Постанова 4813 № 520/175/14-ц

Номер провадження: 22-ц/813/6585/21 Номер справи місцевого суду: 520/175/14-ц Головуючий у першій інстанції Маломуж А. І. Доповідач Погорєлова С. О. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01.06.2021 року м. Одеса Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі: головуючого судді: Погорєлової С.О. суддів: Таварткіладзе О.М., Князюка О.В. за участю секретаря: Дубрянської Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТМЕНТС КОРПОРЕЙШН» про заміну сторони виконавчого провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, на ухвалу Київського районного суду м. Одеси, постановлену під головуванням судді Маломуж А.І. 03 лютого 2021 року у м. Одеса, встановила: У грудні 2020 року ТОВ «ІНВЕСТМЕНТС КОРПОРЕЙШН» звернулося до Київського районного суду м. Одеси із заявою про заміну сторони виконавчого провадження у справі за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на відступлення права вимоги за кредитними договором на його користь (а.с. 1-2). Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 03 лютого 2021 року заяву ТОВ «ІНВЕСТМЕНТС КОРПОРЕЙШН» про заміну сторони виконавчого провадження у цивільній справі № 520/175/14-ц було задоволено. Замінено сторону стягувача з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль», у виконавчому провадженні щодо виконання рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2015 року по справі № 520/175/14-ц, його правонаступником - ТОВ «ІНВЕСТМЕНТ КОРПОРЕЙШЕН» (а.с. 182-183). В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, провадження у справі закрити, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Так, на думку апелянта, судом першої інстанції не було враховано, що Договір про розірвання договору відступлення прав вимоги № 26-07/18/1 від 26 липня 2018 року, який було укладено 08 грудня 2020 року між ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» та ОСОБА_3 , не тягне ніяких правових наслідків, крім припинення зобов`язань сторін. Таким чином, у наступному ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» не могло відступити TOB «ІНВЕСТМЕНТ КОРПОРЕЙШЕН» не існуючі у нього права вимоги за кредитним договором № 014/0014/82/62326, укладеним 07 серпня 2006 року із ОСОБА_1 (а.с. 187-189). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Київського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2015 року по справі № 520/175/14-ц позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» було задоволено у повному обсязі: стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором №014/0014/82/62326 від 07 серпня 2006 року в розмірі 469 440,37 доларів США, що еквівалентно 3 752 236,87 грн. В подальшому, за вищевказаним судовим рішенням, Київським районним судом м. Одеси було видано виконавчі листи. За договором про відступлення права вимоги від 24 липня 2018 року АТ «Райффайзен Банк Аваль» відступив ПАТ «Оксі Банк» право вимоги за кредитним договором № 014/0014/82/62326, укладеним 07 серпня 2006 року із ОСОБА_1 24 липня 2018 року ПАТ «Оксі БАНК» відступив право вимоги за кредитним договором №014/0014/82/62326 ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп», на підставі договору про відступлення права вимоги. 26 липня 2018 року, на підставі Договору про відступлення права вимоги № 26-07/18/1, право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 014/0014/82/62326 було відступлено ОСОБА_3 . За Договором про розірвання договору відступлення прав вимоги № 26-07/18/1 від 26 липня 2018 року, який було укладено 08 грудня 2020 року, ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» та ОСОБА_3 вирішили розірвати Договір відступлення прав вимоги з 08 грудня 2020 року. 08 грудня 2020 року ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» відступило TOB «ІНВЕСТМЕНТ КОРПОРЕЙШЕН» права вимоги за кредитним договором № 014/0014/82/62326, укладеним 07 серпня 2006 року із ОСОБА_1 . Згідно з частиною п`ятою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з вимогами чинного законодавства, заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу. Відповідно до частини першої, другої, п`ятої статті 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження. За змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником. Виходячи із цих норм, зокрема, пунктів 1 і 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора. Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги. У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження. Виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням положень статті 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13 та постанові Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 2-230/11 (провадження № 61-46230св18). Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, внаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах. Крім того, норма статті 442 ЦПК України має імперативний характер, оскільки в ній прямо визначено правило поведінки, а саме: замінити сторону виконавчого провадження, а не замінювати сторону виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин. Таким чином, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження». Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. За таких обставин, звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 643/4902/14-ц (провадження № 61-26197св18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 201/8548/16-ц (провадження № 61-16059св18) та від 15 серпня 2018 року у справі № 190/2119/14-ц (провадження № 61-20171св18). Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про необхідність заміни стягувача по цивільній справі №520/175/14-ц з ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» на його правонаступника, нового кредитора - ТОВ «ІНВЕСТМЕНТ КОРПОРЕЙШЕН». Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що Договір про розірвання договору відступлення прав вимоги № 26-07/18/1 від 26 липня 2018 року, який було укладено 08 грудня 2020 року між ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» та ОСОБА_3 , не тягне ніяких правових наслідків, крім припинення зобов`язань сторін. Таким чином, у наступному ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» не могло відступити TOB «ІНВЕСТМЕНТ КОРПОРЕЙШЕН» не існуючі у нього права вимоги за кредитним договором № 014/0014/82/62326, укладеним 07 серпня 2006 року із ОСОБА_1 . Колегія суддів зауважує, що після укладення 08 грудня 2020 року між ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» та ОСОБА_3 . Договору про розірвання договору відступлення прав вимоги № 26-07/18/1 від 26 липня 2018 року, припинились зобов`язання лише сторін цього договору, а саме - ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» та ОСОБА_3 . Таким чином, вказане не може свідчити, що ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» втратило право вимоги за кредитним договором, набуте ним згідно Договору про відступлення права вимоги, укладеного 24 липня 2018 року, відповідно до якого ПАТ «ОКСІ БАНК» відступив право вимоги за кредитним договором №014/0014/82/62326 ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп». Відповідно, ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» мало передбачене законом право відступити на користь TOB «ІНВЕСТМЕНТ КОРПОРЕЙШЕН» права вимоги за вказаним кредитним договором. Крім того, колегія суддів враховує, що Договір про відступлення права вимоги№08-12/20 від 08 грудня 2020 року, згідно якого ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» відступило TOB «ІНВЕСТМЕНТ КОРПОРЕЙШЕН» права вимоги за кредитним договором № 014/0014/82/62326, укладеним 07 серпня 2006 року із ОСОБА_1 , не був у встановленому законом порядку визнаний недійсним, а тому, в силу положень ст. 204 ЦК України, правомірним. Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом дотримані норми матеріального і процесуального права. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 03 лютого 2021 року постановлено з додержанням норм процесуального права, підстав для її скасування немає. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, - постановила: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 03 лютого 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складений 14 червня 2021 року. Головуючий С.О. Погорєлова Судді О.В. Князюк О.М. Таварткіладзе