Постанова 4817 № 594/135/21

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 594/135/21Головуючий у 1-й інстанції Зушман Г.І. Провадження № 22-ц/817/607/21 Доповідач - Ходоровський М.В. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 червня 2021 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючого - Ходоровський М.В. суддів - Бершадська Г. В., Шевчук Г. М., секретаря - Панькевич Т.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Борщівського районного суду від 18 березня 2021 року (головуючий суддя Зушман Г.І., повний текст рішення складено 18 березня 2021 року) у справі № 594/135/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,- ВСТАНОВИВ: У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 в розмірі 2500 грн. щомісячно, на період його навчання і до досягнення ним 23-х річного віку. В обгрунтування позову зазначила, що перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , від якого в них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_4 . Він досяг повноліття, навчається у Західноукраїнському національному університеті у м.Тернопіль за спеціальністю «Облік і оподаткування» на заочній формі навчання, строк якого 1 рік і 10 місяців, загальна вартість освітньої послуги на весь строк навчання 20790,00 грн., вартість одно місяця 945 грн. Нею проведено оплату за чотири місяці навчання у сумі 3780 грн. Окрім того несе також витрати на оренду квартири, придбання книг, зошитів, канцелярських приладів, харчування під час сесійних занять, поїздки з м. Борщів у м. Тернопіль та назад. Відповідач є фізично здоровим і їй відомо, що він їздить на роботу за кордон, вона ж ніде не працює та має на утриманні доньку від іншого шлюбу. Посилаючись на наведене, позивачка просила її вимоги задовольнити. Рішенням Борщівського районного суду від 18 березня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_2 , жителя с.Гермаківка Борщівського району Тернопільської області, РНОКПП НОМЕР_1 , в користь ОСОБА_1 , жительки АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , аліменти в розмірі 800 грн. щомісячно на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи з 27 січня 2021 року до досягнення ним 23-х річного віку на період навчання у Західноукраїнському національному університеті. Стягнуто з ОСОБА_2 , жителя с.Гермаківка Борщівського району Тернопільської області, РНОКПП НОМЕР_1 , в дохід держави судовий збір у сумі 908,00 грн. Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць підлягає до негайного виконання. В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення в частині визначення розміру аліментів скасувати, та ухвалити нове рішення, яким вимоги задовольнити у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що до виповнення синові 18 років відповідач сплачував аліменти у більшому розмірі ніж присуджено до стягнення повнолітньому. При визначенні розміру аліментів у сумі 800 грн. судом враховано наявність на утриманні відповідача сина його теперішньої дружини - ОСОБА_6 . Проте, дана обставина не може бути взята до уваги, оскільки вказана особа не є сином відповідача. Відзив на апеляційну скаргу не подано. У судове засідання сторони, будучи належним чином повідомлені про розгляд справи, не з`вилися, ОСОБА_5 , згідно змісту апеляційної скарги, просить проводити розгляд справи без її участі, що згідно ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано 26 травня 2009 року, про що відділом реєстрації актів цивільного стану Борщівського районного управління юстиції у Тернопільській області складено відповідний актовий запис №85 (свідоцтво про розірвання шлюбу серія НОМЕР_3 , видане відділом реєстрації актів цивільного стану Борщівського районного управління юстиції у Тернопільській області 31 липня 2009 року) (а.с. 6). Від даного шлюбу мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується паспортом громадянина України № НОМЕР_4 (а.с. 4). 04 вересня 2020 року між Тернопільським національним економічним університетом (Західноукраїнським національним університетом) в особі ректора Крисоватого А.І., що діє на підставі статуту та ОСОБА_3 укладено договір №379354 про надання освітніх послуг. Предметом договору є надання виконавцем освітніх послуг за рахунок коштів замовника, а саме навчання за освітньо-кваліфікаційним ступенем бакалавр заочної форми навчання за спеціальністю «071 - Облік і оподаткування», строком навчання з 01 вересня 2020 року по 30 червня 2022 року. Загальна тривалість навчання для здобуття освітнього ступеня за договором становить 1 рік 10 місяців Загальна вартість освітньої послуги за весь строк навчання становить 20790,00 грн. Вартість одного місяця навчання становить 945, 00 грн. Замовник вносить плату щопівроку, за наступні роки навчання посеместрова оплата: І півріччя - до 20 вересня; ІІ півріччя - до 10 лютого поточного року (а.с. 8). Згідно довідки №277, виданої 02 грудня 2020 року Навчально-науковим інститутом інноваційних освітніх технологій Західноукраїнського національного університету ОСОБА_3 дійсно навчається у Західноукраїнському національному університеті за спеціальністю «071 - Облік і оподаткування», ступінь вищої освіти - бакалавр на третьому курсі заочної форми навчання. Умови навчання - повна оплата. Нормативний термін навчання 3 роки 10 місяців. Завершення навчання згідно з навчальним планом 30 червня 2022 року (а.с. 9). З квитанції АТ «Райффайзен Банк Аваль» від 19 вересня 2020 року встановлено, що ОСОБА_3 сплачено 3780,00 грн за навчання згідно договору №379354 (а.с. 10). За даними трудової книжки серія НОМЕР_5 ОСОБА_1 на даний час не працевлаштована. (а.с. 11). Згідно довідки Борщівської міської ради від 08 грудня 2020 року №2148 позивачка ОСОБА_1 проживає в АДРЕСА_1 разом із сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дочкою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та матір`ю ОСОБА_8 (а.с. 12). Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач відповідно до свого майнового становища не спроможний сплачувати аліменти в розмірі 2500 грн., має можливість сплачувати аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 в розмірі 800 грн. щомісячно, на період його навчання і до досягнення ним двадцятитрьохрічного віку. З таким висновком суду слід погодитись, виходячи з наступного. На підставі ст. 198 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати. Відповідно до частин 1 та 2 статті 199 Сімейного кодексу України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Згідно ст. 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Відповідно до ч.1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» N 3, від 15.05.2006 обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дітей, які отримують вищу освіту, не залежить від форми навчання. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17 квітня 2019 року (касаційне провадження №61-12782св18) в результаті перегляду справи №644/3610/16-ц. За загальним правилом (ч.1 ст.13 ЦПК України) суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, кожен з яких відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України повинен довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно матеріалів справи, зокрема копій свідоцтв про народження (а.с. 31-32), відповідач є батьком двох малолітніх дітей: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , мамою яких є ОСОБА_11 . Таким чином, з врахуванням встановлених обставин у справі, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що відповідач має можливість сплачувати аліменти в сумі 800 грн. а не у сумі 2500 грн., яку просила позивач. Колегія суддів не приймає до уваги доводи в апеляційній скарзі про те, що судом при визначенні розміру аліментів безпідставно враховано наявність на утриманні відповідача ОСОБА_6 - сина дружини, батьком якого відповідач не являється, оскільки відповідно до змісту рішення суду, при визначені розміру аліментів дана обставина судом не враховувалася. Доводи апеляційної скарги не підтвердженні належними та допустимими доказами та не спростовують висновків суду першої інстанції. Стосовно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 35 ч.1, 259 ч.1.2.8, 374 ч.1 п.1, 375, 381 ч.1,3, 382 - 384, 389 ч.1 п. 2, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Борщівського районного суду від 18 березня 2021 року залишити без змін. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на сторони в межах ними понесених. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 10 червня 2021 року. Головуючий Судді