Постанова 4855 № 620/2160/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/2160/20 Суддя (судді) першої інстанції: Непочатих В.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 лютого 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Оксененка О.М., при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2020 року адміністративну справу позовом ОСОБА_1 до Варвинської районної державної адміністрації Чернігівської області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, ВСТАНОВИВ ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом у якому просив: - визнати протиправним та скасувати наказ № 4-к від 20.02.2020 р., відповідно до якого його звільнено з посади головного спеціаліста відділу економічного і агропромислового розвитку, містобудування, архітектури, будівництва та житлово-комунального господарства Варвинської районної державної адміністрації Чернігівської області у зв`язку зі скороченням штатної чисельності; - поновити його на посаді головного спеціаліста відділу економічного і агропромислового розвитку, містобудування, архітектури, будівництва та житлово-комунального господарства Варвинської районної адміністрації Чернігівської області з 26.02.2020 р.; - стягнути з Варвинської районної державної адміністрації Чернігівської області середній заробіток за час вимушеного прогулу, за період з 26.02.2020 р. по день ухвалення рішення суду. На обгрунтування своїх вимог позивач зазначав, що його було звільнено із займаної посади у зв`язку із скороченням штатної чисельності, що суперечить вимогам п. 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, оскільки дана передбачає дві самостійні підстави скорочення чисельності та штату працівників. Також, ОСОБА_1 посилався на те, що наказ про його звільнення не містить вказівки на наявність згоди профспілкового органу на таке звільнення, що свідчить про порушення вимог ст.ст. 43, 49-2 КЗпП України. Позивач звертав увагу, що у порушення вимог ст.ст. 42, 49-2 КЗпП України йому не було запропоновано усі наявні вакантні посади в установі та не враховано його переважне право на залишення на роботі. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на не повне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи просить скасувати згадане рішення та ухвалити постанову про задоволення позову. Так, ОСОБА_1 вказує, що запропонувавши йому посаду головного спеціаліста з питань праці управління соціального захисту населення, відповідач не виконав вимог ч. 3 ст. 87 Закону України «Про державну службу», оскільки ця посада перебуває в іншому органу державної влади. Позивач звертав увагу на те, що Варвинською районною державною адміністрацією Чернігівської області не надано жодного доказу щодо проведення оцінки продуктивності праці і кваліфікації працівників, які підлягають скороченню. ОСОБА_1 стверджує, що відповідачем не було отримано згоди на його звільнення в розумінні КЗпП України та Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності». Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного. Судом попередньої інстанції встановлено, що з травня 2005 р. ОСОБА_1 працював на різних посадах у Варвинській районній державній адміністрації Чернігівської області. 11 травня 2005 р. позивач склав присягу державного службовця. Наказом № 84-к від 30.11.2018 р. ОСОБА_1 , у порядку переведення, призначено на посаду головного спеціаліста відділу економічного і агропромислового розвитку, містобудування, архітектури, будівництва та житлово-комунального господарства Варвинської районної державної адміністрації Чернігівської області. Розпорядженням голови Варвинської районної державної адміністрації № 209 від 06.12.2019 р. «Про структуру Варвинської районної державної адміністрації» затверджено структуру та граничну чисельність працівників Варвинської районної державної адміністрації. Згідно додатків 1, 2 до цього розпорядження загальна чисельність працівників становить 50 штатних одиниць, у тому числі у відділі державної реєстрації, житлово-комунального господарства, містобудування, архітектури, інфраструктури, енергетики та захисту довкілля 5 штатних посад (начальник відділу, заступник начальника відділу, головний спеціаліст, державний реєстратор прав на нерухоме майно, державний реєстратор юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань). Відповідно до розпорядження № 227 від 19.12.2019 р. «Про приведення у відповідність структури та штатної чисельності Варвинської районної державної адміністрації» відділ економічного і агропромислового розвитку, містобудування, архітектури, будівництва та житлово-комунального господарства перейменовано у відділ державної реєстрації, житлово-комунального господарства, містобудування, архітектури, інфраструктури, енергетики та захисту довкілля, а також скорочено посаду головного спеціаліста відділу економічного і агропромислового розвитку, містобудування, архітектури, будівництва та житлово-комунального господарства районної державної адміністрації (2 штатні одиниці). Наказом № 56-к від 19.12.2019 р. «Про попередження про скорочення штатної чисельності працівників районної державної адміністрації» головному спеціалісту по роботі з персоналом доручено попередити позивача про можливе вивільнення із займаної посади у зв`язку зі змінами структури та скороченням штатної чисельності працівників апарату та структурних підрозділів районної державної адміністрації без статусу юридичної особи публічного права. Із повідомленням про вивільнення позивача ознайомлено 24.12.2019 р. Наказом № 4-к від 20.02.2020 р. «Про звільнення ОСОБА_1 » позивача звільнено із займаної посади на підставі пункту 1 частини 1, частини 4 статті 87 Закону України «Про державну службу». Спеціальним Законом, який визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях є Закон України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 83 Закону України «Про державну службу» державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону). Згідно пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу» підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу. У період видання керівником апарату Варвинської районної державної адміністрації наказу № 56-к від 19.12.2019 р. «Про попередження про скорочення штатної чисельності працівників районної державної адміністрації» частиною 3 статті 87 Закону України «Про державну службу» передбачалось, що суб`єкт призначення приймає рішення про припинення державної служби з підстав, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої цієї статті, у п`ятиденний строк з дня настання або встановлення відповідного факту. Державний службовець, якого звільнено на підставі пункту 1 частини першої цієї статті, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення за рішенням суб`єкта призначення може бути призначений на рівнозначну або нижчу посаду державної служби, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу. Законом України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» 14 січня 2020 р. № 440-IX, який набув чинності 17.02.2020 р., були внесені зміни у названу статтю Закону України «Про державну службу». Відповідно до цих змін суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення. Державний службовець, якого звільнено на підставі пункту 1 частини першої цієї статті, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення за рішенням суб`єкта призначення може бути призначений на рівнозначну або нижчу посаду державної служби, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу. Таким чином, звільнення позивача відбулося з дотриманням вимог законодавства, яке було чинним на момент видання наказу № 4-к від 20.02.2020 р. «Про звільнення ОСОБА_1 ». Помилковим є посилання позивача на те, що в порушення вимог ст.ст. 40, 42 КЗпП України йому не було запропоновано іншу посаду, хоча він має переважне право на залишення на роботі. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Частиною 2 названої статті КЗпП України установлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Згідно частини 1 статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Відповідно до частини 2 статті 49-2 КЗпП України при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. В силу приписів частин 2, 3 статті 5 Закону України «Про державну службу» відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом. Враховуючи наведені вимоги законодавства, судова колегія перш за все звертає увагу позивача на те, що статтею 42 КЗпП України врегульовано питання залишення на роботі працівників при скороченні чисельності чи штату. Водночас, у даній правовій ситуації мало місце перейменування відділу економічного і агропромислового розвитку, містобудування, архітектури, будівництва та житлово-комунального господарства перейменовано у відділ державної реєстрації, житлово-комунального господарства, містобудування, архітектури, інфраструктури, енергетики та захисту довкілля, а також скорочення посад головного спеціаліста відділу економічного і агропромислового розвитку, містобудування, архітектури, будівництва та житлово-комунального господарства районної державної адміністрації. Разом з тим, стаття 87 Закону України «Про державну службу» пов`язує припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення не лише із скороченням чисельності або штату державних службовців, а й із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців. При цьому, вжите у частині 3 статті 87 Закону України «Про державну службу» слово «може», означає, що на суб`єкта призначення або керівника державної служби не покладається обов`язок з працевлаштування працівників, що вивільняються. Вирішення питання пропонувати державному службовцю вакантну посаду чи ні законодавець залишив на розсуд суб`єкта призначення. Таким чином, процедура звільнення державних службовців у зв`язку з припиненням державної служби за ініціативою суб`єкта призначення наразі врегульована положеннями Закону України «Про державну службу». Колегія суддів також бере до уваги, що згідно пункту 3 частини 3 статті 13 Закону України «Про державну службу» Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби видає у випадках, встановлених законом, нормативно-правові акти з питань державної служби, надає роз`яснення з питань застосування цього Закону та інших нормативно-правових актів у сфері державної служби. За змістом роз`яснення Національного агентства України з питань державної служби № 86р/з від 20.02.2020 р. при скороченні чисельності або штату державних службовців, скороченні посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу пропонування державному службовцю вакантної посади державної служби є правом суб`єкта призначення або керівника державної служби, а не обов`язком. Суд апеляційної інстанції знаходить помилковим і посилання ОСОБА_1 на те, що оскільки наказ № 56-к від 19.12.2019 р. «Про попередження про скорочення штатної чисельності працівників районної державної адміністрації» було видано до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи», то і звільнення мало відбутись з дотриманням процедури, яка існувала до 17.02.2020 р. Зокрема, відповідач зобов`язаний був отримати згоду профспілкового органу на його звільнення. Не викликає сумніву той факт, що звільнення має відбуватись з дотриманням чинної процедури. Разом з тим, предметом спору у цій справі є законність наказу № 4-к від 20.02.2020 р. «Про звільнення ОСОБА_1 », а на момент його видання частиною 3 статті 87 Закону України «Про державну службу» прямо передбачалось, що положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення не застосовуються. За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Постанова складена в повному обсязі 09 лютого 2021 р. Головуючий суддя І.О.Лічевецький суддя В.П.Мельничук суддя О.М.Оксененко