Постанова 4804 № 236/2915/21

Єдиний унікальний номер 236/2915/21 Номер провадження 22-ц/804/2650/21 Єдиний унікальний номер 236/2915/21 Головуючий у 1 інстанції Сердюк Н.В. Номер провадження 22-ц/804/2650/21 Доповідач Агєєв О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 грудня 2021 року м. Бахмут Донецький апеляційний суд у складі: головуючого судді Агєєва О.В., суддів: Канурної О.Д., Космачевської Т.В., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні Донецького апеляційного суду в м. Бахмут цивільну справу № 236/2915/21 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, з апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Лаврищев Віктор В`ячеславович, на рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 08 вересня 2021 року, ухвалене у складі судді Сердюк Н.В., - ВСТАНОВИВ: У липні 2021 року позивачка ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Лаврищев Віктор В`ячеславович, звернулась до Краснолиманського міського суду Донецької області з до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» про стягнення заборгованої із заробітної плати та компенсації втрати чистини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 01.09.1987 року перебувала у трудових відносинах з ДП «Донецька залізниця». 11.04.2017 року звільнена згідно з наказом №107/ОС від 11.04.2017 року. У день звільнення відповідач повний розрахунок не провів, і як наслідок, утворилась заборгованість із заробітної плати, а також виникли підстави для виплати їй компенсації втрати частини заробітної плати. Оскільки АТ «Українська залізниця» є правонаступником ДП «Донецька залізниця» позивач просить стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі за лютий - вересень 2016 року в сумі 20824,55 гривень з утриманням з цієї суми податків та зборів, та компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням терміну їх виплати в розмірі 11636,39 гривень. Рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 08 вересня 2021 року було відмовлено у задоволенні позовних вимог. Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, позивач через свого представника подав апеляційну скаргу, у якій просив рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 08 вересня 2021 року скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що висновки суду, викладені у оскаржуваному рішенні суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові по справі №910\5953\17, оскільки АТ «Укрзалізниця» є правонаступником ДП «Донецька залізниця» з дати державної реєстрації АТ «Укрзалізниця», тобто з 21 жовтня 2015 року. Крім того, висновки суду першої інстанції щодо відсутності передавального акту також суперечать висновкам, викладеним у зазначеній постанові Великої Палати Верховного Суду. АТ «Укрзалізниця» як єдиним правонаступником прийнято усе майно та всі зобов`язання підприємств, що припиняються шляхом злиття. Суд не врахував останню практику Верховного Суду зі спірного питання. Вважає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність у відповідача обставин непереборної сили (форс-мажору), у тому числі у якості такого доказу не можна прийняти наданий відповідачем Науково-правовий висновок Торгово-промислової палати України №126/21-10.2 від 16.01.18. Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшов. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Частиною 3 ст.3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч.3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Ціна у позову у даній справі складає 32460,94 грн., що є меншим ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Таким чином дану справу слід розглядати без повідомлення учасників справи, оскільки ціна позову становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову з наступних підстав. У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону. Як встановлено судом першої інстанції, та підтверджується матеріалами справи, а саме записами в трудовій книжці НОМЕР_1 виданій на ім`я ОСОБА_1 , остання з 01 вересня 1987 року по 11 квітня 2017 року працювала у структурному підрозділі Державного підприємства «Донецька залізниця». 11 квітня 2017 року на підставі наказу від 11.04.2017 № 107/-ОС ОСОБА_1 звільнена за п.1 ст.36 КЗпП України за угодою сторін. Останній запис в трудовій книжці позивачки зроблений старшим інспектором кадрів ДП «Донецька залізниця». На підтвердження не виплаченої заробітної плати позивачкою надані суду розрахункові листи (табуляграми) за лютий-вересень 2016 року, а також довідка № 05/713 від 17 квітня 2017 року про заборгованість по заробітній платі, в яких зазначені суми нарахованої заробітної плати: лютий 2016 року - 1897,68 грн, березень 2016 року 2604,26 грн., квітень 2016 року 3094,85 грн., травень 2016 року 3103,80 грн., червень 2016 року - 3571,80 грн., липень 2016 року - 2606,58 грн, серпень 2016 року - 918,56 грн, вересень 2016 року - 3027,02 грн (а.с.11-17, 18). Зазначені розрахункові листи (табуляграми) та довідка видані «Вокзал Ясинувата» Державного підприємства «Донецька залізниця» (код ЄДРПОУ 01076235). Позовні вимоги про стягнення заборгованості із заробітної плати заявлені позивачкою за період з лютого 2016 року по вересень 2016 року. З матеріалів справи вбачається, що у спірний період позивачка перебувала у трудових відносинах з Державним підприємством «Донецька залізниця». Позивачка звернулася з позовною заявою до АТ «Українська залізниця» (юридична адреса: 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815). Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2018 року №938, змінено тип публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з публічного на приватне та перейменованого його в акціонерне товариство «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815. Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ДП «Донецька залізниця» (код ЄДРПОУ: 01074957) знаходиться за адресою: Донецька область, м. Донецьк, вул. Артема, 68, та з 25 листопада 2014 року перебуває в стані припинення. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, АТ «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ: 40075815) знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, відокремленим підрозділом якої, зокрема, є регіональна філії «Донецька залізниця» (код ЄДРПОУ: 40150216), яка знаходиться за адресою: Донецька область, м. Лиман, вул. Привокзальна,

22. При винесенні рішення суд першої інстанції дійшов висновку про те, що АТ «Українська залізниця» не стало правонаступником підприємств залізничного транспорту, розташованих на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції, оскільки процедура реорганізації цих підприємств та передача всіх їх прав та обов`язків до АТ «Українська залізниця» призупинена до завершення проведення антитерористичної операції на території України. Отже, усі обов`язки щодо невиплати заробітної плати, нарахованої позивачці у лютому-серпні 2016 року, має нести ДП «Донецька залізниця» як роботодавець. В період з 31 травня 2005 року по 10 квітня 2017 року позивачка працювала в іншій юридичній особі, а саме в ДП «Донецька залізниця», та заборгованість із заробітної плати за спірний період, а саме з лютого 2016 року по серпень 2016 року, відповідач на себе не приймав. За таких обставин позовні вимоги задоволенню не підлягають. Колегія суддів суду апеляційної інстанції не може погодитись з даним висновком суду першої інстанції. Правові, економічні та організаційні особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування, 100 % акцій якого належать державі, визначено Законом України від 23 лютого 2012 року № 4442-VI «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» (далі - Закон № 4442-VI). Згідно пунктом 6 статті 2 Розділу ІІ Закону № 4442-VI товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту. Постановою Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2015 року № 735 «Питання публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» затверджено Статут ПАТ «Укрзалізниця». Згідно з пунктами 1, 2, 12 Статуту ПАТ «Укрзалізниця» є юридичною особою, утвореною відповідно до Закону № 4442-VI, постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 року N 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - Постанова № 200); Товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту. Товариство є юридичною особою з дня державної реєстрації. Державну реєстрацію ПАТ «Укрзалізниця» здійснено 21 жовтня 2015 року, про що свідчить відповідний запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Відповідно до Закону № 4442-VI постановою № 200, утворено ПАТ «Укрзалізниця» на базі Укрзалізниці, підприємств залізничного транспорту, які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком

1. До переліку, наведеного у зазначеному додатку, включено ДП «Донецька залізниця». Відповідно до частини четвертої статті 36 КЗпП України у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. За змістом частин першої, п`ятої статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Відповідно до частини п`ятнадцятої статті 37 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (в редакції, яка діяла на дату реєстрації АТ «Укрзалізниця») злиття вважається завершеним з моменту державної реєстрації новоутвореної юридичної особи та державної реєстрації припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі №910/5953/17 (провадження № 12-98гс19) відступлено від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду України, а саме у постановах від: 08 лютого 2017 року у справах №910/10474/16 (провадження №3-1586гс16) та №910/5096/16 (провадження № 3-1417гс16),; від 22 лютого 2017 року у справах №910/11196/16, №910/9323/16, №910/8349/16, №910/8325/16; від 15 березня 2017 року у справах №910/5100/16, №910/7780/16, №910/7771/16, №910/5095/16, №910/8080/16, №910/6426/16; від 19 квітня 2017 року у справі №905/1690/16 (провадження №3-306гс17/21); від 21 червня 2017 року у справі №905/1775/15; від 05 липня 2017 року у справі №905/1625/16, у яких зазначено, що питання правонаступництва АТ «Укрзалізниця» стосовно ДП «Донецька залізниця» визначається спеціальним законом та прийнятими на його виконання постановами Кабінету Міністрів України № 200 та№ 604, які пов`язують перехід прав і обов`язків ДП «Донецька залізниця» до АТ «Укрзалізниця» з інвентаризацією, складанням передавального акта та внесенням майна до статутного капіталу правонаступника. Таких висновків Верховний Суд України дійшов, установивши, що ДП «Донецька залізниця» перебуває у стані припинення і запис про його припинення у Єдиному державному реєстрі відсутній;Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду під час вирішення спорів у подібних правовідносинах, зокрема у постановах від 14 лютого 2018 року у справі № 910/23138/16, від 19 квітня 2018 року у справі № 910/653/17, від 02 травня 2018 року у справі № 905/1247/16;Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладених у постановах від 06 червня 2018 року у справі № 219/10025/15-ц, від 05 грудня 2018 року у справі № 236/2729/17, від 20 лютого 2019 року у справі № 242/4687/17, від 18 вересня 2019 року у справі № 220/310/18, від 31 жовтня 2019 року у справі № 728/1128/18, від 09 грудня 2019 року у справі № 2-920/11 та від 22 квітня 2020 року у справі № 236/3323/18. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі №910/5953/17 (провадження №12-98гс19) зазначено, що: «державну реєстрацію АТ «Укрзалізниця» здійснено 21 жовтня 2015 року. Згідно зі статутом, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 735, АТ «Укрзалізниця» є правонаступником усіх прав і обов`язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту, серед яких ДП «Донецька залізниця». Товариство набуває статусу юридичної особи з дня його державної реєстрації в установленому законом порядку. При реорганізації юридичної особи відбувається універсальне правонаступництво. При універсальному правонаступництві все майно особи як сукупність прав та обов`язків, які їй належать, переходить до правонаступника чи правонаступників, при цьому в цій сукупності переходять усі окремі права та обов`язки, які належали на момент правонаступництва право попереднику незалежно від їх виявлення на той момент. Ухвалюючи рішення про реорганізацію, уповноважений орган юридичної особи спрямовує свою волю на передачу не окремого майна, прав або обов`язків, а усієї їх сукупності. У процедурі реорганізації підприємств залізничного транспорту у формі злиття все майно, права та обов`язки державних підприємств, які припиняються, переходять до правонаступника - АТ «Укрзалізниця». Держава не має права вилучити якусь частину майна, зокрема ту, що знаходиться на неконтрольованій території, і не передати її (частину) правонаступнику. При реорганізації в формі злиття немає значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов`язків. Адже правонаступник лише один, що унеможливлює виникнення будь-яких спорів щодо переходу майна, прав чи обов`язків. Отже, лише при припиненні суб`єкта господарювання шляхом поділу в розподільчому балансі визначається правонаступництво. Внаслідок же злиття, приєднання або перетворення правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов`язків при таких видах реорганізації неможливий. Відсутність у передавальному акті ДП «Донецька залізниця» від 05 серпня 2015 року певного майна чи зобов`язань не свідчить про те, що відповідач не став правонаступником за ними, оскільки АТ «Укрзалізниця» як єдиним правонаступником прийнято усе майно та усі зобов`язання підприємств, які припиняються шляхом злиття. Положення постанов Кабінету Міністрів України № 200 та № 604 взагалі не регулюють питання правонаступництва, не призупиняють реорганізацію і не визначають те, що певне майно чи зобов`язання не переходить до АТ «Укрзалізниця», вони лише описують порядок обліку такого майна - за якою вартістю воно обліковується, відображається в балансі чи обліковується на позабалансових рахунках. Законодавець встановив для кредиторів юридичних осіб, які припиняються шляхом злиття, інші гарантії захисту законних інтересів їх прав, аніж встановлені статтями 105 і 107 ЦК України. Такий підхід зумовлений унікальним статусом АТ «Укрзалізниця» для економіки України як монополіста на ринку перевезень залізничним транспортом, будь-які процеси реорганізації якого не повинні перешкоджати роботі такого підприємства, зокрема перевезенням вантажів та пасажирів. Права кредиторів можуть вважатися належним чином захищеними закріпленням в частині шостій статті 2 Закону про особливості утворення Укрзалізниці положень про правонаступництво АТ «Укрзалізниця» щодо усіх прав і обов`язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту. Враховуючи, що відповідно до частини шостої статті 2 Закону про особливості утворення Укрзалізниці товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту, правонаступництво не пов`язується з державною реєстрацією припинення підприємства залізничного транспорту, а кредиторам не надавалося право вимагати дострокового виконання вимог у порядку, передбаченому статтею 107 ЦК України, тобто всі їхні вимоги перейшли в повному обсязі до АТ «Укрзалізниця», датою виникнення універсального правонаступництва АТ «Укрзалізниця» щодо підприємств залізничної галузі, які припиняються шляхом злиття, слід вважати дату його державної реєстрації - 21 жовтня 2015 року, з якої воно є правонаступником ДП «Донецька залізниця». У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року також вказано, що «стаття 5 Закону про особливості утворення Укрзалізниці передбачає, що АТ «Укрзалізниця» провадить діяльність, у тому числі пов`язану з державною таємницею, до отримання необхідних ліцензій та інших документів дозвільного характеру на основі відповідних документів, отриманих підприємствами залізничного транспорту, у межах строку їх дії. Отже, уже з дня державної реєстрації АТ «Укрзалізниця» мало право здійснювати будь-які види господарської діяльності, які потребували ліцензій чи дозволів, на підставі ліцензій та інших дозвільних документів, отриманих підприємствами залізничної галузі, які знаходилися в процедурі припинення, включаючи ДП «Донецька залізниця». Таким чином, оскільки суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог через те, що АТ «Укрзалізниця» не є правонаступником ДП «Донецька залізниця», то рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, оскільки воно ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухваленням нового рішення. Розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_1 колегія суддів виходить з наступного. Частиною 1 ст.94 КЗпП України передбачено, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Згідно з ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Отже, законом передбачено, що при звільненні працівник одержує від підприємства, установи, організації всі суми, зокрема й заробітну плату, одержати яку він має право з урахуванням встановленого належним чином розміру заробітної плати. Відповідно до частини другої статті 30 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку. Відповідно до статті 8 Закону України від 16 липня 1999 року «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів. Враховуючи, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом, за якою власник підприємства або уповноважений ним орган зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату (частина перша статті 21 КЗпП України), що обов`язок організувати бухгалтерський облік на підприємстві покладено на власника або уповноважений ним орган, саме відповідач має довести, що він виплатив позивачу заробітну плату. За змістом пункту 4 частини першої Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03 травня 1996 року, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V "Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)", усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень. Як вбачається із записів в трудовій книжці ці НОМЕР_1 ОСОБА_1 з 01 вересня 1987 року по 11 квітня 2017 року працювала у структурному підрозділі Державного підприємства «Донецька залізниця». 11 квітня 2017 року на підставі наказу від 11.04.2017 № 107/-ОС ОСОБА_1 звільнена з посади диктора цеху по обслуговуванню пасажирів за п.1 ст.36 КЗпП України за угодою сторін. Зазначений наказ виданий начальником вокзалу Ясинувата Державного підприємства «Донецька залізниця» Аліпа О.Г. На підтвердження не виплаченої заробітної плати позивачкою надані суду розрахункові листи (табуляграми) за лютий-вересень 2016 року, в яких зазначені суми нарахованої заробітної плати: лютий 2016 року - 1897,68грн., березень 2016 року 2604,26грн., квітень 2016 року 3094,85грн., травень 2016 року 3103,80грн., червень 2016 року - 3571,80грн., липень 2016 року - 2606,58грн., серпень 2016 року - 918,56грн, вересень 2016 року - 3027,02грн. Зазначені розрахункові листи (табуляграми) видані «Вокзал Ясинувата» Державного підприємства «Донецька залізниця» (код ЄДРПОУ 01076235). Відповідно до наданої позивачкою довідки про заборгованість по заробітній платі № 05/713 від 17 квітня 2017 року, виданої начальником вокзалу Ясинувата Державного підприємства «Донецька залізниця», загальна сума заборгованості за період з лютого 2016 року по вересень 2016 року складає 20824,55грн. Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. За статтею 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. На підставі ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Отже, надані позивачкою розрахункові листи є належними доказами, відповідно до приписів статті 110 КЗпП України, частини першої статті 30 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці", згідно яких при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати не передбачено наявність підпису посадової особи та печатки на них зазначеними нормами. Як вбачається із зазначених розрахунків та довідки про суму заборгованості, сума нарахованої заробітної плати з лютого по вересень 2016 року складає 20824,55гривень. Відповідно до п. 14.1.180 Податкового кодексу України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу Статтею 168 Податкового кодексу України передбачений порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету. 168.1. Оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом. 168.1.1. Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. 168.1.2. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету. Відповідно до ч.5 п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999 року, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення. Отже, колегія суддів вважає обґрунтованими та такими, що підтверджено належними доказами вимоги позивачки про стягнення з відповідача на її користь заборгованості по заробітній платі в розмірі 20824,55гривень з утриманням податку та інших обов`язкових платежів з цієї суми. Відповідно до ст.34 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством. Відповідно до Закону України від 19.10.2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи) (стаття 1). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення) (стаття 2). Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (стаття 3). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4). Відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати Кабінет Міністрів України постановою від 21 лютого 2001 року № 159 затвердив «Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати». Відповідно до п. 2.2 рішення Конституційного Суду від 15.10.2013 року № 9-рп/2013 кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Відповідно до пунктів 4, 5 «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на

100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом (пункт 4). Сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (пункт 5). Відповідно до правових висновків Верховного Суду України, які викладені у постановах Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21.05.2014 року у справі № 6-43цс14, від 14.12.2016 року у справі № 428/7002/14-ц, відповідно до ст.34 Закону України від 24 березня 1995 року «Про оплату праці», Закону України від 19 жовтня 2000 року «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсація втрати частини заробітної плати провадиться підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток. Оскільки, як встановлено в суді заборгованість по заробітній платі за лютий вересень 2016 року позивачці на даний час не виплачена, колегія суддів вважає, що вимоги про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати підлягають частковому задоволенню. Не погоджуючись з розрахунком, який було наведено представником позивачки, колегія суддів апеляційного суду наводить свій розрахунок суми компенсації за втрату частини заробітної плати. Відповідно до статті 3 Закону України від 19.10.2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» сума компенсації обчислюється виходячи з суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів). Тобто для нарахування компенсації на зазначені вище доходи необхідно з них вирахувати податок з доходів фізичних осіб, який відповідно до пункту 167.1 Податкового кодексу України складає 18% доходу, та військовий збір, який відповідно до п.п. 1.3 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу складає 1,5%. Компенсація апеляційним судом розраховується станом на 08 вересня 2021 року - на день ухвалення рішення судом першої інстанції. Місяць, рік невиплаченого доходу Сума нарахованого доходу (грн.) Сума не виплаченого доходу (після утримання податків) (грн.) Коефіцієнт приросту споживчих цін (з місяця невиплати по вересень 2021 року) Сума компенсації (грн.) лютий 2016 1897,68 1527,63 61,9% 945,60 березень 2016 2604,26 2096,43 60,3% 1264,15 квітень 2016 3094,85 2491,36 54,9% 1367,76 травень 2016 3103,80 2498,56 54,8% 1369,21 червень 2016 3571,80 2875,30 55,1% 1584,29 липень 2016 2606,58 2098,30 55,2% 1158,26 серпень 2016 918,56 739,44 55,7% 411,87 вересень 2016 3027,02 2436,75 52,9% 1289,04 Загальна сума компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку із порушенням строків виплати доходів за лютий-вересень 2016 року складає 9390,18 грн., та саме цю суму необхідно стягнути на користь позивачки. Зазначена сума компенсації втрати частини грошових доходів підлягає виплаті позивачу за вирахуванням суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів, що відповідно до статей 14.1.180, 18, 162.1.3, 168 Податкового кодексу України є обов`язком податкового агента, яким є відповідач. Відповідно до п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового повністю або частково та ухвалення нового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення про відмову у задоволенні позову було неправильно застосовано норми матеріального права, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Згідно ч.13 ст.141 України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України Задовольняючі апеляційну скаргу частково, апеляційний суд, з урахуванням вимог ст.141 ЦПК України, ставок судового збору та того, що позивач у даній справі є звільненим від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», апеляційний суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь Держави судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 845,17 грн. та судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1267,75 грн., тобто всього у сумі 2112,92 грн. Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, ціна позову у яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як справа є малозначною, ціна позову у якій менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись статтями 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Лаврищев Віктор В`ячеславович задовольнити. Рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 08 вересня 2021 року скасувати. Позовні вимоги ОСОБА_1 акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням термінів її виплати задовольнити частково. Стягнути з акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815; юридична адреса: 03680, місто Київ, вулиця Єжи Гедройця (Тверська), будинок 5) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) заборгованість по виплаті заробітної плати у сумі 20 824 (двадцять тисяч вісімсот двадцять чотири) грн. 55 коп. та компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати у сумі 9390 (дев`ять тисяч триста дев`яносто) грн. 18 коп., а разом 30214 (тридцять тисяч двісті чотирнадцять) грн.. 73коп. Зобов`язати акціонерне товариство «Українська залізниця» при виплаті ОСОБА_1 доходів у сумі 30214 грн. 73 коп. утримати з цих сум податки та інші обов`язкові платежі. В частині стягнення заборгованості по заробітній платі в межах суми платежу за один місяць рішення допустити до негайного виконання. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити. Стягнути з акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь Держави судовий збір, пов`язаний з розглядом справи у суді першої інстанції, в розмірі 845 грн. 17 коп., та судовий збір, пов`язаний з розглядом справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 1267 грн. 75 коп., а разом 2112 (дві тисячі сто дванадцять) грн. 92 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а-г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Судді: