборгованість з холодного водопостачання та 14 541,35 грн - заборгованість з централізованого опалення (т. 1, а. с. 172). З вказаного розрахунку також вбачається, що ОСОБА_1 всього було сплачено 15 325,73 грн за житлово-комунальні послуги та послуги з утриманням прибудинкової території. Крім того, встановлено, що ОСОБА_1 нарахована пільга у вигляді субсидії у розмірі 974,00 грн. А відтак загальний розмір заборгованості становить 7 382,50 грн (23 682,23 грн - 15 325,73 грн - 974,00 грн). В розрахунку сума вказана в розмірі 9 330,50 грн. Також позивачем нараховано за період з 01 січня 2015 року по 31 березня 2018 року (включно) інфляційні втрати в розмірі 8 352,22 та 3% річних в розмірі 908,72 грн (т. 1, а. с. 173-176). Інфляційні втрати та 3 % річних нараховано на суму боргу в розмірі 9 330,50 грн. Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, ОСОБА_1 просив застосувати строки позовної давності (т. 1, а. с. 133). Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми матеріального права У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. Відповідно до частини третьої статті 13 Конституції України, з якою кореспондується частина четверта статті 319 ЦК України, власність зобов`язує, власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Згідно зі статтею 385 ЦК України власники квартир для забезпечення експлуатації багатоквартирного житлового будинку, користування квартирами та спільним майном житлового будинку можуть створювати об`єднання власників квартир (житла). Таке об`єднання може бути створено також власниками житлових будинків. Об`єднання власників квартир, житлових будинків є юридичною особою, яка створюється та діє відповідно до статуту та закону. За положеннями статті 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна. Згідно з частинами першою, четвертою статті 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання. За змістом статті 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» вищим органом управління об`єднання є загальні збори, до виключної компетенції яких належить затвердження статуту об`єднання, внесення до нього змін, затвердження кошторису об`єднання, визначення розмірів внесків та платежів членами об`єднання. Органами управління об`єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об`єднання. Вищим органом управління об`єднання є загальні збори. До виключної компетенції загальних зборів співвласників належить: затвердження статуту об`єднання, внесення змін до нього; обрання членів правління об`єднання; питання про використання спільного майна; затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту; попереднє (до їх укладення) погодження умов договорів, укладених на суму, що перевищує зазначену в статуті об`єднання, договорів, предметом яких є цінні папери, майнові права або спільне майно співвласників чи їх частина; визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників; прийняття рішення про реконструкцію та ремонт багатоквартирного будинку або про зведення господарських споруд; визначення розміру матеріального та іншого заохочення голови та членів правління; визначення обмежень на користування спільним майном; обрання та відкликання управителя, затвердження та зміна умов договору з управителем, прийняття рішення про передачу функцій з управління спільним майном багатоквартирного будинку повністю або частково асоціації; прийняття рішень про заснування інших юридичних осіб або участь у товариствах (стаття 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»). Відповідно до статті 14 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» співвласник має право: брати участь в управлінні об`єднанням у порядку, визначеному цим Законом і статутом об`єднання; обирати та бути обраним до складу статутних органів об`єднання; знайомитися з протоколами загальних зборів, робити з них виписки; одержувати в установленому порядку інформацію про діяльність об`єднання; вимагати від статутних органів захисту своїх прав та дотримання співвласниками правил добросусідства; одержувати в установленому статутом порядку інформацію про діяльність асоціації. За положеннями статті 11 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання після набуття статусу юридичної особи має право: прийняти на власний баланс весь житловий комплекс; за договором з попереднім власником залишити його балансоутримувачем усього житлового комплексу або його частини; укласти договір з будь-якою юридичною особою, статут якої передбачає можливість здійснення такої діяльності, про передачу їй на баланс усього житлового комплексу або його частини. Рішення про прийняття на баланс основних фондів приймається відповідно до цього Закону, інших нормативно-правових актів та статуту об`єднання. Балансоутримувач забезпечує управління житловим комплексом. Відносини власників приміщень і управителя регулюються договором між ними, який укладається на основі Типового договору, форму якого затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування (стаття 13 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»). Відповідно до статті 22 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» власники квартир, приміщень зобов`язані укласти договір про обслуговування та оплату комунальних послуг з управителем незалежно від членства в об`єднанні. Відмова від укладення договору, від оплати рахунків або несплата рахунків не допускається. Такі дії є порушенням прав інших членів об`єднання і підставою для звернення до суду про стягнення заборгованості із плати по відповідних рахунках у примусовому порядку. Власники несуть відповідальність за своєчасність здійснення платежів на рахунок управителя незалежно від використання приміщень особисто чи надання належних їм приміщень в оренду, якщо інше не передбачено договором. Згідно із статтею 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Тобто відсутність між сторонами договору не може слугувати підставою для звільнення споживача від оплати отриманих послуг. Така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 686/14833/15-ц (провадження № 61-26205св18). Відповідно до статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до житлово-комунальних послуг належать: житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами. Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку. Статтею 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що за рішенням співвласників багатоквартирного будинку (уповноваженого органу управління об`єднання співвласників багатоквартирного будинку), прийнятим відповідно до закону, договір про надання комунальної послуги укладається з виконавцем відповідної комунальної послуги, визначеним статтею 6 цього Закону:кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно (індивідуальний договір);від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою (колективний договір);об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об`єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір про надання комунальних послуг, як колективним споживачем. За змістом статей 626, 627, 628, 629, 631 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Установлено, що ОСОБА_1 у період з листопада 2015 року по 31 березня 2018 року (період заявлений позивачем) належним чином не виконував свої зобов?язання щодо сплати платежів за житлово-комунальні послуги та платежів по витратам на утримання прибудинкової території, внаслідок чого станом на 31 березня 2018 року утворилась заборгованість у загальному розмірі 7 382,50 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості. При цьому, колегія суддів зазначає, що за період з 01 січня 2015 року по листопад 2015 року (період заявлений позивачем), У ОСОБА_1 була відсутня заборгованість зі сплати комунальних платежів, що також підтверджується розрахунком заборгованості. Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України). Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. На виконання вказаних процесуальних норм, відповідачем не надано доказів на спростування заборгованості, яка заявлена позивачем. А наявні в матеріалах справи квитанції, на які звертає увагу заявник в апеляційній скарзі, про сплату комунальних платежів, були враховані позивачем під час здійснення розрахунку заборгованості. Згідно статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Згідно із частиною другою статі 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до статті 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи , а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Вказані норми процесуального права вказують на необхідність доведення стороною, що звернулась до суду, належними та допустимими доказами вимог, що нею заявлені. З огляду на вищевикладене, та виходячи з положень частини першої статті 13 ЦПК України щодо розгляду судом справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, враховуючи доведеність наявності прострочення внесків з боку відповідача, відсутність будь-яких заперечень щодо наявності заборгованості, Київський апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову ОСББ «Добробут`та стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача 7 382,50 грнзаборгованості з оплати витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території та оплату комунальних послуг. Щодо нарахування інфляційних втрат на 3 % річних відповідно до частини другої статті 625 ЦК України. Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Колегія суддів не погоджується з розрахунком позивача інфляційних втрат та 3 % річних відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, оскільки такий зроблено виходячи із розміру заборгованості в сумі 9 330,50 грн., в той час коли реальна заборгованість відповідача перед позивачем судом встановлена в розмірі 7 382,50 грн. За таких обставин, Київський апеляційний суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Добробут» 2 388,82 грн - інфляційних втрат та 534,54грн -3 % річних відповідно до частини другої статті 625 ЦК України. Щодо позовної давності Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, ОСОБА_1 просив застосувати строки позовної давності. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 у справі № 367/6105/16-ц (провадження № 14-381цс18) зроблено висновок, що сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено стороною у справі, є самостійною підставою для відмови в позові. Для правильного застосування частини першої статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. Відмова в задоволенні позову у зв`язку з відсутністю порушеного права із зазначенням спливу позовної давності як додаткової підстави для відмови в задоволенні позову не відповідає вимогам закону. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). З матеріалів справи відомо, що ОСББ «Добробут» звернулось до суду з позовними вимогами до ОСОБА_1 21 травня 2018 року. Позивачем період за який просить стягнути заборгованість визначено з 01 січня 2015 року по 31 березня 2018 року. Таким чином, період з 01 січня 2015 року по 20 травня 2015 року є періодом, який виходить за межі трирічного строку позовної давності. Київський апеляційний суд встановив наявність у відповідача заборгованості перед позивачем за період з 01 листопада 2015 року по 31 березня 2018 року, який не виходить за межі трирічного строку позовної давності, а відтак строк позовної давності в цій частині судом мне застосовується. Під час апеляційного перегляду справи установлено відсутність у відповідача перед позивачем заборгованості за період з 01 січня 2015 року по 01 листопада 2015 року, у який входить період з 01 січня 2015 року по 20 травня 2015 року, у зв?язку із чим суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог за вказаний період за недоведеністю, а відтак строк позовної давності щодо позовних вимог за вказаний період не застосовується, що узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 31 жовтня 2018 у справі № 367/6105/16-ц (провадження № 14-381цс18). Висновки за результатом розгляду апеляційної скарги Згідно з пунктом 2 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частина друга статті 376 ЦПК України). Зважаючи на те, що судом першої інстанції неповно встановлено обставини справи, що призвело до ухвалення неправильного судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Святошинського районного суду міста Києва від 11 листопада 2021 року підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового судового рішення про часткове задоволення позову. Щодо судових витрат Згідно з підпунктом б), в) пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат». Тому, з урахуванням висновку щодо суті апеляційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції та розглядом справи у суду першої інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. Оскільки Київський апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення у справі нового судового рішення про часткове задоволення позову, судові витрати понесені ОСББ «Добробут» в розмірі 976,73 грн за подання позову слід стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Добробут». А судові витрати у розмірі 1 464,49 грн у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції підлягають стягненню із ОСББ «Добробут» на користь ОСОБА_1 . Керуючись ст.ст. 141, 367, 368, 369, 374, 376, 381, 382, 383 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 11 листопада 2021 року у справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Добробут» до ОСОБА_1 про стягнення витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позовні вимоги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Добробут» до ОСОБА_1 про стягнення витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Добробут» (Код ЄДРПОУ 35755758) 7 382,50 грн заборгованості з витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, 2 388,82 грн - інфляційних втрат та 534,54 грн - 3 % річних, а всього - 10 305,86 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Добробут» до ОСОБА_1 про стягнення витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Добробут» (Код ЄДРПОУ 35755758)976,73 грн судових витрат за подання позову. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Добробут» (Код ЄДРПОУ 35755758) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) 1 764,49 грн судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Постанова Київського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня вручення такого судового рішення лише з підстав, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус Судді: Л.Д. Поливач О.І. Шкоріна