Постанова Львівський апеляційний суд № 462/4683/20

Справа № 462/4683/20 Головуючий у 1 інстанції: Гедз Б.М. Провадження № 33/811/1771/20 Доповідач в 2-й інстанції: Маліновська-Микич О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2021 року суддя Львівського апеляційного суду Маліновська-Микич О.В., з участю захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника адвоката Русенка Р.І., розглянувши апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Русенка Р.І. на постанову Залізничного районного суду м. Львова від 20 жовтня 2020 року, встановив: постановою Залізничного районного суду м. Львова від 20 жовтня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та обрано йому адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 (десять тисяч двісті) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави 420,40 грн. судового збору. Згідно з постановою ОСОБА_1 28.07.2020 о 03.12 год. на вул. Виговського, 6 у м. Львові, керував автомобілем марки «ВАЗ», номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду для визначення стану алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку в присутності двох свідків відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись з даною постановою захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвокат Русенко Р.І. подав апеляційну скаргу в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження даної постанови, скасувати її та закрити провадження у справі. В обґрунтування покликається на те, що постанова суду першої інстанції є незаконна та необґрунтована, оскільки судом в порушення вищезазначених вимог не вжито належних заходів, спрямованих на встановлення всіх обставин справи, що мають значення для її правильного рішення. Апелянт вказує, що суд першої інстанції неправильно застосував положення окремих законодавчих актів, яким встановлювалась та скасовувалась адміністративна відповідальність за вчинення окремих діянь. Звертає увагу, що 01 липня 2020 року був скасований акт, який встановлював адміністративну відповідальність за вищевказане правопорушення, натомість була встановлена кримінальна відповідальність, передбачена ст. 286-1 Кримінального кодексу України. Щодо поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Залізничного районного суду м. Львова від 20 жовтня 2020 року, то апелянт вказує, що судом апеляційної інстанції повернуто його апеляційну, а тому був змушений подати клопотання та апеляційну скаргу не в межах строку. У судовому засіданні захисник Русенко Р.І. апеляційну скаргу підтримав, покликаючись на викладені в ній мотиви. Крім того подав клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП покликаючись на те, що як вбачається з відеозапису з нагрудних камер поліцейських, на питання поліцейського чи буде ОСОБА_1 проходити огляд на місці зупинки та в медичному закладі, останній оспорював причину його зупинки та заперечував порушення ним правил дорожнього руху. Однак працівник поліції не отримавши відповіді на постановлене питання розцінив дії ОСОБА_1 , як відмову від проходження огляду. Вважає, що поліцейськими допущено порушення вимог ст. 266 КУпАП та Інструкції щодо проведення огляду водія на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я, у разі відмови від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу. Заслухавши виступ захисника Русенка Р.І. на підтримку апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що строк апеляційного оскарження слід поновити, а апеляційну скаргу задоволити з таких підстав. Матеріалами справи підтверджуються доводи апелянта щодо причин пропуску строку апеляційного оскарження. Суд вважає, що строк апеляційного оскарження пропущений апелянтом з поважних причин, а тому його слід поновити. Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Водночас, згідно з вимогами ст. 280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в числі інших визначених законом обставин, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності. Згідно з ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку відповідним органом встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Отже, з огляду на положення ст.ст. 251, 252 КУпАП суддя в постанові повинен навести докази наявності чи відсутності адміністративного правопорушення, винності особи у його вчиненні, а також дати належну оцінку цим доказам у їх сукупності. Проте, вищевказані вимоги закону суддею місцевого суду дотримані не були і висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, наведених у постанові, не підтверджується доказами. Так, положеннями статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Проведення огляду на стан сп`яніння здійснюється в порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція) та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 № 1103 (далі - Порядок). Згідно з положеннями ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп`яніння, підлягають огляду на стан алкогольного сп`яніння, який проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів у присутності двох свідків, а у разі незгоди водія на проведення такого огляду або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я, які мають право на проведення такого огляду, не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Зазначені вимоги закону знайшли своє відображення і в п. 7 розділу 1 Інструкції, в якому визначено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП. При цьому в п. 6 Порядку вказано, що водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я; водночас у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду (п. 8 Порядку). Частиною 5 статті 266 КУпАП передбачено, що огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Як вбачається з відеозапису події від 28 липня 2020 року співробітник поліції запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу, а також додатково повідомили, що він може пройти огляд у медичному закладі. ОСОБА_1 почав з`ясовувати у працівника поліції причини його зупинки, а отримавши відповідь щодо причин зупинки заперечував, що ним порушено правила дорожнього руху. Разом з тим ствердної відмови від проходження огляду як на місці зупинки, так і в медичному закладі ОСОБА_1 не висловлював. Працівник поліції не отримавши відповіді ОСОБА_2 на пропозицію пройти огляд вказав, що: «Ваша відмова на надання відповіді прирівнюється до того, що Ви відмовляєтесь від проходження огляду» та розпочав складання відповідних матеріалів. Проте, працівник поліції не отримавши відповіді ОСОБА_1 на пропозицію проходження огляду, помилково розцінив дії ОСОБА_1 , як відмову від огляду, що свідчить про те, що працівниками поліції не було дотримано вимог закону щодо проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, тому такий огляд вважається недійсним. Крім того, відповідно до п. 6 Розділу ІХ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Також, апеляційний суд звертає увагу на те, що протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 318580 від 28 липня 2020 року складений про відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку. Викладаючи у протоколі фабулу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, поліцейський не вказав, що ОСОБА_1 відмовився від запропонованого йому огляду на стан алкогольного сп`яніння як за допомогою технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу, так і у найближчому закладі охорони здоров`я. Тобто в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначені дії водія щодо ухилення від огляду, що лише в такому випадку інспектор поліції мав право скласти протокол про адміністративне правопорушення. При винесенні постанови, суддя місцевого суду оцінки та аналізу наявним у справі доказам не надав, не з`ясував усі обставини справи в їх сукупності, унаслідок чого, за відсутності в матеріалах справи належних доказів, дійшов помилкового висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відповідно до вимог ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Отже у справі відсутні належні, допустимі та достатні докази, які б підтверджували наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відповідно до п.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення. З огляду на викладене, апеляційну скаргу слід задовольнити, постанову судді скасувати, а справу закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Щодо клопотання захисника про закриття провадження у справі на підставі п.6 ст. 247 КУпАП у зв`язку із скасуванням акта, який встановлює адміністративну відповідальність, апеляційний суд зазначає наступне. Відповідно до частини першої статті 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення підлягає відповідальності на підставі закону, що діяв під час і за місцем вчинення правопорушення. Доцільно взяти до уваги, що у теорії права виділяють три види дії нормативно-правового акта: 1) пряма дія; 2) зворотна (ретроактивна) дія; 3) переживаюча (ультраактивна) дія. Переживаюча (ультраактивна) дія (окремі положення нормативно-правового акта продовжують свою дію навіть після втрати чинності внаслідок скасування всього нормативно-правового акта чи зміни відповідної його частини). Зокрема ультраактивність має місце тоді, коли приписи нормативно-правового акта, який діяв раніше, поширюються на нереалізовані або неприпинені на момент втрати ним чинності правовідносини, оскільки дія акта, який вводиться замість діючого раніше, поширюється лише на нові правовідносини, що виникають після набрання ним чинності. Виходячи із цих положень до осіб, які до 01 липня 2020 року вчинили керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, або інші дії, виключені зі статті 130 КУпАП, має бути застосовано закон, що діяв під час і за місцем вчинення правопорушення. У свою чергу стаття 8 КУпАП передбачає, що закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, що встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Аналогічні положення містяться у частині другій статті 5 КК України, згідно з якою закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, немає зворотної дії в часі. Згідно з підпунктом 4 пункту 1 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22 листопада 2018 року № 2617-VIII (далі Закон 1) стаття 130 КУпАП була викладена в новій редакції. Також підпунктом 171 пункту 2 розділу І Закону 1 Кримінальний кодекс України було доповнено статтею 286-1, якою встановлювалась кримінальна відповідальність за керування транспортними засобами особами у стані алкогольного сп`яніння або під впливом наркотичних чи психотропних речовин, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані алкогольного сп`яніння або під впливом наркотичних чи психотропних речовин, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Однак, згідно з підпунктом 1 пункту 117 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 17 червня 2020 року № 720-IX (далі Закон 2) підпункт 4 пункту 1 розділу І Закону 1 виключений. Також, згідно з підпунктом 2 пункту 117 Закону 2 підпункт 171 пункту 2 розділу І Закону 1 виключений. Відповідно до розділу ІІ Закону 2 цей Закон набирає чинності з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22 листопада 2018 року № 2617-VIII, а саме з 01 липня 2020 року. Тобто, Законом № 720-IX від 17 червня 2020 року по суті повернуто у попереднє положення диспозицію ст. 130 КУпАП, яка існувала, як на момент набрання чинності Закону № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року, так і після набрання ним чинності. Отже, суд застосовує чинну редакцію частини 1 статті 130 КУпАП, тобто редакцію вказаної частини статті, яка є ідентичною як на день вчинення правопорушення так і на день розгляду справи. Тому, доводи апеляційної скарги про наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі п.6 ст.247 КУпАП відсутні. Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, - постановив: поновити захиснику особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвокату Русенку Р.І. строк на апеляційне оскарження постанови Залізничного районного суду м. Львова від 20 жовтня 2020 року щодо ОСОБА_1 . Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Русенка Р.І. задоволити. Постанову Залізничного районного суду м. Львова від 20 жовтня 2020 року щодо ОСОБА_1 скасувати. Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя О.В. Маліновська-Микич