Ухвала КЦС ВС № 203/6083/16-ц

Ухвала 11 червня 2021 року м. Київ справа № 203/6083/16-ц провадження № 61-6862ск21 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» про визнання недійсним договору застави, припинення іпотеки, ВСТАНОВИВ: У грудні 2016 року ОСОБА_1 до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності, припинення іпотеки. Позовні вимоги мотивовані тим, що 04 квітня 2002 року позивач за договором купівлі-продажу придбав нежитлові приміщення №№ 71 - 75 у буд. літ. «А-5», розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . 18 вересня 2003 року та 13 вересня 2004 року між позивачем та відповідачкою були укладені договори купівлі-продажу, за якими остання придбала вказане нерухоме майно. 08 червня 2006 року рішенням господарського суду Дніпропетровської області договори купівлі-продажу від 18 вересня 2003 року та 13 вересня 2004 року були визнані недійсними. У жовтні 2016 року позивач дізнався про те, що його право на спірне майно обмежене іпотекою. Підстава виникнення іпотеки - договір застави майнових прав від 19 вересня 2003 року, укладений між ОСОБА_2 та Закритим аціонерним товариством Комерційного банку «ПриватБанк». Вказаний договір було укладено з порушенням приписів законодавства, оскільки на час його укладення ОСОБА_2 була обізнана про визнання судом недійсними договорів купівлі-продажу від 18 вересня 2003 року та 13 вересня 2004 року. Крім того, на час укладення договору застави закон вимагав для нього обов`язкову нотаріальну форму, проте його було укладено у простій письмовій формі. Викладені обставини стали причиною звернення позивача до суду з позовом про усунення йому перешкод у розпорядженні спірним майном, припинення іпотеки. У квітні 2017 року позивач уточнив заявлений позов, заявивши вимоги також і до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційного банку «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») і прохаючи визнати недійсним договір застави від 19 вересня 2003 року та припинити іпотеку спірного нерухомого майна. Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 квітня 2020 року позов задоволено частково та ухвалено визнати недійсним договір застави майнових прав від 19 вересня 2003 року №DNG0GO03203994 (на нерухомість), укладений між ОСОБА_2 та ЗАТ КБ «ПриватБанк». Вирішено питання стосовно судових витрат. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що за договором застави майнових прав від 19 вересня 2003 року № DNG0GO03203994 заставодавець ( ОСОБА_2 ) передала у заставу право вимоги передачі йому спірних об`єктів нерухомого майна, а також інших прав, які виникли за договорами купівлі-продажу приміщень від 18 вересня 2003 року (пункт 2). Аналіз змісту пункту 2 договору застави свідчить про те, що його предметом стало не тільки право вимоги, але й право власності ОСОБА_2 на спірні об`єкти нерухомого майна, що у розумінні статті 184 ЦК 1963 року, статті 13 Закону України від 02 жовтня 1992 року № 2654-ХІІ «Про заставу» обумовило дотримання його сторонами обов`язкової нотаріальної форми. Цієї вимоги матеріального закону сторонами договору застави дотримано не було, що є безумовною підставою для визнання його недійсним у судовому порядку. Разом із цим, вимоги про припинення поруки не підлягають задоволенню, оскільки позивач не виклав жодних доводів, які стосуються цих правовідносин, а також не зазначив жодних правових підстав для задоволення позову. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 березня 2021 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задоволено. Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 квітня 2020 року скасовано в частині задоволення позовної вимоги щодо визнання недійсним договору застави майнових прав від 19 вересня 2003 року, та ухвалено в цій частині нове, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог в цій частині. В іншій частині рішення залишено без змін. Суд апеляційної інстанції зазначив, що керуючись статтею 184 ЦК 1963 року, суд першої інстанції не звернув уваги, що дана стаття ЦК була виключена, на підставі Закону від 05 травня 1993 року № 3179-12, тобто на момент укладення спірного договору застави втратила чинність, а тому суд дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позовних вимог. ОСОБА_1 22 квітня 2021 року засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 березня 2021 року у вищевказаній справі, з пропуском строку встановленого статтею 390 Цивільного процесуального права (далі - ЦПК України). Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 березня 2021 року залишено без руху. Встановлено строк для усунення недоліків до 14 червня 2021 року, але не більше десяти днів з дня вручення ухвали, зокрема запропоновано звернутись із заявою про поновлення строку на касаційне оскарження та надати нову редакцію касаційної скарги. У травні 2021 року до Верховного Суду надійшли матеріали на усунення недоліків, зокрема: заява про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 16 березня 2021 року та нова редакція касаційної скарги з визначеними в ній підставами. У заяві про поновлення строку на касаційне оскарження заявник зазначив, що отримав копію судового рішення апеляційної інстанції 21 квітня 2021 року, що підтверджується розпискою про отримання на заяві про видачу судового рішення, копію якої заявник додав до клопотання. Згідно з положеннями статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Перевіривши доводи клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення та надані заявником докази у їх сукупності, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню, оскільки встановлені обставини свідчать про наявність поважних причин пропуску строку на оскарження, що є згідно із статтею 390 ЦПК України підставою для його поновлення. Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). В уточненій редакції касаційної скарги ОСОБА_1 просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 березня 2021 року та залишити в силі рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 березня 2020 року. Як підставу касаційного оскарження заявник зазначає, що судом апеляційної інстанції не застосовано норми статтей 13, 14 Закону України від 02 жовтня 1992 року № 2654-ХІІ «Про заставу» у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, а також положення статтей 47, 48 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року, щодо питання застосування яких відсутній висновок Верховного Суду (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України). Оскільки недоліки касаційної скарги усунуто, за формою та змістом касаційна скарга відповідає вимогам статті 392 ЦПК України, отже наявні підстави для відкриття касаційного провадження з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України. Керуючись статтями 389, 390, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 16 березня 2021 року. Відкрити касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» про визнання недійсним договору застави, припинення іпотеки, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 березня 2021 року. Витребувати з Кіровського районного суду м. Дніпропетровська матеріали справи № 203/6083/16-ц. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, в 10-денний строк з дня отримання ухвали. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик