Постанова 4870 № 914/2746/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "14" червня 2021 р. Справа №914/2746/20 Західний апеляційний господарський суд у складі колегії: головуючого судді Плотніцький Б.Д. суддів Гриців В.М. Зварич О.В. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БІК МАРК" б/н від 27.01.2021 (вх.№ 01-05/472/21 від 02.02.2021), на рішення Господарського суду Львівської області від 12.01.2021 (повний текст рішення складено 22.01.2021, суддя Козак І.Б.) у справі №914/2746/20 за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІМ-ЕК", с. Рясне-Руське Яворівського р-ну Львівської обл., до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "БІК МАРК", с. Солонка Пустомитівського р-ну Львівської обл., про: стягнення 124 083,52 грн. ВСТАНОВИВ: До Західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "БІК МАРК" б/н від 27.01.2021 (вх.№ 01-05/472/21 від 02.02.2021) на рішення Господарського суду Львівської області від 12.01.2021 у справі №914/2746/20, яким позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "БІК МАРК" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІМ-ЕК" 118 557,00 грн. кошти, отримані в якості авансу, 1 098,11 грн. 3% річних, 4 392,44 грн. пені та 2 01,36 грн. судового збору. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосував норми матеріального права. Апелянт зазначив, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що 23.06.2020 TOB "Дім-ЕК" та TOB "БІК МАРК" в усній формі у межах та на виконання Договору поставки №28/04-20 від 28.04.2020 домовилися про поставку товару на суму 375 000,00 грн., які Покупець зобов`язався оплатити декількома платежами до кінця червня 2020 року. У цей же день, 23.06.2020 року на виконання вище зазначеної домовленості ТОВ "Дім-ЕК" перерахувало на розрахунковий рахунок ТОВ "БІК МАРК" двома платежами частину авансового платежу у сумі 118 557,00 грн. Решту частину авансового платежу у сумі 256 443 грн., згідно взятого на себе зобов`язання щодо оплати 100% вартості товару покупець, ані до кінця червня, ані протягом наступних місяців не перерахував. Відтак, на думку апелянта, у зв`язку із несплатою у повному обсязі грошових коштів у порядку, який визначений Договором поставки №28/04-20 від 28.04.2020 (за передоплатою у 100%) ТОВ "БІК МАРК" не було поставлено товар ТОВ "Дім-ЕК" у погодженому розмірі та строки Окрім того, апелянт вказує, що оскільки йому не було відомо про намір позивача повернути кошти, суд не мав права застосовувати ст. 1212 ЦК України, оскільки підстава, на якій було сплачено кошти, не відпадала. Листи - вимоги, які направляв позивач на адресу відповідача, доставлені не були, а відтак, на думку апелянта, він не був обізнаний про таку вимогу. У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив проти її задоволення, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. При цьому зазначив, що оплачений 23.06.2020р. авансом товар (будівельні матеріали) Постачальником поставлений не був ні впродовж 5 (п`яти) банківських днів з моменту зарахування авансових коштів за партію Товару, як це було передбачено умовою п. 3.1 Договору, ні пізніше. Відтак 19 серпня 2020 року Покупець, керуючись нормою п. 5.5. Договору направив в адресу Постачальника, що зазначена ним у Договорі та відповідає Місцезнаходженню цієї юридичної особи (ТЗОВ «БІК МАРК») в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на офіційному сайті Міністерства Юстиції України Вимогу про повернення коштів. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи Апеляційний господарський суд, розглянувши наявні в справі докази, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, дійшов висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. 28 квітня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІМ-ЕК» (надалі позивач, або покупець) з однієї сторони та Товариством з обмеженою відповідальністю «БІК МАРК» (надалі відповідач або постачальник) було укладено Договір № 28/04-20 (надалі Договір). Пунктом 1.1. Договору передбачалось, що Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця будівельні матеріали в асортименті (надалі Товар), відповідно до переданої Постачальником комерційної пропозиції або замовлень Покупця окремими партіями за цінами, в асортименті і кількості, що остаточно погоджується в накладних, які є невід`ємними частинами Договору, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити Товар. Відповідно до п. 2.1. Договору ціна Товару визначається відповідно до домовленості Сторін під час оформлення замовлення на чергову партію товару і вказується в накладній. Відповідно до п. 2.5. Договору розрахунки за кожну партію Товару проводяться Покупцем шляхом проведення 100% передоплати. Відповідно до п. 3.1 поставка Товару здійснюється протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту зарахування коштів в рахунок оплати на розрахунковий рахунок Постачальника, або протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту отримання замовлення Покупця на партію Товару, якщо поставка здійснюється на умовах відстроченої оплати. При цьому сторони домовились, що умови поставки кожної окремої партії товару, місце завантаження та розвантаження, вид транспорту узгоджується додатково, в т.ч. в усній формі. Відповідно до п. 4.1.3 Постачальник зобов`язаний наддати Покупцю на кожну партію Товару видаткову накладну. Відповідно до п. 5.4. Договору, у випадку порушення термінів здійснення поставки згідно п. 3.1. Договору (5 (п 'яти) банківських днів з моменту зарахування авансових коштів за партію Товару) Постачальник, на вимогу Покупця, сплачує неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення поставки. Крім того, відповідно до п. 5.5. Договору, у випадку не поставки Товару Постачальником за який був здійснений авансовий платіж, такий платіж підлягає поверненню Покупцю протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання відповідної вимоги від Покупця. 28 квітня 2020 року Покупець замовив першу партію Товару (будівельні матеріали) на загальну суму 20 464,01 грн., в цей же день оплатив її (що підтверджується платіжним дорученням № 166 від 28.04.2020р.) та отримав згідно Видаткової накладної № 8 від 28.04.2020р. в асортименті з 6 найменувань. 14 травня 2020 року Покупець замовив другу партію Товару (будівельні матеріали) на загальну суму 70 683,93 грн., в цей же день оплатив її, що підтверджується Платіжним дорученням № 182 від 14.05.2020р., та отримав згідно Видаткової накладної № РН-0000010 від 14.05.2020р. в асортименті з 9 найменувань. 23 червня 2020р. Покупець замовив третю партію Товару (будівельні матеріали) на загальну суму 118 557,00 грн., в це же день оплатив її (що підтверджується Платіжним дорученням № 240 від 23.06.2020р. на суму 70 683,93 грн. та Платіжним дорученням № 241 від 23.06.2020р. на суму 47 893,07 грн.) В усіх трьох випадках грошові кошти Покупець (Позивач) перераховував на розрахунковий рахунок Постачальник (Відповідача) вказаний останнім в Договорі (Розділ

9. Місцезнаходження та банківські реквізити сторін), а саме НОМЕР_1 . Однак, оплачений 23.06.2020р. авансом товар (будівельні матеріали) Постачальником поставлений не був ні впродовж 5 (п`яти) банківських днів з моменту зарахування авансових коштів за партію Товару, як це було передбачено умовою п. 3.1 Договору, ні пізніше. 19 серпня 2020 року Покупець, керуючись нормою п. 5.5. Договору направив в адресу Постачальника, що зазначена ним у Договорі та відповідає Місцезнаходженню цієї юридичної особи (ТЗОВ «БІК МАРК») в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на офіційному сайті Міністерства Юстиції України, Вимогу про повернення коштів. Зокрема, у Вимозі було запропоновано Відповідачу повернути отриманий ним авансовий платіж (попередню оплату) в розмірі 118 577,00 грн., протягом 5 календарних днів на розрахунковий рахунок Позивача. Означена Вимога була скерована Відповідачу цінним листом з описом вкладення, за допомогою Національного оператора поштового зв`язку України (надалі - Укрпошта), трек-код накладної 7902206190123, тип доставки: Склад-Склад. Як слідує з інформації на офіційному сайті Укрпошти поштове відправлення з трек-кодом 7902206190123 не було отримано адресатом (Відповідачем) та 01.09.2020р. повернуте за зворотною адресою. Оскільки в інформації на офіційному сайті Укрпошти (про повернення поштового відправлення) не було зазначено причини не отримання адресатом (відповідачем) вимоги, позивач 07 вересня 2020р. повторно скерував в ту саму офіційну адресу відповідача вимогу (про повернення коштів) повторно. Цього разу вимога була скерована Відповідачу цінним листом з описом вкладення «Експрес Кур`єрською доставкою» Укрпошти, трек-код накладної 7902206216254, тип доставки: Склад-Двері. Як слідує з інформації на офіційному сайті Укрпошти, поштове відправлення з трек-кодом 7902206216254 також не було отримано адресатом (відповідачем) та 28.09.2020р. повернуте за зворотною адресою. Як слідує з Довідки про причини повернення відділення Укрпошти Рясне-Руське від 30.09.2020р., причина повернення «адресат відсутній за вказаною адресою». Згідно із частиною першою статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. При зверненні до суду із позовом про стягнення з ТОВ "БІК МАРК" перерахованих коштів в сумі 118' 557,00 грн ТзОВ "ДІМ-ЕК" керувався нормами ст. 1212 ЦК України. У відповідності до приписів ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї статті застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Для висновків про наявність підстав для повернення безпідставно набутих коштів є встановлення обставин набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (потерпілого) та те, що набуття або збереження цього майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. Судом першої інстанції правомірно встановлено, що, перерахувавши відповідачу кошти платіжними дорученнями: № 240 від 23.06.2020р. на суму 70683,93 грн та №241 від 23.06.2020р. на суму 47893,07 грн., разом - 118' 557,00 грн., позивач товар на цю суму не отримав, а тому вправі вимагати повернення суми сплачених коштів від відповідача як неправомірного володільця цих коштів. Заперечення апелянта з приводу того, що ним не було отримано вимоги про повернення коштів, до уваги не беруться виходячи з наступного. Позивач, керуючись нормою п. 5.5. Договору направив на адресу Постачальника, що зазначена ним у Договорі та відповідає Місцезнаходженню цієї юридичної особи (ТЗОВ «БІК МАРК») в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на офіційному сайті Міністерства Юстиції України Вимогу про повернення коштів Як вбачається з матеріалів справи, Вимога була скерована Відповідачу цінним листом з описом вкладення, за допомогою Національного оператора поштового зв`язку України (надалі - Укрпошта), а наступного разу вимога була скерована Відповідачу цінним листом з описом вкладення «Експрес Кур`єрською доставкою» Укрпошти, трек-код накладної 7902206216254, тип доставки: Склад-Двері. Жодного разу вимога доставлена не була, причина - «адресат відсутній за вказаною адресою». Посилання скаржника на неотримання ним вимоги про повернення коштів не може бути підставою для відмови у позові, оскільки зазначені обставини залежали від волевиявлення самого відповідача та на нього, як на суб`єкта підприємницької діяльності, покладається організація належного отримання поштової кореспонденції, пов`язаної із здійснюваною ним господарською діяльністю. Позивачем, у свою чергу, були вчинені всі необхідні дії для доставки такої вимоги за належною адресою. Відповідно до п. 5.5. Договору, у випадку не поставки Товару Постачальником за який був здійснений авансовий платіж, такий платіж підлягає поверненню Покупцю протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання відповідної вимоги від Покупця. Доводи апелянта про те, що він очікував сплати решти суми грошових коштів для повного виконання свого зобов`язання за укладеним договором і подав заяву свідка ОСОБА_1 на підтвердження своїх аргументів, суд не бере їх до уваги з таких міркувань: - відсутні докази перебування ОСОБА_1 на посаді директора підприємства в час виникнення заборгованості; - пунктом 2.5 договору поставки сторони чітко погодили 100% передоплату партії товару. У двох попередній фактах оплати позивачем частини товару платіжними дорученнями: № 166 від 28.04.2020р. на суму 20464,01 грн та №182 від 14.05.2020р. на суму 70683,93 грн. товар був поставлений відповідачем у той же день оплати без жодних затримок. Сторони домовились у п.3.1 договору, що умови поставки кожної конкретної партії Товару, місце завантаження та розвантаження, вид транспорту узгоджується сторонами додатково, що підтверджується замовленням Покупця на партію Товару, переданого засобами факсимільного зв`язку, електронною поштою, або в усній формі. Однак, докази погодження сторонами договору поставки товару на суму 375' 00,00 грн (як стверджує відповідач, в усній формі) відсутні взагалі та не підтверджуються позивачем. Окрім того, у справі відсутні будь-які звернення відповідача до позивача про проведення доплати. Відтак, після направлення вимоги позивача, отримані відповідачем грошові кошти в сумі 118' 557,00 грн є такими, що отримані ним без достатніх правових підстав, оскільки підстава, на якій він їх набув відпала та підлягають поверненню позивачу. Щодо вимоги про стягнення з відповідача 4'405,22 грн пені, 1' 101,30 грн 3% річних суд зазначає наступне. Аналіз ст. 1212 ЦК України вказує на те, що цей вид позадоговірних зобов`язань породжує такі юридичні факти, як набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи та відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 11.04.2018 у справі №922/438/17. У разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються передбачені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України компенсаційні виплати. (Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 року у справі № 910/10156/17)". Перевіривши розрахунок, підстави та правильність нарахування суми 3% річних відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, колегія суддів дійшла висновку про правомірність стягнення 1' 098,11 грн. 3% річних. Також судом першої інстанції правомірно стягнуто 4' 392,44 грн. пені. Відповідно до ст.ст.73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи. Згідно з ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. У відповідності до ст.78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.79 ГПК України). Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до ч.5 ст.236 ГПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За приписами ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Так, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Поряд з цим, за змістом п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Судові витрати, в силу ст.129 ГПК України, покладаються на апелянта. керуючись ст.ст. 86, 255, 269, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БІК МАРК" б/н від 27.01.2021залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 12.01.2021 у справі №914/2746/20 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. ст. 287-289 ГПК України. Головуючий -суддя Плотніцький Б.Д. Суддя Гриців В.М. Суддя Зварич О.В.