Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 2а/1770/3782/2011

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 червня 2021 рокуЛьвівСправа № 2а/1770/3782/2011 пров. № А/857/5160/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді: Кухтея Р.В. суддів: Шевчук С.М., Обрізка І.М. з участю секретаря судового засідання: Смолинця А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року (ухвалене головуючою-суддею Жуковською Л.А., час ухвалення судового рішення 11 год 08 хв у м. Рівне, час складання повного тексту судового рішення 04 січня 2021 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Рівненської обласної медико-соціальної експертної комісії про визнання протиправними рішень та зобов`язання вчинити дії, в с т а н о в и в : У серпні 2011 року ОСОБА_2 звернулася в суд із зазначеним позовом, в якому з урахуванням уточнення позовних вимог просила визнати протиправними рішення Рівненської обласної медико-соціальної експертної комісії (далі - Рівненська обласна МСЕК, відповідач) від 25.01.2011, 24.02.2011 та 02.09.2011 щодо невизнання її інвалідом ІІІ групи. Позов мотивований тим, що під час прийняття оспорюваних рішень відповідачем не було дотримано вимог п.17, 19, 20 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1317 від 03.02.2009 (далі - Положення №1317). Наявне у неї захворювання є підставою для прийняття відповідачем рішення про підтвердження їй ІІІ групи інвалідності, відповідно до критеріїв, анатомічних дефектів і прирівняних до них станів, визначених Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України №183 від 07.04.2004 (далі Інструкція №183). Справа судами розглядалась неодноразово. Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 30.01.2012 позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені повністю. Суд визнав протиправними та скасував оспорювані рішення та зобов`язав відповідача невідкладно, однак не пізніше одного місяця з дня набрання законної сили судовим рішенням, розглянути питання щодо встановлення ІІІ групи інвалідності ОСОБА_2 . Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2014 постанову суду першої інстанції було змінено. Виключено з резолютивної частини посилання суду про зобов`язання Рівненської обласної МСЕК установити ОСОБА_2 саме ІІІ групу інвалідності. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.10.2014 постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 30.01.2012 та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2014 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 19.12.2014, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2015, у задоволенні позову було відмовлено. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.06.2016 було скасовано ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2015, а справу направлено до цього ж суду для продовження розгляду. Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10.01.2017 постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 19.12.2014 було залишено без змін. За результатами касаційного перегляду, постановою Верховного Суду від 07.08.2020 було скасовано постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 19.12.2014 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10.01.2017, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. У своїй постанові Верховний Суд вказав, що суди попередніх інстанції не взяли до уваги, що матеріали справи не містять рішення відповідача від 24.02.2011, а також не дослідили чи приймалось Рівненською обласною МСЕК рішення від 24.02.2011 щодо встановлення або не встановлення групи інвалідності та не надали, у разі наявності такого, відповідної правової оцінки. Також, суди не дослідили повноважність складу комісії в контексті чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства. Стосовно висновків суду апеляційної інстанції про прийняття рішення у повному складі комісії відповідно до Положення про обласну загальну МСЕК, затвердженого головним лікарем-головним експертом Рівненського обласного центру МСЕК 22.03.2011, то таке може застосовуватися лише при оцінці кількісного та персонального складу відповідача лише при прийнятті рішення від 02.09.2011. Верховний Суд дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій не було досліджено питання дотримання відповідачем вимог п.19 Положення про медико-соціальну експертизу щодо складу комісії під час прийняття оспорюваних рішень. При цьому, без з`ясування дотримання порядку процедури їх прийняття неможливо встановити їх правомірність. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 24.12.2020 у задоволенні позову було відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в обґрунтування доводів якої зазначає, що відповідач під час підтвердження їй групи інвалідності змінив діагноз і тим самим, усупереч п.17 Положення №1317проігнорував наявність документів, що підтверджують стійке порушення функцій її організму. Також позивач зазначає, що згідно п.19 Положення №1317комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою. Суди попередніх інстанцій, на думку позивачки, не розібрались з питанням кількісного та персонального складу Рівненської обласної МСЕК у 2011 році. Крім того, при прийнятті оспорюваних рішень, відповідач не керувався Інструкцією, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України №183 від 07.04.2004, оскільки визначені у п.2.3 критерії встановлення групи інвалідності не згадуються у жодному документів відповідача, тобто не знайшли свого застосування при прийнятті відповідачем оспорюваних рішень і по суті, відповідачем до уваги не бралися. У письмовому відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Вказує на ту обставину, що на всіх етапах проведення експертизи діагноз позивачу не змінювався. Крім того, рішення про інвалідність базувалося на оцінці комплексу клінічних, психологічних, соціальних і професійних факторів, огляду позивача лікарями-експертами та діючої на момент огляду Інструкції про встановлення груп інвалідності. Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача Губар В.Є., який підтримав апеляційну скаргу, представників відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які заперечили проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову, якою адміністративний позов задовольнити частково, виходячи з наступного. З матеріалів справи видно, що у вересні 2008 року інвалідність позивача відповідно до акту огляду Костопільською міжрайонною медико-соціальною експертною комісією (далі - Костопільська міжрайонна МСЕК) №77 від 10.09.2008 продовжена до 01.09.2010. У вересні 2010 року інвалідність позивача згідно акту огляду Костопільською міжрайонною МСЕК №208 від 20.09.2010 не встановлена. Не погоджуючись з висновками Костопільської міжрайонної МСЕК №208 від 20.09.2010 щодо не підтвердження групи інвалідності, ОСОБА_2 звернулася до Рівненської обласної МСЕК. Так, у січні 2011 року Рівненською обласною МСЕК проведено експертне обстеження ОСОБА_2 , за результатами якого складений акт №33 від 25.01.2011, з якого вбачається, що в ньому містяться висновки членів комісії: лікаря-хірурга, лікаря-терапевта, лікаря-невролога та лікаря-офтальмолога. Відповідно до п.30.4 акта №33 від 25.01.2011 в графі «Група інвалідності» зроблено запис «Невстановлена». Кожним із указаних лікарів в акті зроблений відповідний запис із зазначенням даних про обстеження позивача. Акт підписаний та завірений печаткою кожного лікаря окремо та печаткою Рівненської обласної МСЕК. Також у матеріалах справи міститься висновок Науково-дослідного інституту реабілітації інвалідів (м. Вінниця) №16 від 17.02.2011, відповідно до якого за наявною у ОСОБА_2 патологією Рівненською обласною МСЕК в 2011 році інвалідом її не визнано. Підстав для зміни рішення МСЕК на даний час немає. Довідкою за вих.№06-69 від 24.02.2011 відповідач повідомив позивача, що згідно з експертним заключенням №16 від 17.02.2011, рішення Рівненської обласної МСЕК №33 від 25.01.2011 підтверджено (інвалідом вона не визнана). У серпні 2011 року Рівненською обласною МСЕК проведено експертне обстеження позивача за результатами якого складено акт №388 від 02.09.2011, який містить висновки членів комісії, зокрема, лікаря-хірурга, лікаря-терапевта, лікаря-невролога та лікаря-офтальмолога. Відповідно до п.30.4 акта №388 від 02.09.2011 «Група інвалідності» зроблений запис «Невстановлена». Кожним із указаних лікарів, членів комісії, в акті зроблений відповідний запис із зазначенням даних про обстеження ОСОБА_2 . Акт підписаний та завірений печаткою кожного лікаря окремо та печаткою Рівненської обласної МСЕК. Про результати невизнання позивача інвалідом за результатами огляду 02.09.2011 відповідачем складено довідку за вих.№06-71 від 02.09.2011. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернулася до суду з даним позовом. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем при прийняті оспорюваних рішень були дотримані вимоги п.17, 19, 20 Положення №1317, а доводи позивача про порушення вказаних пунктів суд не бере до уваги, оскільки такі не підтверджені належними доказами. У ході розгляду справи судом першої інстанції також було встановлено, що акта огляду МСЕК 24.02.2011 не існує, оскільки рішення від 24.02.2011 приймалося відповідачем на підставі висновку Науково-дослідного інституту реабілітації інвалідів (м. Вінниця) №16 від 17.02.2011. Проте, колегія суддів вважає, що до таких висновків суд першої інстанції прийшов з неповним з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висновків, викладених в оскаржуваному судовому рішенні обставинам справи, виходячи з наступного. Відповідно до частини п`ятої статті 353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи. Отже, при новому розгляді цієї справи обов`язковому врахуванню підлягали правові висновки та мотиви, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 07.08.2020. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 3 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» №875-XII від 21.03.1991 (далі - Закон №875-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи Міністерства охорони здоров`я України. Положення про медико-соціальну експертизу затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням думок громадських організацій інвалідів в особі їх республіканських органів. Відповідно до п.3 Положення №1317 (в редакції станом на 25.01.2011 та 02.09.2011), медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності. Медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій (пункт 4 Положення про медико-соціальну експертизу). Згідно п.10 Положення №1317 (в редакції станом на 25.01.2011 та 02.09.2011), залежно від ступеня, виду захворювання та групи інвалідності утворюються такі комісії: 1) загального профілю; 2) спеціалізованого профілю. Комісія складається з представників МОЗ України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, а також військово-медичної служби Служби безпеки України та військово-медичного підрозділу Служби зовнішньої розвідки у разі розгляду медичних справ стосовно потерпілих на виробництві чи пенсіонерів з числа військовослужбовців Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки. У проведенні медико-соціальної експертизи беруть участь також представники Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, органів державної служби зайнятості і у разі потреби - працівники науково-педагогічної та соціальної сфери. Порядок участі представників Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, органів державної служби зайнятості та інших працівників соціальної сфери затверджується МОЗ України. Пунктом 15 цього Положення передбачено, що комісії проводять своєчасно огляд (повторний огляд) осіб, що звертаються для встановлення інвалідності,за місцем їх проживання або лікування, у тому числі за місцем тимчасового проживання у закладах соціального захисту для бездомних громадян та центрах соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після пред`явлення паспорта чи іншого документа, що засвідчує особу. Процедура огляду (повторного огляду) пенсіонерів з числа військовослужбовців Служби зовнішньої розвідки, що звертаються для встановлення інвалідності, визначається МОЗ України з урахуванням особливостей діяльності Служби зовнішньої розвідки. Відповідно до п.17 цього ж Положення, медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності. Згідно п.19 Положення №1317,комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою. Комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ України, за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики України, та Радою Федерації незалежних профспілок України (п.20 Положення №1317). Пунктом 2.3 Інструкції №183 передбачено, що підставою для встановлення третьої групи інвалідності є стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або уродженими дефектами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності, в тому числі працездатності, які потребують соціальної допомоги і соціального захисту. Критеріями встановлення третьої групи інвалідності є обмеження однієї чи декількох категорій життєдіяльності в помірно вираженому ступені: обмеження самообслуговування I ст.; обмеження здатності самостійно пересуватися I ст.; обмеження здатності до навчання I ст.; обмеження здатності до трудової діяльності I ст.; обмеження здатності до орієнтації I ст.; обмеження здатності до спілкування I ст.; обмеження здатності контролювати свою поведінку I ст. Помірно виражене обмеження життєдіяльності визначається частковою втратою можливостей до повноцінної трудової діяльності (втрата професії, значне зниження кваліфікації або зменшення обсягу трудової діяльності; значне утруднення в набутті професії чи в працевлаштуванні): значне зменшення (більше ніж на 25%) обсягу трудової діяльності; втрата професії чи значне зниження кваліфікації; значне утруднення в набутті професії чи в працевлаштуванні в осіб, що раніше ніколи не працювали та не мають професії. Рішення комісії може бути оскаржене до суду в установленому законодавством порядку (п.25 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності). Суд зазначає, що предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства в цьому випадку може бути сама процедура проведення медико-соціальної експертизи щодо позивачки, дотримання відповідачем положень Закону №2961-ІV, вимог Положення №1317і прийняття, відповідно, ним рішення щодо встановлення або не встановлення групи інвалідності. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеноюу постанові від 09.12.2019 по справі №160/9746/18. На виконання вимог постанови Верховного Суду від 07.08.2020, колегією суддів ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду із занесенням до протоколу судового засідання від 13.05.2021 було витребувано інформацію щодо внесення змін у Положення про обласну МСЕК, в якому йдеться посилання на наказ від 23.02.2000 «Про штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров`я» стосовно формування складу обласної МСЕК з урахуванням змін до законодавства, що діяло у період спірних правовідносин, підстава видачі довідок №03-7/18, №03-7/19 від 12.03.2012, якими визначався склад комісії, коли і на якій підставі був встановлений склад комісії, який вказується у довідці. Проте, відповідач надав лише копії положень, не надавши при цьому інформацію стосовно підстави видачі довідок №03-7/18, №03-7/19 від 12.03.2012, якими визначався склад комісії, коли і на якій підставі був встановлений склад комісії, який вказується у них, що свідчить проне підтвердження факту проведення засідання Рівненською обласною МСЕК у повному складі. Так, склад комісії станом на момент прийняття оспорюваних рішень чітко визначений в п.10 Положення№1317, де зазначено: «…комісія складається з представників МОЗ України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, а також військово-медичної служби Служби безпеки України та військово-медичного підрозділу Служби зовнішньої розвідки у разі розгляду медичних справ стосовно потерпілих на виробництві чи пенсіонерів з числа військовослужбовців Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки. У проведенні медико-соціальної експертизи беруть участь також представники Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, органів державної служби зайнятості і у разі потреби - працівники науково-педагогічної та соціальної сфери». Відповідно до довідки Рівненської обласної МСЕК №03-7/18 від 12.03.2012 станом на 02.09.2011 склад членів лікарів загальної обласної МСЕК, згідно із наказами обласного центру медико-соціальної експертизи, такий: ОСОБА_4 , лікар-офальмолог, голова обласної МСЕК (лікар вищої кваліфікаційної категорії), наказ №73-к від 31.08.1999 з 01.09.1999. Станом на 05.09.2011 перебувала у черговій відпустці з 15.08.2011 по 15.09.2011 (наказ №72-к від 11.07.2011); ОСОБА_5 , лікар-хірург, в.о. голови обласної МСЕК (лікар вищої кваліфікаційної категорії), наказ №87-к від 12.08.2011 з 15.08.2011 по 15.09.2011; ОСОБА_6 , лікар-невропатолог обласної МСЕК (лікар першої кваліфікаційної категорії), наказ №50-к від 08.09.2008 з 15.09.2008; ОСОБА_7 , лікар-терапевт обласної МСЕК (лікар другої кваліфікаційної категорії), наказ №24-к від 07.03.2011 з 09.03.2011; ОСОБА_8 , старша медична сестра обласної МСЕК (вищої кваліфікаційної категорії), наказ №6-к від 03.01.1994 з 03.01.1994. Також, довідкою Рівненської обласної МСЕК№03-7/19 від 12.03.2012 станом на 25.01.2011 склад членів лікарів загальної обласної МСЕК, згідно із наказами обласного центру медико-соціальної експертизи, такий: ОСОБА_9 , головний лікар головний експерт РОЦМСЕ по спеціалізації лікар терапевт, - за суміщенням обласної МСЕК (лікар вищої кваліфікаційної категорії) наказ УОЗ №43-к від 05.05.1997 з 05.05.1997; ОСОБА_4 , лікар-офальмолог, в.о.голови обласної МСЕК (лікар вищої кваліфікаційної категорії), наказ №84-к від 27.12.2005 з 02.01.2006; ОСОБА_10 , лікар-хірург обласної МСЕК (лікар вищої кваліфікаційної категорії), наказ від 04.01.1994 №34-к з 01.04.1994; ОСОБА_6 , лікар-невропатолог обласної МСЕК (лікар першої кваліфікаційної категорії), наказ №50-к від 08.09.2008 з 15.09.2008; ОСОБА_7 , лікар-терапевт обласної МСЕК (лікар другої кваліфікаційної категорії), наказ №24-к від 07.03.2011 з 09.03.2011; ОСОБА_8 , старша медична сестра обласної МСЕК (вищої кваліфікаційної категорії), наказ №6-к від 03.01.1994 з 03.01.1994. За результатами огляду позивача складений акт №33від 25.01.2011, в якому містяться висновки членів комісії: лікаря-хірурга, лікаря-терапевта, лікаря-невролога та лікаря-офтальмолога Колегія суддів вважає, що відповідачем не дотримано вимог п.19 Положення№1317, оскілки не буловстановленопідстави видачі довідок №03-7/18, №03-7/19 від 12.03.2012, якими визначався склад комісії За таких обставин колегія суддів вважає, що судом першої інстанції належним чином не було досліджено питання дотримання відповідачем вимог стосовно формування комісії, уповноваженої вирішувати спірне питання. Водночас, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення відповідача 24.02.2011, оскільки таке не приймалося. Відповідь від 24.02.2011 не є рішенням у розумінні положень КАС України. Згідно ст.317 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення суду першої інстанції та ухвалює нове, коли має місце неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання. Таким чином, з урахуванням встановлених судом обставин та беручи до уваги наведені вище положення норм матеріального права, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є суттєвими і дають підстави для висновку про неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та невідповідністю його висновків обставинам справи, через що оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям постанови про часткове задоволення позову. Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Рівненського окружного адміністративного судувід 24 грудня 2020 рокупо справі №2а/1770/3782/2011скасувати та прийняти постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 до Рівненської обласної медико-соціальної експертної комісії про визнання протиправними рішень та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково. Визнати протиправними та скасувати рішення Рівненської обласної медико-соціальної експертної комісії від 25 січня 2011 року та 02 вересня 2011 року про відмову у визнанні інвалідом 3 групи. Зобов`язати Рівненську обласну медико-соціальну експертну комісію невідкладно, але не пізніше одного місяця з дня набрання законної сили судовим рішенням, розглянути звернення ОСОБА_2 щодо встановлення інвалідності. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках, передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. М. Шевчук І. М. Обрізко Повне судове рішення складено 10 06.2021.