Постанова 4804 № 236/48/21

Єдиний унікальний номер 236/48/21 Номер провадження 22-ц/804/1288/21 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 червня 2021 року м. Бахмут Донецький апеляційний суд у складі: судді - доповідача Кішкіної І.В., суддів Азевича В.Б., Халаджи О.В., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу № 236/48/21 за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати за апеляційною скаргою акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 01 березня 2021 року (суддя Сердюк Н.В., повний текст рішення складений 01 березня 2021 року), в с т а н о в и в : 12 січня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, посилаючись на те, що він перебував у трудових відносинах з відповідачем. Згідно наказу в.о.начальника структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» № 6802/ДН-ОС від 10 липня 2017 року позивача було звільнено на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату, однак у день звільнення остаточного розрахунку проведено не було. Просив стягнути заборгованість по заробітній платі в сумі 31173,87 грн. та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати у сумі 9824,88 грн., без утримання передбачених законом податків та зборів. Рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 01 березня 2021 року позов ОСОБА_1 до АТ «Укрзалізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати задоволено. Стягнуто з АТ «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за березень 2017 року в сумі 6166,90 грн., за квітень 2017 року 3926,57 грн., за травень 2017 року - 4388,51 грн., за липень 2017 року - 22691,89 грн., всього 37173,87 грн., та компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати в сумі 10869,66 грн. Зобов`язано АТ «Укрзалізниця» при виплаті ОСОБА_1 доходу утримати з цієї суми податки та інші обов`язкові платежі. Стягнуто з АТ «Укрзалізниця» на користь держави судовий збір в розмірі 908 грн. Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць. З вказаним рішенням не погодився відповідач АТ «Укрзалізниця» та оскаржив його в апеляційному порядку, в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Суд безпідставно стягнув суму з відповідача на підставі документів, підписаних невідомими особами і не врахував, що нарахування заробітної плати не здійснювалось, оскільки АТ «Укрзалізниця» не мало можливості перевірити факт виконання позивачем трудових обов`язків через існування форс-мажорних обставин. ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , у відзиві на апеляційну скаргу просив залишити апеляційну скаргу без задоволення. Відповідно до частин 1, 3 статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції справа розглядається за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою, в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно із частиною 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Зважаючи на те, предметом апеляційного оскарження є рішення у справі, що стосується трудових відносин, ціна позову у якій не перевищує 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України та пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» від 24 жовтня 2008 року апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення лише в оскаржуваній частині і відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновки щодо неоскарженої частини. Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків. Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №938 від 31 жовтня 2018 року змінено тип публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з публічного на приватне та перейменованого його в акціонерне товариство «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815. Судом першої інстанції встановлено та як вбачається з матеріалів справи, що згідно записів в трудовій книжці ОСОБА_1 з 08 липня 2016 року по 17 липня 2017 року він працював старшим електромеханіком дільниці І групи бригади по технічному обслуговуванню пристроїв сигналізації, централізації та блокування на дільниці Кутейнікове-Каракуба ВП «Іловайська дистанція сигналізації та зв`язку» виробничої дільниці сигналізації, централізації та блокування № 1 СП «Донецька дирекція залізничних перевезень» РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» (а.с.8-12). Наказом начальника Донецька дирекція залізничних перевезень від 17 березня 2017 року № 236/ДНД було встановлено початок простою з причин, незалежних від працівників, у вказаному виробничому підрозділі залізниці з 20 березня 2017 року (а.с.50-51). Пунктами 2 - 8 наказу начальника Донецької дирекції залізничних перевезень від 17 березня 2017 № 236/ДНД працівників зобов`язано на час простою виходити на свої робочі місця згідно графіку роботи відповідно до Правил внутрішнього трудового розпорядку та розписуватися на початку та наприкінці робочого дня в «Журналі обліку приходу-уходу працівників, які знаходяться на простої». На весь період простою працівникам в табелі обліку використання робочого часу проставляти літерний код "П". Оплату за час простою не з вини працівника провести з розрахунку двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) за весь час простою згідно графіку роботи (а.с.50-51). Згідно з наказом (розпорядженням) про припинення трудового договору № 6802/ДН ОС від 10 липня 2017 року ОСОБА_1 з 17 липня 2017 року звільнений за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату, про що також зроблений відповідний запис в його трудовій книжці. Зазначений наказ видано структурним підрозділом «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (а.с.13). В наказі про припинення трудового договору зазначено, що ОСОБА_1 має право на компенсацію за 43 дні відпустки, з виплатою одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку. Трудова книжка позивача за вказаний період не містить даних щодо припинення трудового договору. Останній запис в трудовій книжці позивача зроблений відповідачем. Позивачем надані суду в підтвердження невиплаченої заробітної плати розрахункові листи (табуляграми) за березень - липень 2017 року, в яких зазначені суми: всього нараховано/до виплати: березень 2017 року 6166,90/4903,81 грн., квітень 2017 року 3926,57/3122,34 грн., травень 2017 року - 4388,51/3489,68 грн., червень 2017 року - 0,00 грн., липень 2017 року (з урахуванням компенсації за невикористані дні відпустки та вихідної допомоги при звільненні ) 22691,89/18268,76 грн. (а.с.22-26). При цьому, суми заробітної плати, нараховані позивачу за січень-лютий 2017 року збігаються в сумами зазначеними в розрахункових листках, наданих позивачем, та відомостями з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5), витребуваних ухвалою суду. Відповідачем не спростовано надані позивачем розрахунки заробітної плати за березень - липень 2017 року. Установивши ці обставини, суд першої інстанції дійшов висновку про порушення відповідачем прав працівника при звільненні, зокрема на отримання належних йому сум, а тому повністю задовольнив позовні вимоги. Рішення мотивовано тим, що відповідач на порушення вимог статті 116 КЗпП України при звільненні працівника не виплатив всі суми, що належать йому від підприємства. Відповідальність роботодавця щодо виплати компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати передбачена статтею 34 Закону України «Про оплату праці». Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції. Спірні правовідносини врегульовані Кодексом законів про працю України, Законом України «Про оплату праці», відповідно до яких врегульовано порядок нарахування та виплати заробітної плати працівникам, з якими укладено трудовий договір. Відповідно до статті 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. У частині 1 статті 1 Закону України «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу (частина перша статті 1); в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством (стаття 33). Статтею 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Згідно із статтею 97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами. Відповідно до статті 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно із статтею 22 Закону України «Про оплату праці» суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами. В статті 115 КЗпП України зазначено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника. Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки. Відповідно до вимог статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. Згідно із вимогами статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Відповідно до статті 113 КЗпП України час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Відповідно до статті 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 КЗпП України, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку. Статтею 34 Закону України «Про оплату праці» та Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» передбачено проведення компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати. Отже, законом передбачено, що при звільненні працівник одержує від підприємства, установи, організації всі суми, зокрема й заробітну плату, одержати яку він має право з урахуванням встановленого належним чином розміру заробітної плати. Повно та всебічно встановивши обставини справи, давши їм належну правову оцінку, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що позивач перебував з відповідачем у трудових відносинах, при звільненні не отримав повного розрахунку, який підлягає стягненню з відповідача. Доводи апеляційної скарги про те, що надані позивачем документи не можуть бути належними доказами наявності заборгованості по заробітній платі, правильно судом не прийняті до уваги, оскільки, вважаючи надані позивачем документи неналежними доказами, відповідач не надав інших будь-яких доказів, які б спростовували їх належність. Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що нарахування заробітної плати було припинено у зв`язку із відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця», викликаних припиненням переміщення вантажу через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей та відсутністю первинних документів для нарахування заробітної плати судом першої інстанції правильно не прийнято до уваги, оскільки зазначене не ґрунтується на вимогах діючого законодавства та встановлених обставинах. Доводи апеляційної скарги щодо відсутності вини відповідача у несвоєчасному розрахунку з позивачем при звільненні апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки відсутність вини не звільняє відповідача від обов`язку виплати заробітної плати працівнику, яка не була своєчасно виплачена. Відповідач належними та допустимими доказами у відповідності до статей 76-81 ЦПК України не спростував відомості, наведені у письмових доказах, наданих позивачем, та не надав доказів, що відомості, які відображені в них є недостовірними. Таким чином, з огляду на те, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», а позивач знаходився з виробничим підрозділом «Іловайська дистанція сигналізації та зв`язку» виробничої дільниці сигналізації, централізації та блокування № 1 СП «Донецька дирекція залізничних перевезень» РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» в трудових відносинах до 17 липня 2017 року, виконував свої трудові обов`язки, а також при звільненні не отримав належну йому заробітну плату, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду. Оскільки відповідач не спростував надані позивачем розрахунки заробітної плати за березень - липень 2017 року, у строки, встановлені частиною 1 статті 116 КЗпП України, не виплатив всі суми, що належали позивачу від підприємства при звільненні, не виплатив ці суми і на час розгляду справи судом першої інстанції, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про задоволення вимог позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі за вказаний період. Тому, враховуючи надані позивачем розрахунки заробітної плати, у відповідача АТ «Укрзалізниця» перед позивачем ОСОБА_1 мається заборгованість по заробітній платі за березень 2017 року у сумі 6166,90 грн., за квітень 2017 року 3926,57 грн., за травень 4388,51 грн., за червень 2017 року 00 грн., за липень 2017 року 22691,89 грн. Загальна сума заборгованості складає 37173 грн. 87 коп., податки та інші обов`язкові платежі з якої не утримані. Суд першої інстанції, визначивши суму заборгованості по заробітній платі, невірно розрахував компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати. Відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи) (стаття 1). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення) (стаття 2). Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (стаття 3). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4). Відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року №2050-III Кабінет Міністрів України постановою від 21 лютого 2001 року № 159 затвердив «Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати». Відповідно до п. 2.2 рішення Конституційного Суду від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Відповідно до пунктів 4, 5 «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на

100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом (пункт 4). Сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (пункт 5). Відповідно до правових висновків Верховного Суду України, які викладені у постановах Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21 травня 2014 року у справі № 6-43цс14, від 14 грудня 2016 року у справі № 428/7002/14-ц, відповідно до статті 34 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці», Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсація втрати частини заробітної плати провадиться підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток. Оскільки вихідна допомога при звільненні має разовий характер та відповідно до пункту 3.8. розділу 3 «Інші виплати, що не належать до фонду оплати праці» Інструкції зі статистики заробітної плати, яка затверджена наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713, не належить до фонду оплати праці, компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на неї відповідно до статті 2 Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» не нараховується. Відповідно до статті 3 Закону України від 19жовтня 2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» сума компенсації обчислюється виходячи з суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів). Тобто для нарахування компенсації на зазначені вище доходи необхідно з них вирахувати податок з доходів фізичних осіб, який відповідно до пункту 167.1 Податкового кодексу України складає 18% доходу, та військовий збір, який відповідно до п.п. 1.3 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу складає 1,5%. Компенсація апеляційним судом розраховується станом на 01 березня 2021 року - на день ухвалення рішення судом першої інстанції. Місяць, рік невиплаченого доходу Сума нарахованого доходу (грн.) ПДФО (грн.) 18% Військовий збір (грн.) 1,5%. Сума не виплаченого доходу (після утримання податків) (грн.) Коефіцієнт приросту споживчих цін Сума компенсації (грн.) березень 2017 6166,90 1110,04 92,50 4964,36 0,342 за період з квітня 2017 по лютий 2021 1697,81 квітень 2017 3926,57 706,78 58,90 3160,89 0,330 за період з травня 2017 по лютий 2021 1043,09 травень 2017 4388,51 789,93 65,83 3532,75 0,313 за період з червня 2017 по лютий 2021 1105,75 червень 2017 00,00 00,00 00,00 00,00 0,292 за період з липня 2017 по лютий 2021 00,00 липень 2017 13643,69 (22691,89 - 9048,20) 2455,86 204,66 10983,17 0,289 за період з серпня 2017 по лютий 2021 3174,14 всього 7020,79 Загальна сума компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку із порушенням строків виплати доходів за березень-липень 2017 року складає 7020,79 грн. Зазначена сума компенсації втрати частини грошових доходів підлягає виплаті позивачу за вирахуванням суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів, що відповідно до статей 14.1.180, 18, 162.1.3, 168 Податкового кодексу України є обов`язком податкового агента, яким є відповідач. Згідно із частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про зміну рішення суду в частині задоволених позовних вимог про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати рішення суду щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, стягнення з відповідача на користь держави судового збору у розмірі 908 грн. також підлягає зміні. Згідно п/п 1 пункту 1 частини 2, частини 1 статті 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до статті 7 Закону України від 15 грудня 2020 року № 1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2021 року, в якому позивач звернувся до суду, встановлено у розмірі 2270 грн. Отже, з позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати у сумі 46998,75 грн. підлягав сплаті судовий збір у розмірі 908 грн. (46998,75 х 1% = 441,95 грн., але не менше 2270 х 0,4). Від сплати судового збору позивач звільнений на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір», відповідно до якого від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. Відповідно до частини 6 статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Апеляційним судом позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі за березень - липень 2017 року, вихідної допомоги та компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати задовольняються у розмірі 44194,66 грн., що складає 94,03 % (46998,75 х 100) : 44194,66) від заявлених позивачем вимог. З огляду на вказане, з відповідача АТ «Укрзалізниця» на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 853,79 грн. ((908 х 94,03) : 100). За подання апеляційної скарги відповідачем сплачено судовий збір у розмірі 1362 грн. (а.с.84,90). Згідно із частиною 10 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги відповідача, відповідачу за рахунок держави підлягають відшкодуванню витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 81,32 грн. (1362 - (853,79 х 150%), а з врахуванням необхідності стягнення з відповідача на користь держави судового збору в сумі 853,79 грн., то з відповідача підлягає стягненню судовий збір в сумі 772, 47 грн. (853,79 81,32). Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення зміні в частині стягнення компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати та судового збору. Відповідно до частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, ціна позову у яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як справа є малозначною, ціна позову складає менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись статтями 374, 376, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Українська залізниця» задовольнити частково. Рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 01 березня 2021 року в частині розміру компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати та судового збору змінити. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680 місто Київ - 150, вулиця Єжи Гедройця (Тверська), 5, код ЄДРПОУ: 40075815) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати в сумі 7020 (сім тисяч двадцять) грн. 79 коп. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680 місто Київ - 150, вулиця Єжи Гедройця (Тверська), 5, код ЄДРПОУ: 40075815) на користь держави (Отримувач коштів: Донецьке ГУК/Лиманська МТГ/22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ):37967785, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача: UA758999980313111206000005564, Код класифікації доходів бюджету:22030101) судовий збір в сумі 772 (сімсот сімдесят дві) грн. 47 коп. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку, як така що ухвалена у малозначній справі, не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 14 червня 2021 року. Судді І.В. Кішкіна В.Б. Азевич О.В. Халаджи