Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/5588/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/5588/20 Суддя (судді) першої інстанції: А.М. Бабич ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 червня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі судді-доповідача Черпіцької Л.Т. та суддів Пилипенко О.Є., Собківа Я.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Баштечківської сільської ради Жашківського району Черкаської області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Баштечківської сільської ради Жашківського району Черкаської області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача виконавчий комітет Баштечківської сільської ради про стягнення коштів, В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернулась з позовом до Баштечківської сільської ради Жашківського району Черкаської області про стягнення із відповідача на її користь середньої заробітної плати на період працевлаштування, але не більше шести місяців, у сумі 88434,00 грн. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 11.02.2021 позов ОСОБА_1 до Баштечківської сільської ради Жашківського району Черкаської області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача виконавчий комітет Баштечківської сільської ради про стягнення коштів задоволено частково. Стягнуто з Баштечківської сільської ради Жашківського району Черкаської області на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату на період працевлаштування в сумі 48171,66 грн (сорок вісім тисяч сто сімдесят одну) гривню 66 копійок. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Мотивуючи апеляційну скаргу зазначає, що судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права, що призвели до ухвалення помилкового рішення у справі. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Судом встановлено, що записами трудової книжки позивача підтверджується, що позивач з 14.04.2006 призначена секретарем виконавчого комітету Павлівської сільської ради (розпорядження від 14.04.2006 №18). 06.11.2010 звільнена з посади секретаря виконавчого комітету Павлівської сільської ради у зв`язку з обранням на виборну посаду (розпорядження від 06.11.2010). 06.11.2010 обрана Павлівським сільським головою (протокол ТВК від 31.10.2010 №1). 10.11.2015 обрана Павлівським сільським головою (протокол ТВК від 26.10.2015, рішення сесії Павлівської сільської ради від 10.11.2015 №1-3/VI). 13.05.2020 повноваження сільського голови закінчились на підставі п.1 ст.42 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон №280/97-ВР) та ч.2 ст.8 Закону України від 05.02.2015 №157-VIII «Про добровільне об`єднання територіальних громад» (рішення Баштечківської сільської ради від 05.11.2020 №1-2/VIІІ). 23.11.2020 позивач звернулася з заявою до голови Баштечківської сільської ради Мельника С.М. про забезпечення її місцем роботи або здійснення виплати середньої заробітної плати, що одержувала раніше на виборній посаді у Павлівській сільській раді, на період працевлаштування, але не більше шести місяців відповідно до статті 12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та статті 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад». Про прийняте рішення просила повідомити її у передбачений законом строк та порядку. Листом від 27.11.2020 №408 відповідач повідомив, що висновок позивача про правонаступництво є передчасним та не ґрунтується на положеннях Конституції України, законів та підзаконних актів. У зв`язку з обранням нового сільського голови надання позивачу попередньої роботи є неможливим, а забезпечення позивача іншим місцем роботи, окрім сільського голови, буде суперечити вимогам статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 №2493-ІІІ. Додатково зазначив, що на дату звернення позивача зі вказаною вище заявою відповідач згідно з випискою з ЄДР не є правонаступником Тинівської сільської ради. Тому відсутні підстави для задоволення заяви позивача. Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернулася до суду. Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам скаржника, колегія суддів зазначає наступне. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Частиною п`ятою статті 12 Закону №280/97-ВР визначено, що на сільських, селищних, міських голів поширюються повноваження та гарантії депутатів рад, передбачені законом про статус депутатів рад, якщо інше не встановлено законом. Позивач обрана та працювала головою Павлівської сільської ради на постійній основі, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами. Відповідно до частини другої статті 33 Закону України від 11.07.2020 №93-IV«Про статус депутатів місцевих рад» (далі - Закон України №93-IV) депутату місцевої ради, який працював у раді на постійній основі, після закінчення таких повноважень надається попередня робота (посада), а за її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою депутата, на іншому підприємстві, в установі, організації. У разі неможливості надання відповідної роботи (посади) на період працевлаштування за колишнім депутатом місцевої ради зберігається, але не більше шести місяців, середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді у раді, що виплачується з відповідного місцевого бюджету. У разі, якщо колишній депутат місцевої ради має право на пенсійне забезпечення або йому призначена пенсія за віком, по інвалідності, у зв`язку із втратою годувальника, за вислугу років відповідно до закону, за ним не зберігається середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді в раді. Час, коли колишній депутат тимчасово не працював у зв`язку з неможливістю надання йому попередньої або рівноцінної роботи (посади) безпосередньо після закінчення строку його повноважень, зараховується, але не більше шести місяців, до страхового стажу і стажу роботи (служби) за спеціальністю, за якою депутат працював до обрання у місцеву раду, де він виконував свої обов`язки на постійній основі. Тобто, право на отримання середнього заробітку, отриманого на виборній посаді, має особа, якщо вона не є пенсіонером та не була забезпечена роботою після припинення повноважень. Такий заробіток зберігається на період 6 місяців і належить виплаті з відповідного місцевого бюджету. Гарантії для працівників, обраних на виборні посади, також встановлені статтею 118 КЗпП України, за приписами якої працівникам, звільненим від роботи внаслідок обрання їх на виборні посади в державних органах, а також у партійних, профспілкових, комсомольських, кооперативних та інших громадських організаціях, надається після закінчення їх повноважень за виборною посадою попередня робота (посада), а при її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі, організації. Під рівноцінною роботою (посадою) треба розуміти роботу (посаду), не нижче за кваліфікацією чи посадою, за якою особа працювала до обрання на виборну посаду (відповідного голови/секретаря). Тобто, у разі коли колишній депутат місцевої ради до обрання на виборну посаду у раді перебував у трудових відносинах з підприємством (установою, організацією) незалежно від форми власності та виду діяльності, а надання попередньої або рівноцінної роботи йому на цьому підприємстві (установі, організації) або, за його згодою, на іншому неможливе, закон гарантує збереження за цим депутатом середньої заробітної плати на період його працевлаштування, але не більше шести місяців. Як встановлено судом, до обрання на виборну посаду - голови Павлівської сільської ради позивач працювала на посаді секретаря виконавчого комітету Павлівської сільської ради. Після цього позивач, як депутат, двічі обиралась на виборну посаду голови у Павлівській сільській раді до 05.11.2020, коли припинено її повноваження, як голови Павлівської сільської ради. Для того, щоб ці гарантії діяли, особа має звільнитися з попереднього місця роботи за п. 5 ст. 36 КЗпП України. Це дозволить їх зберегти право на повернення на попереднє місце роботи після закінчення повноважень голови сільської ради. Згідно з частиною другою статті 8 Закону України від 05.02.2015 №157-VIII «Про добровільне об`єднання територіальних громад» (далі - Закон №157-VIIІ) повноваження сільських, селищних, міських рад, сільських, селищних, міських голів, обраних територіальними громадами, що об`єдналися, завершуються в день набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною об`єднаною територіальною громадою. Після завершення повноважень сільських, селищних, міських рад, обраних територіальними громадами, що об`єдналися, їхні виконавчі комітети продовжують здійснювати свої повноваження до затвердження сільською, селищною, міською радою, обраною об`єднаною територіальною громадою, персонального складу її виконавчого комітету. Протягом зазначеного строку сільський, селищний, міський голова, обраний об`єднаною територіальною громадою, очолює такі виконавчі комітети та входить до їх персонального складу. Після завершення повноважень сільського голови, який одноособово виконував функції виконавчого органу сільської ради у територіальній громаді, що увійшла до об`єднаної територіальної громади, відповідні функції одноособово виконує сільський, селищний, міський голова, обраний об`єднаною територіальною громадою, з дня набуття ним повноважень до затвердження відповідною сільською, селищною, міською радою персонального складу її виконавчого комітету. Згідно з частиною третьою статті 8 Закон №157-VIIІ об`єднана територіальна громада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків територіальних громад, що об`єдналися, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною такою об`єднаною територіальною громадою. До прийняття закону про адміністративно-територіальний устрій України закінчення повноважень сільських, селищних, міських рад, їхніх виконавчих органів, а також реорганізація сільських, селищних, міських рад, їхніх виконавчих органів як юридичних осіб у зв`язку із змінами в адміністративно-територіальному устрої України здійснюються з урахуванням таких положень, закріплених у пункті 6-1 частини шостої, сьомої розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №280/97-ВР: майнові зобов`язання, майнові та немайнові права юридичних осіб - органів місцевого самоврядування розформованої територіальної громади, територія якої включена до територій кількох сформованих територіальних громад, розподіляються між правонаступниками таких юридичних осіб відповідно до передавальних актів пропорційно обсягу розподілу майна, майнових прав та залишків бюджетних коштів між сформованими територіальними громадами; новообрані ради можуть прийняти рішення про розподіл майна, майнових прав та зобов`язань розформованої територіальної громади, територія якої включена до територій кількох сформованих територіальних громад, за іншими критеріями, ніж визначені підпунктами 5 і 6 цього пункту. Такі рішення приймаються згідно з приписами бюджетного законодавства та враховуються при здійсненні реорганізації відповідних органів місцевого самоврядування і складанні передавальних актів (розподільчих балансів) за результатами реорганізації. Абзацом 3 п. 7 розд. ІІІ Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку в державному секторі 101 «Подання фінансової звітності», затвердженого наказом Мінфіну від 28.12.2009 р. №1541, визначено, що звітним періодом суб`єкта державного сектору, що ліквідується або припиняє свою діяльність шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), є період з початку року до моменту ліквідації. За загальним правилом, передбаченим ч. 2 ст. 107 ЦКУ, після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі приєднання), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, що оспорюються сторонами. Частиною четвертою статті 8 Закон №157-VIIІ встановлено, що з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною об`єднаною територіальною громадою, у порядку, визначеному цим Законом, здійснюється реорганізація відповідних юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних територіальними громадами, що об`єдналися, та розміщених поза адміністративним центром об`єднаної територіальної громади, шляхом їх приєднання до юридичної особи - сільської, селищної, міської ради, розміщеної в адміністративному центрі об`єднаної територіальної громади. Після завершення реорганізації відповідні юридичні особи - сільські, селищні, міські ради припиняються у порядку, визначеному цим Законом. Юридична особа - сільська, селищна, міська рада, розміщена в адміністративному центрі об`єднаної територіальної громади, є правонаступником прав та обов`язків всіх юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних територіальними громадами, що об`єдналися, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною об`єднаною територіальною громадою. Суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що Баштечківська сільська рада не є правонаступником Тинівської (Павлівської) сільської ради, оскільки зазначені твердження суперечать Законам України та вищезазначеним рішенням самого відповідача. Згідно з частиною 9 статті 8 Закону №157-VIIІ бюджети територіальних громад, що об`єдналися, виконуються окремо до закінчення бюджетного періоду з урахуванням особливостей, встановлених цією частиною. Залишки коштів на кінець бюджетного періоду бюджетів територіальних громад, що об`єдналися, перераховуються до бюджету об`єднаної територіальної громади на підставі платіжних доручень за підписом сільського, селищного, міського голови, обраного об`єднаною територіальною громадою. Згідно із п.18.2 Порядку казначейського обслуговування місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 23.08.2012 р. № 938 залишки коштів на кінець бюджетного періоду бюджетів територіальних громад, що об`єдналися, перераховуються в перші робочі дні нового бюджетного періоду до бюджету об`єднаної територіальної громади на підставі платіжних доручень за підписом голови об`єднаної територіальної громади і вважаються залишками коштів бюджету об`єднаної територіальної громади на початок бюджетного періоду. Відповідно до п. 8.4 Порядку відкриття та закриття рахунків у національній валюті в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22.06.2012 р. №758 бюджетні рахунки для операцій клієнтів, в тому числі бюджетні рахунки для зарахування власних надходжень бюджетних установ, на підставі наданих клієнтами заяв про закриття рахунків (додаток 11 до цього Порядку) за підписом керівника та головного бухгалтера або інших посадових осіб, яким відповідно до затвердженої в установленому порядку картки із зразками підписів та відбитка печатки надано право першого та другого підписів, закриваються, зокрема у разі ліквідації або реорганізації клієнта (приєднання, злиття, виділу, поділу, перетворення), зміни найменування, підпорядкованості. У разі наявності на рахунку, що закривається, залишків коштів орган Казначейства на підставі платіжного доручення клієнта перераховує такі залишки на інший рахунок клієнта або рахунок, відкритий правонаступником, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством. Колегія суддів зазначає, що бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня та закінчується 31 грудня того ж року (зазначено у частині першій статті 3 Бюджетного кодексу України). Рішенням відповідача від 05.11.2020 №1-19/VIІІ «Про виконання бюджетів Павлівської та Тинівської сільських рад до завершення бюджетного періоду» підтверджується, що на час проведення реорганізації вказаних сільських рад та їх виконавчих комітетів бюджети цих сільських рад, що об`єдналися, виконуються окремо до завершення бюджетного періоду, тобто до 31.12.2020. Функції головного розпорядника бюджетних коштів здійснює відповідач в особі сільського голови. Залишки коштів на кінець бюджетного періоду бюджетів вказаних сільських рад перераховуються до бюджету відповідача на підставі платіжних доручень за підписом сільського голови. Починаючи з 01.01.2021 усі видатки мають бути передбачені лише у новому бюджеті об`єднаної територіальної громади - Баштечківської об`єднаної територіальної громади, у тому числі і видатки на оплату праці тим працівникам, яких неможливо буде перевести до органів місцевого самоврядування об`єднаної територіальної громади до моменту припинення як юридичних осіб «малих» рад - Павлівської сільської ради, що увійшли до об`єднаної територіальної громади. Відповідач не надав суду доказів виконання обов`язку, передбаченого частиною другою статті 33 Закону №93-IV щодо збереження за позивачем на період працевлаштування середньої заробітної плати, яку вона одержувала на виборній посаді, але не більше шести місяців. Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку про не дотримання відповідачем гарантій позивача як працівника, обраного на виборну посаду, які передбачені ст. 118 КЗпП. Таким чином, позивач має право на отримання середньої заробітної плати, яку вона одержувала раніше на виборній посаді у раді, на період працевлаштування, але не більше шести місяців. Так, оскільки повноваження позивача припинені 05.11.2020, а в суд зі вказаним позовом вона звернулася 08.12.2020, заявлена позивачем сума коштів її заробітку за 6 місяців є передчасною. Оскільки завданням адміністративного суду відповідно до ч.1 ст.2 КАС України є захист саме від порушень суб`єкта владних повноважень, то суд не наділений повноваженням вирішити правовідносини, які на дату звернення позивача з позовом не виникли. Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення коштів середнього заробітку з відповідача за період з часу припинення позивача виборної посади до часу звернення її до часу вирішення спору судом 11.02.2021. Відповідно до абз.2 п.2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, днем звільнення вважається останній день роботи. Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи вказану норму під час розгляду справи №826/808/16 у постанові від 20.06.2018, дійшла висновку, що виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу та законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин. Процедура нарахування середнього заробітку працівника визначається за правилами Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100). Відповідно до п.2. Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку. Якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць. Згідно з абз. 3 п. 2 Порядку №100 збереження заробітної плати у всіх інших випадках, до яких відноситься вимушений прогул, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Пунктом 3 Порядку №100 встановлено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками - почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі. Відповідно до пункту 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. За правилами пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства. З довідки, вбачається, що середньоденна заробітна плата позивача за останні два місяці перед звільненням становить 718,98 грн. (29478,00 грн.(сума заробітної плати за два останні місяці) / 41 (кількість робочих днів за останні два місяці)) або середньомісячна - 14739,00 грн. (29478,00 грн.(сума заробітної плати за два останні місяці) / 2 (кількість місяців). Колегія суддів погоджується з обрахуванням судом першої інстанції суми, що підлягає стягненню на користь позивача в розмірі 48171,66грн. Доводи апеляційної скарги аналогічні аргументам відповідача в суді першої інстанції та зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи. Надаючи оцінку доводам апелянта, судова колегія також приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід…». Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку. Згідно з ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст 241, 242, 250, 308, 311, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Баштечківської сільської ради Жашківського району Черкаської області залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 328 КАС України. Повний текст постанови виготовлено 11 червня 2021 року. Головуючий суддяЛ.Т. Черпіцька Судді: О.Є. Пилипенко Я.М. Собків