Постанова 4809 № 389/2516/20

ПОСТАНОВА Іменем України 10 червня 2021 року м. Кропивницький справа № 389/2516/20 провадження № 22-ц/4809/1093/21 Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Єгорової С. М. (суддя-доповідач), Чельник О. І., Черненка В. В., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 31 березня 2021 року у складі головуючого судді Ткаченка Б. Б. УСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції. 15.08.2020 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила стягнути аліменти на її утримання в сумі 2197 грн до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку. Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач із відповідачем з 28.04.2017 перебувають у зареєстрованому шлюбі, мають малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Шлюбні відносини між сторонами фактично припинені із серпня 2020 року. Оскільки позивач на даний час здійснює догляд за дитиною до досягнення трирічного віку, тому має право на утримання від чоловіка. Вказує, що відповідач має можливість надавати їй матеріальну допомогу, адже, як встановлено судом у іншій справі, він працює на посаді юрисконсульта в ТОВ «Октагон-Аутдор», де отримує стабільну заробітну плату. Крім того, згідно з відомостями з ЄРАУ відповідач 05.09.2018 отримав свідоцтво про право на здійснення адвокатської діяльності, яке станом на день подачі позову не припинено, а тому вказує, що адвокат є особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, належить до зайнятого населення, а тому не може бути визнаний безробітним. Вважає, що відповідач, у якого є два джерела доходів, має можливість її утримувати, тому просила стягнути з нього на її утримання аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 2197 грн щомісячно до досягнення сином ОСОБА_4 трьох років. Рішенням Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 31 березня 2021 року відмовлено у задоволенні позову. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт спільного проживання позивача з малолітнім сином, позивачем не надано і матеріали справи таких не містять. Суд вказував, що за відсутності підтвердження такого юридичного факту як спільне проживання з дитиною, позивачем не доведено виникнення у неї права на утримання від відповідача батька дитини до досягнення малолітнім сином ОСОБА_3 трьох років. Позивачем не доведено, а судом не встановлено такої обов`язкової умови для стягнення з відповідача аліментів на утримання позивача, як здатність її чоловіка надавати матеріальну допомогу, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, що відповідач має фінансову можливість для надання матеріальної допомоги позивачу. Суд не взяв до уваги обставини, встановлені рішенням Подільського районного суду міста Києва від 04.11.2016 у справі №758/11076/16-ц, що відповідач працює на посаді юрисконсульта в ТОВ «Октагон-Аутдор», оскільки це судове рішення, з огляду на дату його ухвалення, жодним чином не підтверджує факт офіційного працевлаштування відповідача і отримання ним доходу. Вказав, що доказів того, що станом на день подання позовної заяви до суду відповідач працює у зазначеному вище товаристві на посаді юрисконсульта позивачем не надано. Крім того, предметом позову у справі №758/11076/16-ц не є встановлення факту перебування відповідача у трудових відносинах. Також суд відхилив доводи позивача щодо отримання відповідачем доходу у зв`язку із здійсненням ним адвокатської діяльності, так як доказів отримання відповідачем доходів від провадження адвокатської діяльності індивідуально (наприклад декларація про доходи) позивачем не надано, оскільки наявність у відповідача свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є доказом здійснення адвокатської діяльності та отримання від такої діяльності доходу. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу. Позивач подала до апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставить питання про скасування вказаного судового рішення і ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог. Зазначила, що суд неповно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам. Суд першої інстанції не врахував доводів позивача про те, що дитина постійно проживає з матір`ю, взяв до уваги лише посилання відповідача на те, що такі докази відсутні, хоча останній не спростував цього факту. Крім того, суд безпідставно відхилив доводи позивача щодо можливості відповідача надавати матеріальну допомогу на її утримання, за наявності достатніх доказів щодо його працевлаштування. Не враховано встановлені рішенням Подільського районного суду міста Києва обставини, що відповідач працює на посаді юрисконсульта в ТОВ «Октагон-Аутдор». Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін. Вважає рішення суду законним й обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги безпідставними. Позиція апеляційного суду. Відповідно до ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (ч. 4 ст. 19 ЦПК). Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 369 ЦПК). У порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій ст. 274 ЦПК України (ч.ч.1-2 ст. 274 ЦПК). Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог. Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення скасуванню. Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом. Згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , 28.04.2017 між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб (а.с.11). Сторони є батьками малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.10). Згідно витягу із реєстру Національної асоціації адвокатів України відповідач ОСОБА_2 є адвокатом (а.с. 12). Відповідно до копії постанови Києво-Святошинського РВДВС Центрального міжрегіонального управління МЮ (м. Києва) від 21.01.2020 з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_7 , у розмірі ј частки від усіх видів його заробітку (доходів) щомісячно (а.с.50). Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд. Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК). Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК). Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК). Згідно зі ст. 75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Відповідно до ч. 1 ст. 80 СК Украйни аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Частинами 2, 4 статті 84 СК України передбачено що дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Відповідач в обґрунтування доводів про необхідність відмови у задоволенні позову та апеляційної скарги позивача посилався на те, що ОСОБА_1 не надала доказів того, що малолітня дитина проживає разом з нею та того, що він має можливість надавати їй фінансову допомогу. Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову вказував, що позивачем не надано підтвердження такого юридичного факту як спільне проживання з дитиною, виникнення у неї права на утримання від відповідача, здатність її чоловіка надавати матеріальну допомогу, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, що відповідач має фінансову можливість для надання матеріальної допомоги позивачу, що позивачем не надано декларацію про доходи відповідача. При цьому, судом не враховано, що тягар доказування у справах про стягнення аліментів покладається на платника аліментів. У цій справі не є спірним питання спільного проживання матері і дитини, факт їх сумісного проживання не заперечувався і відповідачем, навпаки останній вказує, що вони з позивачем і дитиною проживають разом, проте суд першої інстанції зазначив про недоведеність факту спільного проживання позивача з малолітньою дитиною. Крім того, відповідачем не надано доказів на підтвердження факту проживання малолітньої дитини саме з ним, а не з позивачем. Відповідачем не доведено, що він у добровільному порядку надає фінансову допомогу на утримання дружини. Відповідач є адвокатом (а. с. 12), тому не може вважатись особою, яка не працевлаштована. Про свої доходи відповідач доказів не надав, тому суд першої інстанції безпідставно вважав його таким, що не має фінансової можливості для надання утримання дружині до досягнення дитиною трьох років. Встановлено, що позивач доглядає за дитиною, тому не працює, а відповідач як батько дитини має можливість надавати матеріальну допомогу на утримання дружини в розмірі 2197 грн щомісячно, оскільки доказів протилежного матеріали справи не містять. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. У зв`язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, та неправильним застосуванням судом норм матеріального права, порушенням норм процесуального права, на підставі ст. 376 ЦПК України, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову і стягнення з ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_1 аліментів в розмірі 2197 грн до досягнення їх сином ОСОБА_3 трирічного віку. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню 2102,00 грн судового збору за подання позову та апеляційної скарги. Керуючись ст. 7, 367, 368, 371, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 31 березня 2021 року скасувати. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини задовольнити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти в розмірі 2197 грн щомісячно, до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку, починаючи стягнення з 15 вересня 2020 року і до 20 травня 2023 року. В порядку розподілу судових витрат стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 2102,00 грн судового збору. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня їїприйняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді С. М. Єгорова О. І. Чельник В. В. Черненко