Постанова 4809 № 941/1475/20

ПОСТАНОВА Іменем України 20 травня 2021 року м. Кропивницький справа № 941/1475/20 провадження № 22-ц/4809/873/21 Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Єгорової С. М. (суддя-доповідач), Чельник О. І., Черненка В. В., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Петрівського районного суду Кіровоградської області від 22 січня 2021 року у складі головуючого судді Колесник С. І. УСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції. 16.09.2020 Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі АТ КБ «Приватбанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг б/н від 16.09.2013 у розмірі 12014,11 грн станом на 14.09.2020, з яких: - 7307,16 грн заборгованість за тілом кредита; в тому числі: 0,00 грн заборгованість за поточним тілом кредита; 7307,16 грн заборгованість за простроченим тілом кредита; - 00 грн заборгованість за нарахованими відсотками; - 0,00 грн заборгованість за простроченими відсотками; - 2032,22 грн заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; - 2674,73 грн нарахована пеня; - 0,00 грн нараховано комісії. Позовні вимоги мотивовано тим, що 16.09.2013 між сторонами укладено кредитний договір № б/н, згідно якого відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту. Відповідач не виконувала покладені на неї договором зобов`язання щодо своєчасності погашення кредиту та сплати нарахованих відсотків за користування кредитом. Внаслідок чого утворилася заборгованість по кредитному договору в сумі 12014,11 грн. Рішенням Петрівського районного суду Кіровоградської області від 22 січня 2021 року відмовлено у задоволенні позову з підстав його необґрунтованості та недоведеності. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, щовідсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які банк вважав узгодженими. Укладений між сторонами кредитний договір від 16.09.2013 у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним). Визначений позивачем розмір заборгованості не грунтується на доказах, суперечить умовам договору, щодо яких була досягнута домовленість, містить вказівку про заборгованість у вигляді простроченого тіла кредиту, що не передбачено договором. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу. АТ КБ ПриватБанк подало апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування судового рішення і ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог. Зазначало, що суд неповно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам. Вказує, що відповідач погодився з тим, що анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами складають між ним та позивачем договір про надання банківських послуг; він ознайомився та згоден з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. На підставі анкети-заяви відповідачу відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку № НОМЕР_1 «Універсальна 55 днів пільгового періоду » та 13.03.2017 було встановлено початковий кредитний ліміт в розмірі 1000,00 грн, що в подальшому було збільшено та підтверджується банківською випискою. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких відповідач при укладанні Договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку. Відповідач після отримання картки за умовами укладеного з банком договору здійснив дії щодо проведення її активації, користувався карткою, отримував кредитні кошти з власної ініціативи, а також здійснював частково погашення заборгованості по кредитному договору. Також зазначає, що активація картки та користування картковим рахунком свідчать про укладення сторонами кредитного договору. Розрахунок заборгованості доданий до позовної заяви у цілковитій відповідності відображає рух коштів за карткою, він є інформаційним документом по факту обробки фактичного операційного руху грошових коштів по рахунках кредитної угоди, а також відображає стан нарахувань в певні періоди часу. Дії з користування кредитними коштами та погашення заборгованості свідчать про визнання заборгованості по кредиту та згоду з умовами кредитування. Власник картрахунку зобов`язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту. Кошти в необхідному розмірі відповідач не сплачував, і відповідно, виникла заборгованість, яка складається із заборгованості за простроченим тілом кредиту, тобто овердрафту. Вказує, що банком заявлено % за ч 2 ст. 625 ЦК України, тому і відсутня заборгованість за поточним кредитом, оскільки сума кредиту являється простроченою заборгованістю (прострочене тіло кредиту). Відповідно до п.п. 2.1.1.12.10. договору, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов`язків за цим договором. В редакції Умов та Правил, що почала діяти з 01.03.2019 згідно до п. 2.1.1.2.12. Сторони дійшли згоди, що в разі починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов`язань Клієнта з погашення кредиту, Клієнт зобов`язується сплатити на користь Банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю Сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 86,4% - для картки "Універсальна"; 84,0% - для картки "Універсальна голд". Відповідач з моменту укладення кредитного договору не надавав жодних заяв до банку щодо незгоди зі змінами до Умов та Правил надання банківських послуг, не звертався до банку з заявами про розірвання договору. Навпаки, з виписки чітко вбачається, що відповідач тривалий час користувався кредитною карткою та кредитними коштами, та вносив платежі на часткове погашення заборгованості. Починаючи з 01.11.2019 відповідачу почали нараховуватися відсотки у відповідності до Умов та правил надання банківських послуг і вказане вбачається з розрахунку заборгованості, що міститься в матеріалах справи. Умовами договору передбачено умови щодо сплати неустойки п.2.1.12.6.1 Договору: у випадку виникнення прострочених зобов`язань на суму від 100 грн клієнт сплачує банку пеню відповідно до встановлених тарифів. За користування кредитними коштами сторони визначили сплату відсотків, а при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов`язань, передбачених цим договором, позичальник зобов`язаний сплатити Банку неустойку про що зазначено в тарифах банку та Умов та правил надання банківських послуг. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Позиція апеляційного суду. Відповідно до ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (ч. 4 ст. 19 ЦПК). Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 369 ЦПК). У порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій ст. 274 ЦПК України (ч.ч.1-2 ст. 274 ЦПК). Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог. Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін. Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом. Згідно наданої позивачем копії анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг від 16.09.2013 ОСОБА_1 погодилася отримувати послуги АТ КБ «Приватбанк», бажаний кредитний ліміт та платіжна не вказані, розміри відсоткової ставки, пені, комісії, та штрафу у заяві не визначені, анкета-заява підписана ОСОБА_1 , що ніким не оспорюється (а.с. 14). В анкеті-заяві ОСОБА_1 зазначено, що вона згодна з тим, що ця заява разом з пам`яткою клієнта, "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складають договір про надання банківських послуг. До позовної заяви долучено Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Умови та правила надання банківських послуг, на яких відсутній підпис сторін договору (а.с. 15-45). Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на 14.09.2020 відповідач має заборгованість у розмірі 12014,11 грн, з яких: - 7307,16 грн заборгованість за тілом кредита; в тому числі: 0,00 грн заборгованість за поточним тілом кредита; 7307,16 грн заборгованість за простроченим тілом кредита; - 00 грн заборгованість за нарахованими відсотками; - 0,00 грн заборгованість за простроченими відсотками; - 2032,22 грн заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 25; - 2674,73 грн нарахована пеня; - 0,00 грннараховано комісії (а.с.6-10). З посиланням на виписку з особового рахунку за договором із ОСОБА_1 (а.с. 54), довідку про зміни кредитування, що не засвідчені належним чином (а.с. 12) банк стверджує, що відповідач користувалася п`ятьма кредитними картками, по яких змінювався кредитний ліміт: № НОМЕР_2 , видана 16.09.2013 строк дії 06/17, № НОМЕР_3 , видана 07.09.2016 строк дії 12/19, № НОМЕР_4 , видана 13.03.2017 строк дії 05/20, № НОМЕР_5 , видана 04.09.2017 строк дії 05/21, № НОМЕР_6 , видана 16.03.2018 зі строком дії перевипущеної картки до останнього дня 12/21 року (а.с. 11). Про рух коштів зазначено у наданій позивачем виписці по рахунку ОСОБА_1 за період з 16.09.2013 по 01.03.2020, станом на 15.09.2020 (а.с. 54-57). Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд. Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК). Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК). Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК). Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). В долученій до позову анкеті-заяві позичальника від 16.09.2013 ОСОБА_1 процентна ставка по кредиту не зазначена. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім простроченого кредиту, стягнути заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625, з розрахунку 84 % річних, пеню і штраф. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 16.09.2013 посилався на Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: http://privatbank.ua, як невід`ємні частини спірного договору, однак цими Витягами, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яких із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування. При цьому, матеріали справи не містять підтвердження, що саме ці Умови та правила розуміла ОСОБА_1 та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи анкету-заяву, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядку нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим банком в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, наданий банком Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. АТ КБ «ПриватБанк» у позовній заяві зазначає про відсутність у відповідача заборгованості за тілом кредиту, що заборгованість станом на 14.09.2020 за поточним тілом кредиту становить 0,00 грн, заборгованість за нарахованими відсотками - 0,00 грн (а.с.9 зв. ст.). Відсутність заборгованості за тілом кредиту свідчить про погашення даної складової заборгованості за кредитним договором та виключає можливість її повторного стягнення з відповідача. Враховуючи, що анкета-заява від 16.09.2013 ОСОБА_1 не містить відомостей про строки кредитування, позивачем не надано доказів, що банком направлялася вимога про повернення коштів та умови договору не містять терміну «прострочене тіло кредиту», тому відсутні правові підстави вважати, що окрім тіла кредиту з відповідача може бути стягнуто прострочене тіло кредиту, заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 (норма, якого Закону позивач не уточнив), пені та штрафів. Згідно аналізу виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 встановлено, що банк безпідставно відніс до суми простроченого тіла кредиту нараховану комісію за обслуговування в загальному розмірі 869,16 грн, суму пені в розмірі 3588,10 грн, відсотки за використання кредитного ліміту в сумі 5700,61 грн, та проценти, нараховані відповідно до ст. 625 ЦК України, в розмірі 2032,22 грн, а загалом 12 191,09 грн. Крім того, у період з 16.09.2013 по 01.03.2020 відповідачем використано кошти в сумі 20 689,27 грн, а поповнено картковий рахунок на загальну суму 29 810,65 грн. Природа та підстави нарахування «заборгованості за простроченим тілом кредиту» не передбачені долученими до позовної заяви Умовами та Правилами надання банківських послуг, що позбавило суд можливості визначити відміність між термінами і поняттями «тіло кредиту» та «прострочене тіло кредиту», що з урахуванням принципу юридичної визначеності, виключає підстави для покладення на споживача банківських послуг обов`язку по його поверненню. У матеріалах справи відсутні письмові докази щодо погодження сторонами підстав для збільшення до 84% розміру процентів за прострочення зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України, фактично сторонами не встановлено конкретні строки повернення кредитних коштів, тому відсутні всі необхідні дані для визначення цієї складової заборгованості. Належних та допустимих доказів щодо підстав для нарахування простроченої заборгованості за вказаним у позовній заяві кредитом і застосування санкцій за прострочення зобов`язань до відповідача на момент ухвалення судом першої інстанції рішення позивачем не було надано. За таких обставин, суд першої інстанції розглянув справу за наявними у справі матеріалами справи, дослідив надані позивачем докази і дійшов правильного висновку про безпідставність й недоведеність вимог позивача у повному обсязі. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 7678, 81, 89, 367, 368 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів у справі, що знайшли свою належну оцінку у мотивувальній частині оскарженого судового рішення, та незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки, колегією суддів відхиляються, оскільки вимоги щодо стягнення простроченої заборгованості, процентів за прострочення зобов`язань, пені у зазначеному позивачем розмірі не ґрунтуються на доказах і є безпідставними. Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскарженій частині без змін із підстав, передбачених статтею ст. 375 ЦПК України. Оскільки оскаржене судове рішення залишене без змін, а скарга без задоволення, то згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу, і поверненню не підлягає. Керуючись ст. 7, 367, 368, 371, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Рішення Петрівського районного суду Кіровоградської області від 22 січня 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня їїприйняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді С. М. Єгорова О. І. Чельник В. В. Черненко