Ухвала КЦС ВС № 210/2042/14-ц

Ухвала 09 червня 2021 року м. Київ справа № 210/2042/14-ц провадження № 61-8873ск21 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 листопада 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 квітня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , третя особа - орган опіки та піклування виконавчого комітету Металургійної районної у місті ради про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ: 20 травня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 листопада 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 квітня 2021 року у вказаній справі. До касаційної скарги заявницею додано клопотання про звільнення від сплати судового збору, у якому заявниця просить звільнити її від сплати судового збору за подання касаційної скарги. Вказане клопотання обґрунтовано тим, що заявниця розлучена із чоловіком, є багатодітною матір`ю, має п`ятьох дітей, вона разом із дітьми має статус багатодітної сім`ї, хворіє тяжкими захворюваннями. На підтвердження наведених обставин заявницею надано відповідні докази, а саме: копію свідоцтва про розірвання шлюбу, копію посвідчення багатодітної сім`ї, копії свідоцтва про народження дітей, копію довідки малозабезпеченої сім`ї, копію виписки з медичної картки, копію довідки Управління праці та соціального захисту населення в Металургійному заводі м. Кривого Рогу, довідку про склад сім`ї, копію студентського квитка. Крім того, заявниця зазначає, що розмір її доходу за 2020 рік складає 56 586,82 грн, що підтверджується відомостями із Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми нарахованих та/або отриманих доходів. Вирішуючи питання про звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору, Верховний Суд виходить із того, що у своїй практиці Європейський суд зазначав, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою. Відповідно до частин першої та третьої статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі, а також зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх оплати. Згідно зі статтею 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. Ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентну практику Європейського суду з прав людини, зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі», сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету, суд дійшов висновку, що наявні підстави для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання її касаційної скарги, оскільки розмір судового збору за подання касаційної скарги (10 252,39 грн) становить більше 5 відсотків розміру її річного доходу (4 149,40 грн), а тому його сплата буде надмірним тягарем для заявниці з урахуванням її доходу та обов`язку утримувати п`ятьох неповнолітніх дітей. У касаційній скарзі заявниця посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку) як на підставу оскарження судових рішень. Зокрема, заявниця у касаційній скарзі зазначає, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі № 210/2042/14-ц. Також як на підставу оскарження судових рішень заявниця посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу), а саме зазначає, що суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України), суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України). Касаційна скарга подана у передбачений законом строк та з дотриманням вимог закону щодо форми та змісту. За змістом частини сьомої статті 394 ЦПК України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі, в якій вирішує питання про витребування матеріалів справи. Враховуючи, що судом не встановлено підстав для залишення касаційної скарги без руху, відмови у відкритті касаційного провадження чи повернення касаційної скарги, зважаючи на те, що доводи касаційної скарги підлягають перевірці за матеріалами справи, отже наявні підстави для відкриття касаційного провадження та витребування матеріалів указаної вище справи. Касаційне провадження у цій справі відкривається на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України. До касаційної скарги заявницею додано клопотання про зупинення виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 21 квітня 2021 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку. Вказане клопотання мотивовано тим, що у заявниці відсутні грошові кошти на погашення заборгованості за кредитним договором, стягнутої оскаржуваним судовим рішенням, а тому державним виконавцем до моменту ухвалення рішення судом касаційної інстанції можуть бути здійсненні заходи щодо реалізації предмету іпотеки - квартири, у якій проживає заявниця разом із дітьми та яка є їх єдиним житлом. Згідно зі змістом частини восьмої статті 394 ЦПК України за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії. Частиною першою статті 436 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку. Оскільки заявницею оскаржується судове рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 15 104,14 дол. США та 113 266,04 грн, що є значною сумою та виконання оскаржуваного судового рішення до його перегляду судом касаційної інстанції може мати наслідком примусове звернення на майно заявниці, суд дійшов висновку про обґрунтованість клопотання заявниці про зупинення виконання судового рішення та наявність підстав для його задоволення. Керуючись статтями 389, 394, 436 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Заяву ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору задовольнити. Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги. Відкрити касаційне провадження у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , третя особа - орган опіки та піклування виконавчого комітету Металургійної районної у місті ради про стягнення заборгованості. Витребувати із Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області матеріали цивільної справи № 210/2042/14-ц. Клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання судового рішення задовольнити. Зупинити виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 21 квітня 2021 року до закінчення касаційного провадження. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, в 10-денний строк з дня отримання ухвали. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді:О. В. Ступак І. Ю. Гулейков Г. І. Усик