Постанова 4856 № 560/7343/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/7343/20 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Гнап Д.Д. Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П. 09 червня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Полотнянка Ю.П. суддів: Ватаманюка Р.В. Драчук Т. О. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : в листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 30.09.2020 №107664 щодо відмови у переведенні ОСОБА_1 на пенсію по інвалідності за нормами Закону України «Про державну службу»; - зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити та здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 з 23.09.2020 пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ "Про державну службу" в розмірі 60 відсотків суми заробітної плати, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, врахувавши до розрахунку пенсії усі виплати зазначені у довідках від 23.09.2020р. № 03-26/220, № 03-26/221. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.12.2020 позов задоволено. Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відпоідності до п.3 ч.1 ст.311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як встановлено судом першої інстанції, позивач є інвалідом другої групи (загальне захворювання) відповідно до акту огляду медико-соціальної експертної комісії АВ №0320394 від 11.02.2014. Позивачу призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При цьому, вона продовжувала працювати на державній службі. Відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 станом на 01.05.2016 він мав стаж державного службовця понад 20 років та займав посаду державної служби. Наказом №526-0 від 18.09.2020 позивача звільнено з посади начальника управління Державної казначейської служби України у Чемеровецькому районі Хмельницької області 23.09.2020 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області із заявою про переведення його з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до вимог Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723 у зв`язку зі звільненням з роботи. Листом від 05.11.2020 №2200-0301-8/49158 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повідомилопозивача, що рішенням №107664 від 30.09.2020 у задоволенні його заяви відмовлено, оскільки право на призначення пенсії відповідно до Закону України від 10.12.2015 № 899 «Про державну службу» він набуде після досягнення пенсійного віку. Вважаючи таке рішення відповідача незаконним, позивач звернувся в суд з даним адміністративним позовом. Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач є інвалідом ІІ групи, має стаж на посаді державної служби понад 20 років, то наявні правові підстави для переведення позивача з пенсії по інвалідності, призначеної йому відповідно доЗакону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV, на пенсію державного службовця по інвалідності ІІ групи відповідно доЗакону України "Про державну службу" №3723-XII. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги Частиною 2 статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема, порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначає Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII (далі Закон №889-VIII). Відповідно до пункту 2 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII з 01.05.2016 втратив чинність Закон України від 16.12.1993 №3723-XII "Про державну службу" (далі - Закон №3723-XII), крім статті 37, що застосовується до осіб зазначених у пункті 10 і 12 цього розділу. Пунктами 10, 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII встановлено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Таким чином, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Приписами частини 1 статті 37 Закону №3723-XII визначено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Відповідно до частини 9 статті 37 Закону №3723-XII пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", особам, визнаним інвалідами I або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів I або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно до цього Закону призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби. Суд встановив, що трудовий стаж позивача на державній службі станом на 01.05.2016 становить понад 20 років, вінє інвалідом ІІ групи, що підтверджується довідкою МСЕК серії АВ №0320394 від 11.02.2014. Таким чином, враховуючи вказане, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що оскільки позивач є інвалідом ІІ групи, має стаж на посаді державної служби понад 20 років, тому наявні правові підстави для переведення позивача з пенсії по інвалідності, призначеної йому відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV, на пенсію державного службовця по інвалідності ІІ групи відповідно до Закону України "Про державну службу" №3723-XII. Відповідно до вимог частини третьої статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи. Великою Палатою Верховного Суду у рішенні від 13.02.2019 по зразковій справі №822/524/18 (Пз/9901/23/18) ознаками такої типової справи визначено: а) позивач - особа, яка займає (або займала) посаду держслужби та якій встановлена інвалідність; б) відповідач - територіальний орган Пенсійного фонду України; в) предмет спору - вимога зобов`язати відповідача призначити пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до ст. 37 Закону №3723. Також зазначено, що висновки Великої Палати Верховного Суду в цій зразковій справі належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовами до територіальних органів Пенсійного фонду України з вимогами призначити пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до ст.37 Закону № 3723. На інше застосування норм матеріального права, ніж у зразковій справі, можуть впливати відмінності в обставинах справи, зокрема щодо стажу позивача. Суд апеляційної інстанції враховує, що рішенням Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 по зразковій справі №822/524/18 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити та здійснити нарахування й виплату позивачу з 31 січня 2018 року пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ "Про державну службу" у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідці від 31 січня 2018 року. За змістом рішення Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у зразковій справі №822/524/18 належним способом захисту прав позивача в таких типових справах є зобов`язання управління Пенсійного фонду України призначити та здійснити нарахування й виплату позивачу пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ «Про державну службу» у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного у відповідній довідці. Суд апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції оскаржуване рішення ухвалено відповідно до приписів матеріального та процесуального права, з урахування правових позицій Верховного суду та Великої Палати Верховного Суду, викладених у справах цієї категорії. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Крім того, колегія суддів не бере до уваги доводи апелянта про невідповідність форми та змісту довідок від 23.09.2020 № 03-26/220, № 03-26/221, виданих Головним управлінням Державної казначейської служби України у Хмельницькій області долучених позивачем до заяви про перехід на інший вид пенсії, оскільки рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 30.09.2020 №107664 відмовлено у переведенні на пенсію по інвалідності згідно із Законом №889 з врахуванням наданих довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 23.09.2020 №03-26/220, №03-26/221. Водночас, долучення позивачем довідок Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області до заяви про переведення на інший вид пенсії не слугувало підставою для відмови позивачу у переведенні на інший вид пенсії, а тому колегія суддів критично оцінює вказані доводи апелянта. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив правильний висновок щодо задоволення позовних вимог. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315,316 КАС Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне й обґрунтоване рішення, а висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування немає. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий Полотнянко Ю.П. Судді Ватаманюк Р.В. Драчук Т. О.