Ухвала КЦС ВС № 2-2107/10

Ухвала 02 червня 2021 року м. Київ справа № 2-2107/10 провадження № 61-8888ск21 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Крата В. І., вирішуючи питання про відкриття провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Зарічного районного суду міста Суми від 10 березня 2021 року та постанови Сумського апеляційного суду від 29 квітня 2021 року щодо поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у справі за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» в особі Сумської філії акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення суми боргу за кредитним договором, ВСТАНОВИВ: 16 лютого 2021 року ПАТ АБ «Укргазбанк» звернулося до суду із заявою про поновлення строків пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката виконавчого документа. Ухвалою Зарічного районного суду міста Суми від 10 березня 2021 року заяву ПАТ АБ «Укргазбанк» задоволено. Видано дублікат виконавчого листа по справі № 2-2107/2010 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованості по кредиту в сумі 58 776,28 доларів США, штрафу - 16 488,00 грн, пеню - 30 149,04 грн, судового збору - 566,66 грн, витрат по сплаті ІТЗ - 40,00 грн. Поновлено пропущений строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа по справі № 2-2107/2010. Не погоджуючись з ухвалою суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Постановою Сумського апеляційного суду від 29 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу суду першої інстанції без змін. 27 травня 2021 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу до Верховного Суду, у якійпросить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права. Відповідно до частини першої статті 406 ЦПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 389 цього Кодексу. У пункті 2 частини першої статті 389 ЦПК України встановлено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку. Ухвала щодо поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання передбачено пунктом 24 частини першої статті 353 ЦПК України і не входить до переліку тих ухвал, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку. Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України). Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року). Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Таким чином, у відкритті касаційного провадження в частині оскарження ухвали Зарічного районного суду міста Суми від 10 березня 2021 року та постанови Сумського апеляційного суду від 29 квітня 2021 рокущодо поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання належить відмовити, оскільки така ухвала не підлягає касаційному оскарженню відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України. Керуючись статтями 260, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Зарічного районного суду міста Суми від 10 березня 2021 року та постанови Сумського апеляційного суду від 29 квітня 2021 року щодо поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у справі за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» в особі Сумської філії акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення суми боргу за кредитним договором. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді М. М. Русинчук Н. О. Антоненко В. І. Крат