Постанова Харківський апеляційний суд № 613/4/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 613/4/20 Головуючий суддя І інстанції Уварова Ю. В. Провадження № 33/818/26/21 Суддя доповідач Шабельніков С.К. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 червня 2021 року суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К., за участю потерпілого ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанови судді Богодухівського районного суду Харківської області від 26 березня 2020 року стосовно ОСОБА_2 - в с т а н о в и в: Цією постановою ОСОБА_2 , 1995 року народження, громадянин України, мешканець АДРЕСА_1 , - визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн. Також з ОСОБА_2 стягнуто судовий збір в розмірі 420 грн. 40 коп. Постановою встановлено, що ОСОБА_2 21.12.2019 року о 20.40 год. у м. Богодухів по вул. Леонова, керуючи автомобілем «ВАЗ-2108», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись заднім ходом, не впевнився в безпечності маневру та допустив зіткнення з автомобілем «ВАЗ-211040», д.н.з. НОМЕР_2 , який стояв позаду. В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. За вказане правопорушення передбачена адміністративна відповідальність за ст. 124 КУпАП. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просив постанову судді скасувати, а провадження у справі закрити. Посилався на те, що суд першої інстанції направляв справу на дооформлення, а після повернення справи недоліки не були усунуті. Вказує, що суд не з`ясував всіх обставин справи, не звернув уваги на суперечності в поясненнях свідка ОСОБА_3 . Зазначає, що ОСОБА_4 в протоколі як свідок не значиться. Вважає, що ДТП сталась раніше, а не в час, зазначений у протоколі. Вказує на те, що з фотознімків не вбачається наявність пошкоджень його автомобіля та залишків скла від фар автомобіля «ВАЗ». Ставить під сумнів пояснення працівника поліції, який допитувався в суді першої інстанції. Вказує, що пошкоджень на його автомобілі немає. Зазначає, що свій автомобіль неховав. Суд не допитав свідків, яких він просив допитати. В судове засідання в суд апеляційної інстанції ОСОБА_2 не з`явився. Про час та місце розгляду справи ОСОБА_2 повідомлений належним чином, про що свідчить зворотнє поштове повідомлення (арк. 98), з відомостей якого вбачається, що ОСОБА_2 направлялась судова повістка на адресу, яка зазначена ним в його апеляційній скарзі і ним особисто отримана 30.04.2021р. Причин неявки в судове засідання ОСОБА_2 суду не повідомив. Враховуючи наведене, а також вимоги ст.ст. 268 та 294 КУпАП, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу ОСОБА_2 без його участі. Також, в судове засідання не з`явився захисник ОСОБА_2 адвокат Перепелиця М.І. Захисник Перепелиця М.І. викликався в судове засідання до суду апеляційної інстанції шляхом направлення йому судової повістки поштовим зв`язком. Відповідно до зворотного поштового повідомлення (арк. 100), захисник Перепелиця М.І. особисто отримав судову повістку 30.04.2021 р., що свідчить про те, що він був повідомленим про час та місце розгляду справи належним чином. Причин неявки захисник Перепелиця М.І. суду не повідомив. Враховуючи наведене, а також вимоги ст.ст. 271 та 294 КУпАП, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу ОСОБА_2 без його участі та без участі захисника, які без поважних причин не з`явилися за викликом та не зверталися з клопотаннями про відкладення судового розгляду. Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення потерпілого ОСОБА_1 , який, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та вважав постанову судді законною і обґрунтованою, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною дана особа в його вчиненні. Як вбачається з відомостей, що є наявними у матеріалах справі, суд не порушив вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_2 щодо порушення Правил дорожнього руху України. Переглядаючи оскаржувану постанову в межах доводів поданої захисником апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про її законність та обґрунтованість, виходячи з наступного. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення (арк. 2), ОСОБА_2 керував автомобілем ВАЗ-2108, рухаючись заднім ходом не впевнився в безпечності маневру, допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ-211040, який стояв позаду. В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. Належить взяти до уваги, що протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою державою особою і дії посадової особи, що його складала, в порядку передбаченому чинним законодавством ОСОБА_2 не оскаржувалися. Від надання будь-яких пояснень ОСОБА_2 відмовився на підставі ст.. 63 Конституції України, про що власноручно зазначив у бланку пояснень (арк. 9). Також не оскаржувались дії працівника поліції щодо складання схеми місця ДТП (арк. 14), відповідно до відомостей якої вбачається, що ДТП сталась на парковці біля автостанції у м. Богодухів Харківської області. Вбачається, що автомобіль ВАЗ 211040 зазнав механічних пошкоджень, а саме розбиті блок фари передні (права та ліва), тріснутий передній бампер, пошкоджено лако-фарбоване покриття. Також вбачається, що автомобіль ВАЗ 211040 припаркований на автостоянці біля автостанції і саме перед цим транспортним засобом вбачається розсип скла від фар. В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції потерпілий ОСОБА_1 пояснив, що 26.12.2019 року припаркова вся біля автостанції у м. Богодухів та пішов разом із своєю дружиною до магазину «Посад». Припаркувався він передом свого автомобіля до задньої частини іншого автомобіля, який вже перебував на цій автостоянці. Перебуваючи у магазині, йому зателефонував його знайомий ОСОБА_4 та повідомив, що його автомобіль пошкодив інший автомобіль, водій якого покинув місце ДТП. Також ОСОБА_4 за телефоном відразу повідомив йому який це був автомобіль на його реєстраційний номер. Також потерпілий зазначив, що після ДТП, автомобіль, який допустив зіткнення з його автомобілем, почали переслідувати очевидці, які в той час перебували на автостоянці. Крім цього, потерпілий зазначив, що через деякий час до нього підійшов ОСОБА_2 та визнав себе винуватим та навіть пропонував вирішити це питання мирним шляхом. Через деякий час підійшов батько ОСОБА_2 та пропонував потерпілому примиритись та надавав 200 грн., від чого потерпілий ОСОБА_5 відмовився. В судовому засіданні в суді першої інстанції, свідок ОСОБА_4 пояснив, що 26.12.2019 року він знаходився на автостанції в м. Богодухів, сидів в своєму автомобілі, який був розташований передньою частиною на автостанцію та вхід до магазину «Посад». Свідок бачив, як під`їхав ОСОБА_1 , який зупинився за автомобілем ВАЗ-2108 золотистого кольору, та пішов з жінкою до магазину. В цей час з магазину вийшов хлопець з дівчатами і вони сіли до вказаного ВАЗ-2108. Цей автомобіль здав назад, роздався тріск та звук удару, посипалось скло. Після цього ВАЗ 2108 одразу поїхав вперед в напрямку виїзду з території автостанції. Свідок одразу зателефонував ОСОБА_1 та повідомив йому марку і номер автомобіля, який вдарив його авто. Після цього ОСОБА_4 за власними справами від`їжджав, а коли повернувся до автостанції, то там вже були працівники поліції, вони його опитали і свідок їм також повідомив марку і номер автомобіля, який поїхав з місця ДТП, на що працівники поліції сказали, що тільки що бачили цей автомобіль, знають де його шукати та поїхали. Також повідомив, що на автомобілі потерпілого ОСОБА_1 були розбиті передні фари, пошкоджено бампер. Згодом свідок бачив на місці події ОСОБА_2 та його батька, який повідомляв працівникам поліції що його син взагалі не був за кермом, а автомобіль викрали. Такі ж самі пояснення ОСОБА_4 надав працівникам поліції безпосередньо після настання ДТП, що свідчить про те, що він дійсно був очевидцем дорожньо-транспортної пригоди та його пояснення є об`єктивні, відповідають дійсності та заслуговують на увагу. Крім того, в суді першої інстанції, будучи повідомлений про кримінальну відповідальність, був допитаний в якості свідка ОСОБА_3 , який повідомив, що наприкінці грудня 2019 року перебував на автостанції по вул. Леонова в м. Богодухів, стояв з іншими хлопцями. Під час розмови він почув звук удару, одразу подивився в тому напрямку та побачив, як від автомобіля ВАЗ-2110, який залишився стояти, від`їжджає автомобіль ВАЗ-2108 золотого кольору. Хлопці записали номер автомобіля, один з таксистів поїхав за ним, а інший ОСОБА_6 , сказав, що знає власника ВАЗ-2110 та сказав, що зателефонує йому. Свідок зазначив, що моменту удару він не бачив, однак одразу повернувся за звук, при цьому хтось з хлопців сказав: «… Дивись, тікає». Після цього ОСОБА_2 проїхав мимо на своєму авто, буквально вискочив з автостанції. Саме в цей момент свідок ОСОБА_3 і бачив, що за кермом був саме ОСОБА_2 . Аналогічні свідчення ОСОБА_3 надавав працівникам поліції (арк. 12) безпосередньо після настання ДТП. Це свідчить про те, що ОСОБА_3 дійсно був саме очевидцем цієї ДТП, а тому його пояснення заслуговують на увагу. Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_2 Правил дорожнього руху України та притягнуто за ст.124 КУпАП до відповідальності, а тому його посилання на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними. Крім того, ОСОБА_2 посилається на те, що після до оформлення працівниками поліції не було усунуто недоліки, зазначені в постанові судді Богодухівського районного суду Харківської області від 08 січня 2020 року (арк. 26). Проте, відповідно до цієї постанови, адміністративний матеріал було повернуто до Богодухівського ВП ГУНП в Харківській області, оскільки в протокол про адміністративне правопорушення не містив суті адміністративного правопорушення. Відповідно до рапорту працівника поліції ОСОБА_7 (арк. 27), який складав цей протокол, вбачається, що ним були усунуті недоліки, а саме в протоколі було зазначено наслідки ДТП, а саме те, що в результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. Факт внесення таких відомостей до протоколу об`єктивно вбачається з відомостей самого протоколу, оскільки ці відомості були дописані іншими чорнилами та це є очевидним, а тому твердження ОСОБА_2 про те, що після доопрацювання матеріали повернуті до суду без усунення недоліків не відповідають дійсності. Поряд з цим, свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні в суді першої інстанції безпосередньо надавав пояснення, які зафіксовані на аудіо-носій та ставити під сумнів показання особи, яка була безпосереднім очевидцем події ДТП апеляційний суд вважає не об`єктивним, оскільки його показання узгоджуються з показаннями інших свідків, а також з відомостями, які містяться в матеріалах справи. Крім того, свідок ОСОБА_7 , який є працівником поліції та складав протокол стосовно ОСОБА_2 , в судовому засіданні в суді першої інстанції зазначив, що він виїхав на виклик разом з напарником по приїзду виявили автомобіль ВАЗ-2110 синього кольору, який перебував на території автостанції, стояв передньою частиною у напрямку виїзду. На автомобілі були пошкоджені передні фари та бампер. Власник автомобіля повідомив йому, що пошкодження виявив, коли вийшов із магазину. Також свідок зазначив, що на автостоянці перебували очевидці події, які повідомили, що перед пошкодженим автомобілем стояв автомобіль ВАЗ 2108 золотистого кольору, який здаючи назад, допустив зіткнення, після чого поїхав. Місце цього автомобіля було відразу встановлено, оскільки працівники поліції бачили це авто під час патрулювання незадовго до виклику. Був встановлений власник цього авто ОСОБА_8 . Встановили телефон його матері. Через деякий час підійшов ОСОБА_2 стосовно нього почали складати протоколи, від підпису яких останній відмовився, а також відмовився від надання пояснень на підставі ст. 63 Конституції України. Після того, як вони опитали свідків, вони проїхали до автомобіля ОСОБА_2 та на задньому бампері були виявлені залишки скла з фар автомобіля ВАЗ-2110. Про той факт, що це було скло саме з фар автомобіля потерпілого, свідчили фрагменти напису «galogen» на шматочку скла, виявленому на бампері, такий саме надпис містився і на розбитих фарах автомобіля ВАЗ-2110. Апеляційний суд дійшов висновку про те, що для того, щоб зіставити такі надписи на уламках скла фар спеціальні знання не потрібні, а тому вважає, що працівники поліції діяли послідовно, узгоджено та об`єктивно, намагаючись встановити винуватця ДТП. Крім того, ОСОБА_2 не заперечує, що стосовно нього також був складений протокол за ст. 122-4 КУпАП, а саме за те, що він залишив місце ДТП, до якої він був причетний. В судовому засіданні в суді першої інстанції був оглянутий цей матеріал, що підтверджує сам ОСОБА_2 в своїй апеляційній скарзі. Не заперечуючи відомості цього матеріалу, ОСОБА_2 зазначає, що на фотознімках на бампері його автомобіля не вбачаються будь-які пошкодження, а тому доказів його причетності до ДТП у справі немає. Такі твердження ОСОБА_2 суд апеляційної інстанції розцінює як обраний спосіб захисту для уникнення відповідальності, оскільки очевидці, які безпосередньо були присутні на місці події бачили, що саме ОСОБА_2 перебуваючи за кермом автомобіля ВАЗ 2108 допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ 2110240 та покинув місце ДТП. Поряд з цим, суд апеляційної інстанції вважає, що показання свідків, які перебували з ОСОБА_2 у автомобілі можуть мати упереджений характер, оскільки ці особи перебувають з останнім у дружніх стосунках, а тому суд першої інстанції не порушив прав ОСОБА_2 не допитавши їх. Таким чином, доводи апелянта не спростовують зазначені в судовій постанові відомості, які в своїй сукупності свідчать про порушення саме ОСОБА_2 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП. Відповідно до вимог п. 1.3 ПДР України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Також, відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини. В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обовязки у правовому полі держави. Також, Європейського суду з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту. Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам. Доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не встановлено їх і при апеляційному перегляді. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу, які потягли б безумовне скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено. Апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає. Керуючись ст. 294 КУпАП, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову судді Богодухівського районного суду Харківської області від 26 березня 2020 року, якою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП залишити без змін. Постанова є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя С.К. Шабельніков