Постанова КЦС ВС № 199/7250/17

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 квітня 2021 року м. Київ справа № 199/7250/17 провадження № 61-3591св19 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - судді Фаловської І. М., суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А., учасники справи: заявник - Громадська організація «Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація» в інтересах члена організації ОСОБА_1, суб`єкт оскарження - старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Башілов Валентин Олександрович, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 січня 2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., Каратаєвої Л. О., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст скарги У травні 2018 року Громадська організація (далі - ГО) «Дніпропетровська незалежна правозахисна громадська організація» в інтересах члена своєї організації ОСОБА_1 звернулася зі скаргою на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департамента державної виконавчої служби (далі - ВПВР Департамента ДВС) Міністерства юстиції України Башілова В. О. про визнання неправомірною бездіяльності і зобов`язання вчинити певні дії. В обґрунтування вимог скарги вказувало, що рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 22 листопада 2017 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 2 квітня 2017 року, стягнено з Державної казначейської служби України (далі - ДКС України) за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 5 000 грн на відшкодування моральної шкоди. 12 квітня 2018 року Амур-Нижньодніпровським районним судом міста Дніпропетровська видано виконавчий лист на виконання вказаного рішення суду, який ОСОБА_1 14 квітня 2018 року направив до ВПВР Департамента ДВС Міністерства юстиції України. Повідомленням про повернення виконавчого документу без прийняття до виконання від 5 травня 2018 року старший державний виконавець ВПВР Департамента ДВС Міністерства юстиції України Башілов В. О. повернув виконавчий лист без виконання з посиланням на визначені законом обставини, що виключають здійснення виконавчого провадження органами державної виконавчої служби (пункт 10 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження»). На думку заявника, державний виконавець пропустив строк вчинення виконавчих дій і прийняття процесуальних рішень, оскільки виконавчий лист отримав 17 квітня 2018 року, а повідомлення про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання винесено лише 5 травня 2018 року. Крім того, заявник не погоджується з прийнятим рішенням державного виконавця про повернення виконавчого документа, оскільки вважає, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ підлягає примусовому виконанню органами державної виконавчої служби. За таких обставин просив: - визнати неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця ВПВР Департамента ДВС Міністерства юстиції України Башілова В. О., на виконання до якого надійшов виконавчий лист, виданий Амур-Нижньодніпровським районним судом міста Дніпропетровська 12 квітня 2018 року у цивільній справі № 199/7250/17-ц (2/199/2932/17), щодо порушення строку вчинення процесуальної дії, який встановлений частиною четвертою статті 4 Закону України «Про виконавче провадження»; - визнати неправомірною бездіяльність ВПВР Департамента ДВС Міністерства юстиції України щодо недотримання законодавчих строків направлення ОСОБА_1 повідомлення № 12185-33-18/20.1, датованого 5 травня 2018 року; - визнати неправомірним рішення старшого державного виконавця ВПВР Департамента ДВС Міністерства юстиції України Башілова В. О., на виконання до якого надійшов виконавчий лист, виданий Амур-Нижньодніпровським районним судом міста Дніпропетровська 12 квітня 2018 року у цивільній справі № 199/7250/17-ц (2/199/2932/17), щодо письмового повідомлення ОСОБА_1 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання № 12185-33-18/20.1 від 5 травня 2018 року; - зобов`язати старшого державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Башілова В. О. негайно прийняти до виконання вказаний виконавчий лист та у триденний строк з моменту отримання даної ухвали направити стягнені кошти у готівковій формі через відділення Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «Укрпошта» № 82 за місцем проживання ОСОБА_1 ; - витрати з перерахування коштів на користь ОСОБА_1 у готівковій формі покласти на ДКС України; - зобов`язати старшого державного виконавця старшого державного виконавця ВПВР Департамента ДВС Міністерства юстиції України Башілова В. О. протягом п`яти днів з дня отримання копії даної ухвали повідомити суд і ОСОБА_1 про виконання ухвали рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення; - стягнути з ВПВР Департамента ДВС на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані з явкою до суду, у порядку статті 138 ЦПК України за правилами згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 як компенсацію за відрив від звичайних занять у зв`язку з явкою до суду. Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 червня 2018 року скаргу задоволено частково. Визнано неправомірними дії старшого державного виконавця ВПВР Департамента ДВС Міністерства юстиції України Башілова В. О., на виконання до якого надійшов виконавчий лист Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 12 квітня 2018 року у справі № 199/7250/17, щодо письмового повідомлення ОСОБА_1 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання. Зобов`язано державного виконавця вчинити дії, пов`язані з виконанням вказаного виконавчого листа, та направити стягнені кошти у готівковій формі через відділення ПАТ «Укрпошта» № 82 за місцем проживання ОСОБА_1 . Стягнено з ВПВС Департаменту ДВС Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 компенсацію за відрив від звичайних занять у розмірі 224,10 грн. У задоволенні скарги у іншій частині відмовлено. Частково задовольняючи скаргу, суд першої інстанції виходив з незаконності рішення державного виконавця ВПВР Департамента ДВС Міністерства юстиції України Башілова В. О. у частині повернення стягувачу з передбаченої пунктом 10 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» підстави виконавчого документа. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 січня 2019 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту ДВС Міністерства юстиції України на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 27 червня 2018 року. Закриваючи апеляційне провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що за довіреністю від 29 грудня 2017 року, виданою Міністерством юстиції України на ім`я Петрушевської І. О. , представнику не надані права підписувати та подавати позови, апеляційні, касаційні скарги тощо. Тому, посилаючись на пункт 2 частини першої статті 362 ЦПК України, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою підлягає закриттю, оскільки апеляційна скарга підписана особою, яка не має права її підписувати. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала У травні 2019 року Департамент ДВС Міністерства юстиції України, діючи через свого представника Петрушевську І. О. , звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 січня 2019 року і направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції. Касаційна скарга мотивована помилковістю висновку суду апеляційної інстанції про відсутність у представника Петрушевської І. О. повноважень на підписання апеляційної скарги в інтересах Департаменту ДВС Міністерства юстиції України. Суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки змісту довіреності від 29 грудня 2017 року № 3716/20.3-03, виданої Міністерством юстиції України. Зазначає, що вказана довіреність уповноважує Петрушевську О. І. представляти інтереси Міністерства юстиції України в особі Департамента ДВС в судових органах з усіма правами, що надані процесуальним законодавством України стороні та третій особі, в тому числі з правом оскарження судових рішень. Відзив на касаційну скаргу не надходив. Провадження у суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 27 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі і ухвалою цього ж суду від 30 березня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права 8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. За таких обставин розгляд касаційної скарги Департаменту ДВС Міністерства юстиції України на постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 січня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 8 лютого 2020 року. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до статті 400 ЦПК України у тій же редакції під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків. У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист. Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини). Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Апеляційна скарга подається у письмовій формі і підписується особою, яка її подає, або представником такої особи. До апеляційної скарги додаються довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо апеляційна скарга подана представником і ці документи раніше не подавалися (частини перша і третя пункту 1 частини четвертої статті 356 ЦПК України). Відповідно до частин першої та третьої статті 58 ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII, чинній на час ухвалення оскаржуваного судового рішення, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 62 ЦПК України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені, зокрема, довіреністю фізичної або юридичної особи. Представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері (частини перша та друга статті 64 ЦПК України). Як встановлено судом апеляційної інстанції, апеляційна скарга на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 27 червня 2018 року підписана представником Департамента ДВС Міністерства юстиції України Петрушевською І. О., яка діяла на підставі довіреності від 29 грудня 2017 року, виданої Міністерством юстиції України, підписаної виконуючим обов`язки міністра Шкляром Сергієм. Дійшовши висновку про те, що Міністерство юстиції України не уповноважувало Петрушевську І. О. підписувати та подавати позови, апеляційні і касаційні скарги, суд апеляційної інстанції не врахував, що відповідно до цієї довіреності Петрушевську І. О. уповноважено представляти інтереси Міністерства юстиції України в особі Департаменту ДВС та його посадових осіб, зокрема інтереси відділу примусового виконання рішень та державних виконавців зазначеного відділу, в судових органах з усіма правами, що надані процесуальним законодавством України представнику, стороні, третій особі, представнику сторони та третьої особи, в тому числі з правом оскарження судових рішень та сплати судових витрат; окрім права подання позовної заяви, визнання позову, відмови від позову, його відкликання та відмови від апеляційних та касаційних скарг, досягнення примирення та укладення мирової угоди. Системний аналіз норм статті 64 ЦПК України дає підстави для висновку, що представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, усі належні їй процесуальні права та обов`язки, передбачені процесуальним законом, окрім тих повноважень, щодо здійснення яких наявні певні застереження у виданій йому довіреності або ордері. Відповідно, відсутність застереження щодо повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії від імені особи, яку він представляє, має оцінюватися як наявність у представника такого процесуального повноваження. За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку, що апеляційний суд помилково вважав, що Міністерство юстиції України не уповноважувало Петрушевську І. О. підписувати та подавати апеляційну скаргу, оскільки повноваження на представлення інтересів у судових установах з усіма правами, які надано процесуальним законодавством України стороні, включають в себе такі правомочності як підписання та подання апеляційної скарги. Крім того, обмежень повноважень представника на підписання та подання апеляційної скарги довіреність не містить. Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 22 січня 2020 року у справі № 199/7250/17 (провадження № 61-9091св19). Враховуючи, що висновки апеляційного суду ґрунтуються на припущеннях, не обґрунтовані належним чином, колегія суддів вважає постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 січня 2019 року такою, що прийнята з порушенням норм процесуального права, та такою, що підлягає скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. Закриваючи апеляційне провадження, суд апеляційної інстанції не врахував, що з апеляційною скаргою звернувся повноважний представник, на підтвердження чого суду надав копію довіреності. Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі. Щодо судових витрат Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи, що справа направляється для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, суд не здійснює розподіл судових витрат. Керуючись статтями 400, 411 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, статтею 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задовольнити. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 січня 2019 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Судді: І. М. Фаловська В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук