Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 340/3402/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 13 жовтня 2021 року м. Дніпросправа № 340/3402/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Мельника В.В. (доповідач), суддів: Чепурнова Д.В., Іванова С.М., за участю секретаря судового засідання Трошиної А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Бідюк Яни Володимирівни на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 липня 2021 року (головуючий суддя Хилько Л.І.) про повернення позовної заяви в адміністративній справі за позовом представника ОСОБА_1 - Бідюк Яни Володимирівни до Озерської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області, Світловодської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: Представник ОСОБА_1 (далі Позивач) - ОСОБА_2 звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Озерської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області (далі Відповідач-1), Світловодської міської ради (далі Відповідач-2), в якій просила суд: - визнати протиправною бездіяльність Світловодської міської ради у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 середньомісячної заробітної плати н період працевлаштування, з часу припинення повноважен6ь на посаді Озерського сільського голови, але не більше шести місяців; - зобов`язати Світловодську міську раду нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середньомісячну заробітну плату на період працевлаштування, з часу припинення повноважень на посаді Озерського сільського голови, але не більше шести місяців з 21.11.2020 року по 21.05.2021 року. Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 липня 2021 року по справі №340/3402/21 адміністративний позов представника ОСОБА_1 - Бідюк Яни Володимирівни до Озерської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області, Світловодської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії повернуто (а.с.29-30). Приймаючи зазначену ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що Позивач без поважних причин пропустив місячний строк для звернення до суду із позовом у даній справі, що є підставою для повернення позовної заяви на підставі п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України. Представник Позивача, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, оскаржив її в апеляційному порядку (а.с.34-39). В апеляційній скарзі Представник Позивача, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вимоги апеляційної скарги мотивовано, зокрема тим, що суд першої інстанції не дослідив належним чином тих обставин, що середньомісячна заробітна плата за 6 місяців, виплата якої є предметом спору у цій справі, фактично є виплатою заробітної плати працівнику, який через незалежні від нього обставини не був працевлаштований у відповідності до вимог ст. 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», що, на думку представника Позивача, свідчить про відсутність підстав для обмеження місячним строком звернення до суду із позовом у даній справі. Відповідачі, які були належним чином сповіщені про місце, дату та час розгляду справи в судове засідання своїх представників не направили, про причини їх неявки суд не сповістили. Клопотань від учасників справи про відкладення розгляду справи до суду апеляційної інстанції не надходило. За таких обставин, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представників учасників справи, які не з`явились. В судовому засіданні в режимі відеоконференції представник Позивача вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі. Заслухавши пояснення представника Позивача, проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків. Частиною 1 статті123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Згідно з ч. 2 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Відповідно до вимог п. 9 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу. За змістом частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Предметом спору у цій справі є правомірність бездіяльності Відповідача-2 щодо виплати середньої заробітної плати ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» від 11.07.2020 №93-ІV (далі Закон №93-ІV) на період його працевлаштування але не більше шести місяців. Відповідно до частини другої статті 33 Закону №93-ІV депутату місцевої ради, який працював у раді на постійній основі, після закінчення таких повноважень надається попередня робота (посада), а за її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою депутата, на іншому підприємстві, в установі, організації. У разі неможливості надання відповідної роботи (посади) на період працевлаштування за колишнім депутатом місцевої ради зберігається, але не більше шести місяців, середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді у раді, що виплачується з відповідного місцевого бюджету. У разі, якщо колишній депутат місцевої ради має право на пенсійне забезпечення або йому призначена пенсія за віком, по інвалідності, у зв`язку із втратою годувальника, за вислугу років відповідно до закону, за ним не зберігається середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді в раді. Аналіз наведеної правової норми дає підстави для висновку, що законодавством гарантується право особи на надання, після закінчення її повноважень за виборною посадою, попередньої роботи (посади). У той же час, це право може бути реалізовано за умови наявності посади, або іншої рівноцінної посади. Таким чином, у разі коли колишній депутат місцевої ради до обрання на виборну посаду у раді перебував у трудових відносинах з підприємством (установою, організацією) незалежно від форми власності та виду діяльності, однак надання попередньої або рівноцінної роботи йому на цьому підприємстві (установі, організації) або, за його згодою, на іншому неможливе, закон гарантує збереження за цим депутатом середньої заробітної плати на період його працевлаштування, але не більше шести місяців. Отже, виходячи зі змісту частини другої статті 33 Закону №93-ІV, середня заробітна плата, яка зберігається за колишнім депутатом місцевої ради після закінчення повноважень за своєю правовою природою є компенсацією заробітної плати такій особі на період її працевлаштування. Статтею 233 КЗпП передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. У рішенні від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 у справі N 1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у системному зв`язку з положеннями статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР зі змінами необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат. Аналізуючи вищенаведене та зважаючи на те, що середня заробітна плата відповідно до частини другої статті 33 Закону №93-ІV є за своєю правовою природою компенсацією заробітної плати колишньому депутатові місцевої ради на період його працевлаштування, колегія суддів дійшла висновку про те, що право ОСОБА_1 на звернення до суду із позовом про стягнення такої середньої заробітної плати не обмежене строком, у тому числі місячним строком, передбаченим для звернення до суду із позовом у справах пов`язаних з проходженням публічної служби. Таким чином, повертаючи позовну заяву суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про порушення Позивачем строку звернення до суду із позовом у даній справі, що призвело до неправильного вирішення питання. Статтею 320 КАС України визначено, що підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, зокрема, є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскільки судом першої інстанції при поверненні позовної заяви порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, тому ухвала суду першої інстанції від 19 липня 2021 року підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись статтями 243, 310, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Бідюк Яни Володимирівни задовольнити. Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 липня 2021 року по справі №340/3402/21 скасувати. Справу №340/3402/21 за позовом представника ОСОБА_1 - Бідюк Яни Володимирівни до Озерської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області, Світловодської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. В повному обсязі постанова складена 13 жовтня 2021 року. Головуючий - суддя В.В. Мельник суддя Д.В. Чепурнов суддя С.М. Іванов