Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/14004/2020

Головуючий І інстанції: Панов М.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 червня 2021 р. Справа № 520/14004/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Катунова В.В., Суддів: Чалого І.С. , Бершова Г.Є. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Ізюмського комунального підприємства теплових мереж на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2021, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі № 520/14004/2020 за позовом Ізюмське комунальне підприємство теплових мереж до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ: Позивач, Ізюмське комунальне підприємство теплових мереж, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 16 березня 2020 року №0007235104 про застосування штрафних санкцій по податку на додану вартість на загальну суму 392058,51 грн (триста дев`яносто дві тисячі п`ятдесят вісім грн 51 коп.) Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2021 в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення, та прийняти постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Зокрема, апелянт зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій за порушення термінів реєстрації податкових накладних прийнято відповідачем з порушенням норм чинного законодавства України. Контролюючим органом не враховано, що несвоєчасність реєстрації накладних обумовлена неможливістю поповнення електронного рахунку в системі електронного адміністрування з податку на додану вартість та збільшення ліміту для реєстрації податкових накладних, оскільки позивач має статус постачальника тепла, а тому отримання оплати за надані ним послуги здійснюється із застосуванням спеціальних нормативних приписів щодо порядку розподілу коштів, які отримуються такими підприємствами. На переконання позивача, оскільки він не може вільно розпоряджатися коштами за свої послуги, несвоєчасна реєстрація податкових накладних відбулася не з його вини, а тому притягнення його до відповідальності є неправомірним. Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу. На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративно судочинства України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що відділом адміністрування податків і зборів з юридичних осіб Ізюмського управління Головного управління ДПС у Харківській області 24 лютого 2020 року було проведено камеральну перевірку з питання дотримання граничних термінів реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, зареєстрованих позивачем за грудень 2019 року. За результатами перевірки було складено акт від 24 лютого 2020 року №59/20-40-51-04- 10/32284148, в якому зазначено, що встановлено в ході перевірки порушення абз. 14 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ із змінами та доповненнями, а саме: затримка реєстрації податкових накладних на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ 21889,71грн, нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 10% у сумі 2187,97 грн; затримка реєстрації податкових накладних від 16 до 30 календарних днів на суму ПДВ 1949347,71 грн, нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 20% у сумі 389869,54 грн. На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0007235104 від 16.03.2020 про застосування штрафних санкцій по податку на додану вартість на загальну суму 392058,51 грн. Позивач не погоджуючись з винесеним відповідачем податковим повідомленням-рішенням звернувся до суду з даною позовною заявою. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно статті 67 Конституції України для кожного встановлений обов`язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Статтею 36 Податкового кодексу України встановлено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов`язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи. Відповідно до статті 37 Податкового кодексу України підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обов`язку, порядок і умови його виконання встановлюються цим Кодексом або законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов`язує сплату ним податку. Підставами для припинення податкового обов`язку, крім його виконання, є: ліквідація юридичної особи; смерть фізичної особи, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою; втрата особою ознак платника податку, які визначені цим Кодексом; скасування податкового обов`язку у передбачений законодавством спосіб. При цьому, враховуючи положення наведених статей у сукупності із нормами, зокрема, статей 44, 49, 134, 163, 187, 198, 201 Податкового кодексу України можна зробити висновок, що під податковим обов`язком платника розуміється не виключно обов`язок зі сплати конкретного податку. Сплата податку є реалізацією основного обов`язку платника податків і може бути розглянута як податковий обов`язок у вузькому розумінні. Однак податковий обов`язок у широкому розумінні включає в себе обов`язок з ведення податкового обліку; обов`язок зі сплати податків і зборів; обов`язок з подання податкової звітності. Податковий кодекс України визначає, що датою виникнення податкових зобов`язань є дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України. На дату виникнення податкових зобов`язань платник податків зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою (пункти 201.1, 201.10 статті 201 ПК України). В подальшому податкові зобов`язання відображаються у податковій декларації за звітний період і підлягають сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПК України для подання податкової декларації. Відповідальність за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних встановлена пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України, відповідно до якого порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: - 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; - 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; - 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; -40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів; - 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів. З урахуванням наведеного, реєстрація податкової накладної в ЄРПН у строки, встановлені пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України є одним із елементів податкового обов`язку, який закріплений для усіх платників податків (продавців), незалежно від форм власності або специфіки діяльності. Тим самим у правовій державі закріплюється принцип рівності обов`язків таких суб`єктів господарювання перед державою та передбачуваності дій контролюючих органів за їх невиконання (неналежне або несвоєчасне виконання). Невиконання (неналежне або несвоєчасне виконання) такого обов`язку утворює склад податкового правопорушення. Так, відповідно до пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. У визначенні податкового правопорушення законодавець прямо не зазначає про необхідність встановлення вини у діях платника податків. У цій справі позов обґрунтований тим, що суми податкових зобов`язань з ПДВ по операціям з надання позивачем комунальних послуг споживачам поповнювали його електронний рахунок для розрахунку реєстраційного ліміту з урахуванням механізму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, визначеного Постановою КМУ від 18.06.2014 №217, а не в загальному порядку. Отже, позивач зазначає, що застосування встановленого державою вищезазначеного механізму розподілу грошових коштів, які надходять на рахунки із спецрежимом використання, впливає на порядок поповнення з поточного рахунку позивача - платника податку рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ для розрахунку реєстраційного ліміту для своєчасного реєстрування ПН в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку, обчислену за формулою, визначеною статтею 203-1.3 Податкового кодексу України. Тобто, на думку позивача, неналежне виконання податкового обов`язку з його боку зумовлене обставинами, за які відповідає держава. За наведеного обґрунтування позовних вимог та з урахуванням обставин справи, відсутні підстави вважати, що неналежне виконання податкового обов`язку з боку позивача зумовлене обставинами, за які відповідає держава. Ізюмське КПТМ, здійснюючи свою діяльність у сфері теплоенергетики з 25 червня 2003 року, не могло не усвідомлювати специфічних умов її державного регулювання, та мало планувати свою господарську діяльність з їх врахуванням з метою забезпечення можливості належного виконання свого податкового обов`язку. За невиконання встановленого державою обов`язку запроваджена нею ж відповідальність не настає лише у тому випадку, коли держава не створила умов для виконання такого обов`язку. Саме по собі здійснення державою регулювання господарської діяльності у певних сферах не може розглядатися як об`єктивна обставина, яка перешкоджає належному виконанню платником податків своїх обов`язків у податкових відносинах. Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 01.07.2020 по справі №520/3640/19 за позовом Ізюмського КПТМ до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Отже, обов`язок перерахувати необхідну суму коштів зі свого поточного рахунку на свій рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість при їх недостатності для здійснення реєстрації податкових накладних покладено на платника податків, а податковому органу надано право відмовити у реєстрації таких податкових накладних у випадку недостатності коштів на відповідному рахунку. При цьому, відсутність у підприємства коштів для поповнення електронного рахунку ПДВ, не звільняє позивача від відповідальності, встановленої пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України, оскільки порядок зарахування коштів на рахунок у СЕА ПДВ платника прямо визначено пунктом 200-1.4. статті 200-1 ПК України та не є підставою для порушення платником податку граничного терміну реєстрації податкових накладних в ЄРПН. Доводи апеляційної скарги, що несвоєчасність реєстрації накладних обумовлена неможливістю поповнення електронного рахунку в системі електронного адміністрування з ПДВ та збільшення ліміту для реєстрації податкових накладних, оскільки позивач має статус комунального підприємства - постачальника тепла, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки Податковий кодекс України не містить і не припускає неоднозначного тлумачення прав і обов`язків платників податків щодо реєстрації податкових накладних в межах граничних строків, встановлених цим Кодексом, а так само і встановленої відповідальності за його невиконання (крім порушення строків реєстрації податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою). Також колегія суддів вважає необґрунтованим посилання апелянта, що до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних з ПДВ, виписаних на не платника ПДВ (населення) та які не підлягають наданню отримувачу (покупцю), оскільки з акту камеральної перевірки встановлено, що такі податкові накладні фактично підлягають наданню покупцям платникам ПДВ та доказів на спростування вказаних обставин, позивачем до суду не надано. На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Ізюмського комунального підприємства теплових мереж. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Ізюмського комунального підприємства теплових мереж - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2021 по справі № 520/14004/2020 залишити без змін . Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач В.В. Катунов Судді І.С. Чалий Г.Є. Бершов