Постанова 4857 № 380/996/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 червня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/996/20 пров. № А/857/1534/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Довгополова О.М., суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В., за участю секретаря судового засідання Юрченко М.М., розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, керівник апарату Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області Кулиняк Степан Львович, про визнання протиправним наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - суддя (судді) в суді першої інстанції Костецький Н.В., час ухвалення рішення: 15:09:53 год , місце ухвалення рішення м. Львів, дата складання повного тексту рішення: 27.11.2020, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області «Про звільнення ОСОБА_2 » від 26.12.2019 №181-К-1, яким позивача звільнено з посади головного спеціаліста відділу житлово-комунального господарства та інфраструктури Управління економічної політики житлово-комунального господарства та інфраструктури Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області у зв`язку зі скороченням чисельності та штату на підставі пункту 1 статті 87 Закону України «Про державну службу»; поновити його на посаді головного спеціаліста відділу житлово-комунального господарства та інфраструктури Управління економічної політики житлово-комунального господарства та інфраструктури Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області з 31 грудня 2019 року; стягнути з відповідача на користь позивача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року позов задоволено. Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення норм матеріального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом не повно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, оскільки Дрогобицькою районною державною адміністрацією прийняті розпорядження від 30.10.2019 №374 «Про впорядкування структури районної державної адміністрації та введення в дію штатних розписів», від 11.12.2019 № 432 «Про внесення змін у розпорядження від 30.10.2019 № 374 «Про впорядкування структури районної державної адміністрації та введення в дію штатних розписів», від 23.12.2019 № 452 «Про затвердження та введення в дію з 1 січня 2020 року штатних розписів апарату та структурних підрозділів Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області на 2020 рік», в яких зазначено управління, сектори, відділи, посади, що вводяться у структуру райдержадміністрації з 01.01.2020. Звертає увагу, що в Дрогобицькій районній державній адміністрації мало місце значне скорочення чисельності та штату працівників. Окрім того, 30.10.2019 позивача ознайомлено з попередженням про наступне вивільнення та одночасно повідомлено про те, що станом на 30.10.2019 відсутні будь-які вакантні посади у Дрогобицькій районній державній адміністрації Львівської області. В період з 30.10.2019 до 01.01.2020 були вакантні посади голови Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області; головного спеціаліста з питань оборонної та мобілізаційної роботи апарату Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області; державного реєстратора прав на нерухоме майно. Зазначає, що переведення на рівнозначну або нижчу посаду в одному державному органі є правом, а не обов`язком керівника державного органу. Чинним законодавством не встановлено обов`язку роботодавця пропонувати протягом двохмісячного терміну будь-які вакантні посади. Також зауважує, що вивільнення працівників було масовим, відтак не було за можливе всім державним службовцям пропонувати вакантну посаду, а тому для визначення кандидата на зайняття вакантної посади головного спеціаліста з питань оборонної та мобілізаційної роботи апарату Дрогобицької райдержадміністрації керівник апарату в межах повноважень (статтею 17 Закону України «Про державну службу) скористався своїм правом оголосити конкурс. Окрім того, позивач не володів доступом до державної таємниці, не мав досвіду у сфері мобілізаційної підготовки. Позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому покликається на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та просить залишити його без змін. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу при звільненні не запропоновано усі наявні вакантні посади державної служби та не враховано його переважне право на залишення на роботі. Апеляційним судом встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що ОСОБА_1 з 25.07.2018 по 31.12.2019 перебував на посаді головного спеціаліста відділу житлово-комунального господарства та інфраструктури Управління економічної політики житлово-комунального господарства та інфраструктури Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області (далі Посада, Управління відповідно) (т.1 а.с.12 зворот). Згідно з розпорядженням голови Львівської обласної державної адміністрації «Про затвердження граничної чисельності працівників апаратів районних державних адміністрацій та їх структурних підрозділів» від 30.10.2019 №1214/0/5-19 затверджено граничну чисельність працівників апарату Дрогобицької районної державної адміністрації та її структурних підрозділів 75 (апарат -15, управління, відділи та інші структурні підрозділи» - 60). Розпорядженням голови Львівської обласної державної адміністрації «Про внесення змін до розпорядження голови облдержадміністрації від 30.10.2019 № 1214/0/5-19» гранична чисельність працівників апарату Дрогобицької районної державної адміністрації та її структурних підрозділів 82 (апарат -14, управління, відділи та інші структурні підрозділи» - 68) (т.1 а.с.122-123). Розпорядженням Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області від 30.10.2019 №374 «Про впорядкування структури Дрогобицької районної державної адміністрації», зокрема його пунктом 3, затверджено граничну чисельність працівників апарату, управлінь, відділів та інших структурних підрозділів Дрогобицької районної державної адміністрації (т.1 а.с.30-36). З наведеним вище розпорядженням щодо наступного його вивільненням відповідно до частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» (далі Закон №889-VIII) та статті 40 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП) ОСОБА_1 ознайомлений 30.10.2019 (т.1 а.с.30 зворот). Розпорядженням Дрогобицької районної державної адміністрації від 11.12.2019 №432 «Про внесення змін у розпорядження від 30.10.2019 №374 «Про впорядкування структури Дрогобицької районної державної адміністрації» внесено зміни у розпорядження від 30.10.2019 №374, з 01.01.2020 в структурі апарату районної державної адміністрації утворено наступні структурні підрозділи, зокрема управління з питань економіки, житлово-комунального господарства, інфраструктури, енергетики та захисту довкілля (без статусу юридичної особи) (далі Управління-1) (т.1 а.с.37-39). Розпорядженням відповідача від 23.12.2019 №452 «Про затвердження та введення в дію з 01.01.2020 штатних розписів апарату та структурних підрозділів Дрогобицької районної державної адміністрації на 2020 рік» всього затверджено кількість штатних посад в Дрогобицькій районній державній адміністрації -

22. Згідно із штатним розписом Управління-1 затверджено 2 відділи, зокрема відділ житлово-комунального господарства, інфраструктури, енергетики та захисту довкілля із кількістю штатних посад - 3 (начальник відділу, головний спеціаліст, провідний спеціаліст). Вказані акти свідчать про скорочення чисельності та штату Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області. Наказом відповідача від 26.12.2019 №181-К-1 «Про звільнення ОСОБА_2 » позивача звільнено з посади у зв`язку із скороченням чисельності та штату 31.12.2019 на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII (т.1 а.с.14). Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначено Законом №889-VIII; в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин). Відповідно до приписів статті 1 Закону №889-VIII державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством. Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби. Частинами другою та третьою статті 5 Закону №889-VIII передбачено, що відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом. Підстави припинення державної служби визначено статтею 83 Закону №889-VIII, відповідно до пункту 4 частини першої якої, державна служба припиняється, зокрема, за ініціативою суб`єкта призначення. У відповідності до положень статті 87 цього ж Закону, підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення, серед іншого, є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу. Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено КЗпП (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин). Відповідно до абзацу 3 статті 32 КЗпП у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Підстави припинення трудового договору визначені статтею 36 КЗпП, до яких віднесено, зокрема, ініціативу власника або уповноваженого ним органу. Згідно із приписами пункту 1 абзацу 1 статті 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Статтею 42 даного Кодексу також передбачено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається, серед інших, працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат. Згідно статті 49-2 КЗпП про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників. Державна служба зайнятості інформує працівників про роботу в тій самій чи іншій місцевості за їх професіями, спеціальностями, кваліфікаціями, а у разі їх відсутності - здійснює підбір іншої роботи з урахуванням індивідуальних побажань і суспільних потреб. У разі потреби особу може бути направлено, за її згодою, на професійну перепідготовку або підвищення кваліфікації відповідно до законодавства. Надаючи оцінку доводам позивача та висновкам суду першої інстанції щодо протиправності його звільнення відповідачем, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне. З матеріалів справи видно, що постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2019 №926 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України та скасування постанови Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 р. № 746» внесено зміни в додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2014 №91 «Деякі питання діяльності місцевих державних адміністрацій» та значно зменшено чисельність працівників районних держадміністрацій. Львівською обласною державною адміністрацією розпорядженням від 30.10.2019 №1214/0/5-19 та від 21.11.2019 №1366/05-19 доведено до відома, зокрема, Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області граничну чисельність працівників апарату та структурних підрозділів з 01.01.2020 та зобов`язано районні державні адміністрації привести граничну чисельність працівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів у відповідність із граничною чисельністю, встановленою цим розпорядженням з 01.01.2020. На виконання зазначеної постанови та розпоряджень Львівської обласної державної адміністрації були прийняті розпорядження Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області від 30.10.2019 №374 «Про впорядкування структури районної державної адміністрації та введення в дію штатних розписів», від 11.12.2019 №432 «Про внесення змін у розпорядження від 30 жовтня 2019 року № 374 «Про впорядкування структури районної державної адміністрації та введення в дію штатних розписів», від 23.12.2019 №452 «Про затвердження та введення в дію з 1 січня 2020 року штатних розписів апарату та структурних підрозділів Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області на 2020 рік», в яких зазначено управління, сектори, відділи, посади, що вводяться у структуру райдержадміністрації з 01.01.2020. Як слідує із нормативного тлумачення частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі скороченням чисельності або штату працівників зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. При цьому, припинення державної служби з підстав скорочення чисельності або штату державних службовців можливе тільки у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі відповідно до кваліфікації державного службовця. Так як обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом статті 49-2 КЗпП роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення. Положеннями частини першої статті 42 КЗпП передбачено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Водночас, коли йдеться про кількісне скорочення посад (штатних одиниць) роботодавець також повинен з`ясувати хто з цих працівників має переважне право на залишення на роботі. За правилами частини 2 цієї статті Кодексу при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, особам з інвалідністю внаслідок війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п`яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби. 10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат. Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України (частина 3 цієї ж статті Кодексу). При вирішенні питання про звільнення працівника роботодавець, здійснюючи перевірку кваліфікації і продуктивності праці, повинен досліджувати документи та інші відомості про освіту і присвоєння кваліфікаційних розрядів (класів, категорій, рангів), про підвищення кваліфікації, про навчання без відриву від виробництва, про винаходи і раціоналізаторські пропозиції, авторами яких є відповідні працівники, про тимчасове виконання обов`язків більш кваліфікованих працівників, про досвід трудової діяльності, про виконання норм виробітку, про розширення зони обслуговування, про збільшення обсягу виконуваної роботи, про суміщення професій тощо. Продуктивність праці і кваліфікація працівника повинні оцінюватися окремо, але у підсумку роботодавець повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників. При відсутності різниці у кваліфікації і продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені в частині 2 статті 42 КЗпП України. Оскільки в межах однієї і тієї ж структурної одиниці суб`єкта владних повноважень є різні рівні посад (керівник, заступник керівника, виконавець), в тому числі за змістом і обсягом повноважень та функціональних обов`язків, вірним і однаковим, на переконання суду, буде мати місце порівняння рівня «кваліфікація» і «продуктивність праці» лише в межах однакових посад, з однорідними функціональними і посадовими обов`язками, місцем несення служби і територією контролю, в тому числі періодом порівняння роботи. Разом з тим, апеляційний суд вважає, що необ`єктивним є порівняння працівників між різними за змістом і функціональним навантаженням структурних підрозділів в межах однієї одиниці (одного підприємства, установи чи організації), в тому числі порівняння «кваліфікації» і «продуктивності праці» між працівниками таких різних структурних одиниць за ознаками відповідної фахової освіти, професійними знаннями, здобутої кваліфікації і отриманим досвідом за певним видом функціональних обов`язків. Відтак, порівняння слід вважати об`єктивним між працівниками одного і того ж структурного підрозділу/одиниці. В іншому ж випадку порівнювати і вирішувати питання про можливість пропонування роботи в інших структурних одиницях в межах одного підприємства, установи чи організації (за наявності вакантних посад) необхідно здійснювати з урахуванням відповідної професії чи спеціальності, в тому числі із урахуванням індивідуальної освіти, кваліфікації, досвіду тощо. У випадку звільнення суб`єктом призначення більше ніж однієї особи для виявлення працівників, які мають право залишення на роботі, роботодавець повинен здійснити порівняльний аналіз, який може бути проведений шляхом приготування довідки у довільній формі про отримані результати з наведенням даних, які свідчать про переважне право одного перед іншим на залишення на роботі. Як уже зазначено вище, 30.10.2019 позивача ознайомлено з попередженням про наступне вивільнення згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП, пунктом 1 частини першої статті 87 Закону 889-VIII, яке відбудеться 31.12.2019 та одночасно повідомлено про те, що станом на 30.10,2019 відсутні будь-які вакантні посади у Дрогобицькій районній державній адміністрації Львівської області. Суд першої інстанції зазначав, що у відповідача були наявні вакантні посади державної служби, а саме голови Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області; головного спеціаліста з питань оборонної та мобілізаційної роботи апарату Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області; державного реєстратора прав на нерухоме майно, однак ОСОБА_1 не було запропоновано жодної із зазначених вакантних посад. З огляду на викладене, слід зазначити, що посада державного реєстратора прав на нерухоме майно позивачу не могла пропонуватись з огляду на те, що останній не відповідає Кваліфікаційним вимогам до державного реєстратора, затвердженим наказом Міністерства юстиції України (далі МЮУ) від 29.12.2015 №2790/5 (в редакції наказу МЮУ від 04.11.2019 №3388/5), а саме у позивача відсутній стаж роботи у сфері права не менше трьох років або на посаді державного реєстратора чи і виконання функцій державного реєстратора не менше одного року; успішне проходження спеціальної перевірки діяльності державного реєстратора в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань в порядку здійснення контролю, визначеному Кабінетом Міністрів України. Щодо посади головного спеціаліста з питань оборонної та мобілізаційної роботи апарату райдержадміністрації, то апеляційний суд зазначає наступне. Державний службовець може бути переведений на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей, а проведення конкурсу здійснюється відповідно до визначених в установленому законом порядку вимог до професійної компетентності кандидата на зайняття вакантної посади державної служби за результатами оцінювання його особистих досягнень, знань, умінь і навичок, моральних і ділових якостей для належного виконання посадових обов`язків. Так, в розглядуваному випадку вивільнення працівників райдержадміністрації було масовим, тому неможливо було всім державним службовцям пропонувати вакантну посаду (яка виникла не на момент попередження про наступне вивільнення та не на момент фактичного звільнення 31.12.2019), у зв`язку із чим для визначення кандидата на зайняття вакантної посади головного спеціаліста з питань оборонної та мобілізаційної роботи апарату Дрогобицької райдержадміністрації керівник апарату в межах повноважень, визначених статтею 17 Закону №889-VIII, скористався своїм правом оголосити конкурс (т.1 а.с.162-164). Позивач не скористався правом взяти участь у вказаному конкурсі. Водночас, посада головного спеціаліста з питань оборонної та мобілізаційної роботи апарату Дрогобицької райдержадміністрації позивачу не була запропонована, оскільки посада головного спеціаліста з питань оборонної та мобілізаційної роботи апарату райдержадміністрації з 01.01.2020 згідно з розпорядженнями Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області від 30.10.2019 №374 «Про впорядкування структури районної державної адміністрації та введення в дію штатних розписів», від 11.12.2019 №432 «Про внесення змін у розпорядження від 30 жовтня 2019 року №374 «Про впорядкування структури районної державної адміністрації та введення в дію штатних розписів», від 23.12.2019 №452 «Про затвердження та введення в дію з 01.01.2020 штатних розписів апарату та структурних підрозділів Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області на 2020 рік» - відсутня. Таким чином, дана посада, як і посади осіб, які підлягали вивільненню, згідно нової структури та штатного розпису, які відповідно були затверджені раніше виникнення вакантної посади, відсутні. Позивач виконував свої обов`язки до 31.12.2019, а з 01.01.2019 посада головного спеціаліста з питань оборонної та мобілізаційної роботи апарату Дрогобицької райдержадміністрації також скорочена, що підтверджується штатним розписом згідно розпоряджень від 30.10.2019 №374 «Про впорядкування структури районної державної адміністрації та введення в дію штатних розписів», від 11.12.2019 № 432 «Про внесення змін у розпорядження від 30 жовтня 2019 року № 374 «Про впорядкування структури районної державної адміністрації та введення в дію штатних розписів», від 23.12.2019 № 452 «Про затвердження та введення в дію з 1 січня 2020 штатних розписів апарату та структурних підрозділів Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області на 2020 рік». З 01.01.2020 була створена посада головного спеціаліста з питань оборонної та мобілізаційної роботи сектору з питань цивільного захисту, оборонної і мобілізаційної роботи та взаємодії з правоохоронними органами Дрогобицької райдержадміністрації, тобто з 01.01.2020 утворена нова посада головного спеціаліста з питань оборонної та мобілізаційної роботи у відповідному секторі, не в апараті райдержадміністрації, та має інші посадові обов`язки, визначені посадовою інструкцією (виконує функції з оборонної, мобілізаційної роботи та взаємодії з правоохоронними органами, про що зазначено в посадовій інструкції ОСОБА_3 , а не було визначено у посадовій інструкції попереднього працівника.) Жоден із державних службовців, які були звільнені у зв`язку із скороченням чисельності та штату, в тому числі і позивач, не володіли доступом до державної таємниці, не мали досвіду у сфері мобілізаційної підготовки, про що можуть свідчити записи в їх особових книжках, відповідно, не володіли спеціальним законодавством, що відповідно унеможливило запропонувати дану посаду головним спеціалістам з метою їх переведення для належного виконання обов`язків з питань оборонної та мобілізаційної підготовки. Стосовно доводів позивача про те, що він має право на поновлення на посаді в Управлінні-1, то такі відхиляються апеляційним судом, оскільки посадові обов`язки головного спеціаліста у відділі Управління-1 є відмінними від тих, що виконував позивач під час перебування на посаді. Щодо переважного права позивача на залишення на роботі. Відповідно до статті 42 КЗпП при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а також особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п`яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби; 10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат. Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України. Відповідно до частини третьої статті 182 КЗпП звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов`язковим працевлаштуванням. Обов`язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору. Згідно із статтею 186-1 КЗпП гарантії, встановлені статтями 56, 176, 177, частинами третьою - восьмою статті 179, статтями 181, 182, 182-1, 184, 185, 186 цього Кодексу, поширюються також на батьків, які виховують дітей без матері (в тому числі в разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також на опікунів (піклувальників), одного з прийомних батьків, одного з батьків-вихователів. Для визначення переважного права на залишення на роботі, розпорядженням районної державної адміністрації від 01.11.2019 №385 було створено комісію щодо визначення переважного права залишення на роботі працівників апарату та структурних підрозділів ( без статусу юридичної особи ) Дрогобицької райдержадміністрації. Підтвердженням та доказом проведення аналізу ( порівняння) продуктивності праці та кваліфікації працівників апарату та структурних підрозділів відповідача є Протокол № 1 засідання комісії щодо визначення переважного права залишення на роботі працівників апарату та структурних підрозділів ( без статусу юридичної особи) Дрогобицької райдержадміністрації, відповідно до якого членами комісії враховувались наступні критерії: обмеження на звільнення згідно зі статтями 184, 186-1 КЗпП, стаж загальний та державної служби, категорія/ранг, наявність дисциплінарних стягнень за останній рік, наявність заохочень, підвищення кваліфікації, наявність нагород, рівень освіти, накази про преміювання за високі показники у роботі, відпустки без збереження заробітної плати, тимчасова непрацездатність, обсяг, значимість і якість виконуваної роботи, характеристика - відгук безпосереднього керівника (т.1 а.с.152-154). Разом з цим, суд звертає увагу на те, що згідно із додатком до розпорядження Дрогобицької райдержадміністрації від 23.12.2019 №452, в результаті внесених до штатної чисельності відповідача змін, таку зменшено до 82 одиниць. Отже, в розумінні положень пункту 1 статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», в даному випадку мало місце масове вивільнення працівників з ініціативи роботодавця. Наведене, на думку апеляційного суду, засвідчує, що орган призначення не мав об`єктивної можливості запропонувати вакансії роботи, яку позивач міг би виконувати з урахуванням фахової освіти, професійними знаннями і спеціальністю, здобутою кваліфікацією і отриманим досвідом за відповідним видом функціональних обов`язків. Отже, враховуючи масове вивільнення працівників, відсутність будь-яких нових вакантних посад, в сукупності з відсутністю права позивача на переважне залишення на роботі у відповідності до частини другої статті 42 КЗпП апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів позивача щодо неправомірності його звільнення та незабезпечення роботою на іншій посаді. Апеляційний суд також звертає увагу на те, що обов`язок роботодавця запропонувати працівнику, який підлягає скороченню, роботу, яка відповідає його кваліфікації, або будь-яку іншу вільну вакансію, не є безумовним, та залежить від фактичної наявності таких вакансій. Так, у даному випадку відсутність вакантних посад, на які може претендувати позивач, зумовлено значним скороченням чисельності штатних одиниць, масовим вивільненням працівників. Вказані висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються із висновками Верховного Суду, що викладені у подібній справі в постанові від 20 травня 2021 року по справі № 380/932/20. Таким чином, вказане, на переконання суду, свідчить про те, що наказ Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області від 26.12.2019 №181-К-1 про звільнення позивача з посади винесено відповідачем з урахуванням усіх обставин, у повній мірі обґрунтовано, та у відповідності до вимог чинного законодавства. Відповідно відсутні підстави для задоволення позовних вимог про поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Перевіривши оскаржене позивачем рішення суб`єкта владних повноважень, апеляційний суд вважає, що таке відповідає критеріям, визначеним у статті 2 КАС, а представлені відповідачем на заперечення позовних вимог докази у своїй сукупності не дають підстав вважати, що рішення відповідача є протиправним, а натомість вказують на те, що таке прийняте обґрунтовано, з дотриманням вимог Конституції та законів України, в межах повноважень та спосіб, передбачений чинним законодавством України, тому підстав для визнання його протиправним та скасування не вбачається. Відповідно до статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Вказані вище обставини є безсумнівною підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог з наведених вище підстав. Керуючись статтями 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області задовольнити. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року у справі №380/996/20 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя О. М. Довгополов судді Л. Я. Гудим В. В. Святецький Повне судове рішення складено 11.06.2021 р.