Постанова 4818 № 638/15515/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2021 року м. Харків Справа № 638/15515/18 Провадження № 22-ц/818/2918/21 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Кругової С.С., суддів Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю., Учасники справи : Позивач: ОСОБА_1 , Відповідачі: Харківська обласна прокуратура (раніше - Прокуратура Харківської області), Державна казначейська служба України, розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні суду в місті Харкові апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури (раніше прокуратура Харківської області) на рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 14 грудня 2020 року, постановлене суддею Семіряд І.В., у цивільній справі за позовом про відшкодування моральної шкоди, завданої протиправною бездіяльністю органу державної влади,- в с т а н о в и в : У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України компенсацію моральної шкоди у розмірі 170000 гривень, спричинену йому співвідповідачем прокуратурою Харківської області внаслідок протиправної бездіяльності, яка полягає в тривалому та неефективному проведенні досудового розслідування по кримінальному провадженню № 4201522000000112 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 365 ч. 1 КК України, внесеному за його заявою до ЄРДР 21.12.2015, що привело до прийняття протиправних рішень під час проведення досудового розслідування по кримінальному провадженні, а саме неодноразове незаконне закриття зазначеного кримінального провадження. Позов мотивований тим та з доказів наданих до нього вбачається, що 29 липня 2015 року позивач звернувся до відповідача - прокуратури Харківській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення службовою особою прокуратури Харківської області слідчим Бондаренко О.С., однак відповідач, в порушення вимог ст. 214 КПК України, не вніс його повідомлення в ЄРДР, у зв`язку з чим, він вимушений був оскаржити бездіяльність прокуратури Харківській області до слідчого судді Червонозаводського райсуду м. Харкова, на підставі ухвали якого прокуратурою Харківської області 21.12.2015 були внесені відповідні данні до ЄРДР про вчинення відповідного кримінального правопорушення, передбаченого ст. 365 ч. 1 КК України. Під час проведення досудового розслідування слідчим прокуратури Харківської області Осадчим О.В., без проведення необхідних слідчих дій по кримінальному провадженню, неодноразово виносились постанови про закриття зазначеного кримінального провадження, внесеного до ЕРДР за № 4201522000000112 від 21.12.2015, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з відсутністю в діях слідчого прокуратури Харківської області Бондаренко О.С. складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 365 ч. 1 КК України, які в наступному були ним оскаржені і за результатами розгляду неодноразово були скасовані відповідними ухвалами слідчого судді Червонозаводського райсуду м. Харкова у зв`язку з їх незаконністю та не проведенням по кримінальному провадженню процесуальних дій, передбачених КПК України. Вказує, що незаконним рішенням посадової особи прокуратури Харківської області, яка є органом державної влади, з приводу незаконного закриття зазначеного кримінального провадження, тривалого та неефективного проведення досудового розслідування, відсутності належного процесуального керівництва з боку відповідного прокурора, йому завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що він протягом тривалого часу, був вимушений звертатися та відвідувати суди та прокуратуру, з метою захисту та поновлення своїх прав, як потерпілого. В результаті незаконних дій посадових осіб відповідача прокуратури Харківської області, його стан здоров`я значно погіршав, у зв`язку з чим, він як інвалід 2 групи, був вимушений проходити відповідне лікування. Крім того, внаслідок вказаних неправомірних дій відповідача, був порушений його звичайний лад життя, що призвело до погіршання та позбавленню можливості в реалізації своїх звичок та бажань, що в свою чергу вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя. У відзиві на позов прокуратура Харківської області зазначала, що позивачем не надано суду достатніх даних, які б свідчили про те, що діями посадових осіб органу державної влади, йому заподіяна моральна шкода у вказаному розмірі. Крім того, позивач, зловживаючи своїми процесуальними правами, подавав численні необґрунтовані, заявлені з надуманих підстав скарги, чим створив оманливу видимість порушення його прав, при цьому лише користуючись своїм правом на оскарження відповідно до ст.303 ЦПК України, що не може розцінюватись як бездіяльність слідчого. У відзиві на позов Державна казначейська служба України вказувала, що позовні вимоги не визнає та просила суд в їх задоволенні відмовити у зв`язку з недоведеністю заподіяння позивачу відповідачем моральної шкоди та їх необґрунтованістю, оскільки всі дії позивача свідчать про реалізацію ним процесуальних прав, а не є доказом порушення законодавства, неправомірності рішень, дій чи бездіяльності прокуратури. Також зазначала, що позивач помилково визначив ДКСУ відповідачем, оскільки до компетенції останньої входить лише списання коштів з державного бюджету та не є суб`єктом, який порушив права позивача. Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 рудня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 5000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 в задоволенні позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у судовому засіданні встановлено факт порушення посадовими особами відповідача конституційних прав позивача, як потерпілого по кримінальному провадженню, зокрема передбачених ст. 9 КПК України, права на всебічне, повне та неупереджене дослідження слідчим обставин кримінального провадження, виявлення та встановлення всіх необхідних обставин, надання правової оцінки та забезпечення прийняття законних та неупереджених процесуальних рішень, про що свідчать відповідні судові рішення. Вказані обставини, а також подальша необхідність в судовому порядку захищати свої конституційні права, які до теперішнього часу продовжуються порушуватися відповідачем, на думку суду безумовно привели до моральних та фізичних страждань позивача, який крім того, є особою похилого віку, при цьому у зв`язку з наявністю тяжких, хронічних захворювань визнаний інвалідом 2 групи безстроково. Суд дійшов висновку, що надмірна тривалість кримінального провадження здатна призвести до моральних страждань особи, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин; необхідністю відвідування органів досудового розслідування; неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність; підривом репутації тощо. Суд вважав, що позивач ОСОБА_1 достатньо не обґрунтував, з чого саме він виходив при визначенні суми відшкодування і чому саме така сума в розмірі 170000 гривень, яка ним заявлена, є достатньою для компенсації спричинених йому фізичних та моральних страждань, тому зменшив розмір шкоди до 5000 грн. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Харківська обласна прокуратура звернулася з апеляційною скаргою, у якій просив скасувати рішення суду в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове судове рішення в цій частині, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, вирішивши питання щодо стягнення судових витрат. Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є необґрунтованим та ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. У апеляційній скарзі викладено фактичні обставини справи та зазначено, що в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування реалізується така засада кримінального судочинства як реалізація особою права на оскарження їх процесуальних рішень, дій чи бездіяльності до суду, який в свою чергу реалізує контроль за їх діяльністю, що має на меті усунути недоліки у такій діяльності. Наявність певних недоліків у процесуальній діяльності посадових осіб не може свідчити про її незаконність та бути підставою для відшкодування моральної шкоди. Також вказує, що судом не було встановлено причинно-наслідковий зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою. У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_1 просив залишити її без задоволення, залишивши рішення суду без змін, оскільки воно ухвалене з додержанням норм матеріального права. Вказує, що позивачу було завдано моральної шкоди не фактом скасування рішень, а систематичним їх ухваленням без додержання вимог КПК України, тривалістю досудового розслідування внаслідок бездіяльності слідчого, що змінило нормальний життєвий ритм позивача та завдало йому моральних страждань. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. З матеріалів справи вбачається, що рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині задоволення позову, тому рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог в апеляційному порядку перегляду не підлягає. Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Судовим розглядом встановлено, що 29.07.2015 позивач ОСОБА_1 на особистому прийомі звернувся до відповідача - прокуратури Харківській області з заявою про вчинення кримінального правопорушення службовою особою прокуратури Харківської області слідчим Бондаренко О.С., однак відповідач, в порушення вимог ст. 214 КПК України, не вніс його повідомлення в ЄРДР, у зв`язку з чим, позивач вимушений був оскаржити бездіяльність прокуратури Харківській області до слідчого судді Червонозаводського райсуду м. Харкова (а.с.50- 51, 52-53). Прокуратурою Харківської області, на підставі ухвали слідчого судді Червонозаводського райсуду м. Харкова від 10.12.2015, лише 21.12.2015 були внесені відомості до ЄРДР за № 4201522000000112 за заявою позивача про вчинення відповідного кримінального правопорушення, передбаченого ст. 365 ч. 1 КК України, за фактом перевищення службових повноважень слідчим прокуратури Бондаренко О.С. (а.с. 48, 49). 28.04.2016 слідчим прокуратури Харківської області Осадчим О.В., без проведення необхідних слідчих дій по кримінальному провадженню, було винесено постанову про закриття зазначеного кримінального провадження, внесеного до ЕРДР за № 4201522000000112 від 21.12.2015, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з відсутністю в діях слідчого прокуратури Харківської області ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 365 ч. 1 КК України (а.с. 44-47). 16.05.2016 ухвалою слідчого судді Червонозаводського райсуду м. Харкова скарга позивача на зазначену постанову слідчого про закриття кримінального провадження, була задоволена, постанова слідчого прокуратури від 28.04.2016 була скасована у зв`язку з її незаконністю та не проведенням по кримінальному провадженню процесуальних дій, передбачених КПК України (а.с. 43). 22.06.2016 слідчим прокуратури Харківської області Осадчим О.В., без проведення необхідних слідчих дій по кримінальному провадженню, було винесено постанову про закриття зазначеного кримінального провадження, внесеного до ЕРДР за № 4201522000000112 від 21.12.2015, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з відсутністю в діях слідчого прокуратури Харківської області ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 365 ч. 1 КК України (а.с. 40-42). 25.07.2016 ухвалою слідчого судді Червонозаводського райсуду м. Харкова скарга позивача на зазначену постанову слідчого про закриття кримінального провадження, була задоволена, постанова слідчого прокуратури від 22.06.2016 була скасована у зв`язку з її незаконністю та не проведенням по кримінальному провадженню процесуальних дій, передбачених КПК України (а.с. 39). 30.09.2016 слідчим прокуратури Харківської області Осадчим О.В., без проведення необхідних слідчих дій по кримінальному провадженню, було винесено постанову про закриття зазначеного кримінального провадження, внесеного до ЕРДР за № 4201522000000112 від 21.12.2015, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з відсутністю в діях слідчого прокуратури Харківської області ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 365 ч. 1 КК України (а.с. 36-38). 12.04.2017 ухвалою слідчого судді Червонозаводського райсуду м. Харкова скарга позивача на зазначену постанову слідчого про закриття кримінального провадження, була задоволена, постанова слідчого прокуратури від 30.09.2016 була скасована у зв`язку з її незаконністю та не проведенням по кримінальному провадженню процесуальних дій, передбачених КПК України (а.с. 32, 33-35). 24.05.2017 слідчим прокуратури Харківської області Осадчим О.В., без проведення необхідних слідчих дій по кримінальному провадженню, було винесено постанову про закриття зазначеного кримінального провадження, внесеного до ЕРДР за № 4201522000000112 від 21.12.2015, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з відсутністю в діях слідчого прокуратури Харківської області ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 365 ч. 1 КК України (а.с. 26-31). 14.11.2017 ухвалою слідчого судді Червонозаводського райсуду м. Харкова скарга позивача на зазначену постанову слідчого про закриття кримінального провадження, була задоволена, постанова слідчого прокуратури від 24.05.2017 була скасована у зв`язку з її незаконністю та не проведенням по кримінальному провадженню процесуальних дій, передбачених КПК України (а.с. 22, 23-25). 29.11.2017 слідчим прокуратури Харківської області Осадчим О.В., без проведення необхідних слідчих дій по кримінальному провадженню, було винесено постанову про закриття зазначеного кримінального провадження, внесеного до ЕРДР за № 4201522000000112 від 21.12.2015, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з відсутністю в діях слідчого прокуратури Харківської області ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 365 ч. 1 КК України (а.с. 18-21). 15.03.2018 ухвалою слідчого судді Червонозаводського райсуду м. Харкова скарга позивача на зазначену постанову слідчого про закриття кримінального провадження, була задоволена, постанова слідчого прокуратури від 29.11.2017 була скасована у зв`язку з її незаконністю та не проведенням по кримінальному провадженню процесуальних дій, передбачених КПК України (а.с. 14, 15-17). 18.05.2018 слідчим прокуратури Харківської області Осадчим О.В., без проведення необхідних слідчих дій по кримінальному провадженню, було винесено постанову про закриття зазначеного кримінального провадження, внесеного до ЕРДР за № 4201522000000112 від 21.12.2015, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з відсутністю в діях слідчого прокуратури Харківської області ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 365 ч. 1 КК України (а.с. 10-13). 18.10.2018 ухвалою слідчого судді Червонозаводського райсуду м. Харкова скарга позивача на зазначену постанову слідчого про закриття кримінального провадження, була задоволена, постанова слідчого прокуратури від 18.05.2018 була скасована у зв`язку з її незаконністю та не проведенням по кримінальному провадженню процесуальних дій, передбачених КПК України (а.с. 4-5, 6-9). Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає зазначеним положенням. Частиною першою статті 15 ЦК Українипередбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України). Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець відокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У пунктах 32, 60, 61, 66, 69, 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 (провадження № 12-208гс18) зроблений висновок, що застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування. Відповідно до статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободВисокі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції. За змістом зазначеної статті поряд із негативним обов`язком, на порушення Україною якого позивач не скаржився, держава має позитивні обов`язки гарантувати ефективне використання визначених Конвенцією прав кожному, хто перебуває під її юрисдикцією. Порушення кожного з цих обов`язків є самостійною підставою відповідальності держави. Розумність тривалості провадження повинна визначатись у контексті відповідних обставин справи та з огляду на критерії, передбачені прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема складність справи, поведінку заявника, а також органів влади, пов`язаних зі справою (див. mutatis mutandis $ 67 рішення Європейського суду з прав людини від 25 березня 1999 року у справі «Пелісьє і Сассі проти Франції» (Pelissier and Sassi v France); $ 35 рішення Європейського суду з прав людини від 27 червня 1997 року у справі «Філіс проти Греції» (№ 2, Philis v. Greece), заява № 19773/92). Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободне вимагає надання спеціального засобу правового захисту від надмірної тривалості провадження; достатніми можуть бути загальні конституційні та судові позови, наприклад, про встановлення позадоговірної відповідальності з боку держави. Надмірна тривалість кримінального провадження здатна призвести до моральних страждань особи, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин; необхідністю відвідування органів досудового розслідування; неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність; підривом репутації тощо. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод позивач може претендувати на компенсацію за шкоду, спричинену надмірною тривалістю кримінального провадження, якщо доведе факт надмірної тривалості досудового розслідування і те, що тим самим йому було завдано матеріальної чи моральної шкоди, та обґрунтує її розмір. Згідно зі статтею 23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності, а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості. Аналіз положень статей 23, 1174 ЦК Українисвідчить про те, що моральна шкода, завдана фізичній особі незаконною бездіяльністю посадової особи при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою і при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності, виваженості і справедливості. Подібні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 638/6363/19 (провадження № 61-9220св 20) та постанові від 10 березня 2021 року у справі №646/8234/19 (провадження №61-14404св20). Суд першої інстанції, вирішуючи справу, надав належну оцінку неодноразовому прийняттю слідчими прокуратури постанов про закриття кримінального провадження щодо матеріалів досудового розслідування від 21.12.2015 року № 4201522000000112 за ознаками складів кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 365 КК України. Таким чином, у зв`язку з такою тривалістю кримінального провадження ОСОБА_1 змушений відвідувати суди, звертатися з відповідними клопотаннями, що не входить до його звичайного життя та призводить до моральних страждань. Суд першої інстанції надав належну оцінку тому, що досудове розслідування внесене 21 грудня 2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 4201522000000112 за фактом скоєння ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 365 КК України триває з 2015 року, що на дату звернення позивача до суду у 2018 році становило близько 3 років. У цій справі правовою підставою для відшкодування шкоди є не факт скасування процесуальних рішень, а саме систематичне прийняття відповідних рішень про закриття кримінального провадження без проведення згідно з вимогами КПК Україниперевірки заяви ОСОБА_1 , що свідчить про надмірну тривалість розгляду заяви. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, а також висновків суду щодо розміру визначеної моральної шкоди не спростовують. Частиною першою статті 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі наведеного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Підстав для перерозподілу судових витрат не вбачається. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389,390, 391 ЦПК України суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури (раніше прокуратура Харківської області) залишити без задоволення. Рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 14 грудня 2020 року в оскаржуваній частині залишити без змін. В іншій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядалося. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, зазначених в п.2.ч.3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий С.С. Кругова Судді Н.П. Пилипчук О.Ю. Тичкова