Постанова Харківський апеляційний суд № 626/2251/20 (626/2252/20)

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 626/2251/20 (626/2252/20) Головуючий суддя І інстанції Гусар П. І. Провадження № 33/818/685/21 Суддя доповідач Шабельніков С.К. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 жовтня 2021 року суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К., при секретарі Вакула Н.С., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Красноградського районного суду Харківської області від 14.12.2020 року стосовно ОСОБА_1 , - в с т а н о в и в: Цією постановою ОСОБА_1 , 1980 року народження, громадянин України, мешканець АДРЕСА_1 , - - визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та підданий адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Також з ОСОБА_1 стягнуто судовий збір у розмірі 420,40 грн. Постановою встановлено, що 27.09.2020 року о 13.10 год. водій ОСОБА_1 по вул. Тітова, буд. 5 в с. Піщанка Красноградського району Харківської області керував автомобілем ВАЗ 21013, державний номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився з застосуванням алкотестеру Драгер в присутності двох свідків. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 1.9А ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП. В апеляційній скарзі, ОСОБА_1 просив судову постанову скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю складу правопорушення, посилаючись на те, що в судовому засіданні в суді першої інстанції участі не приймав, хворів, а суд першої інстанції розглянув без його участі. Вважає, що судом порушено його право на захист. Вказує, що автомобілем не керував, його зупинили працівники поліції як пішохода. Вказує, що свідки не були очевидцями події ДТП. Вважає, що свідки не надавали власноручних пояснень. Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи ОСОБА_1 , суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно вимог ст.ст. 245,251,252,280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні. Як вбачається з матеріалів справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у порушенні правил дорожнього руху України, передбачених п. 2.9А. Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апелянтом в його апеляційній скарзі не наведено об`єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо його винуватості у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. При цьому належить врахувати те, що, оспорюючи висновки суду першої інстанції, правопорушник не заявляв будь-яких клопотань, в тому числі щодо допиту свідків, зазначених працівниками поліції у протоколі про адміністративне правопорушення. Переглядаючи оскаржувану судову постанову за доводами поданої апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не знайшов підстав для її задоволення. Визнаючи ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП суд першої інстанції послався на докази, а саме: відомості протоколу про адміністративне правопорушення, письмові пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відомості результату алкотестеру Драгер. Зокрема, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення (арк. 1), ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 21013 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу газоаналізатор Драгер в присутності двох свідків, результат якого складає 2,73 проміле. З відомостями цього протоколу ОСОБА_1 був ознайомлений, про що свідчить його власноручний підпис. Проте, слід зауважити, що будь-яких заперечень щодо відомостей, які зазначені в протоколі працівником поліції, ОСОБА_1 ані в протоколі, ані в окремих поясненнях не зазначив. Поряд з цим, належить взяти до уваги й те, що цей протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою державою особою і дії службової особи що його складала, в порядку передбаченому чинним законодавством, ОСОБА_1 не оскаржувалися, а саме: скарг до керівництва працівників поліції, позовної заяви до суду в порядку, передбаченому КАС України, заяв до правоохоронних органів в порядку, передбаченому КПК України, - він не подавав. Крім того, відповідно до письмових пояснень свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (арк. 5, 6) вбачається, що в їх присутності водій ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння з використанням алкотестеру Драгер, результат якого - ь2, 73 проміле. Крім того, відповідно до роздруківки газоаналізатору драгер (арк. 3) вбачається, що у видихаємому ОСОБА_1 повітрі наявність алкоголю дорівнювало 2,73 проміле. З цим результатом ОСОБА_1 був згоден, про що свідчить його власноручний підпис у цій роздруківці. Поряд з цим, факт згоди ОСОБА_1 із результатом алкотестера Драгер підтверджується відомостями акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (арк.4) відповідно до якого у графі «… з результатом згоден» ОСОБА_1 поставив свій підпис без будь-яких зауважень. Також, відповідно до відомостей, що містяться на відеозапису бодікамер працівників поліції (арк. 8) вбачається, що працівники поліції зупинили випадкових осіб, та залучили їх у якості свідків та у їх присутності ОСОБА_1 добровільно пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння з використанням алкотесетру Драгер. Результат був позитивний - 2,73 проміле, з яким ОСОБА_1 був згоден, а тому працівники поліції не пропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі, відібрали пояснення у свідків та склали стосовно нього протокол про адміністративне правопорушення. Крім того, з відеозапису вбачається, що свідки власноручно підписали пояснення, які були прийняті працівником поліції, що спростовую твердження апелянта щодо того, що свідки не підписували свої пояснення. Також, оскільки свідки дійсно були присутні під час проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп`яніння, тобто були безпосередніми очевидцями події проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп`яніння, що об`єктивно вбачається з відеозапису, то суд апеляційної інстанції бере до уваги письмові пояснення цих свідків. В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 повідомив, що останні три роки лише він керує автомобілем, який зазначений у протоколі, що об`єктивно спростовує його твердження про те, що він не керував транспортним засобом. Також, суд апеляційної інстанції бере до уваги те, що транспортний засіб ВАЗ 21013 був залишений на місці ДТП, а зі слів ОСОБА_1 лише він керує ним останні декілька років, а тому апеляційний суд розцінює його твердження щодо не керування ним автомобілем, як обраний спосіб захисту для уникнення відповідальності, оскільки ці доводи спростовуються низкою доказів, що містяться в матеріалах справи, які походять з різних джерел та узгоджуються між собою. Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обовязки у правовому полі держави. Європейського суду з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. Наведені висновки, що містяться в рішеннях ЄСПЛ - є частиною національного законодавства, а тому апеляційний суд вважає за необхідне їх застосувати при апеляційному перегляді, вбачаючи на наявність таких самих випадків, про які йдеться у вищенаведених рішеннях суду міжнародної юрисдикції. Доказів, які б спростовували правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, а матеріали справи їх не містять. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу, які потягли б безумовне скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено. Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п. 2.9А Правил дорожнього руху України та притягнуто за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, а тому його посилання на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними. З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає. Керуючись ст. 294 КУпАП, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Красноградського районного суду Харківської області від 14 грудня 2020 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, - залишити без змін. Постанова є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя С.К. Шабельніков