Постанова 4876 № 908/2192/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Додаткова постанова ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08.06.2021 року м.Дніпро Справа № 908/2192/20 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Кузнецова В.О., суддів Коваль Л.А., Чередка А.Є. секретар судового засідання Крицька Я.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву товариства з обмеженою відповідальністю Груп Інтрейд про стягнення витрат на правничу допомогу у справі за позовом державного підприємства Житомирський бронетанковий завод, Житомирська область, смт. Новогуйвинське до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю Груп Інтрейд, м. Запоріжжя про стягнення 116 121 грн 60 коп. та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Груп Інтрейд, м.Запоріжжя до відповідача державного підприємства Житомирський бронетанковий завод, Житомирська область, смт. Новогуйвинське про стягнення 166 751 грн 55 коп. ВСТАНОВИВ: Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 01.06.2021 апеляційну скаргу державного підприємства Житомирський бронетанковий завод задоволено частково. Додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 30.12.2020 у справі №908/2192/20 змінено, викладено у наступній редакції «Заяву товариства з обмеженою відповідальністю Груп Інтрейд про ухвалення додаткового рішення у справі № 908/2192/20 задовольнити частково. Стягнути з державного підприємства Житомирський бронетанковий завод (12441 Житомирська область, смт.Новогуйвинське, вул.Дружби народів, 1, ідентифікаційний номер юридичної особи 07620094) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Груп Інтрейд (69035 м.Запоріжжя, вул.Брянська, 15, офіс 25, ідентифікаційний код юридичної особи 41071921) 8 800,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили». Товариство з обмеженою відповідальністю "Група Інтрейд" звернулося до апеляційного господарського суду з заявою про стягнення з державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" витрат на правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн. Апеляційним господарським судом вказану заяву призначено до розгляду в судовому засіданні на 08.06.2021, про час та місце судового засідання сторони повідомлені у судовому засіданні, яке відбулося 01.06.2021. 08.06.2021 сторони наданим їм процесуальним правом не скористалися та не забезпечили у судове засідання явку повноважених представників. Позивач у поданій заяві просить розглянути заяву за відсутністю його представника. Колегія суддів вважає, що неявка учасників справи не перешкоджає розгляду заяви. Розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Група Інтрейд" про стягнення з державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" витрат на правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн, колегія суддів враховує таке. За приписами ч.1-3 ст.244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Відповідно до ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу. Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України). Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України). За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України). У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Так, відповідно до п.3 ч.4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Водночас, у частині 5 наведеної правової норми визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Так, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі №922/2685/19. У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. За ч. 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору. Згідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Як вбачається з матеріалів справи у відзиві на апеляційну скаргу товариством з обмеженою відповідальністю "Груп Інтрейд" заявлено про покладення на позивача судових витрат у справі. В підтвердження понесених витрат на правничу допомогу у ро відповідачем надано копію рахунку-фактури №СФ-0000085 від 11.05.2021; копію платіжного доручення №710 від 11.05.2021; копію акта приймання-передачі №ОУ-0000085 від 11.05.2021, копію розрахунку гонорару (додаток до акту приймання-передачі №ОУ-0000085 від 11.05.2021); копію ордеру; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю; копію договору доручення про надання правової допомогу. 01.02.2021 між Адвокатським Бюро "Сергія Жечева" та товариством з обмеженою відповідальністю "Груп Інтрейд" укладено договір-доручення про надання правової допомоги, предметом якого є надання Адвокатським бюро усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів. Відповідно до п.4.2 договору гонорар адвоката погоджується за взаємною згодою сторін та оформлюється актом приймання-передачі наданої правової допомоги. У додатковій угоді № 1 від 01.02.2021 до вказаного договору сторони погодили вартість правової допомоги, що надається, зокрема, підготовка позовної заяви, відповіді на відзив, заперечення на відповідь на відзив, зустрічного позову, апеляційної скарги, касаційної скарги (в незалежності від витраченого часу) - 5 000,00 грн за одну годину; представництво інтересів у судовому засіданні за межами міста Запоріжжя - 4 000,00 грн. 11.05.2021 між сторонами договору підписано акт №ОУ-0000085 приймання передачі, відповідно до якого виконавцем були надані такі послуги: підготовка відзиву на апеляційну скаргу на додаткове рішення 5 000 грн; участь у судовому засіданні, яке відбудеться 01.06.2021 3000 грн. Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених до стягнення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції враховує обставини справи, її складність, предмет та підстави спірних правовідносин. Колегія суддів вважає, що з огляду на обставини справи справа не є складною і підготовка до її розгляду не потребує аналізу великої кількості норм чинного законодавства, значних затрат часу та зусиль, а також враховуючи обсяг виконаних робіт (наданих послуг), заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є не співмірним із складністю справи та виконаною адвокатом роботою (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконаними роботами із предметом спору. Таким чином, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката в цьому випадку не відповідає критеріям розумності, співмірності, справедливості. З урахуванням наведеного, приймаючи до уваги часткове задоволення апеляційної скарги державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод", апеляційний господарський дійшов висновку, що заява відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню в сумі 2 000,00 грн, оскільки цей розмір судових витрат відповідає як критерію реальності понесення адвокатських витрат, так і критерію розумної необхідності таких витрат. Керуючись ст.ст.129,244,281 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ПОСТАНОВИВ: Заяву товариства з обмеженою відповідальністю Груп Інтрейд про стягнення витрат на правничу допомогу у справі №908/2192/20 задовольнити частково. Стягнути з Державного підприємства Житомирський бронетанковий завод (12441 Житомирська область, смт. Новогуйвинське, вул. Дружби народів, 1, ідентифікаційний номер юридичної особи 07620094) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Груп Інтрейд (69035 м. Запоріжжя, вул. Брянська, 15, офіс 25, ідентифікаційний код юридичної особи 41071921) 2 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції. Доручити Господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку. Додаткова постанова складена у повному обсязі 11.06.2021 Головуючий В.О.Кузнецов Судді А.Є.Чередко Л.А.Коваль